Реферат на тему:
Передумови та основні етапи створення та розвитку
Державного казначейства України
ПЛАН
1. Виникнення та основні завдання. Державного Казначейства України
2. Особливості діяльності Державного казначейства України, перспективи
розвитку
Список використаної літератури
1. Виникнення та основні завдання
Державного Казначейства України
Казначейство — це фінансовий орган, на який покладаються функції з
касового виконання державного бюджету України. Раніше в системі
державної виконавчої влади нічого схожого не було. Казначейства існували
в Росії до 1918 року. Нині вони покликані до життя самою ситуацією. Адже
діюча схема виконання державного бюджету не забезпечує системного
контролю як за проходженням державних ресурсів через комерційні банки,
так і за використанням цих коштів розпорядниками кредитів па місцях.
Державні фінансові ресурси розпорошені по численних поточних рахунках
міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок,
забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підвищити
оперативність у фінансуванні видатків, 27 квітня 1995 року Президент
України видав Указ № 335/95 «Про Державне казначейство України», згідно
з яким при Міністерстві фінансів створено Державне казначейство. А
постановою від 31 липня 1995 року за № 590 Кабінет Міністрів затвердив
«Положення про Головне управління Державного казначейства та його
територіальні органи — управління в областях та відділення у містах і
районах».
Зазначений Указ Президента України (№ 335/95) зобов’язує органи
Державного казначейства здійснювати:
— організацію та контроль за виконанням державного бюджету України;
— управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в
іноземній валюті) та коштами державних позабюджетних фондів у межах
видатків, встановлених на відповідний період;
— фінансування видатків державного бюджету України;
— ведення обліку касового виконання державного бюджету;
— складання звітності про стан виконання державного бюджету;
— управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до
чинного законодавства;
— контроль за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних
фондів;
— розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського
обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є
обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що
використовують кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.
Слід також відзначити, що в основу діяльності Державного казначейства
покладено принцип «єдиної каси» держбюджету з переходом від практики
виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до
територіального принципу. І здійснюється це саме за допомогою
територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників
кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а операції з
готівкою — установи банків.
Втілення у життя принципу єдиного рахунку держбюджету в поєднанні з
централізованою казначейською телекомунікаційною системою дозволить у
майбутньому мати вичерпну інформацію про щоденне становище державних
фінансів і забезпечить можливість гнучкого маневрування державними
грошовими ресурсами.
Щодо структури та підпорядкованості, органи Державного казначейства є
системою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві
фінансів. Система складається з Головного управління та територіальних
органів — управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві
і Севастополі, з відділеннями у районах, містах і районах у містах. У
своїй діяльності Держказначейство керується Конституцією України,
Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом
України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, наказами Міністерства фінансів.
Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України і Національного
банку від 14.01.1997р. за № 13 «Про впровадження казначейської системи
виконання державного бюджету» затверджено сектор управлінь і відділень
територіальних органів казначейства.
На органи Державного казначейства покладені такі функції:
1. Розробка довготермінових та оперативних прогнозів щодо надходження
коштів до державного бюджету.
2. Здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства України з
питань виконання державного бюджету, надходження коштів до державних
цільових фондів.
3. Здійснення контролю над касовим виконанням державного бюджету за
доходами.
4. Організація роботи з ведення обліку доходів державного бюджету на
основі складання реєстрів.
5. Організація проведення аналітичної роботи з основних напрямків
роботи.
6. Регулювання фінансових взаємовідносин між державними і місцевими
бюджетами та платниками податків.
7. Підготовка пропозицій із збільшення доходної частини державного
бюджету.
8. Підготовка інформацій та звітів.
9. Розробка методичних рекомендацій та організація методологічного
забезпечення відповідних структурних підрозділів.
10. Надання практичної допомоги відповідним структурним підрозділам.
Головне управління Державного казначейства в областях відповідно до
завдань, покладених на Державне казначейство, організовує та здійснює
виконання державного бюджету, виходячи з принципу єдиного казначейського
рахунку; здійснює керівництво територіальними органами Держказначейства;
управління доходами та видатками державного бюджету, провадить операції
з наявними бюджетними коштами, у тому числі в іноземній валюті, в межах
розпису доходів та видатків державного бюджету; за дорученнями Кабінету
Міністрів України і Міністерства фінансів здійснює операції з іншими
коштами, що перебувають у розпорядженні уряду; організовує та здійснює
прогнозування та касове планування коштів держбюджету, визначає на
основі чинного законодавства обсяги їхнього поточного використання у
межах, затверджених на відповідний період видатків; доводить до головних
розпорядників коштів і територіальних органів казначейства обсяги
асигнувань, що виділяються з державного бюджету; організовує та здійснює
взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; організовує та
здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан
виконання державного та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність до
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів;
здійснює разом з Національним банком та Міністерством фінансів
управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом і провадить їх
обслуговування відповідно до чинного законодавства; регулює фінансові
взаємовідносини між державним бюджетом та державними фондами,
організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням
коштів цих фондів; подає Міністерству фінансів, у разі потреби,
пропозиції щодо скорочення видатків державного бюджету та інше.
У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та
Головне Управління Державного казначейства безпосередньо здійснюють
операції щодо виконання державного бюджету, останні виконують ті ж
функції, що й відділення Державного казначейства у районах, містах,
районах у містах.
2. Особливості діяльності Державного казначейства України, перспективи
розвитку
Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків
рахунки за доходами та видатками державного бюджету; отримувати у банках
на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених
законодавчим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття
тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо
розміщення державних цінних паперів, їхнє погашення та виплату доходу за
ними тощо.
Запровадження казначейської системи виконання держбюджету
супроводжується докорінним перерозподілом функцій між фінансовою та
банківською системами, органами державної влади, установами та
організаціями, які утримуються з державного бюджету. Банківська система
здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів
держбюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Державного
казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За
головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення
конкретних напрямків використання коштів.
Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються
відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого
розподілятимуться наступні видатки державного бюджету, тобто державні
кошти сконцентровані в руках одного господаря.
Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі
реального часу, здійснює контроль за дотриманням встановленого дефіциту
державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на
економічну ситуацію.
Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів в установах
банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників
коштів призначені реєстраційні рахунки в органах Державного
казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У
зв’язку з цим майже вирішена проблема достовірності звітності, оскільки
більшість даних для її складання надходить до органів Державного
казначейства щоденно.
Образно кажучи, впровадження системи Державного казначейства дозволяє
супроводжувати державні кошти лише в одному руслі — мережею
Національного банку. Щодо розпорядників коштів, то казначейський принцип
оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету
дисципліну щодо використання коштів. Система електронних платежів (СЕП)
Національного банку поряд із входженням Державного казначейства у мережу
«клієнт банку — банк» дозволяє провадити платежі у лічені хвилини
замість двох або більше днів.
Список використаної літератури
Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету
України: переваги та недоліки // Економіст. – 2002.- №12. – с. 51 – 53.
Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: Вища школа. –
2003. – 383 с.
Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.
Єпіфанов А. Останній бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. –
К.: “Наукова думка” с. 304.
Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми,
перспективи // Фінанси України. – 2003. – №1. – с. 40 – 46.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
