.

Юридичні факти (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1787 14685
Скачать документ

Курсова робота на тему:

Юридичні фактиПЛАН

Вступ.

1. Поняття, зміст i види правових відносин (юридичний факт).

2. Джерело права — один із засобів юридичного вираження права.

3. Юридичні особи, як суб’єкти правовідносин.

4. Загальна характеристика юридичних фактів в пенсійному забезпечені.

Висновок.

1. Поняття, зміст i види правових відносин (юридичний факт).

1. Юридичний факт – це конкретні життєві обставини, з якими правові
норми пов’язують виникнення, зміну або припинення правових наслідків
/правовідносин/.

Юридичних фактів надзвичайно багато. Окремі аз них мають загальний
характер. Наприклад, в державно-правових вiдносiшах” громадянство,
конституційний i правовий статус особи. Факт існування Люду, п вiк – все
це загальш юридичнi факти.

Всi iншi юрщщчнi факти класифiкують за вольовим критерiсм на двi великi
групи:

1) якщо юридичні факти виш по волi суб”сктiв, то такi факти називаються
дiями /факти, дії/. Всi воки залежать вiд волi суб”сктiв правовiдносвя.
Наприклад, договiр найму жилого примiщекня i всi iншi угоди»

2) факти, якi вишiкають незалежно вщ волi суб”ектiв правовiдносш,
називаються фактами-подiями. Наприклад, стихійні лиха, день народження
людини, п смерть. Всi факти-подii можна класифікувати на абсолютні i
відносні.

Юридичні дії – це вольова поведінка людей, зовнішнє вираження i волi.
свідомості громадян i юридичних осiб. Юридичнi факти-дії розмежовують
на:

правомiрнi дії i неправомірні або правопорушення.

Правомірні факти-дii можна розділити на:

а) юридичні акти;

б) юридичні вчинки. Юридичні акти – це такі дії людей, в яких воля осіб
направлена на досягнення юридичного результату, передбаченого нормою
закону. Наприклад, угоди купiвлi-продажу, оренди, займу тощо. Юридичні
акти можна класифікувати по галузях права:

державно-правовi;

адмiнiстративно-правовi;

цивiльнi угоди;

процесуальнi акти тощо.

Юридичні вчинки – не правомірні дiї з якими норми права пов’язують
юридичні наслідки, незалежно від направлення волi. Наприклад, знайдений
клад, як правило, не залежить вiд волi чи бажання особи, але сильно
залежить вiд правосвiдомостi особи – здати його державі чи привласнити.
Якщо особа здасть його державі, то отримує 25% його вартості, якщо
привласнить – проти неi може бути порушена кримінальна справа.

Неправомірні акти поділяються також на двi групи:

на не протиправні дiї /необхiдна оборона i крайяя необхiднiсть/;

правопорушення.

Всi правопорушення класифікуються на:

1) злочини, якi передбачені Кримінальним кодексом України;

2) проступки, серед яких видаляють адмiнiстративнi, дисциплінарні,
фінансові, цiвiльно-правовi, екологiчнi, земельнi тощо.

Iнодi для вияикнешш правовiдносия потрiбне, щоб був не один факт, а
декiлъка або сукупнiсть юридичних фактiв. Наприклад, при призначеннi
пенсi необхiдно, щоб був певний вік, трудовий стаж» умови роботи, рівень
зарплати тощо.

2. Джерело права — один iз засобів юридичного вираження права.

2. Нормативно-правові: акти регулюють /охороняють/ правові відносини.
якi постiйно вшвiкають, змiнюються чи припиняються. Правовідносин – не

урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають
як носи суб’єктивних прав i юридичних обов’язків, що забезпечуються
державою.

Основні ознаки правовiдносия такi:

а) вони виникають на основi норм права.

Норми права, як первинні ланки системи права, можуть об’єднуватися в
iнститути i галузi права. Є різні визначення інституту права.

Його розглядають як:

– певну сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні

відносини, зв’язані між собою як якісно самостійна відокремлена група;

– сукупність норм права, таких суттєвих i самостійних, що утворюють
окремий інститут права в межах комплексності галузі права /наприклад,
морського права/;

– сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рід суспільних

відносин i становлять відокремлену частку галузі права.

До ознак інституту права належать:

1) наявність сукупності нормативних приписів;

2) юридична однорідність названих приписів;

3) об’єднання правових норм стійкими закономірностями i зв’язками, якi

відбиваються в юридичних приписах i в цілому в юридичний конструкції.

Таким чином, правовий інститут можна визначити як відокремлену групу
взаємозв’язаних правових норм /приписів/, що регулюють певний вид чи рід

суспільних відносин i утворюють самостійний елемент системи права.

Залежно вiд підстав розрізняють такi групи правових інститутів:

– за галузями права /державні, кримінальні, цивільні, сімейні, житлові
та iншi/;

– за роллю, що вони виконують / предметні, функціональні /;

– залежно вiд відносин, що ними регулюються /матеріальні, процесуальні/,

Важливим с також питання об’єднання правових інститутів, розгляд
комплексах інститутів. Загальновизнано, що мiж галузями права не існує
закритих кордонiв, якi б роз’єднували галузi на винятково ізольовані.
Правовi iнститути, як i нормативно-правові приписи, об’єднуються мiж
собою. Такi об’єднання також називають правовими інститутами.

У теорii права розглядають загальні й предметні об’єднання iнститутiв
права. Об’єднання в загальні iнститути має мiсце тодi, коли кожшiй
простий

iнститут, як комплекс правових приписів, визначає предмет, завдання,
принципи, межi дії, функції галузі підгалузі права. Предметне об’єднання
– не об”сднашя двох i бiлъше правових iнститутiв, що характеризують
окремi збiльшенвя рiзних iнститутiв за родовим критерієм у межах
конкретного предмета правового регулювання.

