Курсова робота
з правознавства
на тему:
ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ
ПЛАН
Вступ
1. Інтелектуальна власність та економічне значення її захисту
2. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні
3. Аналіз законопроектів, що перебувають на розгляді
4. Аналіз економічних наслідків прийняття законопроектів
Висновки і рекомендації
В цій роботі представлені огляд та аналіз поточних тенденцій в сфері
інтелектуальної власності (ІВ) в Україні. Зокрема, дослідження
присвячене проблемам захисту ІВ і особливо такій формі захисту ІВ, як
авторське право і суміжні права.
На сьогоднішній день ведеться активна робота по приведенню законодавства
України в сфері інтелектуальної власності у відповідність до вимог Угоди
ТРІПС. Питання узгодження національного законодавства з нормами
міжнародних угод в рамках СОТ визнається одним з найактуальніших в
сьогоднішній економічній політиці, широко обговорюється та аналізується.
Ще нещодавно незадовільний захист авторських та суміжних прав визнавався
найбільшою перешкодою на шляху України до СОТ. Було прийнято кілька
законів, які стали значним кроком у наближенні українського
законодавства до міжнародних норм у сфері захисту авторського права.
Проте залишився цілий ряд невирішених питань щодо підвищення
ефективності захисту прав інтелектуальної власності, зокрема у сфері
авторського права та суміжних прав. Зараз на порядку денному стоїть
обговорення і прийняття кількох законопроектів, що мають продовжити
адаптування міжнародних стандартів у сфері інтелектуальної власності в
правовій системі України. Три з цих законопроектів мають на меті
посилити захист авторських та суміжних прав, зокрема запровадити деякі
запобіжні заходи щодо порушення прав іноземних виробників лазерних
дисків.
Мета нашого аналізу – з’ясувати, які зміни передбачають ці законопроекти
та наскільки ці зміни є суттєвими для підвищення ефективності захисту
авторського права в Україні, а також визначити економічні та соціальні
наслідки у разі прийняття цих законопроектів. Крім того, у роботі подано
інформацію про ситуацію в Україні у сфері інтелектуальної власності,
економічні обґрунтування захисту прав ІВ, різні форми захисту ІВ.
1. Інтелектуальна власність та економічне обґрунтування її захисту
1.1. Право інтелектуальної власності
Відповідно до визначення, прийнятого Світовою Організацією Торгівлі
(СОТ), права інтелектуальної власності – це права, що надаються особам
на результати їхньої інтелектуальної праці (creations of their mind).
Об’єктом інтелектуальної власності в світовій практиці вважаються набуті
знання чи інформація, витвір мистецтва та літератури, винахід, суттєве
вдосконалення процесу чи продукту, все що є результатом творчої,
науково-дослідницької та винахідницької діяльності й надає його автору
економічні, соціальні чи моральні переваги.
Таким чином, до інтелектуальної власності не може належати інформація чи
знання, що не є результатом творчої чи наукової діяльності, а може бути
набута в якийсь інший спосіб. Це обмеження також зафіксоване і в
українському законодавстві. Сюди відносяться загальна інформація, що має
характер новин, інформація для загального користування (н.п. законодавчі
акти), загальновідомі поняття тощо.
В економічній теорії права інтелектуальної власності поділяються на дві
категорії, що мають різні форми захисту. СОТ надає наступне їх
визначення (www.wto.org):
(і) Авторське право та права, пов’язані з авторським правом
Права авторів літературних та художніх творів, таких як книги та деякі
інші письмові твори, музичні композиції, картини, скульптура,
комп’ютерні програми та фільми, захищаються авторським правом.
Також захищаються авторським правом та пов’язаними з ним правами –
суміжними правами – права виконавців (н.п. акторів, співаків та
музикантів), виробники фонограм (музичних записів) та трансляційних
організацій. Головна соціальна мета захисту авторського права – це
підтримати та винагородити творчу діяльність.
(іі) Промислова власність
як правило, промислова інтелектуальна власність поділяється на дві
категорії:
Ё Перша категорія може бути охарактеризована як захист розпізнавальних
знаків, зокрема торговельних марок (що відрізняють товари чи послуги
різних виробників) та географічних вказівок (що вказують на географічне
місце походження товару, яке визначає якості цього товару).
Захист таких розпізнавальних знаків має на меті підтримувати та
стимулювати чесну конкуренцію, і захищати споживачів, надаючи їм змогу
робити свідомий вибір між різноманітними товарами та послугами. Цей
захист має тривати постійно, щоб певний знак був дійсно розпізнавальним.
Ё Друга категорія промислової власності підлягає захисту передусім для
того, щоб стимулювати інновації, дизайн та створення нових технологій.
До неї належать винаходи (що захищаються патентами), промисловий дизайн
(або промислові зразки, як зазначено в українському законодавстві), та
торгові секрети (нерозкрита інформація).
Соціальна мета захисту цієї категорії власності – забезпечити захист
результатів інвестицій в розвиток нових технологій, таким чином надаючи
стимули та засоби фінансування дослідницької діяльності.
Ефективний захист інтелектуальної власності також сприяє передачі
технологій у формі прямих іноземних інвестицій, спільних підприємств та
ліцензій. Цей захист, як правило, надається на визначений і обмежений
період часу.
Розрізняють майнові та немайнові права інтелектуальної власності:
Майнові права передбачають право винахідника чи творця повністю
розпоряджатися результатом своєї інтелектуальної діяльності та обмежити
доступ до них інших користувачів, щоб мати змогу отримувати економічний
зиск від результатів своєї діяльності. Ці права, як і будь-які інші
права приватної власності, передбачають повне володіння, користування та
розпорядження об’єктом власності. Захист майнових прав ІВ, на відміну
від немайнових, мають обмежений період дії.
Немайнові права (moral rights) надають творцю право вимагати визнання
свого авторства, згадувати своє ім’я при використанні його твору та
оскаржувати будь-які дії по відношенню до його твору, якщо вони завдають
шкоди репутації автора. Немайнові права ІВ не мають обмеженого терміну
дії.
Таким чином, захист ІВ має значення для розвитку наступних сфер
діяльності:
Ё творчих (мистецтво, література)
Ё високотехнологічних та конкурентних галузей (де якість товару,
функціональні характеристики та дизайн надають конкурентні переваги)
Важливо зазначити, з метою збалансування правомірних інтересів
власників прав та споживачів до ексклюзивних майнових прав
інтелектуальної власності можуть застосовуватися ряд обмежень і
винятків, такі як обмежений термін дії майнових прав ІВ або викуп
державою майнових прав у власника тощо.
1.2. Економічне обґрунтування захисту інтелектуальної власності
Важливість захисту інтелектуальної власності для сучасної інноваційної
економіки
Ідеї та знання стають все важливішою частиною торгівлі. Більша частина
вартості нових високотехнологічних продуктів залежить від значного
обсягу винахідництва, інновацій, дослідження, дизайну та тестування.
Така продукція, як фільми, музичні записи, книги, комп’ютерні програми
та он-лайн послуги продаються завдяки інформації та змісту, які вони
вміщують, а не за рахунок матеріалу з якого вони вироблені.
Багато продукції, що вважалася низько технологічною, або проміжні товари
мають тепер значно більшу частку винаходу та дизайну в своїй вартості,
н.п. трендові товари або нові сорти рослин.
Таким чином, розвиток багатьох галузей економіки залежить від обсягу
інноваційної діяльності в ній. Знання, отримані в результаті
інноваційних пошуків, дають змогу фірмам набути конкурентних переваг на
ринку, тобто збільшити свої доходи за рахунок підвищення якості
продукції або за рахунок зменшення витрат виробництва. В той же час
споживачі отримують змогу придбати продукцію вищої якості і часто за
нижчою ціною.
