.

Поняття і система слідчих дій (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
758 8942
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Поняття і система слідчих дій”ЗМІСТ

Стор.

Вступ

1.СЛІДЧИЙ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

2. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА СЛІДЧИХ ДІЙ

Висновок

Література ВСТУП

Діяльність органів попереднього слідства та дізнання в кримінальному
судочинстві здійснюється в певній процесуальній формі, яка зобов’язує
здійснювати слідчі дії в необхідній послідовності та з додержанням
встановлених кримінально-процесуальним законодавством умов. Процесу
розслідування злочинів поряд із загальними, властиві специфічні тактичні
прийоми провадження слідчих дій. Перш за все це зумовлено видом цього
злочину та обставинами його здійснення. Слід також зауважити, що певні
слідчі дій не можуть бути застосовані при розслідуванні злочинів ,
зважаючи на особливості складу злочину, Слідчими мають бути взяті до
уваги ті специфічні особливості, які притаманні данному виду злочинів. В
запропонованій роботі розглядаються слідчі дії, які найбільш часто
використовуються в практичній діяльності та особливості їх провадження.

РОЗДІЛ 1

СЛІДЧИЙ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Слідчий — це особа, яка провадить попереднє, досудове слідство в
кримінальних справах. Є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ,
органів безпеки і податкової міліції. Обговорюється питання про
створення єдиного слідчого апарату.

Нова Конституція України позбавила прокуратуру права провадити попереднє
слідство (ст. 121), але п. 9 «Перехідних положень» передбачає, що
прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію
попереднього слідства — до сформування системи досудового слідства і
введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Слідчими прокуратури можуть призначатися громадяни України, які мають
вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не
мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять стажування
строком до одного року. Не можуть бути прийняті на посаду слідчого
прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком
реабілітованих (ч. 1 і ст. 46 Закону про прокуратуру). Аналогічні вимоги
ставляться і до слідчих органів внутрішніх справ, безпеки і податкової
міліції.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки
Крим є старші слідчі і слідчі в особливо важливих справах. У
прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах
можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі, а в
районних, міжрайонних, міських — старші слідчі і слідчі (ст. 17 Закону
про прокуратуру).

Штатним розписом Головного слідчого управління (ГСУ) МВС України,
слідчих управлінь (відділів) головних управлінь (управлінь) МВС України
в Автономній Республіці Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на
транспорті передбачені посади: старших слідчих і слідчих в особливо
важливих справах, старших слідчих, слідчих, помічників слідчих, а
слідчих відділів управлінь МВС міст, слідчих відділень (груп)
міськрайлінорганів — посади старших слідчих, слідчих, помічників
слідчих. На посади слідчих призначаються громадяни України, які мають
вищу юридичну освіту, пройшли стажування і виявили при цьому професійну
придатність до слідчої роботи.

Співробітники слідчого апарату, які мають вищу юридичну освіту, стаж
практичної роботи не менше 3 років, виявили організаторські здібності,
професійну придатність до виконання функцій щодо надання практичної і
методичної допомога в організації роботи слідчих підрозділів органів
внутрішніх справ, призначаються на посади слідчих-методистів ГСУ МВС, СУ
(СВ) ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Робота слідчих-методистів організовується за
зонально-лінійним принципом. Основними їх функціями є: розробка проектів
вказівок і рекомендацій з питань організації і вдосконалення
попереднього слідства; здійснення контролю за організацією роботи
слідчих підрозділів і проведення слідства в кримінальних справах,
підготовка письмових рекомендацій щодо вдосконалення форм і методів
керівництва підлеглими підрозділами та з інших питань; надання допомоги
і перевірка роботи слідчих підозділів, вжиття заходів до усунення
недоліків і підвищення рівня слідчої роботи на місцях, контроль за
виконанням; вивчення передового досвіду і наукових методів розслідування
злочинів, унесення пропозицій керівництву слідчого апарату про
необхідність їх узагальнення, розповсюдження, впровадження в практичну
роту; аналіз стану злочинності, вивчення слідчої практики, організації і
результатів роботи підрозділів і слідчих, внесення керівництву слідчих
апаратів пропозицій про вдосконалення попереднього слідства, підвищення
його ролі в розкритті і розслідуванні злочинів. Слідчий- методист несе
відповідальність за організацію робота слідчих підрозділів та
об’єктивність оцінки їх діяльності; вносить пропозиції про
заслуховування на оперативних нарадах звітів керівників слідчих
апаратів, окремих слідчих про організацію і стан слідчої роботи,
розслідування конкретних кримінальних справ; у межах своєї компетенції
дає рекомендації (вказівки) з питань слідчої роботи працівникам слідчих
підрозділів; вносить керівництву ГСУ МВС, слідчих управлінь (відділів)
ГУМВС, УМВС, УМВСТ пропозиції про призначення на посаду, переміщення або
звільнення з посади працівників управлінь, відділів, відділень, груп.

