.

Фінанси господарських суб’єктів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2329
Скачать документ

Реферат на тему:

“Фінанси господарських суб’єктів”

ЗМІСТ

1. Суть державної реєстрації малого підприємства

2. Державна підтримка малого підприємництва

3. Список використаної літератури

1. Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності в
Україні здійснюється згідно з законами України “Про підприємництво”,
“Про господарські товариства”, Положенням про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України №125 від 25 січня 1996р., та Постановою Кабінету
Міністрів України №406 від 3 квітня 1996р. “Про плату за державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”.

Основні етапи реєстрації можна викласти в такій послідовності:

Проведення зборів засновників та підготовка статуту підприємства,
установчого договору, протоколу зборів засновників.

Засвідчення у нотаріальній конторі в статуті та установчому договорі
підписів засновників підприємства.

Оплата у відділенні Ощадбанку збору за державну реєстрацію.

Відкриття тимчасового рахунку та сплата власниками підприємства внеску
до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі,
передбаченому відповідними законодавчими актами.

Подання до відповідного відділу районної державної адміністрації
необхідних документів для державної реєстрації суб’єкта підприємницької
діяльності, які передбачені законодавством.

Отримання через 5 робочих днів у районній державній адміністрації
затверджених документів про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької
діяльності.

Постановка на облік у міському управлінні статистики та отримання
ідентифікаційного коду суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному
державному реєстрі підприємств та організацій.

Постановка на облік в районній податковій інспекції.

Закриття тимчасового рахунку в банку та відкриття постійного рахунку.

Отримання дозволу у відділі дозвільної системи районного відділу
внутрішніх справ для виготовлення печатки та штампів.

Виготовлення печатки та штампів.

Як бачимо, процес підготовки та реєстрації потребує значної кількості
документів і значного часу на їх оформлення. Крім того, розмір зборів за
державну реєстрацію встановлюється у неоподатковуваних мінімумах доходів
громадян та ще й в залежності від сфери підприємницької діяльності.
Постійні зміни у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян
приводить до нестабільності цих зборів.

Нестабільність та протиріччя прийнятих правових документів часто
призводить до необхідності перереєстрації малих підприємств, що, з
одного боку, ускладнює діяльність підприємств, а з другого, є методом
додаткового вилучення коштів з малого підприємства.

Наприклад: Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.96р.
“Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України” (п.7) було прийнято рішення, що “державним податковим
інспекціям з 01.04.96р. вважати недійсними і не приймати звіти,
декларації, розрахунки і платіжні доручення підприємств та організацій,
а Державному митному Комітетові не проводити декларування та митне
оформлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – резидентів
України без ідентифікаційних кодів з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України та довідки про включення до нього”. І
не дивлячись на те, що в подальшому Постановою Кабінету Міністрів
України №125 від 25.01.96р “Про внесення змін і доповнень до Положення
про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності (п.15)
передбачено, що “перереєстрація проводиться у разі зміни назви,
організаційної форми або форми власності в порядку, встановленому для їх
реєстрації”, а постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.96р. №406
“Про плату за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”
(п.2) встановлено, що “свідоцтва про державну реєстрацію, видані
суб’єктам підприємницької діяльності починаючи з 29.04.94р. є дійсними і
можуть бути замінені на свідоцтва нового зразка лише за бажанням цих
суб’єктів”, структурні підрозділи Державної податкової адміністрації та
Державного митного комітету вимагають перереєстрації суб’єктів
підприємництва і відмовляються проводити будь-які операції без
пред’явлення свідоцтва про реєстрацію нового зразка.

Витрати, пов’язані із створенням і реєстрацією малих підприємств, можна
поділити на дві складові:

змінні витрати (придбання обладнання, оренда приміщень, найм робочої
сили тощо), які обумовлені контрактним видом діяльності підприємства,
його місцем знаходження;

постійні витрати, які пов’язані з виконанням обов’язкових процедур в
процесі реєстрації: внесення частини до статутного фонду, підготовка та
нотаріальне засвідчення засновницьких документів, збір за державну
реєстрацію, сплата органам статистики, держпожежнагляду,
санепідемнагляду тощо.