Так само, можливість отримати доход від літературних творів чи записів
музичних творів сприяє активнішій творчій діяльності, розкриттю творчого
потенціалу в країні, пропаганді національної культури і разом з тим
збільшує можливість громадян користуватися перевагами від споживання
культурних цінностей.
Недостатній рівень захисту прав інтелектуальної власності перешкоджає
винахідникам та творцям отримувати достатню економічну вигоду від
результатів своєї творчої діяльності, яка б належним чином компенсувала
затрати на цю діяльність та забезпечила винагороду, достатню, щоб
зацікавити винахідника в результатах своєї праці.
Інтелектуальна власність як об’єкт економічної діяльності
Об’єкти ІВ відрізняються від інших об’єктів економічної діяльності і
тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на ці
об’єкти.
Особливістю об’єкту ІВ як економічного товару є те, що його можна
охарактеризувати як громадське благо, за такими ознаками:
· неконкурентний (Nicholson [1992]): споживання додаткової одиниці
товару не збільшує граничних витрат на його виробництво;
· не виключний (Nicholson [1992]): важко або неможливо виключити
додаткових індивідуумів від споживання даного товару.
Наявність цих характеристик означає, що винахід чи літературний твір
можна легко скопіювати і пропонувати його до споживання так само вільно,
як і оригінал, та заробляти на ньому. Затрати чи доходи автора при цьому
не змінюються. Отже, вільний доступ до результату інтелектуальної
власності дає найбільшу суспільну вигоду, бо сприяє його більшому
поширенню та більшому задоволенню суспільної потреби в ньому.
Водночас ринок творів інтелектуальної діяльності володіє ознаками,
властивими ринкам громадських благ (Arrow [1962]):
§ спадні середні витрати: витрати на отримання результатів творчої
діяльності є, як правило, фіксованими і збільшення доходу із зростанням
об’єму комерційної реалізації цих результатів приводить до спадних
середніх витрат; це свідчить про те, що монопольна власність на
результати творчої діяльності дає можливість відшкодувати витрати і
отримати найбільший прибуток
§ невизначеність: в творчій та пошуковій діяльності завжди присутній
додатковий елемент невизначеності, який робить інвестиції в подібну
діяльність більш ризикованими і тому вимагає більшого очікуваного
прибутку від неї
Зазначені ознаки свідчать про неспроможність функціонування конкурентних
ринків творів інтелектуальної діяльності. Це означає, що ринок
результатів інтелектуальної діяльності (і водночас сама інтелектуальна
діяльність) може існувати лише за умов втручання держави, встановлення
правових обмежень доступу до цих результатів, іншими словами,
встановлення монополії на об’єкти ІВ. Патенти та інші форми захисту ІВ
дають можливість творцям та винахідникам заборонити або обмежити
комерційне використання своїх творів, що гарантує авторам отримання
економічної вигоди від своєї творчої діяльності та стимулює, таким
чином, творчу та інноваційну діяльність.
Відсутність належного захисту ІВ може бути серйозним обмеженням для
міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки
іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати
своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного
використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній
рівень захисту ІВ перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим
іноземним інвестиціям.
З іншого боку, у випадку забезпечення захисту прав ІВ значно обмежується
загальний доступ до творів та винаходів, і знижується суспільна вигода
від їхнього використання. Коли ускладнюється доступ до життєво
необхідних товарів для незахищених верств населення (н.п., проблема
дорогих лікувальних препаратів у відсталих країнах) доцільність
загальноприйнятих норм захисту ІВ ставиться під сумнів. Ефект суттєвого
обмеження доступу до певних товарів із введенням захисту ІВ є найбільш
імовірним для економік, які не мають конкурентних переваг в тій чи іншій
галузі, в якій існує захист ІВ.
Слід також зазначити, що додатковий захист ІВ є певною формою державного
протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що
виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і
необґрунтований захист ІВ може викликати зворотний ефект і стати
причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного
інвестування в творчу та інноваційну діяльність.
Беручи до уваги, з одного боку, необхідність захисту ІВ та, з іншого,
можливість виникнення негативних ефектів від необґрунтованого захисту
ІВ, очевидною є потреба в компромісі між економічною ефективністю та
стимулами до інтелектуальної діяльності, які підтримує захист ІВ. В
зв’язку з цим постає безліч додаткових питань щодо рівня оптимального
захисту ІВ та визначення критеріїв оптимальності. Як правило, при
визначенні оптимальних параметрів захисту ІВ порівнюються статичні
ефекти (економічна ефективність) та динамічні ефекти (створення стимулів
до економічного розвитку), короткострокові та довгострокові переваги.
При визначенні оптимального рівня захисту ІВ необхідно враховувати такі
показники:
§ Суспільний добробут (забезпечення прав ІВ не повинно бути перешкодою
до задоволення життєво необхідних потреб населення: важливо підтримувати
баланс між економічною вигодою виробників та задоволенням потреб
споживачів)
§ Економічна ефективність (ефективне розміщення ресурсів: треба зважити
доцільність використання ресурсів з точки зору задоволення суспільних
потреб)
§ Розвиток творчої та інноваційної діяльності
§ Сприяння міжнародній торгівлі та прямим іноземним інвестиціям
§ Сприяння поширенню та міжнародному обміну технологіями
В результаті такого аналізу прийнято загальні стандарти захисту ІВ:
§ немайнові права ІВ забезпечуються безперервно
§ майнові права мають обмежений період захисту, після якого надається
вільний доступ до об’єктів ІВ
§ вводяться деякі обмеження до захисту майнових прав, якщо він порушує
зазначені критерії оптимальності захисту ІВ
У разі відсутності ефективної системи захисту відбуватиметься занепад і
відставання в високотехнологічних галузях економіки і гальмуватиметься
економічний розвиток. Держава має подбати про захист національної
інтелектуальної власності на своїй території та за кордоном. Захист ІВ є
симетричним: щоб забезпечити захист своєї ІВ за кордоном, держава має
гарантувати такий же рівень захисту для іноземців на своїй території. З
метою узгодження законодавчих норм у сфері ІВ та забезпечення
симетричного захисту ІВ укладаються міжнародні угоди про інтелектуальну
власність. Найважливішою такою угодою на даний момент є багатостороння
Угода ТРІПС, укладена членами СОТ в 1995 році у результаті Уругвайського
раунду.
Авторське право та суміжні права як окрема форма захисту ІВ
Варто детальніше зупинитися на розгляді особливостей авторських та
суміжних правах, оскільки вони є предметом подальшого аналізу.
Як вже зазначалося, авторське право, як і патенти, є однією з
найважливіших форм захисту ІВ. Проте для авторського права не
передбачено офіційної реєстрації. Авторське право виникає відразу, як
тільки було створено об’єкт авторського права та зафіксовано в
якій-небудь фізичній формі, наприклад, на папері, на кіноплівці,
зроблено звуковий запис чи поміщено в Інтернет. Авторське право захищає
літературні твори (прозу, поезію, комп’ютерні коди), а також музичні
твори чи твори образотворчого мистецтва.