У слідчих апаратах органів внутрішніх справ є також помічники слідчих. В
обов’язки помічника слідчого входить надання допомоги слідчому і
виконання його доручень, пов’язаних із розслідуванням кримінальних
справ. На посаду помічника слідчого призначаються повнолітні громадяни
України, які мають середню, середню спеціальну освіту і нахил до слідчої
роботи. Помічник слідчого бере участь у проведенні огляду місця події,
предметів, документів, місцевості, приміщень, освідування, виїмки,
обшуку, відтворенні обстановки та обставин події, допиті потерпілих і
свідків, пред’явленні предметів та осіб для впізнання та інших слідчих
дій, підготовляє і складає процесуальні документи, викликає для
проведення слідчих дій свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених,
спеціалістів, експертів, цивільних позивачів і відповідачів та інших
учасників процесу, залучає понятих до участі в проведенні процесуальних
дій, упаковує вилучені у справі речові докази, витребує і доставляє за
місцем призначення необхідні документи, предмети, речові докази та ін.,
бере участь при ознайомленні потерпілого, його представника, цивільного
позивача, відповідача або їх представників, обвинуваченого та його
захисника з матеріалами кримінальної справи, виконує технічну роботу з
оформлення матеріалів дослідчої перевірки і кримінальних справ:
підшивка, нумерація аркушів, томів, складання опису, списків,
супроводжувальних документів, друкування тощо.

У системі Служби безпеки України є старші слідчі в особливо важливих
справах, старші слідчі і слідчі, а також старші слідчі-криміналісти в
особливо важливих справах і старші слідчі-криміналісти. Передбачено
також посади помічників слідчих.

Законом від 5 лютого 1998 р. «Про внесення змін до Закону «Про державну
податкову службу в Україні» передбачено створення податкової міліції,
яка складається з спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими
правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної
податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового
законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та
охоронну функції (ст. 19).

Структура слідчих органів податкової міліції така: Слідче управління
податкової міліції Державної податкової адміністрації України; слідчі
відділи податкової міліції управлінь податкової міліції державних
податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві і Севастополі; слідчі відділення (групи) податкової міліції
відділів податкової міліції державних податкових інспекцій у районах,
містах, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових
інспекцій.

Податкова міліція не входить до системи Міністерства внутрішніх справ
України і не підпорядкована йому. Вона є складовою частиною державної
податкової служби України. Податкову міліцію очолює начальник податкової
міліції — Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації
України. Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі
очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники
голів відповідних державних податкових адміністрацій (ст. 20 Закону).

Указом Президента України від 24 квітня 1997 р. «Про Національне бюро
розслідувань України» одним із основних завдань НБР передбачено
проведення відповідно до законодавства України досудового слідства та
оперативно-розшукових заходів в особливо складних кримінальних справах
про злочини, які становлять підвищену суспільну небезпеку. Конкретно
підслідність справ слідчим НБР має визначати КПК України.

Активна роль слідчих у зміцненні законності та правопорядку, велике
значення їх діяльності з розкриття злочинів і викриття злочинців
зумовили надання їм широких повноважень у кримінальному процесі. КПК
надає слідчому право самостійно порушувати кримінальну справу,
призначати експертизи, провадити допити, огляди, обшуки та інші слідчі
дії, притягувати особу як обвинуваченого, зупиняти й закривати справу.
При провадженні попереднього слідства всі рішення про спрямування
слідства і провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за
винятком випадків, коли законом передбачено одержання рішення судді,
санкції чи згоди прокурора або затвердження ним рішення, і несе повну
відповідальність за їх законне й своєчасне проведення.

Санкція прокурора або його заступника необхідна в разі застосування
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст. 157 КПК);
відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); провадження
обшуку (ст. 177 КПК); поміщення обвинуваченого до медичного закладу для
тривалого спостереження за ним при проведенні судово-медичної або
судово-психіатричної експертизи (ст. 205 КПК); поміщення неповнолітнього
до приймальника-розподільника (ч. З ст. 7 КПК).

Згода прокурора потрібна: при закритті кримінальної справи з
направленням матеріалів на розгляд товариського суду або з передачею
особи на поруки (ст. 8, 10 КПК); внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК)
чи в зв’язку з направленням справи до суду для застосування до особи,
яка вчинила злочин, заходів адміністративного стягнення (ст. 7 КПК) або
до неповнолітнього — примусового заходу виховного характеру (ст. 7, 9,
232 КПК); для скасування або зміни запобіжного заходу, обраного
прокурором, з його санкції або за його вказівкою, а також судом (ст. 165
КПК).

Прокурор затверджує: постанову слідчого про ексгумацію трупа (ч. 2 ст.
192 КПК), про визначення обвинуваченому та його захиснику строку для
ознайомлення з матеріалами справи, якщо вони явно намагаються затягнути
закінчення справи (ч. 6 ст. 218 КПК), про направлення справи до суду для
вирішення питання про застосування примусового заходу медичного
характеру (ст. 418 КПК); обвинувальний висновок (ст. 229 КПК).

Прокурор також продовжує строки попереднього слідства (ст. 120 КПК) й
утримання під вартою (ст. 156 КПК), відновлює слідство в закритій справі
(ст. 216 КПК).

Обшук і виїмка в приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва
або де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім’ї, які
користуються правом дипломатичної недоторканності, можуть провадитись
слідчим лише за згодою дипломатичного представника (ст. 182 КПК).

За загальним правилом вказівки прокурора для слідчого є обов’язковими.
При незгоді з ними він може оскаржити їх вищестоящому прокурору, але
оскарження не зупиняє виконання вказівок (ч. 8 ст. 227 КПК). Але в разі
незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як
обвинуваченого, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, про
направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття
справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим
викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки
нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі
іншому слідчому (ч. 2 ст. 114 КПК). Цим підкреслюється процесуальна
самостійність і незалежність слідчого, його право приймати рішення в
справі на підставі оцінки зібраних доказів за своїм внутрішнім
переконанням.