Найбільш розвинутою формою об’єднання правових iнститутiв права в межах
конкретної галузі права, яке містить загальний i предметний інститути
або їх асоцiацii.

Таким чином, інститут права, об’єднання інститутів права можна
розглядати як самостійний елемент системи права та в межах галузi права.

Наступним структурним елементом системи права с галузь права, що має

такі:

– сукупність юридичних норм /приписів/ i правових інститутів;

– регульована такою сукупністю певна сфера суспільних відносин;

– критерієм відмежування однiєї галузі вiд іншої предмет i метод
правового регулювання;

– враховуються принципи, завдання, мета правового регулювання.

Отже, галузь права – не сукупність правових норм /приписів/ iнститутiв
права, що регулюють певну галузь спецiальних вiдносiн у межах
конкретного предмета i методу правового регулювання з урахування
приписів i завдань такого регулювання.

Галузi права можна класифікувати за різними підставами. Залежно вiд,
предмета i методу правового регулювання розрізняють:

1) конституційне право;

2) адміністративне право;

3) фінансове право;

4) земельне право;

5) цивільне право та iншi.

За місцем, яке галузі права посідають у правовій системі, вони діляться
на:

– основні;

– комплексні.

Основні галузi права – не такі, що утворюють головний масив права в
правовiй системi держави. Серед них розрiзняють профiлюючi /традiщiйкi/,
процесуальнi, спецiальнi та iн.

Профiлюючi галузi утворюють юридичну основу, обов”язкову частину системи
права /конституцiйне, адмiнiстративне, щiвiльне, кримiнальне право!.
Процесуальнi галузi – це такi, що закрiплюють порядок застосуваi-iяя
матерiалъного праве Iщiвiльшй, кримiнальний, адмiнiстративняй та iшвi

• процеси!. До спецiальшiх галузей належать тi, якi на базi розвивають
основнi галузi права i забезпечують спецiальний правовий режим для
певного виду суспiльних вiдносин /трупове, колгосгше, екологiчне, земель
не, сiмейне, фiнансове право!.

Комнлекснi галузi – це нашаруваiшя, надбудова над основiшми галузями, що
зовнi вiдособлюються значно менше, нiж основнi галузi /наприклад,
страхове, баякiвське, морське, залiзгшчне, гiрiшче, податкове, житлове,
авторське, винахiдшщьке, вiшравно-трудове та iнше/.

Таким чином, внутрiшня форма права характеризусться вiдповiдною
сукушiстю правових норм, що об”сднуються в iнститути, пiдгалузi i галузi
пр ав а.

6/ характеризуються наявнiстю сторiн, якi мають субiсктивнi права i
юридичнi обов’язки;

В! с видом суспiлытIкх вiдносин фiзичявх чи юридичних осiб, органiзацiй
i спiльнот;

г/ здiйснеiшя суб”сктивнвх прав додержашiя юридичiшх обов”язкiв у
праВовiдносинах контролюються i забезпечуються державою.”

Правовi норми i правовiдносини дуже тiсно взасмопов”язанi… Перш за все

– це рiзнi форми буггя або iснуваввя права, в нормах право iснус в
абстрактному виглядi. Норми права вiдображають чи повшшi вщображати
правовiдносшш i в цьому проявлясться Iх дiалектична сднiсть. Норми права
с модель

• правовiдносив, але без реалiзащi Iх в практичному житгi – це просто
“шматок макулатури”, або iсторична пам”ятка права. Хоча закоiш можуть
застосовуватись i через досить тривалий час, якщо вовя не вiдмiненi.

Правовiдносиш безпосередньо пов”язанi iз державою i громадським сусп з
системою права i законодавства. Система права i законодавства юридичне
оформлюють суспiльнi вiдносиня, охороняють Iх ВЩ порушень. Традицiйно у
нас вважалось, що правовiдносшш не можуть iснувати без системи
законодавства» встановленого державою. С закон – значить с правовiдносшш
i навпаки. Поряд з тим, в суспiльствi iсиус двi групп правовiдно снв:
правовiдносиви, що врегульованi законодавством i правовiдносшш, що не
врегульованi законодавством. Це обумовлено тим, що правовiдносшш

• неможливо зрозумiти iз самих себе, оскiльки х суть корешiться в
матерiальшiх жиггсвих вiдносiшах, гшсав К.Маркс, Це означас, що товаршiй
обмiн або бартер сьогоднi обумовленi не закоi-юдавством, а практичшiми
потребами суб”вктiв суспiльних правовiдносiш. Це по сугi природне право
суб”сктiв, що вивикас стихiйно, без державного регулювагшя. Правда,
потiм держава може врегулювати такi вiдносини при допомозi
законодавства, як трашiлось у нас iз ореядiшми вiдносiшами, поки не був
прийнятий закон про оренду.

“Основи держави i права” А.М. Колодiй, А.Ю. Олiйнвк ст. 37-38

8

Крiм того, можуть бути вигiадки, коли прийнятi закошi, але
правовiдносiши не склались /не вшшкають/. Так трапилось в Укра в останвi
роки, коли прийиято багато законiв, а ринковi правовi вiдносшш не
вияикають у зв”язку з вiдсутнiстю механiзму I реалiзацii, а також iнших
умов реалiзацii.