Авторське право, як і інші форми захисту, захищає творців
інтелектуальної власності від незаконного копіювання та допомагає їм
отримати економічну вигоду від їхніх творів. Незаконне копіювання завдає
значної шкоди авторам книг, фільмів та музики, оскільки перешкоджатиме
авторам отримувати доходи за їхню діяльність та утримує їх від
подальшого інвестування в творчу діяльність, що може навіть підірвати
розвиток тієї чи іншої сфери творчої діяльності. Найбільшої шкоди
зазнають, як правило, музична індустрія, відео індустрія та комп’ютерне
програмування.
Проте існують винятки, за яких незаконне копіювання не завдає шкоди
авторам творів:
· деякі особи не купували б оригінали, навіть якщо неможливо зробити
копію
· ефект виявлення: незаконні копії можуть привернути загальну увагу до
оригіналів, що веде до зростання об’єму продажу
· ефект мережі: якщо покупці цінують продукт вище, в залежності від
зростання кількості інших споживачів того самого продукту, власник
авторського права може назначити вищу ціну на оригінал продукту, коли
йому відомо про поширення незаконних копій
· непряме володіння: коли автор знає, що його твори можуть стати
об’єктом незаконного копіювання, він може назначити вищу ціну оригіналу;
інша форма непрямого володіння – це коли власникам авторських прав
сплачують через деякі види податків (н.п. контрольні марки)
Якщо незаконне копіювання набуває значних масштабів, як це
спостерігається в перехідних економіках та економіках, що розвиваються,
то авторське право вимагає посиленого захисту з боку держави.
1.3 Угода Про Торговельні Аспекти Інтелектуальної Власності (ТРІПС)
Угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності (ТРІПС),
укладена членами СОТ, має на меті зменшити розбіжності в правилах
захисту прав інтелектуальної власності у всьому світі і запровадити
загальні міжнародні стандарти в цій сфері. Угода регулює такі форми
захисту інтелектуальної власності: авторське право та суміжні права
(наприклад, права виконавців, виробників звукозаписів та трансляційних
організацій), торгових знаків включаючи знаки на послуги, географічні
вказівники включаючи позначення походження, промислові зразки, патенти,
включаючи захист нових видів рослин, компонування (топографії)
інтегральних мікросхем, та нерозкрита інформація, включаючи торгові
секрети та дані тестування.
Угода визначає:
Ё яким чином мають впроваджуватися базові принципи міжнародної
торговельної системи та інших багатосторонніх угод щодо інтелектуальної
власності
Ё як забезпечується належний захист прав інтелектуальної власності
Ё як країни мають гарантувати ці права на своїх територіях
Ё як узгоджувати розбіжності щодо інтелектуальної власності між членами
СОТ
Ё спеціальні перехідні положення впродовж періоду, коли має бути
впроваджена нова система.
Базові принципи
Перша частина Угоди присвячена базовим принципам, які є першочерговою
умовою угоди про інтелектуальну власність.
Принцип національного режиму зобов’язує членів СОТ однаковою мірою
захищати права своїх громадян та громадян іноземних держав-членів СОТ в
межах її території.
Принцип режиму найбільшого сприяння зобов’язує членів СОТ однаково
ставитися до всіх торговельних партнерів в рамках СОТ.
Принцип технологічного прогресу: коли винахідник або автор отримує
патент чи захист авторського права, він набуває право утримати інших від
нелегального копіювання своїх творів. Загалом суспільство сприймає цей
тимчасовий захист інтелектуальної власності як засіб стимулювання
розвитку нових технологій та творів, що згодом стануть доступними для
всіх. Також обумовлюється, що такий захист не повинен сам стати
перешкодою для міжнародної торгівлі. Угода ТРІПС підкреслює потребу
підтримувати певний баланс щодо захисту ІВ: (1) захист ІВ має сприяти
технологічним інноваціям та обміну технологіями; (2) захист ІВ має
забезпечувати зростання добробуту і виробників, і споживачів. Угода
ТРІПС також визнає права членів СОТ приймати заходи, необхідні для
захисту суспільного здоров’я та інших суспільних інтересів за умови, що
ці заходи не суперечитимуть положенням Угоди.
Загальні правила
Друга частина Угоди присвячена різним формам захисту прав
інтелектуальної власності та способам їхнього забезпечення. Мета цієї
частини – впровадити мінімальні стандарти захисту, що мають
підтримуватися в усіх країнах. Тут відправним пунктом є зобов’язання,
встановлені важливими міжнародними угодами Світової Організації
Інтелектуальної Власності (WIPO), що вже існували перед створенням СОТ:
· Паризька Конвенція про Захист Інтелектуальної Власності (патенти,
промислові зразки тощо).
· Бернська Конвенція про Захист Літературних та Художніх Творів
(авторське право).
Проте деякі сфери, н.п. суміжні права та нерозкрита інформація, не були
охоплені цими угодами. Крім того, в окремих випадках певні передбачені
стандарти захисту виявлялися неадекватними для застосування в сучасних
економічних умовах. В зв’язку з цим Угода ТРІПС додає значну кількість
нових або поліпшених стандартів.
Стандарти
Для кожної з основних сфер інтелектуальної власності Угодою визначаються
всі головні елементи захисту: об’єкт захисту, належні до захисту права,
дозволені винятки до цих прав та мінімальний період захисту. Угода ТРІПС
– це угода, що встановлює лише мінімальні стандарти захисту, які є
обов’язковими до застосування усіма членами СОТ. Водночас Угода залишає
простір членам для впровадження більш інтенсивного захисту за бажанням.
Члени СОТ також можуть на власний розсуд визначати належні заходи щодо
виконання положень Угоди відповідно до своєї правової системи та
практики.
Впровадження
Другий набір положень визначає внутрішні процедури, певні загальні
принципи для впровадження всіх прав інтелектуальної власності. Крім
того, вона містить положення про цивільні та кримінальні процедури та
ремідії, попереджувальні заходи, особливі вимоги стосовно граничних
заходів та кримінальних процедур, які повинні бути доступні для
власників прав у такий спосіб, щоб вони могли ефективно захищати свої
права.
Стандарти захисту авторського права та суміжних прав
Під час укладання Угоди ТРІПС було визнано, що Бернська конвенція вже
містить значною мірою відповідні вимоги до стандартів захисту
авторського права. На відміну від Паризького Акту 1971 року цієї
конвенції, Угода ТРІПС не стосується немайнових прав власників
авторського права.
Угода узгоджується із Бернською конвенцією та додає такі важливі пункти:
1) Комп’ютерні програми повинні захищатися таким самим чином, як і
літературні твори відповідно до Бернської конвенції. Це означає, що лише
ті обмеження, що застосовуються до літературних творів, можуть
застосовуватися до комп’ютерних програм.
2) Бази даних повинні захищатися авторським правом, навіть якщо самі
дані не є об’єктом захисту. Бази даних належать до захисту, якщо збір та
організація даних в базі є результатом інтелектуальної творчості.
3) Угода також поширює міжнародне авторське право на права на орендний
доход. Це означає, що автори комп’ютерних програм та виробники звукових
записів повинні мати право забороняти комерційне використання своїх
робіт. Таке ж ексклюзивне право застосовується і до кіноіндустрії, де
комерційний рентний дохід привів до розповсюдженого копіювання фільмів,
зменшуючи потенційні доходи власників авторських прав.
4) Угода стверджує, що виконавці повинні також мати право запобігти
недозволеному запису, відтворенню та трансляції “живих” вистав протягом
не менше, ніж 50 років. Виробники звукозаписів повинні мати права
запобігти недозволеному відтворенню на період 50 років.
2. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні
Глобальні тенденції в системі захисту інтелектуальної власності
Україна проводить політику, спрямовану на становлення сучасної ринкової
економіки та її інтеграції до міжнародного економічного простору, що
має для неї стратегічне значення. За останні три роки Україна
активізувала свою діяльність для прискорення вступу до СОТ, який вона
планує здійснити в 2004 році. Щоб задовольнити всі вимоги, необхідні для
членства в цій світовій організації, вона приєдналася до численних
багатосторонніх міжнародних угод, що регулюють питання економічних
взаємовідносин між країнами, і має повністю узгодити національне
законодавство з положеннями цих угод. Крім того, Україна повинна дійти
домовленості з усіма членами СОТ, задовольнити всі вимоги стосовно
певних питань, що зачіпають їхні економічні інтереси.
Зважаючи на існуючу невідповідність українського законодавства вимогам
сучасних ринкових відносин, зараз проводиться ґрунтовна робота щодо
удосконалення правових норм в багатьох сферах економічної діяльності.
Проте особливо гостро все ще стоїть питання ефективного захисту прав
інтелектуальної власності. І на даний момент воно перетворилося в
найбільш критичне і для подальшого розвитку сучасної економіки, і для
членства України в СОТ.
Питання ефективного захисту інтелектуальної власності у всьому світі
набули стратегічного значення для економічного розвитку. Глобальні
тенденції до інформатизації та інтелектуалізації економіки привели до
виникнення нового типу економіки – інноваційної, де знанням й
технологічному прогресу надається першочергова вага не лише у
високотехнологічних галузях, але й у решті галузей промислового
виробництва. Зростання в усіх розвинутих економіках визначають передусім
галузі зі значною часткою наукомістких технологій та людського капіталу.
Рівень захисту прав інтелектуальної власності дуже відрізняється по
всьому світі; і оскільки інтелектуальна власність набуває все більшого
значення в міжнародній торгівлі, ці відмінності стали джерелом суперечок
в міжнародних економічних відносинах. В зв’язку з цим відбувається
загальна тенденція до уніфікації національних законодавств в сфері
захисту інтелектуальної власності відповідно до укладених міжнародних
угод. Найважливішою такою угодою є Угода про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності (ТРІПС), яка вимагає запровадження
встановлених мінімальних вимог до стандартів захисту інтелектуальної
власності.
Зазначені глобальні тенденції є потужними стимулами до розвитку системи
охорони інтелектуальної власності в Україні. Проте, в зв’язку з цим
виникає безліч звичних вже питань: оскільки галузі української економіки
менш конкурентоспроможні порівняно із західними економіками, то чи не
втратить Україна ще більше від впровадження відповідних правових норм?
Чи дійсно Україна отримає вигоду в разі прийняття та виконання
відповідних законів? Чи не краще для України буде відкласти прийняття
цих законів до досягнення нею більш високого рівня розвитку?
Ми стверджуємо, що ні. Встановлення міцного інституту власності,
особливо в сфері інтелектуальної діяльності, що охоплює практично всі
провідні галузі економіки, – це абсолютно необхідна умова для створення
сучасної ринкової економіки. Це єдиний спосіб дати можливість
розвиватися тим галузям української економіки, що володіють достатнім
для цього науковим і технологічним потенціалом. У разі невиконання цієї
Угоди Україна залишається поза глобальних економічних процесів і втрачає
додаткові можливості для свого економічного розвитку. Україна не може
затягувати цей процес, оскільки кожна відстрочка коштує нам ще більшого
відставання від передових країн.
У разі виконання умов Угоди ТРІПС цілком можливі певні втрати, пов’язані
з неспроможністю деяких галузей економіки конкурувати із світовими
досягненнями. Вони можуть стати болючими для соціальної сфери, коли
деякі важливі товари, наприклад. ліки, можуть стати недоступними для
бідніших прошарків населення. Проте міжнародні угоди не виключають
можливості для застосування певних дозволених заходів з метою
пом’якшення соціальних наслідків.
З огляду на зазначені питання та застереження, Український центр
міжнародної інтеграції поставив важливе завдання – здійснити якісний
економічний аналіз наслідків прийняття відповідних законопроектів і
розробити рекомендацій щодо запобіжних заходів для подолання можливих
негативних наслідків.
Найважливіші проблеми захисту ІВ в Україні
Невизначеність у законодавстві багатьох моментів регулювання
правовідносин у сфері, що стосується інтелектуальної діяльності, та
відсутність належного захисту приватних прав власності на результати
інтелектуальної діяльності допускає високий рівень правопорушень в цій
сфері. Зокрема, таких як піратство, розповсюдження підробленої
продукції, незаконне використання торговельних марок, нечесна
конкуренція, що разом завдає величезних збитків в галузях, де переважає
інтелектуальна діяльність.
Подібна ситуація не може не викликати занепокоєння з боку наших
торговельних партнерів, особливо США, які є світовим технологічним
лідером, і дає підстави для звинувачення України в низьких стандартах
охорони інтелектуальної власності. Україну регулярно вносять до всіх
списків найбільших піратів світу, де вона займає перші місця, з
показниками рівня піратства 80-95% від обсягу ринку. В 2002 році США
визначили Україну державою, яка посідає верхні позиції у списку держав –
найбільших піратів, тобто визнали, що наш уряд не в змозі забезпечити
відповідний рівень захисту інтелектуальної власності і подолати
піратство. У результаті були накладені значні торговельні санкції, що
коштували Україні 75 млн доларів.
Неспроможність забезпечити належний захист прав власності негативно
впливає на імідж України як економічного партнера і за умов
несприятливого клімату для інвестування обумовлює низький показник
високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна відстає
майже вдесятеро від його світового значення .
Основні претензії до України стосуються: охорони комп’ютерного
забезпечення і баз даних, аудіовізуальної продукції, фармацевтичних
препаратів, захист від недобросовісної конкуренції, охорона знаків для
товарів і послуг. Найвищий рівень правопорушень спостерігається на ринку
комп’ютерного забезпечення та аудіовізуальної продукції, що вказує на
невідповідне забезпечення особливо такої форми захисту інтелектуальної
власності як авторське право та суміжні права.
Треба зазначити, що таке явище як піратство завдає шкоди не лише
іноземним виробникам. Незаконні дії руйнують вітчизняну музичну
індустрію: за деякими даними щонайбільше третина продажу усіх
вітчизняних музичних дисків є легальною. Також гальмується розвиток
галузей економіки, пов’язаних з творчою та науковою діяльністю.
Законодавство та законопроекти України в сфері авторського права та
суміжних прав
Слід зазначити, що за останні два роки Україна зробила важливі кроки
щодо подальшого удосконалення національного законодавства в сфері
інтелектуальної власності.
У 2002 році Верховна Рада України прийняла новий Митний кодекс України,
який містить розділ стосовно контролю за переміщенням через митний
кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності.
Положення зазначеного кодексу відповідають міжнародним нормам, зокрема
положенням Угоди ТРІПС.
Сьогодні в Україні зроблено перші кроки до законодавчого врегулювання
використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Зокрема, Верховна Рада України в липні 2002 року прийняла Закон України
“Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної
власності”, відповідно до якого внесено зміни до деяких законодавчих
актів України щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в
мережі Інтернет.
Для вирішення проблеми піратства у сфері авторського права і суміжних
прав у 2002 році було прийнято Закон України “Про особливості державного
регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з
виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем
зчитування”, також прийнято низку постанов Кабінету Міністрів України,
спрямованих на запровадження дієвих механізмів щодо недопущення
виробництва та розповсюдження підробленої продукції.