Важливе значення для успішного розслідування кримінальних справ має
взаємодія слідчого з органами дізнання. Регламентуючи їх
взаємовідносини, КПК надає слідчому право по розслідуваних ним справах
давати органам дізнання обов’язкові для них доручення і вказівки про
провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання
допомоги при провадженні окремих слідчих дій.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі,
яка перебуває в його провадженні, є обов’язковими для виконання всіма
підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і
громадянами (ч. 5 ст. 114 КПК).

Слідчий підлягає відводу, якщо він є потерпілим, свідком, цивільним
позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також
родичем обвинуваченого; брав участь у справі як експерт, спеціаліст,
перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного
позивача або цивільного відповідача; коли він або його родичі
заінтересовані в результатах справи; за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у його об’єктивності. За наявності цих підстав слідчий
повинен заявити самовідвід або йому може бути заявлений відвід
підозрюваним, обвинуваченим, захисником, потерпілим і його
представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх
представниками. Заява про самовідвід або відвід слідчого подається
прокуророві, який повинен розглянути і вирішити її протягом 24 годин
(ст. 60 КПК). До прийняття рішення прокурором про задоволення
самовідводу чи відводу слідчий не вправі самоусунутися від провадження у
справі.

РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА СЛІДЧИХ ДІЙ

Слідчі дії – регламентовані нормами процесуального права та здійснювані
в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те
особою, а також забезпечувані мірами державного примусу процесуальні
дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій,
спрямованих на отримання доказів.

Слідчі дії – це процесуальні дії, здійснювані для збирання, дослідження
та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та
процесуально-правову природу.

Норми права, які регламентують провадження слідчих дій, становлять певну
модель діяльності слідчого і несуть у собі конструктивні засади. Вони
створюють правовий інститут – слідчу дію. Виступаючи як
пізнавально-засвідчувальна дія, слідча дія є й актом і являє собою певну
систему правовідносин.

Інститут слідчої дії – це система правових приписів, що визначають:
сферу і об’єкт слідчої дії, його мету і завдання; підстави проведення;
коло учасників та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх
прав і обов’язків; порядок здійснення і правила провадження
пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; міри
примусу і відповідальності, які застосовуються у разі невиконання
приписів закону.

Кримінально-процесуальний закон передбачає та регламентує проведення
таких слідчих дій:

– огляд (місця події, предметів, документів, місцевості, приміщень,
трупа). Провадження даної слідчої дії виконується у відповідності до
ст.ст. 190-192,195 КПК України, з метою знайдення слідів злочину та
інших речових джерел доказової інформації, з’ясування обставин злочину
та інших обставин, що мають значення у справі;

– освідування (огляд живих осіб).(ст.ст. 193,195 КПК України)
Проводиться з метою виявлення особливих прикмет, слідів злочину або
іншої інформації, яка має значення по справі, на тілі живої людини;

– обшук (ст.ст. 177, 179- 185,188,189 КПК України). Слідчі, маючи
достатні підстави вважати, що в будь-якому приміщенні чи у особи
знаходяться предмети або документи, які мають значення по справі, мають
право проводити обшук з метою їх виявлення та вилучення; виїмка
(предметів і документів та поштово-телеграфної кореспонденції)( ст.ст.
178-183, 185-189 КПК України) Докази можуть бути отримані шляхом
виїмки, якщо слідчому точно відомо, де і в кого вони знаходяться;
накладення арешту на майно;

– затримання підозрюваного (ст.ст. 106,115 КПК України). КПК дає право
органам дізнання та слідства, при наявності достатніх підстав,
підозрювати особу у вчиненні злочину, за який може бути призначене
покарання у вигляді позбавлення волі, затримувати особу;

– відтворення обстановки та обставин події злочину (слідчий
експеримент)( ст.ст. 194,195 КПК України) 3 метою перевірки і уточнення
результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого
або даних, отриманих при провадженні інших слідчих дій, слідчий може
виїхати на місце і в присутності понятих відтворити обстановку і умови,
в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності;

– допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого,
експерта)(свідка – ст.ст. 68-71Д66-170КПК України, обвинуваченого –
ст.ст. 21,43,44-48, 134-139, 143-146 КПК України, підозрюваного -ст.ст.
43-1,44-48,107,134-136,143-146 КПК України) Це слідча дія, в процесі
якої слідчий отримує від особи, яку допитує, словесну інформацію про
обставини події злочину, які мають значення для встановлення
об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування
закону;

– очна ставка (ст.ст.172,173 КПК України) Слідча дія, що полягає у
проведенні одночасно і в одному й тому самому місці допиту двох
учасників кримінального процесу, у показаннях яких є протиріччя, з метою
перевірки правдивості раніше даних показань;

– впізнання;

– ексгумація трупа (ст. 192 КПК України) Полягає в тому, що труп
виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного
експерта і двох понятих та оглядається;

– отримання зразків для порівняльного дослідження ( ст.199 КПК
України) Іноді необхідні зразки, джерело походження яких з достовірністю
відоме та може бути перевірено, і відображають характерні особливості
певної особи чи предмета і може бути використане для їх ідентифікації
або визначення групової належності;

– призначення та провадження експертизи (ст.ст.75,76,196-205 КПК
України) Суть полягає в дослідженні за постановою слідчого особою, яка
має необхідні знання, різних матеріалів, виробів, документів та інших
матеріальних об’єктів з метою встановлення фактичних даних, які мають
значення у справі.