Таким чином, можна пiдкреслити, що iз трьох iснус два /п. 2.3/ основних
суперечливих положения: 17 с закони, якi регулюють реальнi
правовiдноситш; 2/ е закош, але немас правовiдяосiш; 3/ е природнi
правовiдносвви, але немас законiв.

Правовiдносшш ввяакають i iснують тодi, коли с два i бiльше суб”скта
суспiльних вiдносiш, мiж якими вшшкають права i обов’язки з приводу
задоволення матерiальних чи духовшiх потреб i iнтересiв зацiкавлеi-шх
сторiн, шо

• можугь бути врегульованi законодавством i не врегульованi.

такi суспiльнi вiдiюсияи, що мають вольовий характер, вшшкають на
пiдставi реалiзацii суб”сктившх прав i обов”язкiв суб”ектiв, якi
вiдповiдають, або суперечать дiючим нормативно-правовим актам держави. В
структуру гiравовiдносив входять такi елементи: суб”скти, об”скти
/матерiальнi чи духовнi/ i змiст – офiцiйнi або природнi права i
обов”язки.

Iснус природне право i природнi правовiдносшш, а також офiцiйне
позитивне право i правовiдi-юсини, шо офiцiйгiо пiдтримуються державною
владою. “2

Гругiувати правовi вiдносшш можна за рiзшiми ознаками:

а! залежно вiд кiлькостi суб”сктiв Гпростi, складнi!;

• 6/ за предметом правового регулюванвя /адмiнiстратт цивiльнi,
земельнi, кримiнальнi, фiнансовi, трудовi та iншi; в! за дiсю в часi
/довготривалi, короткотрввалi/;

г/ за методом правового регулюваiшя /договiрнi/, керу валькi;

д/ за змiстом поведiнкй зобов”язаноi сторони /пасивнi, активнi/; е!
залежно вiд функцiоналъного призначеьшя /регулятивнi, охороiшi.

2”Теорiя права” В.О. Котюк ст. 29-30

9

функцii права дiляться на загальносоцiальнi i спецiально-юридичнi.

До загальносоцiальвпх фушщiй вгiливу права на суспiльнi вiдносини
належать:

а! гуманiстична – право охороняс i захищас права людства, народу,
людияи;

б! органiзаторсько-управлшська – право суб”сктiв права на розв”язашя
певних соцiальшiх проблем;

в! iнформацiйна /комуiiiкативна/ – право iнформус людей про волю

г/ оцiночно-орiснтацiйна – поведiнка людей оцiшосться з

позицiй законiв держави, вказус на безконфлiктнi, соцiальне догiустимi
шляхи i

засоби задоволевня потреб лiодшш в межах правомiрноi поведiвки; ц!
iдеологiчно-виховна – право формус у людшш певний свiтогляд,

виховус в неТ эразки правомiрноТ поведiнки;

е! гносеологiчна !пiзнавальна! – право само вистуiгтав джерелом знаi-iь
та iншi фушщй.

Де спецiально юридвчвих функцiй права вiдяосять:

а! регулятивну /статичну й дiшамiчцу!;

б! охорокну.

Регулятввна функцiя спрямована на врегулюванвя суспiлънвх вiдносвя
шляхом закрiвлевяя бажаноi поведiнки в тих чи iкших галузях чи
iнститутах права. Регулятквно-статистична функцiя закрiплюс суспiльшй
порядок в соцiальне неоднорiдному суспiльствi. Регулятивно-двяамiчна –
забезпечус двяамiчнвй розввток громадянського суспiльства.

Охоротша фувкцiя спрямоваве на охорову вiдгювiдноi системи суспiльних
вiдносив, на забезпечеяпя iх недоторканостi з боку правопорушшiкiв, на
недогiущеявя правопорушень, эмешяевня або усувевяя Iх з пов сякдешюго
жвття.

Регулювашiя й охорову суспiльвях в дносвя право здiйсшос через
вiдповiдву систему. Система права – це ввутрiшвя форма права, ото мас
об”сктвввяй характер свосi побудови, яккй вiдобра

10

жаеться в сдностi i узгодженостi всiх ? норм, дифереi-гцiйовашiх за
правовими комплексами, галузями, пiдгалузями, iнститутами / нормами
права.

Правовiдноския мають складну будову i включають в себе такi елементи:

а! фiзичнi i юрт особи;

6/ державнi i громадськi оргашзацв;

в! рiзнi спiльноти /трудовий колектив, нацiя, народ, населения
вiдповiдного регiону та iн./;

г/ громадянське суспiльство-Суб’скти правовiдносш повиннi володiти
правосуб”ективнiс тю, тобто здатнiстю бути носiями прав i обов”язкiв,
здiйсшовати

‘Х В1Д свого iменi i нести юридичну вiдгiовiдальнiсть за своi д

Стороiш-учасяики правовiдношеiшя – виступають у ньому як володарi суб
права i носи юрщщчних обов”язкiв. Крiм того, гiравовiдносшш гарантуються
державою. На вiдмiну вщ iшш зв”язкiв мiж людьми /моральнi, етичнi та
iншi/ у правовiдношешi держава виступас гарантом здiйснеi-шя
суб”сктивних прав та юридичних обов”язкiв через можливiсть застосуваняя
санкцiй гiравових норм.

Таким чином, правовiдношешiя – це особливяй вид суспiльшiх вiдносiш,
учасшiки якях вистугтають як володарi гарантоваштх суб”ектявшх прав i
носiiв юридичнях обов”язкiв.

Правовiдношеiшя с складшiм за свосю будовою. до складу правовiдношення
входять такi компоненти, як суб”скт/ громадяiш, органiзацi держава!,
змiст /суб”сктявне право, юридячкяй обов об”скт /матерiальяяй i
нематерiальяий!.