Крім того, у 2001-2002 роках Україна приєдналася до п’яти важливих
міжнародних договорів:
– Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
авторське право;
– Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організації мовлення;
– Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
виконання і фонограми;
– Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових знаків;
– Договору про патентне право.
Як бачимо, більшість із цих договорів (перших три) стосується саме
захисту авторських та суміжних прав.
На третій сесії Верховної Ради було прийнято ряд важливих законодавчих
актів, що стосуються врегулювання проблемних питань в сфері авторського
права та суміжних прав. Прийняття цих законів стало практично
завершальним етапом в узгодженні національного законодавства з
положеннями Угоди ТРІПС.
Так, у січні 2003 року Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс
України, який містить окрему Книгу IV “Право інтелектуальної власності”.
У ній відображені основні положення цивільних відносин у сфері
інтелектуальної власності. Деякі засоби забезпечення дотримання прав
інтелектуальної власності запроваджені Кримінальним кодексом України, що
набув чинності з 1 вересня 2001 року.
А в березні цього ж року було прийнято Закон України „Про внесення змін
до Закону України „Про власність”, який врегульовує деякі правові
моменти набуття державою прав інтелектуальної власності.
Наступним важливим кроком стало прийняття в травні Закону України „Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони
інтелектуальної власності”. Цей закон повною мірою впроваджує в
українське законодавство норми, які викладені в Третій частині Угоди
ТРІПС і які передбачають заходи, направлені на попередження та подолання
порушень прав інтелектуальної власності.
На нашу думку, найважливішим етапом в узгодженні національного
законодавства з міжнародними стандартами в сфері інтелектуальної
власності стало прийняття Верховною Радою в червні 2003 року Закону
України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань
інтелектуальної власності”, який вносить зміни до Цивільного,
Кримінального, Господарського та інших кодексів України, а також до
деяких законів України, що безпосередньо регулюють сферу ІВ. Цей закон
остаточно адаптує вимоги Угоди ТРІПС і підвищує ефективність системи
захисту прав ІВ.
Останнім прийнятим законом з цієї низки важливих законодавчих актів став
Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та
фонограм”. Прийняття цього законопроекту є надзвичайно важливим для
галузі комп’ютерного забезпечення, оскільки поширення подібних засобів
захисту (контрольна марка) на комп’ютерне забезпечення та бази даних є
суттєвим кроком до подальшого встановлення та захисту майнових прав в
цих галузях.
Загалом законодавство України про авторське право і суміжні права
базується на Конституції України і складається із відповідних норм
Цивільного кодексу України, Закону України „Про авторське право і
суміжні права”, законів України „Про власність”, „Про кінематографію”,
„Про телебачення і радіомовлення”, „Про видавничу справу”, „Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інших
законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права
суб’єктів авторського права і суміжних прав.
І хоча Україна досягла значних зрушень в сфері захисту інтелектуальної
власності, проте на цьому не закінчилися претензії до України стосовно
цього питання. Україну і у 2003 році було включено до списків країн, де
найбільш гостро стоїть проблема державного регулювання сфери
інтелектуальної власності та спостерігається високий рівень піратства.
Торговельне Представництво Сполучених Штатів відзначає в своєму
щорічному звіті від 1 травня 2003 р. про нездатність України прийняти
відповідні законодавчі акти щодо захисту інтелектуальної власності та
забезпечити їхнє ефективне виконання. Це зауваження в першу чергу
стосується захисту авторських та суміжних прав, що зачіпають інтереси
виробників дисків для лазерних систем зчитування.
Проблемні питання, що все ще потребують вирішення
Постає закономірне питання: (1) які причини того, що Україна не в змозі
застосувати прийняті норми? і (2) які ще законодавчі питання вимагають
врегулювання, щоб встановити ефективну систему захисту інтелектуальної
власності?
В першу чергу, причини того, що Україна не в змозі застосувати прийняті
норми, полягають в недосконалості законодавчої системи:
– наявність суперечностей між законодавчими актами, що регулюють сферу
авторського права та суміжних прав: неузгодженість правових визначень в
різних законодавчих актах, невідповідність правових положень в деяких
законах до Закону України „Про авторське право та суміжні права”;
– правова невизначеність деяких ключових понять, зокрема тих, що
стосуються мережі Інтернет
– відсутність спеціальних державних органів, які безпосередньо регулюють
цю сферу
– відсутність деяких механізмів охорони інтелектуальної власності,
зокрема попереджувальних заходів, належного рівня адміністративної та
кримінальної відповідальності, що є нагальною проблемою для сфери
авторського та суміжних прав (насамперед для лазерних дисків).
Ситуація обтяжується також деякими економічними та соціальними
факторами, властивими українському суспільству:
– численне неплатоспроможне населення, що активно підтримує
розповсюдження підробленої та піратської продукції, доступної за низьку
ціну
– низька правова культура та недооцінка економічного значення охорони
інтелектуальної власності серед суб’єктів права інтелектуальної
власності та, що особливо неприйнятно, навіть серед чиновників, які
безпосередньо займаються цими проблемами
– недостатня кількість фахівців – як правників, так і економістів – в
сфері ІВ
– відсутність правової практики та досвіду впровадження ефективних
попереджувальних заходів у сфері інтелектуальної власності.
Для вирішення зазначених законодавчих проблем в галузі авторського права
було розроблено Кабінетом Міністрів України три законопроекти, що на
сьогоднішній день перебувають на розгляді у Верховній Раді України:
– про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони
інтелектуальної власності (щодо авторського права та суміжних прав) від
03.07.2002 №1296;
– про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо
ліцензування та контролю за експортом, імпортом дисків для лазерних
систем зчитування) від 11.10.2002 № 2292;
– про внесення змін до деяких законів про охорону інтелектуальної
власності (стосовно ліцензування та наглядом за експортом та імпортом
дисків для лазерних систем зчитування) від 24.02.2003 №3155
3. Аналіз законопроектів
На даний момент у Верховній Раді перебувають на розгляді 4
законопроекти, спрямовані на розв‘язання ряду проблемних питань в галузі
авторського права, які мають на меті:
1) привести правові норми законодавчих актів, що безпосередньо регулюють
діяльність в галузях, пов’язаних із авторським та суміжними правами, у
відповідність до ЗУ „Про авторське право та суміжні права”, який
узгоджений з вимогам Угоди ТРІПС;
2) узгодити положення та розмежувати сфери дії кількох законодавчих
актів, що стосуються авторського права;
3) підвищити ефективність впровадження захисту авторських та суміжних
прав;
4) забезпечити контроль за експортом та імпортом лазерних дисків.
А) Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України” (щодо експорту(імпорту) лазерних дисків)
Метою прийняття законопроекту є:
1) усунення суперечностей між Законом України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” та Законом України “Про особливості державного регулювання
діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, а також між
статтями 2 та 9 Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності”, а також
2) врахування деяких пропозицій посольства США до Закону України “Про
особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання,
пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних
систем зчитування” .
Законопроект передбачає внесення змін до Законів України “Про
особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання,
пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних
систем зчитування”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” та “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності”, а також до
Кримінального кодексу України.