Слід також звернути увагу на таке джерело отримання доказів в справах
про ухилення від сплати податків, як документальна перевірка. Вона не
передбачена кримінально-процесуальним законодавством, але за своїм
значенням в розслідуванні злочинів в сфері оподаткування може бути
прирівняна до слідчої дії.

Система слідчих дій передбачає такі процесуальні форми здійснення
пізнавальних дій, які включають у себе всі необхідні та допустимі методи
пізнання і у своїй сукупності дають можливість встановлення об’єктивної
істини.

Слідчі дії можуть бути поділені на окремі види: а)спрямовані на
отримання інформації від людей (допит, очна ставка) та від матеріальних
об’єктів (огляд, обшук, експертизи); б)спрямовані на збирання,
дослідження або перевірку доказів; в)первинні та повторні.

За особливостями процесуальної форми провадження слідчі дії можуть бути
поділені на такі, які провадяться:

1) за постановою слідчого (виїмка, обшук, проведення експертизи,
ексгумація трупа та ін.) або без неї (допит, впізнання, огляд та ін.);

2) з санкцій прокурора (обшук, виїмка документів, які становлять
державну таємницю, ексгумація трупа, призначення судово-медичної або
судово-психіатричної експертизи з поміщенням особи в установу закритого
типу) і без санкції прокурора;

3) за участю понятих (обшук, виїмка, впізнання та ін.) і без них (допит,
очна ставка);

4) з обов’язковою участю фахівця (огляд трупа, судово-медичний огляд,
ексгумація трупа, допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років) і без
його участі або за його участю на розсуд слідчого;

5) особою однієї статі з іншими учасниками (огляд, особистий обшук) та
будь-якими особами в передбаченому порядку.

Слідчі дії провадяться особою, в чийому провадженні перебуває
кримінальна справа (слідчим, особою, яка провадить дізнання, або
прокурором), а також можуть проводитися іншими співробітниками
правоохоронних органів за окремим дорученням. Послідовність проведення
слідчих дій, їх обов’язковість або необов’язковість визначаються
конкретною слідчою ситуацією та вирішуються слідчим.

Загальними вимогами щодо провадження слідчих дій є такі: перед початком
провадження будь-якої слідчої дії слідчий повинен роз’яснити учасникам
їх права та обов’язки; про провадження будь-якої слідчої дії має бути
складений протокол, у якому докладно фіксується все, що відбувалося,
відображаються хід та результати слідчої дії.

Складання протоколу слідчої дії має на меті: забезпечити можливість
переконатися в обґрунтованості та законності проведеної слідчої дії,
отже правильно вирішити питання про допустимість отриманих при цьому
доказів; закріпити знайдені дані шляхом фіксації їх самих, обставин їх
знаходження та відомостей, які підтверджують достовірність доказів. Для
цього у провадженні деяких слідчих дій беруть участь поняті, які
засвідчують правильність записів у протоколі своїми підписами. Протокол
слідчої дії дозволяє визначити достовірність отриманих доказів.

Відомо, що достовірність використаних у доказуванні доказових матеріалів
безпосередньо пов’язана із встановленням об’єктивної істини. Власне
кажучи, доказування і є встановленням істинності будь-яких положень за
допомогою аргументів, посилань, істинність яких є встановленою. Тому
використовувані слідчим фактичні дані можуть мати значення доказів лише
тоді, коли визначена їх достовірність.

Це обумовлює необхідність ретельної фіксації у протоколах слідчих дій
обставин знайдення тих або інших даних, визначає підвищені вимоги до
складання протоколів.

У протоколі кожної слідчої дії згідно із ст. 85 КПК України мають бути
вказані: місце і час провадження слідчої дії, ким вона провадилась, хто
був присутнім, роз’яснення прав та обов’язків учасникам слідчої дії;
зміст проведеної слідчої дії; час початку та закінчення слідчої дії; всі
суттєві для справи обставини, які були виявлені під час провадження
даної слідчої дії.

Протокол зачитується всім особам, які брали участь у провадженні слідчої
дії, при цьому їм роз’яснюється їх право робити зауваження. Вказані
особи можуть ознайомитись з протоколом особисто.

Вставки та виправлення мають бути застережені в протоколі перед
підписами.

Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а
також перекладач, поняті, якщо вони були присутніми, та інші особи, які
були присутніми або брали участь у провадженні цієї слідчої дії.

Якщо будь-хто з цих осіб з причини фізичних недоліків або з інших причин
не може особисто підписати протокол, то для підписання останнього
запрошується стороння особа, про що робиться відмітка в протоколі. До
протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису,
кінозйомки, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які
пояснюють його зміст.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться
підписати протокол, то це зазначається в протоколі та засвідчується
підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Кінозйомка та відеозапис можуть застосовуватись під час провадження
таких слідчих дій, як огляд, обшук, відтворення обстановки та обставин
події та інш. Учасників слідчої дії необхідно попередити про
застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки,
запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонструються
всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

У разі провадження слідчої дії із застосуванням звукозапису про це
повідомляється всі учасники перед її початком. Фонограма повинна містити
відомості, вказані в протоколі, та відображати весь хід слідчої дії.
Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в
ході її провадження не дозволяється. Перед закінченням слідчої дії
звукозапис повністю відтворюється її учасникам. Висловлені ними
зауваження та доповнення до звукозапису повністю заносяться у фонограму.