Громадяни як суб”скт права стають учасниками правовiдносгш за умов
наявностi правосуб”сктностi – такоi юридичноi власностi особи, яка
характеризус й спроможнiсть бути носiсм суб”сктявшiх прав та юрядичшiх
ебов “язкiв. Правосуб”сктивнiсть складасться з правоздатностi та
дiсздатностi.

3”Основи держави i права” А.М. Колодiй, А.Ю. Олiйяик ст. 39-40

Правоздатнiсть – це спроможяiсть особи мати чи набувати суб”сктивнi
права i нести юридичнi обов”язки. За загальним правилом, правоздатнiсть
вшшкас з моменту народжевяя громадяшша i приггвиясться у зв”язку з його
смертю. Разом з тим, наприклад, трудова гiравоздатнiсть може вивякяути
тiльки з 1б-рiчного вiку або, як вшiяток, – з 15-рiчного вiку.

Дiсздатнiсть – це здатнiсть своiми дiями здiйсшовати належI-Iiй особi
суб”сктивнi права i нести юридичнi обов”язки. Розрiзняiоть неповну
дiсздатнiсть /малолiтнiх та неповнолiтнiх!, повну й обмежену.

Повна дiсздатнiсть громадяшша вшшкас з настаяням повнолiгггя або з часу
встугту до шлюбу. Обмежеш-iя дiсздатностi або визнавяя особи
недiсздатною можливе тiльки за пiдставами, передбачешiми законом, i за

• рiшенням суду.

Особи, якi належать до громадян iiшiоi держави i мешкають на територii
Украiяв /iноземцi!, а також особи без громадянства, володiють правами,
свободами, несуть вiдгiовiдальнiсть за своi ди нарiвнi з громадянами
Укра але законодавство передбачас особливостi iх правового становища –
правоздатностi i дiсздатностi. Так, на iноземцiв та осiб без
громадянства не розповсюджусться законодавство про загальну вiйськову
повивяiсть, Воин не можуть бути членами екiпажiв морських та повiтряяих
суден, займати певнi посади в державнях органах, мають обмежеi-шя у
виборчвх правах.

Разом з твм, iноземцi та особи без громадянства, якi перебувають на
територй УкраТшi, користуються захистом держави, тобто правом зверненвя
по суду для забезнеченяя своiх особиствх та майяових прав, а також до
органiв влади та управлiiшя.

Дiсздатнiстъ подiляють на угодоздатнiсть i делiктоздатнiсть.
Угодоздатнiсть – це здатнiсть суб”скта правовiдвосин особисто сво дiями
здiйснювати i укладати цявiльно-правовi угоди. Делiктоздатнiсть – це
здатнiсть суб”сктiв правовiдносяв нести вiдповiдальнiсть /юрвдячну/ за
скосне правопорушевяя.

Фiзичнi особи, як суб”скти правовiдносян, можуть бути громадяшшами Укра
iноземшiми громадинами, особами без громадянства. iх також можна
подiлити на пряватшiх осiб, посадових

12

осiб i спецiалышх суб’сктiв.

Юридичними особами визнаються органiзацii, що мають особисте майно,
можуть вiд свого iменi набувати майнових i особистих немайнових прав,
виконувати обов’язки, бути позивачами в загальному чи арбiтражному судi
i нести юридичну вщповiдальнiсть за своi дй.

Об’скти правовiдносшi – це тi реальнi соцiальнi блага, що задовольняють
iятереси i потреби людей i з приводу яких мiж суб’сктами вшшкають,
змiшоються чи прилгшяються суб’сктивнi права та юридичнi обов’язки. I
подiляготь на матерiальнi i духовнi блага. дй суб’сктiв правовiдносiш,
результат Iх дiяльностi.

Змiст гiравовiдносин харакгеризусться синтезом фактичного i юридичного
змiсту. Юрщщчшiй змiст – це суб’сктивнi права i юридичнi обов’язки
суб’сктiв правовiдносив,, тобто можливiсть певшх дiй угiовноважених
суб’сктiв i необхiднiсть вiдповiдшiх дiй зобов’язашiх суб’сктiв.
Фактичi-шй змiст – це сама поведiнка суб’сктiв, Iх дiяльнiсть, в якiй
реалiзуються суб’сктивнi права i юридичнi обон’язки сторiн.

“Основною ознакою правовiдносии с норми права. В логiчнiй структурi
норми права видiляють З елементи: гiпотезу, диспозицiю i саi-iкцiю. Це
основнi й обов’язковi елементи структури логiчноi норми права.

Гiпотеза – це така частина правовоi норми, в якiй виражаються обставшш i
умови, за яких настас реалiзацiя юридичшх прав i обов’язкiв вшшкають
юридичнi факти i правовiдносшш. Гiпотеза встановлюс i обумовлюс сферу i
межi регулюючоi дi диспозицй. Вона догiускас вживаяшi термiну “якщо”

Диспозицiя – це така частина норми, в якiй заггисане власне правило
поведiнки суб’сктiв i виражасться нона в юрi правах i обов’язках (що
суб’скти можуть i зобов’язанi робити, яка дiяльнiсть i поведiнка
заборонена). Вона догiускас вживання термiну “то”.

