UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМіжнародні механізми захисту прав людини і громадянина (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11085
Скачало714
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з правознавства

 

на тему:

 

Міжнародні механізми

 

захисту прав людини і громадянина

 

16 червня 1990 року Верховна Рада УССР прийняла Декларацію про

державний суверенітет, Розділ Х якої закріпив положення про те, що

Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, примат

норм міжнародного права перед нормами внутрішнього права. Після здобуття

реального, а не декларативного, суверенітету Україна підтвердила

означене положення спершу в Законі “Про дію міжнародних договорів на

території України” (1991 р.), відтак у Законі “Про міжнародні договори

України” (1993 р.), і зрештою, у Конституції України 1996 року ця норма

була викладена так: “Міжнародні договори України, згоду на

обов’язковість яких дала Верховна Рада України, є частиною національного

законодавства України”.

 

Річ у тім, що конвенції, пакти і хартії, основним предметом яких є

захист прав людини, породжені післявоєнним світовим ладом, коли люди й

уряди відчайдушно шукали будь-яких засобів запобігти новій війні і

новому Шоа. Одним з таких засобів стало формування нової галузі

міжнародного права – міжнародного права захисту прав людини. Договори –

джерела цього права – мали і мають низку ознак, зовсім не характерних

для договорів класичного міжнародного права.

 

По-перше, вони передбачають певні права людини і заходи для їхнього

захисту, які повинні визнати і реалізувати держави-учасниці договору.

Отже, такі конвенції регулюють не стільки взаємини держав-учасників, як

це було в класичному міжнародному праві, скільки стосунки між

державами-учасницями і їхніми власними громадянами, захищаючи останніх

від перших. При цьому конвенції формулюють таким чином, щоб вони

органічно увійшли до національних правових систем відповідних країн і

могли бути використані безпосередньо як державними органами, так і

громадянами в їхніх відносинах, незалежно від того, чи були вжиті

державою спеціальні заходи для впровадження положень цих угод у

національне право.

 

Другою важливою рисою таких угод є те, що вони носять уніфікуючий

характер (власне в цьому і виявляється їхня “міжнародність”). Основною

метою договорів про права людини є встановлення в державах-учасницях

відносно рівних мінімальних стандартів захисту тих чи інших прав. При

цьому зазначені стандарти не є застиглою формою, вони розвиваються разом

із законодавством держав-учасниць.

 

Обидві ці особливості призводять до появи третьої – заснування

незалежних міжнародних органів, покликаних спостерігати за виконанням

державами своїх зобов’язань по конвенціях і пактах. Такі органи відомі і

в класичному міжнародному праві, але особливість органів спостереження

за дотриманням прав людини полягає в їх незалежності від

держав-учасниць. Хоча кандидатури для посідання посад членів таких

органів – експертів, суддів – пропонують держави, після обрання ці особи

працюють “персонально” і не представляють держави, які їх запропонували

(ба більше, іноді кількість членів органу значно менша від кількости

держав, які приєдналися до конвенції, а, отже, далеко не кожна держава

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