Законопроектом пропонується:
1) розмежувати сфери дії Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” та Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” щодо ліцензування експорту та імпорту товарів
як виду зовнішньоекономічної діяльності, а не як виду господарської
діяльності;
2) внести доповнення до Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” щодо
– підтвердження функції Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України здійснювати ліцензування експорту, імпорту товарів,
включаючи експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування,
матриць, сировини та обладнання для їх виробництва ;
– регулювання процедури ліцензування експорту, імпорту дисків для
лазерних систем зчитування, матриць, сировини та обладнання для їх
виробництва;
3) внести зміни Закону України “Про особливості державного регулювання
діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, які
стосуються:
– визначення термінів “ліцензійні умови”, “ліцензія на експорт
(імпорт)”, експорт (імпорт), експортер (імпортер), транзит;
– обмежень та уточнень щодо винятків, коли дія закону не поширюється на
експорт, імпорт та транзит дисків для лазерних систем зчитування;
– поширення дії Закону на діяльність пов’язану з виробництвом,
експортом, імпортом матриць;
– встановлення умов для видачі ліцензій на експорт, імпорт дисків для
лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх
виробництва;
– розповсюдження вимог ліцензування також на сировину для виробництва
лазерних дисків;
– підвищення умов контролю щодо виробництва, експорту та імпорту
лазерних систем зчитування та матриць, що включає також можливості
опечатування та вилучення дисків, вироблених з порушенням вимог Закону;
– посилення кримінальної відповідальності за порушення законодавства.
Таким чином, прийняття цього законопроекту посилить попереджувальні
заходи, а також підвищить кримінальну й адміністративну відповідальність
за порушення законодавства в сфері виробництва, експорту та імпорту
дисків для лазерних систем зчитування. Ці норми регулювання поширюються
також на матеріал для їхнього виробництва та матриці. Ефективність цих
заходів буде забезпечуватися створенням спеціальних органів державної
влади, які матимуть особливі повноваження щодо регулювання та контролю.
Як наслідок, прийняті заходи забезпечать перш за все ефективність
захисту майнових прав інтелектуальної власності іноземних виробників
лазерних дисків та покращать стосунки України зі своїми торговельними
партнерами. Проте заходи, що направлені на попередження піратства та на
боротьбу з ним, сприятимуть також ефективному встановленню майнових прав
в тих українських галузях господарської діяльності, де має значення
виробництво лазерних дисків, а саме: програмне забезпечення, музична
індустрія, відео індустрія, бази даних (наприклад, законодавчі бази).
2) Проект Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких
законів України щодо захисту прав інтелектуальної власності”
Метою прийняття законопроекту є:
1) усунення суперечностей між статтями 2 та 9 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” та Законом України
“Про особливості державного регулювання діяльності суб‘єктів
господарювання, пов‘язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків
для лазерних систем зчитування”
2) прийняття законопроекту сприятиме зняттю санкцій, застосованих США
щодо українського імпорту.
Даний законопроект передбачає:
1) підтвердження дії норми Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” щодо функції Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України здійснювати ліцензування експорту, імпорту товарів,
включаючи експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування,
матриць, сировини та обладнання для їх виробництва;
2) розмежування сфер дії Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” та Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” в частині ліцензування експорту, імпорту
товарів, як виду зовнішньоекономічної, а не господарської діяльності.
Прийняття цього законопроекту доповнить та посилить дію попереднього
законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
(щодо експорту (імпорту) лазерних дисків) в забезпеченні ефективності
подолання піратства лазерних дисків.
3) Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо охорони інтелектуальної власності»
Головна мета цього законопроекту – це привести у відповідність із
Законом України “Про авторське право та суміжні права” юридичні
формулювання та норми, викладені в законах, що регулюють правовідносини
в сфері авторських прав, і, тим самим, забезпечити максимальну
ефективність їхнього захисту. Зміни пропонується ввести до 11
законодавчих актів, більшість з яких стосуються тих сфер діяльності,
правовідносини в яких традиційно регулюються авторським правом
(видавнича справа, діяльність творчих спілок, архітектурна діяльність),
а також суміжними правами (засоби масової інформацій, зокрема
телебачення та преса).
Зміни до законодавчих актів полягають в:
1) чіткому формулюванні поняття суб’єкта авторського права або суміжних
прав відповідно до Закону України “Про авторське право та суміжні права”
2) розширеному та уточненому визначенні об’єктів авторського та суміжних
прав
3) чіткому формулюванні понять, що стосуються реалізації майнових та
немайнових прав
4) внесенню посилань на законодавство в сфері інтелектуальної власності,
зокрема щодо кримінальної та адміністративної відповідальності за
порушення авторського права.
Найбільш суттєво зміни, передбачені даним законопроектом, торкаються
законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про архітектурну
діяльність”, “Про видавничу справу”, Закон України “Про друковані
засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про професійних творчих
працівників та творчі спілки”.
Даний законопроект забезпечить прозорість і чіткість формулювання
правових норм та належне правове регулювання, що забезпечить ефективне
встановлення і захист авторських та суміжних прав, та, що важливо –
їхнього майнового аспекту в галузях видавництва, архітектури, засобів
масової інформації.
Висновки:
Розглянуті законопроекти у разі прийняття:
Ш приводять законодавчі акти України у відповідність до норм ТРІПС,
врахованих в Законі України „Про авторське право та суміжні права”:
§ вносять в законодавство України чіткі правові визначення ключових
понять (таких як суб’єкт авторського права, об’єкт авторського права),
прийнятих міжнародними угодами
§ вносять у відповідні законодавчі акти правові положення щодо
регулювання правовідносин у сфері авторського права, зокрема суміжних
прав (наприклад, умови набуття прав власності, умови передачі прав
власності), що повністю відповідають стандартам ТРІПС
§ усувають розбіжності в деяких законодавчих актах із Законом України
„Про авторське право та суміжні права”
Ш підвищують ефективність правової системи в галузі авторського та
суміжних прав:
§ розмежовують дію законодавчих актів щодо регулювання сфери авторського
та суміжних прав
§ вносять необхідні посилання на пов’язані законодавчі акти
§ визначають компетентні державні органи з питань контролю за
дотриманням прав ІВ та визначають і розмежовують їхні повноваження
Ш посилюють захист авторських та суміжних майнових прав:
§ надають додаткові повноваження компетентним органам щодо
попереджувальних заходів
§ посилюють адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення
авторських та суміжних прав
§ особливо посилюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю,
пов’язану з лазерними дисками.
Таким чином, прийняття законопроектів забезпечить встановлення правового
середовища в сфері авторського права, що відповідає вимогам СОТ та
потребам сучасної інформаційної економіки.
Проте, на черзі залишається вирішення таких питань у сфері авторських та
суміжних прав:
· Прийняття законів про посилення захисту майнового права в сфері
суміжних прав
· Прийняття законів щодо правового визначення окремих понять, що
стосуються мережі Інтернет
· Прийняття законів щодо використання програмного забезпечення урядовими
структурами
Найважливішим з них є питання посилення захисту суміжних прав, оскільки
воно стосується таких важливих галузей, як засоби масової інформації. Ці
питання зараз розглядаються та обговорюються країнами-членами СОТ, і ми
вважаємо, що на них треба звернути увагу заздалегідь, поки вони не стали
критичними для розвитку наших стосунків з торговельними партнерами.
Незважаючи на невирішені питання, проаналізовані законопроекти, що
перебувають зараз на розгляді у Верховній Раді, задовольняють вимогам
Робочої Групи із вступу України до СОТ та узгоджують законодавство
України в сфері авторського права з вимогами Угоди ТРІПС. І хоча певні
положення в законопроектах, особливо ті, що стосуються процедур надання
контрольної марки та проведення запобіжних перевірок, все ще потребують
детальнішого опрацювання щодо можливості спрощення та більшої
прозорості, прийняття цих законопроектів стане практично завершальним
етапом в приведенні законодавства України у відповідність до норм ТРІПС
і наблизить Україну до вступу в СОТ. Враховуючи значення цих
законопроектів, важливо прискорити їх розгляд та прийняття.