Санкцiя – це частша норми, в якiй закрiплюються заходи державного
примусу в вiшадку невиконаiшя обов’язкiв, або порушення диспозицii.
Санкцiя настас або

може настати у вiшадку правопорушення. Вона передбачас вживашя термiнiв

13

“то”, “iнакше”. Цю структуру норми можна виразити в схемi:”якщо-то”, або
“якщо то-iнакще”, а до норм-прiшисiв тiльки “якщо-то”. Логiчна структура
гiравовоi норми, як правило, не спiвпадас iз стагггями нормативявх
актiв, iнодi 11 потрiбно конструтовати самому, оскiльки стагггi законiв
виктiадаються лаконiчно. В деяких стаггях закону може буги не одна, а
2-3 норми права, а в дсяких тiльки окремi частшш правовоТ норми:
гiпотези-диспозицi гiпотези-савкцii, диспозтщiТ- сашщй. Крiм того, в
заборошшх нормах права гiпотеза i диспозтщiя спiвпадають.

Наприклад, в ст. 147 Кодексу законiв про гiрацю Украiни (п. 1)
вказусться: “За порушешвт трудовоi дисцигтлiни до працiвшiка може бути
застосов ано тiльки один з таких заходiв стягнення: 1) догану ; 2)
звiльнетшя”.

Цю стагггю з позiщiй логiчноi структури правовоi норми можна
сформулювати так: працiвшiк допустить порушеняя трудово дисгщллiшi
(гiпотеза) , то

• власник мае право застосувати до нього згщно iз трудовим
законодавством (статутами i положениями про дисцигiлiну) (диспозтщiя),
тiльки один з таких вцдiв стягнетшя: 1) догана; 2) звiльненвя
(санкцiя).”4

“3мiст суб’ективного права включас в себе такi можливостi:

а) дiяти вiдповiдно до свого бажатшя;

б) вимагати певнвх дiй вiд обов’язковоi стороив;

в) користуватися соцiальшiм благом, що закрiгiлене суб’сктивням правом;

г) звертатися до компетентного органу чи посадовоi особи за захистом
свого права.

Юридичнi обов’язки — закрiгтлена нормами права мiра необхiдно найбiльш
розумноi i доцiльноi поведiнки особи (суб’скта), спрямованоi на
задоволетшя iнтересiв носы суб’сктивного права i забезпеченоi можливiстю
державного примусу.

Змiст юридичких обов’язкiв полягас в необхiдностi:

1) здiйснеяяя певнвх дiй;

2) утримаштя вiд здiйснештя дiй, що сугiеречать iнтересам iнших осiб;

3) вимагати здiйсневяя або нездiйснет-шя тик чи iшпих дiй вiд iкших
осiб;

4) нести юридичну вiдповiдальнiсть за виконання чи неналежне вкконатшя
передбачешiх нормою права дiй.

“Теорiя права” В.О. Котюк ст. 27-28

14

Юрццичнi факти — це кошсретнi жштсвi обставишi, якi передбаченi
гiпотезою правовоi норми, що викликають вшшкнення, змiну чи прiшiшення
правовiдносив.

Залежно вiд пiдстав розглядають рiзнi види юридi фактiв:

1. За юридичшiми наслiдками : правоутворюючi, правозмiшоючi,
правопрiшиняючi.

2. Залежно вiд форми Iх прояву: позитивнi й негативш.

З. За характером ди розглядають юридюшi факти одноразовоi чи
безперервноi дi (одноразова дiя —договiр дарувашiя, безперервна —
перебуваiшя в шлюбi).

Шлгоб це добровiльне укладешя подружжям (жiночоi i чоловiчоi статi)
договору про одружешя, в результатi чого у них вшшкають взасмнi права й
обов’язки. Умови i порядок укладаiшя шлюбу передбача шлюбно-сiмейне
законодавство. Деякi автори видiляють трвваючi юрщщчнi факти, нагiрi
процесуальнi.

4. За наявностi волi суб’сктiв видiляють юридичнi дi тобто такi житгсвi
факти, що характеризують вольову поведiнку суб’сктiв, ‘Х ЗОВН виражеiшя
волi i свiдомостi.

Видiлзгють також юридичнi подii, тобто житгсвi обставиш, що вкаикають,
розввваються й пригшшiються незалежно вiд волi суб’сктiв ттравовiдносив.

Юрщщчнi ди, в свою чергу, подiляють на правомiрнi й негiравомiрнi.
Правомiрнi юрщщчнi ди подiляють на юрщщчнi акти —таку правомiрну
поведiнку, що здiйснюсться з метою вакликати юридачнi наслiдки (
напркклад, постанова слщчого про праггааеввя крамiнальноi справи,
визнаная людвяи безвiсно закклою чи померлою та iн.). Видiляють ще й
правомiрНi юрадкчнi вчвяки — такi дi що не мають спецiальноТ мети
спрачшшти юрадкчнi наслiдки “5

“Основи держави i права” А.М. Колодiй, А.Ю.Олiйаак ст.40-41.

15

Мета юрщщ вiдповiдальностi (наслiдку) це вияв П соцiально необхiдностi
та ефективностi. Розрiзяяють такi види мети юридичноi вiдгiовiдальностi:

а)загальну гiревеiщiю правопорушеняя;

б) покарання правопорушшiка;

в) вгiлив на свiдомiстъ правопорушшжа;

г) моральну перебудову особи;

д) формуваiшя в людиш, що порушила норми права, установки на правомiрну
поведiнку надалi;

е) виховний вплив на iнших людей з метою попередження правопорушень з
хнього боку.

Мета юридично вiдповiдальностi, у свою чергу, визначас П фушщй. Фуiжцi
юридичiюi вiдповiдальностi — головнi напрями юридичного впливу як на
правопорушшка, так i на iшпих осiб з метою захисту правопорядку i
виховаi-шя суб’ектiв права, що скоiли чи можуть скоiти правопорушеi-шя.
Розрiзняють такi види функщй юридичноТ вiдповiдальностi:

а) превентивну (попереджувальну);

б) виховну;

в) репресивну (каральну);

г) компенсацiйяу (поновлюючу);

д) сигналiзацiйну (iнформацiйну) та iн.