У протоколі має бути зазначено про застосування звукозапису та про
повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови
звукозапису, по відтворення звукозапису учасникам слідчої дії та про їх
заяви з приводу застосування звукозапису.РОЗДІЛ 3

ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УХИЛЕНЬ ВІД СПЛАТИ
ПОДАТКІВ

Враховуючи обставини скоєння злочинів у сфері оподаткування, слід
зазначити, що такі слідчі дії, як огляд місця події, трупа, освідування,
відтворення обстановки та обставин події, впізнання та ексгумація трупа
не застосовуються, бо в них немає потреби. Такі ж слідчі дії, як допит,
обшук, виїмка, огляд документів, призначення судово-бухгалтерської
експертизи досить широко застосовуються в практиці податкової міліції.
Слід також зазначити таке джерело отримання доказів, яке не передбачено
кримінально-процесуальним законодавством, як призначення документальної
перевірки. Тому в цьому розділі ми більш детально зупинимось на цих
засобах отримання доказів.

3.1. ДОПИТ

При розслідуванні ухилень від сплати податків найбільш часто
зустрічається така слідча дія, як допит свідків та звинувачених. Це
зумовлено діяльністю, яку виконують суб’єкти господарювання. В даному
випадку особи, які підлягають допиту, так чи інакше пов’язані з
виконанням різних доручень, послуг, а також виконують обов’язки по
веденню бухгалтерії та звітності по сплаті податків та представленню
податкових декларацій. В зв’язку з встановленням фактів ухилень від
сплати податків допиту також підлягають особи, які в зв’язку зі своїми
посадовими обов’язками здійснюють контроль за господарською діяльністю
та сплатою податків суб’єктів господарювання.

Отримані в процесі розслідування від вказаних осіб інформація, в
сукупності з іншими доказами, дозволить вирішити завдання, які стоять
перед стадією попереднього розслідування. Дані, отримані в процесі
допиту, не завжди відносяться безпосередньо до елементів об’єктивної
сторони ухилень від сплати податків. Однак за допомогою отриманої
інформації можуть бути встановлені характер та обсяг операцій, канали
реалізації та інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення справи.

З допомогою допитів досліджуються питання ведення бухгалтерського
обліку, документального відображення конкретних господарських операцій
та інші, які мають значення по даній категорії справ.

В ході проведення вказаної слідчої дії встановлюються методи, які
застосовували спеціалісти в ході проведення документальної перевірки, а
також результати перевірок дотримання податкового законодавства.

Досягненню значних результатів при допиті допомагає ретельна підготовка
слідчого та визначення предмету дослідження допиту. Підготовчий етап
включає 4 основні стадії:

– вивчення матеріалів кримінальної справи;

– вивчення спеціальних питань;

– вивчення особи, що допитується;

– складання плану допиту.

Вивчення та аналіз матеріалів справи, які є в наявності, дозволяють
правильно та результативно їх застосовувати в процесі допиту, допоможуть
правильно формулювати запитання.

Процес діяльності суб’єктів господарської діяльності знаходить своє
відображення в певних документах. Відповідно, при провадженні
попереднього розслідування, підлягають вивченню та аналізу документальні
дані, які відображають різні види операцій. Значну частину інформації
слід брати саме з цих джерел інформації. Вони мають певний вплив на
встановлення тих обставин, які підлягають з’ясуванню під час допиту.

Також слід зазначити, що відносно різних категорій осіб, які підлягають
допиту, слідчий повинен зібрати матеріали, які в подальшому будуть
використані при проведенні слідчої дії. Ці матеріали повинні відповідати
виду діяльності осіб, що допитуються, в конкретних
фінансово-господарських операціях, в здійсненні яких вони приймали
участь.

Специфіка розслідування ухилень від сплати податків вимагає від слідчого
знання певних спеціальних питань. Це вимагає від слідчого вивчення та
аналізу нормативно-правових актів, які регулюють підстави, порядок
обчислення та сплати податків, правила ведення бухгалтерського обліку та
подання податкової звітності і т.д. В окремих випадках слідчий може
звернутись за консультацією до спеціаліста, наприклад, до бухгалтера або
товарознавця. Іноді слідчому слід вирішити питання про можливу участь
фахівця при проведенні допиту. Це справить досить суттєве враження на
свідка, підозрюваного або обвинуваченого, які зрозуміють, що із-за
присутності фахівця вони не зможуть ввести слідчого в оману по
специфічним питанням обставин справи.

Вивчення особи допитуваного дозволяє вибрати певну лінію поведінки,
використання певних тактичних прийомів. Ці дані можна отримати з
матеріалів кримінальної справи, допитах інших осіб, документів, які
характеризують особу, оперативні матеріали.

На етапі підготовки до допиту слідчим підлягають вирішенню питання часу
та способу виклику конкретної особи для допиту. Також повинні бути
вирішені питання застосування технічних засобів.

На етапі підготовки допиту слідчим повинно бути вирішено питання
черговості виклику свідків на допит. Для цього доцільно розбити свідків
на такі групи:

– обслуговуючий персонал;

– особи, які мають знання в галузі бухгалтерського обліку,
та працюють в бухгалтерії підприємства;

– засновники суб’єкта підприємницької діяльності;

– юристи, які допомагати діяльності суб’єкта;

– керівники, які приймали на роботу осіб, відповідальних за сплату
податків;- особи, які приймали товари для подальшої реалізації;

– особи, які приймали участь в оформленні угод.