4. Аналіз економічних наслідків прийняття законопроектів
Прийняття зазначених законопроектів має на меті збільшити ефективність
такої форми захисту прав інтелектуальної власності як авторське право та
суміжні права.
Найважливішими наслідками прийняття законопроектів є:
1) посилення контролю за розповсюдженням і комерційним використанням
лазерних дисків, аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення;
2) правова визначеність майнових та немайнових аспектів авторського
права та суміжних прав в деяких галузях творчої діяльності та засобів
масової інформації.
Найбільш суттєві економічні наслідки, принаймні в короткостроковому
періоді, матиме саме посилення контролю за комерційною діяльністю,
пов’язаною з розповсюдженням дисків для лазерних систем зчитування,
оскільки на забезпечення дієвості відповідних заходів в основному і
направлене прийняття законопроектів. Це означає, що найвагоміший вплив
від запровадження даних законопроектів отримають виробництво та
розповсюдження:
Ш аудіовізуальної продукції
Ш лазерних дисків
Ш програмного забезпечення
Ш баз даних,
а також ті сфери економічної діяльності, де ця продукція інтенсивно
використовуються:
· музична індустрія
· відео, кіно індустрія
· програмування
· численні галузі виробництва, де використовуються комп’ютери та
програмне забезпечення
Прийняття законопроектів передбачає позитивні ефекти і в таких галузях,
як:
– видавнича справа
– архітектура
– телебачення, радіомовлення, преса
Даними законопроектами передбачено впровадження в цих галузях належного
захисту майнових прав інтелектуальної власності, що має сприяти
підвищенню ефективності економічної діяльності та стимулювати розвиток
творчого потенціалу. Проте лише самого прийняття відповідних регулюючих
норм недостатньо. Низька правова культура населення, незнання
відповідних законів, необізнаність із своїми правами та з тим, які
економічні переваги вони можуть отримати, перешкоджають ефективному
впровадженню законів.
Застосування певних форм захисту інтелектуальної власності передбачає
вагомі економічні наслідки, що мають характер статичних та динамічних
ефектів.
Статичні ефекти
Визначають економічну ефективність застосування певних форм захисту ІВ і
мають вплив на суспільний добробут в короткостроковому періоді. В першу
чергу захист ІВ впливає на ринок відповідної продукції, на ціну,
кількість і якість продукції, на пов’язані галузі виробництва і на
зайнятість.
Таблиця. Економічні наслідки прийняття законопроектів з питань
авторських та суміжних прав
Покращують суспільний добробут Погіршують суспільний добробут
+ Зняття міжнародних торговельних санкцій+ Збільшення податкових
надходжень в бюджет від реалізації ліцензійної продукції+ Зменшення
тіньового сектору економіки, що був пов’язаний із реалізацією
підробленої продукції+ Зменшиться тиск нечесної конкуренції з боку
піратів+ Зросте конкуренція з боку іноземних виробників, яка буде чинити
менший тиск на вітчизняних підприємців, ніж конкуренція з боку піратів,
і стимулюватиме розвиток відповідних галузей. Іноземні виробники, не
зможуть суттєво розширити свої ринки збуту за рахунок проникнення на
ринок України через низький рівень купівельної спроможності населення+
Зросте попит на ліцензійну продукцію та відповідно зростуть прибутки
виробників та імпортерів ліцензійної продукції. Передусім зростуть
прибутки в галузях музичного й відео виробництва. Особливо велике
значення це буде мати для музичної індустрії, яка багато втрачала саме
через піратство, що було однією з найбільших перешкод для її розвитку +
Зросте вибір якісної ліцензійної продукції+ Диверсифікація продукції
(аудіо, диски, комп’ютерні програми) в досить широких межах залежно від
якості і від виробника. Це дозволяє споживачам робити вибір і не
приводить до повної недоступності цієї продукції для відносно бідніших
споживачів+ Крім того, виробники отримуватимуть гарантований прибуток
від своєї продукції. Це приведе до зниження середньої ціни на продукцію,
а також до поступового підвищеннення якості вітчизняної продукції –
Зростуть витрати держави, пов’язані з введенням додаткових структур для
здійснення контролю- Кількість неліцензійної продукції значно
скоротиться, а отже, зменшиться пропозиція дешевої продукції. Оскільки
вітчизняні споживачі віддають перевагу ціні, а не якості, то загальний
споживчий попит скоротиться.- Збільшаться витрати навчальних закладів на
комп’ютерне обладнання та ліцензійне програмне забезпечення –
Зменшиться доступ до сучасних досягнень у програмуванні (через
скорочення дешевої неліцензійної продукції) і зростуть початкові витрати
програмістів- Впровадження додаткових процедур контролю (попереджувальні
перевірки, видача контрольної марки) підсилить адміністративний тиск на
підприємницьку діяльність – Зростуть витрати підприємств, де інтенсивно
використовується робота на комп’ютерах- Через значну конкуренцію з боку
іноземних виробників суттєвого пожвавлення у відповідних галузях не
відбудеться, кількість робочих місць буде зростати непомітно.
В короткостроковій перспективі найбільш суттєві позитивні наслідки – це
зняття торговельних санкцій, наближення вступу до СОТ, та подолання
піратства, що значно стримує розвиток вітчизняної музичної індустрії; в
свою чергу, найбільш суттєві негативні наслідки – це обмеження доступу
споживачів до продукції, зростання витрат держави та створення
додаткового адміністративного тиску на підприємницьку діяльність. На
нашу думку, масштаби впливу позитивних наслідків значно переважають як
для держави, так і для бізнесу, загалом відбудеться зростання
суспільного добробуту навіть у короткостроковому періоді.
Слід окремо звернути увагу на розвиток програмного забезпечення в
Україні. За оцінками експертів, Україна має величезний потенціал в сфері
програмного забезпечення (входить в першу десятку країн світу за
можливостями у створенні програм), але він не може повністю бути
використаним, або розвивається досить повільно, оскільки:
– не забезпечений відповідний захист програмного забезпечення в мережі
Інтернет;
– не врегульовано питання про використання урядовими структурами
програмного забезпечення;
– неплатоспроможні творці ком’ютерних програм зі зростанням вартості
програмного забезпечення матимуть обмежений доступ до останніх досягнень
в цій сфері.
В тих випадках, коли самого лише авторського права недостатньо для
належного захисту прав інтелектуальної власності в цій сфері, необхідно
розглянути можливість застосування патентів та торгових знаків.
Динамічні ефекти
Характеризують вплив певних форм захисту ІВ, що є стимулами до
інвестицій у розвиток відповідних галузей в довгостроковій перспективі:
> Галузі, що стосуються сфери музичної індустрії, програмування, а також
галузі мас-медіа, архітектури та видавництва отримають додаткові стимули
для свого подальшого розвитку.
> Країна поліпшить свій імідж перед торговельними партнерами та активно
включиться у світові економічні процеси.