В юридичнiй лiтературi розглядають пiдстави: юридичноi вiдгювiдальностi,
притягнеиня до юридичноi вiдповiдальностi та звiльнення вiд юридичноi
вiдповiдалъностi.Пiдставами притягненяя до юридичноi вiдповiдальностi с
наявнiсть: а) складу правопорушення; б) самого факту правопорушевяя.

До пiдстав юрi вiдповiдальностi, крiм вшцезгадаяях, додають ще й
наявнiсть правозастосовчого акта, що набрав чшшостi закоi-ту.Визнаючи

невiдворотнiсть юридичноi вiдгювiдальностi як один з гтрияцигшз
закояяостi в державi, законодавець водночас визначас пiдстави звiльнешiя
вiд юридичноi

16

вiдповiдальностi, вiд вiдбуваяня покарагiяя чи стягнешiя. Такi пiдстави
передба ченi галузевим законодавством. до них належать: а) давнiсть
притягнеьшя до юридичноi вiдгювiдальностi; б) втрата суспiльноi
небезпечностi дiянвя внаслiдок змii-ш обстановки чи самоi особи, що
скоiла правопорушення; в) амнiстiя чи помилуваiэшя; г) притягнення
вшшого до загальносоцiальноi (неюридично вiдповiдальностi та iн.

Негтравомiрнi юрЦДичНi дi — гiравовi аномалii, зловживаi-гня Правом, що
не с правопорушешiям, i правопорушення. до правопорушень вiдносять
злочшш i рiзнi проступки.

Злочiш — суспiльно-небезпечне дiяш-iя (або бездiяльнiсть) що посягас на
суспiльний лад Украiшi, н полiтичпу й економiчну системи, власнiсть,
особу, полiтичнi, трудовi, майновi та ищи права i свободи громадян та
iнше,передбачене кримiнальНиМ законом суспiльно-небезпечне дiяння,яке
посягас на правопорядок.

Элочин характеризусться рядом ознак, що вiшливають iз зазначеного
визначеяяя.до них вiдносяться : суспiльна небезпека, протiшравнiсть,
вшшiсть i каранiсть. Основною ознакою будь-якого злочвщт с вина.
Кримiнальнiй вiдповщальностi i покарашiю пiдлягас лише особа, вшша у
вчиненнi элочину. Цей пршщигi закрiплений в законi.

Элочин визнасться вчiшеивм навмисне, коли особа, яка його вчишла,
усвiдомлювала суспiльно-небезпечний характер свосi дi або бездiяльностi,
передбачала й суспiльно-небезпечнi наслiдки i бажала або свщомо
допускала настання цих наслiдкiв. Необережкiсть як форма вшш
характеризус мекшу суспiльну небезпечнiсть злочкпу й особи, яка його
скойга. Элочив визнасться вчкнеккм з необережностi, коли особа, яка його
вчиштла, передбачала можливiсть настаiшя суспiльно-небезпечких наслiдкiв
свосi дi чи бездiяльностi, але легковажно розраховувала на Iх
вiдвсрнення , або не передбачала можлквостi настаiшя таких наслiдкiв,
хоча повивна була i могла Iх передбачити. Тобто закон визначас два види
необережвоi ники : злочшша самовпевненiсть i злочвнва недбалiсть.
Мотивом злочшiу визнаються внутрiш спонукаi-шя до скоеккя злочкку, тобто
такий актквквй стан психiки людшш, який штовхас на скосняя

17

элочину (користь, помста й iшпе). Метою элочину с те, чого прагне
досягти злочивець. До юрщщчшiх подiй вiдносять — народженяя чи смерть
людшя, стихiйнi лиха хворобу та iншi подi

Юрцдичнi факти, як жигГгсвi обставиiш, що передбачаються нормами права,
мають велике теоретичне i практичне значения Засвоiвши знания з теорii
правовiдносх’ш, юрист эможе аналiзувати конкретнi життсвi ситуацй,
правильно використовувати юридичнi норми.

“Правовi норми вiдрiзшгються вiд iшяих сощальнях норм такими голонвими
ознаками:

1) норми права регулюють i охороняють найбiльш важливi суспiльнi
вiдносшш i соцiалънi цiнвостi з позiщiй iнтересiв суспiльства, держави i
особи. Цi вiдносiши i цii-шостi визначаються державною владою;

2) норми права на вiдмiпу вiд iшш соцiальних норм, формально вираженi в
системi дiючих законоданчих актiв, в iтисьмових юридичвях документах;
iкшi норми можуть iснувати в недержанвях документах або в свiдомостi
людей;

З) норми права виявкають разом iз державою i офiцiйяо встановлюються чи
савкцiонуються державою; iшяi соцiальнi норми держава не встановлюс,
хоча iнодi i зацiкавлена х пi

4) у зв’язку з цим воин с загальнообов’язковими для виконанвя всiма
суб’сктами суспiльшх вiдносин, оскiльки держава виступас вiд iменi
панiвноi частини суспiльства чи всього населения; iншi соцiальнi норми
можуть роэповсюджуватися тiльки на певнi соцiальнi гругш, класи тощо;

5) норми права встановлюють юридичнi права i обов’язки учасiшкiв
суспiльнях вiдносш або офiцiйяо-правовий статус суб’сктiв вiдносин; iншi
норми можуть регламеитувати тiльки моральнi права i обов’язки, але не
мають такого характеру;

б) норми права, на вiдмiву вiд iнших соцiальишх норм, забезпечуютъся
державною владою, у вiшадку невиконання х, держава охороняс Iх В
порушень шляхом державного примусу;

18

7) норми права виражаються тiльки в певних офiцiйшiх формах (закошi,
постанови, укази, декрети) i мають чшшiсть в часi i просторi. iншi норми
часто не мають обмежень в часi й просторi i не мають офiцiйшх
обов’язкових форм виражешя.”