Наступний різновид категорій свідків по справам про ухилення від сплати
податків складають особи, які не працюють на підприємстві, що
перевіряється:

– посадові особи інших підприємств, з якими підприємство, що
перевіряється, вступало в ділові контакти;

– особи, які безпосередньо відпускали, перевозили, зберігали та
реалізовували товар;

– особи, які здійснювали охорону товару під час перевезення;

– посадові особи ДШ, які здійснювали контроль за сплатою податків на
підприємстві, що перевіряється;

– посадові особи ДПІ, які проводили документальні перевірки на
конкретному підприємстві;

– особи, які здійснювали аудиторські перевірки на підприємстві, що
перевіряється.

По даній категорії справ допит свідків слід провадити на першочерговому
етапі розслідування. Це дозволяє отримати необхідну інформацію, яка буде
використана при допиті підозрюваних, обвинувачених, а також з метою
доказу фактів ухилення від сплати податків.

Свідки підлягають допиту на першочерговому етапі, оскільки посадовими
особами, які здійснили ухилення від сплати податків, можуть
здійснюватись заходи по протидії органам податкової міліції шляхом
підкупу, шантажу, залякування.

З початку допиту слідчим використовуються такі прийоми, як бесіда,
зняття емоціональної напруги, встановлення психологічного контакту,
вияснення демографічних даних.

Після заповнення анкетної частини протоколу свідку або обвинуваченому
пропонується в формі довільної розповіді розповісти про факти, які
цікавлять слідство. Слідча практика також вказує на ефективність
застосування пред’явлення речових доказів під час проведення допита. При
проведенні допиту слідчий повинен ставити питання, які б уточнювали
сказане допитуваним, а також спонукали на подальшу розповідь. Для цього
питання повинні бути:

– конкретними, лаконічними та такими, що не допускали б подвійного
тлумачення;

– необхідно обходити питання, на які можливі однозначні відповіді;

– у змісті питання не повинна бути інформація, яка б містила
відповідь;

– послідовність питань;

– питання задається в прямій формі.

Порядок проведення допиту обвинуваченого має деякі відмінності від
допиту свідків. Більшість тактичних прийомів тут спрямовується на
встановлення психологічного контакту слідчого з обвинуваченим, на
визнання ним себе винним в ухиленні від сплати податків. Важливість
допиту обвинуваченого зумовлена також тим, що це може стати джерелом
доказу умислу в діях підслідного. Адже умисел є обов’язковою ознакою
складу злочину ухилення від сплати податків, передбаченого ст. 212-2
ККУ. Але навіть у випадку повного зізнання обвинуваченого слідчий
повинен повністю дослідити та перевірити обставини, які є предметом
допиту.

Первісному допиту обвинуваченого передує процедура пред’явлення
постанови в якості обвинуваченого та роз’яснення прав обвинуваченого.

В протоколі повинні бути відображені всі факти отримані від особи
допитуваного, та зокрема інформація про виявлені факти ухилення від
сплати податків з посиланнями на необхідні бухгалтерські документи. В
протоколі допиту бажано також відобразити показання стосовно
документальної перевірки, судово-бухгалтерської експертизи. Успішному
проведенню вказаної слідчої дії допомагає добре знання слідчим
бухгалтерського обліку, документообігу та способів ухилення від сплати
податків.

3.2. ВИЇМКА ТА ОГЛЯД ДОКУМЕНТІВ

Досягнення результатів при розслідуванні ухилень від сплати податків
можливе лише при своєчасному та повному проведенні виїмки та слідчого
огляду документів. Характерною особливістю при розслідуванні даної
категорії справ є те, що особи, які їх скоюють, вимушені використовувати
різного роду документи. Відповідно це зумовлює напрям діяльності органів
попереднього слідства.

Підстави, процесуальний порядок та особливості провадження виїмки
визначені кримінально-процесуальним законодавством (ст.ст. 178-183, 186,
188-189 КПК України.)

Документи по цій категорії справ виступають в якості речових чи
письмових доказів.

Специфічною особливістю розслідування ухилень від сплати податків є те,
що документи первинного обліку та бухгалтерські регістри вилучаються чи
витребовуються на стадії порушення кримінальної справи органом дізнання
чи слідства. Виїмка чи витребовування документів може бути проведено
посадовими особами державної податкової адміністрації в зв’язку з
проведенням перевірки діяльності господарюючого суб’єкта.

Документи, які не були вилучені на етапі перевірки первісних матеріалів
або не були витребувані до порушення кримінальної справи, підлягають
виїмці в процесі попереднього розслідування.

Підстави витребовування документів до порушення кримінальної справи у
суб’єктів господарської діяльності, незалежно від форми власності,
визначені в ч.4 ст.97 КПК України.В якості підстави для вилучення
документів посадовими особами державної податкової адміністрації
виступає Інструкція “Про порядок вилучення у підприємств, установ,
організацій та у громадян посадовими особами державної податкової
адміністрації документів, які свідчать про приховування (заниження)
прибутку чи інших об’єктів оподаткування”.

На стадії підготовки слідчий повинен вирішити, які документи та у яких
підприємств повинні вилучатись. Специфічним для даної категорії справ є
вилучення документів у різних організацій. Так як повному та
об’єктивному дослідженню обставин здійснення ухилень від сплати податків
допомагає вилучення документів у різних суб’єктів господарської
діяльності, які між собою вступали в фінансово-господарські операції. В
більшості випадків тільки методом зустрічної перевірки можливе
встановлення механізму ухилення від сплати податків. Також при
підготовці до проведення виїмки слідчий повинен визначити звітній
період, за який будуть вилучатись документи.