Висновки:
Ш Зростання конкуренції на ринках інтелектуальної продукції матиме
переважно позитивний вплив на розвиток вітчизняного виробництва
Ш Впровадження зазначених законопроектів зменшує пропозицію
неліцензійних товарів на ринку та обумовлює зростання витрат споживачів
на ці товари, у т.ч. споживачів з невисокими доходами. Однак ми не
вважаємо це загрозою для соціальної сфери, оскільки дана продукція не є
життєво необхідною і не користується попитом серед незахищених верств
населення
Ш Відбудеться збільшення прибутків виробників ліцензійної продукції та
авторів результатів інтелектуальної діяльності, однак зростуть загальні
витрати споживачів на придбання продукції інтелектуальної діяльності. В
цілому, навіть у короткостроковій перспективі переважатиме позитивний
вплив на суспільний добробут у разі прийняття законопроектів
Ш В довгостроковій перспективі завдяки встановленню ефективного захисту
прав інтелектуальної власності, зокрема майнових, створюються додаткові
стимули для розвитку творчих галузей, галузі програмного забезпечення,
сфери засобів масової інформації та загалом для розвитку творчого
потенціалу нації
Ш Прийняття законодавчих норм не є достатнім для встановлення
ефективного захисту інтелектуальної власності та потребує залучення
широкої громадськості до вирішення проблем інтелектуальної власності в
Україні.
Висновки та рекомендації
Незадовільна ситуація із захистом інтелектуальної власності в Україні
вже тривалий час викликає серйозне занепокоєння торговельних партнерів
України, що стало головною перешкодою на шляху України до СОТ. Головним
чином, незадоволення викликало законодавство України в сфері ІВ, що не
відповідало встановленим міжнародним нормам, зокрема вимогам Угоди
ТРІПС. На даний момент було прийнято кілька важливих законів, що
практично повністю узгодили законодавство України з нормами,
передбаченими Угодою ТРІПС. Проте захист ІВ в деяких сферах все ще
залишається неефективним, чим зумовлює надзвичайно високий рівень
піратства в країні, та викликає застосування до України міжнародних
торговельних санкцій.
На порядку денному стоїть питання прийняття кількох законопроектів, що
мають на меті остаточно узгодити національне законодавство з нормами
Угоди ТРІПС та впровадити додаткове забезпечення захисту прав ІВ. В
першу чергу, дані законопроекти передбачають значне посилення боротьби з
порушеннями прав ІВ в галузі міжнародної економічної діяльності,
пов’язаної з дисками для лазерних систем зчитування. Прийняття законів в
сфері ІВ завжди викликає суперечки щодо доцільного рівня захисту ІВ,
оскільки посилення захисту за умов неконкурентоспроможності національної
економіки та соціальної незахищеності населення може викликати
економічні та соціальні втрати.
Щоб передбачити всі можливі економічні та соціальні наслідки прийняття
даних законопроектів, а також, щоб виявити наскільки ці законопроекти
вирішують законодавчі проблеми в сфері ІВ, ми провели їхній загальний
законодавчий та економічний аналіз.
Аналіз законопроектів дає можливість зробити висновки про те, що вони є
необхідними для прийняття, так як гармонізують законодавство в сфері
авторського права, наближують законодавство до вимог Угоди ТРІПС,
вводять деякі необхідні заходи для посилення захисту прав
інтелектуальної діяльності і цим самим підвищують ефективність захисту
авторських прав та надають можливість розвиватися сферам творчої
діяльності та програмного забезпечення в Україні, а також пов’язаним з
ними виробництву та реалізації ліцензійних лазерних дисків.
За нашими прогнозами в результаті прийняття цих законопроектів
переважатимуть позитивні економічні ефекти, які пов’язані в першу чергу
з суттєвим обмеженням незаконної економічної діяльності, встановленням
прозорого правового регулювання в галузі авторських та суміжних прав,
забезпеченням надійного захисту прав власності, що гарантуватимуть
отримання законного прибутку від результатів творчої діяльності, та
виникненням продуктивної конкуренції з боку іноземних виробників. Разом
із тим обмеження доступу споживачів до відповідної продукції не
передбачає значного зменшення суспільного добробуту, оскільки дана
продукція не є життєво необхідною і не користується попитом у незаможних
прошарків населення.
Слід додатково звернути увагу на процедури попереджувальних
адміністративних перевірок та процедури надання контрольної марки,
оскільки ускладнення таких процедур не обов’язково сприятиме
ефективності попереджувальних заходів, а ймовірно збільшить
адміністративний тиск на підприємців.
Розв’язання проблем інтелектуальної власності в Україні не обмежується
прийняттям даних законопроектів. Існує цілий ряд законодавчих питань, що
потребують вирішення. Це стосується в основному сфери суміжних прав та
внесення змін та доповнень в Закон України „Про авторське право та
суміжні права” відповідно до Угоди ТРІПС.
Законотворцям слід також приділити увагу законодавчому регулюванню сфери
комп’ютерної мережі та програмного забезпечення. Порівняно із
розвинутими країнами в Україні регулювання відповідних питань
законодавчо майже не врегульовано. Наприклад, немає правового визначення
мережі Інтернет, на що неодноразово вказували фахівці з права.
Ми наголошуємо на тому, що лише прийняття відповідних законів не
забезпечить ефективний захист ІВ. Крім того, прийняття цих законів, як
зазначалося, може викликати деякі негативні наслідки. В зв’язку з цим
ми пропонуємо заходи щодо поліпшення ефективності захисту ІВ та
пом’якшення можливих негативних ефектів:
· В першу чергу перед відповідними державними структурами, що займаються
питаннями інтелектуальної власності, мають бути поставлені завдання
сприяти громадським та дослідницьким організаціям у проведенні освітньої
та інформаційної діяльності серед населення щодо суті та економічного
значення захисту прав інтелектуальної власності (в тому числі через
засоби масової інформації).
· Особлива увага державних структур має бути зосереджена на підвищенні
поінформованості та компетентності урядовців, що займаються відповідними
питаннями, шляхом проведення тренінгів та семінарів з економічних та
правових питань в сфері ІВ.
· Для забезпечення гострої потреби в Україні у фахівцях з питань ІВ,
доцільно збільшити державне замовлення на підготовку таких фахівців.
· Для сприяння розвитку галузі програмного забезпечення та уникнення
потенційних перешкод від обмеження доступу до сучасних програмних
розробок, держава може надавати фінансування (гранти) на проекти щодо
розробок вітчизняного програмного забезпечення. Також рекомендується
впровадити в мережі Інтернет так звані програми відкритого доступу з
метою надання широкого доступу до останніх досягнень в галузі
програмування, практика яких широко використовується на Заході і не
потребує значних бюджетних витрат.
Узгодження національного законодавства в сфері інтелектуальної власності
з нормами міжнародних угод в рамках СОТ є надзвичайно важливим кроком
для розвитку вітчизняних галузей, де переважає творча діяльність, для
налагодження зв’язків із світовим економічним співтовариством та
наближення вступу України до СОТ, що, в свою чергу, стимулюватиме
встановлення в Україні необхідних ринкових інституцій, технологічний
розвиток та економічне зростання.
Література
Пояснювальна записка до Проекту Закону України “Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України”.
Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” від
03.07.2002 №1297.
Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо охорони інтелектуальної власності (щодо авторського права
та суміжних прав) від 03.07.2002 №1296.
Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України (щодо ліцензування та контролю за експортом, імпортом дисків для
лазерних систем зчитування) від 11.10.2002 № 2292.
Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законів про охорону
інтелектуальної власності (стосовно ліцензування та наглядом за
експортом та імпортом дисків для лазерних систем зчитування) від
24.02.2003 №3155.
Сиденко В., ‘Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й
розв’язання’. Дзеркало Тижня, № 43 (367).
Arrow, Kenneth (1962), ‘Economic Welfare and the Allocation of Resources
for Invention’, in Richard R. Nelson (ed.), ‘The Race and Direction of
Inventive Activity’, p.609-25. Princeton, NJ: Princeton University
Press, 1962.
Nicholson, Walter (1992), ‘Microeconomic Theory: Basic Principles and
Extensions’, 7th Edition, 1992.
PAGE
PAGE 39
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