Правовi норми: а! вшшкають разом з вшшкнеiшям держави;

б) встановлюються чи санкцiонутоться державою; в) виражають волю бiльшоi
частiши суспiльства; г) утворюють внутрiшнъо-узгоджену цiлiснiсть,
сднiсть (систему права); iснують у суспiльствi як одна система норм; е)
формулюють правила поведiнки у виглядi, формально визначешiми за
змiстом; ж) мають певнi форми зовнiшиъого вираження; з) точно визначають
межi дi i) забезпечують державним ггримусом та iншими засобами.

Юрщщчнi (правовi норми) — це загальнообов ‘язковi, формально-визначенi
правила поведiнки, що встановленi (санкцiонованi) державою,
охороняються, захищаються i гарантуються нею; воин визначенi в
нормативно-гтравових актах.

Нормативно-правовi акти подiляють на закош i пiдзакотшi
нормативно-правовi акти. Закони — це нормативно-правовi акти, що
вгщаються законоданчими органами, мають вигцу юридичну силу i регулюють
найважливiшi суспiльнi вiдносиi-ш в кра Крiм Конституцii краiш, с ще
такi види законiв: конституцiйнi, органiчнi, звичайвi. Усi закоi-ш мають
вищу юридичну силу, яка проявлясться в тому, що:

а) нiхто, крiМ органiв законоданчоТ влади, не може приймати закошi,
замiнювати чи вiдмiЕтяти х;

б) всi iншi нормативно-гтравовi акти повшшi вндаватися у вiдгiовiдностi
з законами; в) у разi колiзiй мiж нормами закону i пiдзакоьшого
нормативно-правового акта дiють норми закону;

г) тiльки законоданчий орган може пiдтвердити чи не пiдтвердити
прийяятгя закону в разi повернешiя його Президентом за вiдкладшiм вето.

“Теорiя права” В.О. Котюк ст. 25-26

19

Пiдзаконнi нормативно-правовi акти — це результат нормотворчоi
дiяльностi компетентшiх органiв держави (iх посадових осiб)
угiовноважених на те державою громадянських об’сднавъ по встановлешiю,
впровадженню в дiю, змiнi i вiдмiнi норматившiх ггисьмових документiв,
що розвивають чи деталiзують окремi положения законiв.

Розрiзняiоть такi види пiдзакошшх нормативно-правових актiв залежно вiд
суб’сктiв, що Iх видали: а) нормативнi акти Президента Укра б) акти
Верховного Суду, Вищого арбiтражного суду, Конституцiйного Суду,
Генерального прокурора Укрлiни, Верховного Суду Автономноi Республiки
Крим; в) акти Кабiнету Мiнiстрiв Укра Ради Мiнiстрiв Автономноi
Ресгiублiки Крим; г) акти мiнiстерств, державiшх комiтетiв, вiдомств; д)
нормативнi акти державшiх адмiнiстрацiй у регiонах; е) нормативнi акти
органiв регiонального i мiсцевого самоврядуваiшя; с) нормативнi акти
вiддiлiв i управлiнь вiдповiдних центральних оргаяiв на мiсцях; ж)
норматявНi акти керiвникiв пiдгiрисмств, установ, органiзацiй на мiсцях;
з) iншi пiдзаконнi нормативнi акти.

У теорii права розглядають такi варiакги введения нормативно-правового
акта в дiю: а) пiсля 10 днiв з моменту його огтублiкувашя; б)термiн
установлюсться в самому нормативному актi чи спецiально гiрийнятому
актi; в) якщо норматившiй акт не гiублiкусться, то з моменту його
одержаняя виконавцем.

Припишiють свою дiю нормативно-правовi акти внаслiдок:

а) закiнчеiшя термiну давностi, на який видавався акт; б) прямо’ вiдмiшi
конкретного акта; в) фактичноi вiдмiш акта iшiiим актом, прийнятим з
того самого штавяя.

Зворотна дiя — це така дiя на правовiдношеш-iя, де прiшускасться, що
новий норматявшiй акт iснував у момент виникнеiшя правовiдношеiшя.
Загальне правило таке: права зворотноi сили не мас”. Але вiшятки,
наприклад у кримiнальному, адмiнiстративному законодавствi, мають мiсце.
Так, якщо норматившiй акт, прийиятий пiсля скосшя правопорушеняя,
пом’якшус чи звiльняс вiд юридичноi вiдповiдальностi, то акт мав
зворотну силу, а якщо установлюс чи обтяжус — то така норма (чи акт)
зворотньоi сили

не мас.

Ды нормативнях актiв у просторi характеризусться певною територiсю:

держави в цiлому, вiдповiдi-юго регiоиу, адмiнiстративно-територiальноi
одияiщi, вiдповiдного пiдприсмства, органiзацii.

Щодо кола осiб норматявно-правовi акти дiють на громадян Украiяя, осiб
без громадянства , iноземiшх громадян. Вияятком вважаються окремi
iноземнi громадяшi, якi мають iмунiтет вiд юрисдшщii держави перебуваiшя
. Це окремi дяяломатичнi i консульськi працiвшiки, питания якях про
юридичну вiдповiдальнiсть вирiшусться на пiдставi мiжнародшх угод.