На підготовчій стадії слідчий складає мотивовану постанову про
проведення виїмки. Виїмка може бути проведена слідчим або працівниками
дізнання, за його дорученням.

Про проведення виїмки складається протокол, де повинно бути вказані
назва документів, їх кількість та стан. В разі необхідності до протоколу
виїмки може бути складено додаток із зазначенням цих даних. Вилучені
документи повинні бути сформовані за певними напрямами, підшиті в папки
та пронумеровані.

Слідчий огляд документів є найбільш специфічною слідчою дією, яка
проводиться про розслідуванні ухилень від сплати податків.

Після провадження виїмки, вилучені документи підлягають обов’язковому
огляду. Провадження огляду регламентовано ст. 190 КПК України, яка
визначає цілі проведення даної слідчої дії: „

– виявлення слідів злочину та інших речових доказів;

– вияснення обставин скоєння злочину;- вияснення інших обставин,
які мають значення для справи.

Результати, отримані в ході проведення слідчого огляду документів,
дозволяють встановити, чи будуть вони визначені як речові чи письмові
докази.

Серед джерел доказів по справам про ухилення від сплати податків
особливе місце відводиться документам, які виступають в якості речових
доказів. Документи, які відображають різного роду операції, можуть
виступати в якості таких тільки при наявності певних ознак, встановлених
кримінально-процесуальним законодавством. Виходячи з тлумачення ст. 78
КПК України, документи виступають в якості речових доказів в тому
випадку, коли вони зберегли на собі сліди злочину. Тобто, документи, в
яких криміналістичному дослідженню підлягав зміст – називають письмовими
доказами, а ті документи, де досліджувалась форма – речовими доказами.

Оцінка документа як джерела доказів полягає в тому, що слідчий вирішує
питання про справжність документу та визначає значення відомостей, які
містяться в ньому2.

При огляді документів, в разі необхідності, слід використовувати
допомогу спеціаліста на підставі вимог ст. 128-1 КПК України.

Про проведення огляду складається протокол відповідно до ст.195 КПК
України.

Після проведення огляду документів необхідно визначити їх відношення до
матеріалів справи. Документи, які відповідають вимогам ст.78 КПК
України, повинні бути визнані речовими доказами та залучені до справи.
На наш погляд, стосовно інших документів повинна бути винесена постанова
про визнання їх такими, хоча діюче законодавство не має вказівок
відносно цього питання.

РОЗДІЛ 4

ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ СЛІДЧИХ

У СПРАВАХ ПРО УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

Особливості скоєння ухилень від сплати податків, сліди, які при цьому
залишаються, а також те, що вказані злочини скоюються на підприємствах,
установах, організаціях, діяльність яких знаходить відображення в
документах бухгалтерської та іншої звітності, обумовлює застосування
спеціалістів при провадженні попереднього слідства.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає наступні види
використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів: експертиза
(ст. 75 КПК України), ревізія (ст.66 КПК України) та участь спеціаліста
в провадженні окремих слідчих дій (ст. 128-1 КПК України).

Аналіз матеріалів кримінальних справ про ухилення від сплати податків
показує, що спеціалісти-бухгалтери використовуються досить часто. При
цьому використовуються різні форми бухгалтерських знань:

1) проведення документальних перевірок виробничої та
фінансово-господарської діяльності суб’єктів з питань повноти обчислення
та сплати податків та інших обов’язкових платежів – 100% ( додаткові та
повторні – 24% після порушення кримінальної справи); 2) проведення
судово-бухгалтерської експертизи – в 18% вивчених матеріалів
кримінальних справ; 3) виїмка документів – 3%; 4) огляд документів – 1%;
5) обшук – не використовувався; 6) допит свідків – не використовувався;
7) допит обвинуваченого – 1%; 8) допит осіб, які проводили документальну
перевірку – 47 %; 9)допит осіб, які проводили судово-бухгалтерську
експертизу 16%.

РОЗДІЛ 5

ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ

Рішення про застосування спеціальних знань приймає слідчий на підставі
вивчення та аналізу матеріалів кримінальної справи.

Основною формою, яка найбільш часто використовується в практиці
розслідування ухилень від сплати податків, є проведення ревізорами
територіальних податкових адміністрацій документальних перевірок
дотримання законодавства про сплату податків та інших обов’язкових
платежів до бюджетів. Порядок, підстави проведення документальних
перевірок, права та обов’язки спеціалістів визначені законодавством та
внутрівідомчими актами. Серед них основними э Рекомендації про порядок
складання акта документальної перевірки підприємства – платника податків
та інших неподаткових платежів від 17 листопада 1999 року та Методичні
рекомендації по проведенню документальної перевірки від 20.05.97 та
27.03.97

Документальна перевірка в цьому випадку виступає в якості однієї з форм
контролю за дотриманням суб’єктами господарювання правил ведення
податкового та бухгалтерського обліку. Документальна перевірка полягає в
перевірці виробничої, фінансово-господарської діяльності суб’єктів
підприємницької діяльності відповідними органами в сфері оподаткування
за певний період та у відповідності зі встановленим порядком.

У випадках, коли в діях посадових осіб суб’єктів підприємництва
містяться ознаки злочину, результати документальної перевірки, в
сукупності з іншими матеріалами, використовуються як підстава порушення
кримінальної справи. Крім того, вони можуть бути використані, як
фактичні данні в кримінальному судочинстві. В практичній діяльності по
розслідуванню даної категорії справ та їх судовому розгляду акти
документальних перевірок використовуються, як самостійне джерело
доказів. Вказане випливає із змісту статті 65 КПК України, яка визначає
перелік даних, які виступають в якості доказів при розслідуванні
злочинів.