Постійні витрати, що стосуються збору за державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності наведено у табл. 1.

Середня вартість здійснення окремих етапів державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності складає:

– нотаріальне засвідчення документів – 20…70 грв.;

– плата за отримання ідентифікаційного коду – 15…25 грв.;

– плата за відкриття рахунку в банку – 90…180 грв. (у деяких банках
безкоштовно);

– плата за отримання дозволу для виготовлення печатки та штампів – 20
грв.;

– плата за виготовлення печатки, штампу – 14…20 грв.

При цьому витрати, які теоретично повинні бути однаковими, суттєво
відрізняються для різних категорій підприємств і регіонів. Тим самим
встановлюються різні умови входу різних категорій підприємств на ринок.
Досить часто, органи реєстрації самостійно ускладнюють процес реєстрації
шляхом вимагання додаткової інформації (документів), які не передбачені
діючим законодавством, а також наданням одних і тих же документів в
різні інстанції. Багато пунктів Положення мають неоднозначне тлумачення,
потребують додаткових роз’яснень, а деякі розділи, наприклад, про
скасування реєстрації та ліквідацію підприємства, є протирічні і
неузгоджені з необхідними діями суміжних організацій – судів, податкової
адміністрації, органів статистики та іншими.

Таблиця 1

Розмір збору за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності

Сфера підприємницької діяльності Розмір збору у неоподатковуваних
мінімумах доходів громадян за державну реєстрацію

підприємців без створення юридичної особи товариств з обмеженою,
додатковою, повною відповідальністю, командитних, споживчих товариств
акціонерних товариств, об’єднань підприємств підприємств з іноземними
інвестиціями інших юридичних осіб

Промисловість і будівництво 1.5 4 8 8 4

Агропромисловий комплекс 1.5 4 8 8 4

Наука і наукове обслуговування 1.5 4 4 4 4

Надання послуг:          

побутових 1.5 4 8 8 4

юридичних 1.5 4 8 8 4

транспортних 1.5 5 8 8 4

торговельно-посередницьких 2.5 6 10 10 5

Фінансово-інвестиційна діяльність 2.5 8 10 10 5

Охорона здоров’я 1.5 4 8 8 4

Освіта і культура 1.0 2 4 4 2

Інші сфери 1.5 4 8 8 4

Недосконала організаційна структура реєстраційних органів, відсутність
єдиного методичного центру в країні з питань реєстрації та легалізації
суб’єктів підприємництва призводять до порушення системного підходу при
вдосконаленні реєстраційних процесів.

2. Джерела формування фінансових ресурсів

підприємницьких структур

Фінансові ресурси підприємства – це грошові кошти, які є в його
розпорядженні і призначені для здійснення поточних затрат і затрат по
розширеному відтворенню, платежів по усіх забов’язаннях та стимулювання
працівників.

Формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок
власних та запозичених коштів. Загальна сума фінансових ресурсів
складається у кожного окремого підприємства з таких елементів:

· Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений
капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток
тощо;

· Забезпечення наступних витрат та платежів;

· Довгострокові зобов’язання;

· Поточні зобов’язання.

Так, власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається
після вирахування його зобов’язань.. Величина власного капіталу
визначається як алгебраїчна сума його складових елементів:

– статутного капіталу, який відображає зафіксовану в установчих
документах загальну вартість активів, які є внеском власників
(учасників) до капіталу підприємства, або пайового капіталу, який
відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що
передбачена установчими документами.

– додаткового капіталу, який відображає суму, на яку вартість
реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

– іншого додаткового капіталу, що представляє суму дооцінки необоротних
активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших
юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

– резервного капіталу, який відображає сума резервів, створених
відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок
нерозподіленого прибутку підприємства.

– нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) – суми прибутку, яка
реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

– неоплаченого капіталу, який відображає суму заборгованості власників
(учасників) за внесками до капіталу.

– вилученого капіталу, який показує фактичну собівартість акцій власної
емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок
коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні
суми, грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви).
Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення
підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал – це
майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина
якого регулюється законодавством.

Зовнішнє фінансування – це кошти, не пов’язані з діяльністю
підприємства. До них належать:

1) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:

· продаж акцій, облігацій;

· кредит;

· операції з валютою та дорогоцінними металами;

· проценти і дивіденди за цінними паперами інших емітентів.

2) кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:

· державні бюджетні субсидії;

· страхові відшкодування;

· фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій,
концернів.

Кредит – це надання відповідних грошових сум в борг на певний час за
відповідну плату (проценти).

Майновий кредит – передача в борг нерухомості або інших матеріальних
цінностей. Тому такі форми фінансування як оренда і лізинг є спільними
формами довгострокового фінансування.

Оренда  – засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та
користування майном.

В оренду можуть бути передані:

· земля та інші природні ресурси;

· структурні підрозділи або підприємство в цілому;

· окремі будівлі, транспортні засоби, обладнання;

· інші матеріальні цінності.

Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає надання лізеру права користування
матеріальними цінностями лессора на термін їх повної амортизації з
обов’язковим збереженням права власності лессора на арендоване майно та
його обов’язкове повернення.

Фінансовий лізинг передбачає придбання лессором майна на замовлення
лізера і передачу його лізеру в користування на термін, не менший, ніж
термін повної амортизації, з обов ‘язковою наступною передачею права
власності на майно лізеру.

Амортизаційні відрахування в разі оперативного лізингу нараховуються
ліссером, а в разі фінансового лізингу – лізером і використовуються ними
на повне відновлення наданих в аренду основних фондів.

Важливою формою фінансування підприємства є випуск цінних паперів –
акцій та облігацій.

Акція – це цінний папір, який засвідчує право його власника на частку
майна і прибутку акціонерного товариства.

Облігація – кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової
суми і забов’язання повернути номінальну вартість цього паперу в
передбачений термін з виплатою фіксованого проценту. Виручка від продажу
облігацій  не належить до власного капіталу підприємства.

У деяких випадках в момент виникнення зобов’язання його сума
визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних
оцінок. Такі зобов’язання називають забезпеченнями наступних витрат та
платежів. Наприклад, підприємство, яке реалізує продукцію з гарантією,
бере на себе зобов’язання забезпечувати її ремонт або заміну протягом
гарантійного терміну. Оскільки конкретна сума витрат та час їх
виникнення залежать від майбутніх подій, у звітному періоді, коли була
реалізована продукція, підприємство змушене створити відповідний резерв,
виходячи з попереднього досвіду та прогнозних оцінок фахівців.

Довгострокові зобов’язання включають до свого складу: довгострокові
кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені
податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

До поточних зобов’язань звичайно належать:

O заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших
платежах;

O кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані
від них товари, роботи, послуги;

O заборгованість з оплати праці;

O заборгованість зі страхування;

O авансові платежі замовників;

O короткострокові кредити банку;

O нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

До складу останнього розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів»
включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх
звітних періодів, які будуть визнані у наступних звітних періодах.
Наприклад, нарахований дохід за відсотками по одержаному довгостроковому
безвідсотковому векселю.

Здобути уявлення про те, яка сума фінансових ресурсів (власних та
запозичених) є у розпорядженні підприємства на певну дату, можна,
підрахувавши їх сальдовим балансом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчин М.І., Піча Ю.В. Економіка
підприємства – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 298
с.

2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. –
М.: Финансы и статистика, 1998.

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного –
Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.

4. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних
ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.

5. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.

6. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020