Реферат на тему:
Законодавча база
діяльності підприємства в Україні
Основою законодавчої бази діяльності підприємств є система статусних
або компетенційних законів, які визначають правове становище
господарюючих суб’єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола
осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони «Про
підприємництво», «Про підприємства в Україні» поширюються на всі
підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних законів до статусних
відносяться закони, які визначають правове становище окремих видів
підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: «Про
господарські товариства», «Про режим іноземного інвестування» та ін.
Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система
нормативних актів, які на основі закону України «Про власність»
регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим
майном у народному господарстві. До даного інституту входять нормативні
акти:
• про управління державною власністю;
• про оренду державного та комунального майна;
• про приватизацію державного майна.
Окремим інститутом господарського законодавства є інститут
господарського договірного права. Система законодавства про договірне
право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про
окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України,
Закон «Про підприємства в Україні», Господарський процесуальний кодекс
тощо.
До наступних інститутів можна віднести законодавство про регулювання
ринків капіталу, законодавство про зовнішньоекономічну діяльність,
законодавство про господарські суди та господарський процес,
законодавство про страхування та ін. .
Першою ознакою господарського законодавства є комплексний зміст основних
нормативних актів. Переважна більшість нормативних актів господарського
законодавства включає норми двох і більше галузей права. Прикладом цьому
є Закон України «Про підприємства в Україні», який містить норми
господарського або цивільного (ст. ст. 10, 20, 21), адміністративного
(ст. 16), фінансового (ст. 18, 23, 24), трудового (ст. 19) та інших
галузей права.
Другою ознакою господарського законодавства є те, що воно включає в себе
одногалузеві акти господарського(цивільного) законодавства. Такими можна
вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного
призначення та Положення про поставки товарів народного споживання.
Третьою ознакою є множинність актів, яка зумовлена тим, що:
• дане законодавство регулює різні види господарської
діяльності(промислову, будівельну, комерційну тощо);
• в економіці наявні різні форми власності (приватна,
колективна, державна);
• відсутній кодифікований акт господарського законодавства;
• в Україні застосовуються акти законодавства СРСР з питань,
які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не
суперечать Конституції і законам України.
Наступною ознакою господарського законодавства є його поєднання з
комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з
господарських питань, яке здійснюється за принципами:
• пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права
над загальними нормами господарського права України;
• надання нормам міжнародних економічних договорів статусу
національного законодавства;
• поєднання господарського законодавства України з
комерційним правом інших країн, а саме право сторін
зовнішньоекономічних договорів обирати право країни, яким
визначаються права та обов’язки сторін договорів.
Господарське законодавство охоплює як господарські закони у власному
значенні так і інші нормативні акти з питань господарської
життєдіяльності.
Господарське законодавство включає в себе і відомчі нормативні акти, до
яких належать нормативні акти міністерств, держаних комітетів та інших
органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою.
До господарського законодавства належать також локальні або статутні
нормативні акти: це статути і установчі договори підприємств, об’єднань,
положення про структурні підрозділи підприємств.
Господарська діяльність включає в себе виробничу і комерційну
діяльність. За ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
господарська діяльність – це будь-яка діяльність, в тому числі
підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та
нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
В навчальній літературі поняття господарська діяльність – це діяльність,
спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт,
надання послуг з метою одержання прибутку.
Відносини між суб’єктами господарювання і органами управління, між тими,
хто господарює (підприємствами і підприємцями) і споживачами продукції,
робіт, послуг (державними і громадськими організаціями), що складаються
в процесі організації і здійснення господарської діяльності слід назвати
господарськими відносинами.
Господарське законодавство регулює умови створення і діяльності різних
видів суб’єктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове
становище.
Кожен з видів суб’єктів господарської діяльності має свої левні
завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк
– кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої
влади – управлінську діяльність в економіці.
Завдання суб’єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих
документах.
Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб’єкта господарського
права, визначених в статуті або в установчому договорі, виступають його
права, захист яких гарантує держава. Права суб’єктів визначаються
господарським законодавством.
Права суб’єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту:
• засновницькі права – включають право на вільний вибір засновниками
видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми, право на
прийняття рішення про створення та припинення діяльності підприємства;
• права в галузі управління – самостійно визначати структуру
підприємства, приймати і змінювати установчі документи,
затверджувати положення про структурні підрозділи, формувати органи
управління і контролювати їхню діяльність, призначати посадових осіб
тощо;
• майнові права – мати на підставі певного речового права основні
фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких
відображається на самостійному балансі підприємства, вести господарську
та комерційну діяльність, бути позивачем і відповідачем
у судових органах, розпоряджатися майном, набувати на законних
підставах майно.
Поняття підприємницької діяльності розкриває ст. 1 Закону України «Про
підприємництво», за якою підприємництво – це безпосередня самостійна,
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка
здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як
суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому
законодавством.
З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до
підприємницької діяльності. В першу чергу це безпосередня самостійна і
систематична діяльність Це означає, що підприємець починає і проводить
свою діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень.
Підприємницька діяльність повинна носити постійний характер.. По-друге –
підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це
означає, що підприємець приймає на себе будь-які наслідки
підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. По-третє –
метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Для цього і
починає підприємницьку діяльність підприємець. Тобто, характерною
ознакою підприємницької діяльності є її комерційний характер.
Держава забезпечує будь-якому підприємству рівні економічні і правові
умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку,
здійснюючи його регулювання за допомогою економічних методів та
антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови тим підприємствам, які
впроваджують прогресивні технології і створюють нові робочі місця;
стимулює розвиток малих підприємств шляхом надання пільг при
оподаткуванні та одержанні державного кредиту, створення фондів сприяння
розвитку малих підприємств тощо.
Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна
податкова інспекція та державні органи, що виконують нагляд за безпекою
виробництва і праці (включаючи екологічну безпеку) в межах своєї
компетенції, встановлюваної відповідними законодавчими актами України.
Якщо вимоги цих органів виходять за межі їх повноважень, підприємство
має право не виконувати такі вимоги.
За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової та
податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції і інших правил
здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність,
передбачену чинним законодавством України (сплачує штрафи,
відшкодовує заподіяні збитки). Проте це без згоди споживача не звільняє
підприємство від виконання зобов’язань щодо поставок продукції,
здійснення робіт або надання послуг у повному обсязі та відповідні
строки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка
підприємства – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 298
с.
2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. –
М.: Финансы и статистика, 1998.
3. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного –
Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
4. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних
ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.
5. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
6. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