Слід зазначити, що немає потреби в проведенні документальної ревізії
після проведення документальної перевірки, їх різниця полягає лише в

предметі дослідження. В данному випадку документальна перевірка є менш
ємним поняттям, п основна задача полягає в контролі та дослідженні в
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності стосовно питань
вірності, повноти обчислення та сплати податків та виявлення фактів
порушення податкового законодавства. Проведення ж документальної ревізії
вимагається в тому випадку, коли буде встановлена причетність посадових
осіб до вчинення інших злочинів (зловживання посадовим становищем і
т.д.). Сутність та правова природа документальної перевірки заключається
в тому, що вона використовується в кримінальному судочинстві, однак не є
процесуальною дією. Документальна перевірка є інститутом
адміністративного права, її поводження можливе тільки за наказом
керівника територіальної податкової адміністрації. Порядок провадження
документальної перевірки регламентовано не кримінально-процесуальним
законодавством, а нормами адміністративного права.

Проведення кримінальної перевірки може бути призначення в зв’язку з
плановою або позаплановою перевіркою органів податкової адміністрації.
Документальна перевірка може бути також призначена у випадку виявлення
оперативними підрозділами податкової міліції, МВС фактів ухилення від
сплати податків, або інших злочинів. Провадження документальної
перевірки можливе як до, так і після порушення кримінальної справи.

Який же порядок призначення документальної перевірки в разі
виявлення фактів ухилення від сплати податків оперативними підрозділами
податкової міліції, МВС ? В цьому випадку керівник органу дізнання
звертається в письмовій формі до податкової адміністрації з мотивованим
проханням про проведення документальної перевірки дотримання податкового
законодавства певним суб’єктом підприємницької діяльності. В цьому
запиті також можуть бути вказані питання, які слід вияснити під час
проведення перевірити.

Окремими авторами при розгляді питання організації проведення
документальних перевірок на вимогу слідчого на стадії попереднього
слідства вказується, що вона в таких випадках стає процесуальною дією, а
особа, яка її проводить, учасником кримінального судочинства.

В зв’язку з вищевикладеним в практичній діяльності по розслідуванню
ухилень від сплати податків часто допускаються помилки при призначенні
та проведенні документальних перевірок. Є очевидним, що при проведенні
документальної перевірки на вимогу слідчого остання не змінює свого
адміністративного характеру. Слід зазначити, що кримінально-процесуальне
законодавство не має положень, які б визначали порядок призначення та
проведення документальних перевірок. На практиці слідчі призначають
документальну перевірку, використовуючи положення ст.66 КІЖ України.

ВИСНОВОК

Вирішення задач кримінального судочинства, які виникають в процесі
розслідування ухилень від сплати податків, як і інших злочинів можливе
лише при правильному, своєчасному та повному виконанні слідчих дій.
Напрям розслідування злочинів та порядок виконання слідчих дій зумовлено
тією інформацією, яка є у слідчого на початку розслідування. Специфіка
розслідування ухилень від сплати податків полягає в тому, що слідчому
необхідно ознайомитись з характером та обсягом діяльності господарюючого
суб’єкта, організацією документообігу, виявити та вилучити документи,
які свідчать про скоєння злочину в сфері оподаткування.

Виходячи з важливості проведення слідчих дій з метою притягнення виних
осіб до відповідальності по даній категорії справ, ми намагались не
тільки розглянути слідчі дії в кримінальному судочинстві, але й більш
детально зупинитись на специфіці проведення окремих слідчих дій під час
розслідування ухилень від сплати податків.

Також нами було розглянута важливість участі спеціаліста при проведенні
окремих слідчих дій. Це дозволить слідчому уникнути прикрих помилок та
справить бажане враження на інших осіб, які беруть участь в слідчих
діях.

В нашій роботі ми розглянули питання проведення судово-бухгалтерської
експертизи та використання спеціаліста при проведенні окремих слідчих
дій. Також ми зупинились на такому джерелі доказів, як документальна
перевірка, яка хоч і не є процесуальною дією, але містить досить істотну
інформацію. Були також розглянуті деякі складнощі, які мають місце при
застосуванню цієї дії, в зв’язку з чим ми вважаємо за доцільне включити
в ст.66 КПК України, де крім того вказано, що слідчий вправі вимагати
проведення ревізії, після слів ” проведення ревізії” додати ” та
проведення документальних перевірок”. ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. К.-1996.

2. Кримінальний кодекс України. Парламентське видавництво. К.-1997.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Х.-2001.

4. Закон України ” Про судову експертизу” від 25.02.96 р.

5. Рекомендації про порядок складання акта документальної перевірки
підприємства – платника податків та інших неподаткових платежів. Головна
Державна податкова інспекція України. № 4-115/10-5534 від 17 листопада
1999 року.

6. Методичні рекомендації по проведенню документальних перевірок. ДПА
України № 23-2117/10-2291 від 27.03.97 та № 23-2117/10-3875 від
20.05.97.

7. Коновалова В.Е. Психологія у розслідуванні злочинів. Х. 2001.

8. Коновалова В.Е., Сербулов A.M. Тактика допиту при розслідуванні
злочинів. К. 2001.

9. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України : навч.
посіб.-К.: Юрінком Інтер, 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020