20 о Пм ВА — МН /3 А ! РЫ ‘ЮГО

ння 27РЛ — ‘2г 2-i iу ?

З. Термiн “джерела права” мас неодноэйачне тлуi В одi-iом5’ вiшадку його
розумiють як матерiальне джерело права —правотворча сила (державна
влада, судовi органи, правовi коiщеггцii, референдуми народу,
правозастосувальна практика, звичаi народу та iн.); в iкшому —як
iсторичнi пам’ятки права, що колись мали значения дiючого права (Руська
Правда, Закони Х таблiщь); в третьому вiшадку, як формальне джерело
права — спосiб виражеi-шя змiсту правил поведiнки, що встаяовлюються
державою. Така багатозначнiсть термiну “джерела права” вимагас замiшти
його термiном — “форма права”.

також зовнiшшо форму права, або джерела права. Це способи юридичного
виражеiшя права. Його органiзацiя в належну юридичну оболонку.

• Право завжди повшшо мати певщ’ форму, тобто бути формалiзовашiм, а
форма повшша бути змiстовною, тобто мiстити певний текст, виражешiй
юридичною мовою i мати пение смислове навантажекня. Якщо норма не
вмiщена в певну форму, то нона залкшасться нормою поведiнки, але не с
нормою права.

до зовнiшкьоi форми (джерел) права вiдносять:

а) нормативний акт;

б) правовий звичай;

в) судовий чи адмiнiстративнкй прецедент;

• г) норматившiй договiр.

Правовий звичай – це саякцiоноване державою звичасве правило поведiшш
загального характеру. Правовий (судовий чи адмiнiстратквний) прецедент
—рiшекня компетентного органу держави, якому надасться формальна
обов’язковiсть при розв’язашi всiх настуш-шх аналогiчшх судових чи
адмiнiстратившiх справ.

Нормативнкй договiр – це об’сктнвне формально обов’язкове правило
поведii-гки загального характеру, встановлене за домовленiстю i згодою
двох чи бiльше суб’сктiв i таке, що забезпечусться державою (нагiриклад,
договiр про утвореш-Iя федерацi колективний договiр та iн.).

Нормативно-правовий акт — рiшешя компетентних суб’сктiв,

21

що гiрвйма?ться в установленому законом порядку, мас загалышй характер,
зовнiшнiй ввгляд офiцiйяого документа в гiисьмовiй формi, забезнечусться
державою i породжус юрщщчнi наслiдки.

Отже, норматввно-правовий акт с результатом дiяльностi компетеггких
суб’сктiв, яку називають правотворчiстю. Це дiяльнiсть державшх органiв
i посадових осiб, громадських органiзацiй уловноважеiшх на те державою,
а також усього народу крайш, яка сггрямована на утвореiшя, змiну чи
вiдмiну нормативно правовых актiв.

Правотворча дiяльнiсть характеризусться певним юридичним процесом i
дiлиться на три етатти.

На шдготовчому етапi готують проект нормативно-правового акта. У свою
чергу вiн дiлиться на такi стадii : рiшеьшя про необхiднiсть пiдготовки
проекту нормативно-правового акта; визначеняя кола осiб, що готуватимуть
проект; безносередия пщготовка назваяого проекту; обговореняя тексту
проекту; узгодженяя проекту з усiма зацiкавлештми органами i службовими
особами; доогтрацювашя проекту.

другий етап — виданяя нормативно-правового акта — охогтлюс такi стадi

винесеняя проекту нормативно-правового акта на обговорештя
гiравотворчого органу (посадовоi особи); обговореняя проекту, можлявiсть
кiлькох читавь; гтряйязгггя нормативно-правового акта i процедура його
пiдштсавяя; можливiсть права вiдкладяого вето для законiв.

Третiй етап — введения нормативно-правового акта в д — це огiублiкуваяня
чи доведения до вяконавцiв iшлям способом.

Основным джерелом права с закошт. За значениям i мiсцем в системi
законодавства всi заковя подiляють на три види:

1) конституцiйяi закояя або основнi: Конституцiя, Закон громадянство”,
Закон Президента Укра вiд 5 лягшя 1991 року;

2) звичайиi або поточнi законы: “Про статус суддiв” вiд 15 грудия 1992
року, “Про пiдприсмшщтво” вiд 7 лютого 1991 року;

22

З) надзвичайяi закошi, якi приймаються в необхiдних вiшадках,
передбачешiх Конституцiсю.

Оскiльки дiюче законодав ство рiзноманiтне i багаточисельне, воно

шдлягас систематвзацii, тобто впорядкуваншо для зручностi в користувашi
з

метою внесения корективiв i пристосувания до змiн, що вiдбулися в

економiчному i полiтичному житгi суспiльства.

Розрiзняють двi основнi форми систематизацii законодавства:

кодифiкацiю та iнкорпорацiю.

Кодифiкацiя — це така систематизацiя або впорядкувавня нормативявх
актiв, що пов’язана iз переробкою Iх змiсту (кодекси, положешiя,
статуги).

• iшюрпорацiя — це така систематюацйт норматввшiх актiв, що не вносить
нiяких змiн до змiсту, норм права цих актiв. iвкорпорацiя може
здiйсшоватися будь-якою установою або окремими спецiалiстами i
проводитись за рiзшIми пiдставами: хронологiчно — за роками вцданяя, за
сферами правового регулюваввя, за галузями права тощо.” 1

1 “Основи держави та права” А.М. Коловiй, А.Ю. Олiйiшк ст. 35-36

23 /-Орид и / о с /б /77Ы /7РЛ

4. “Юридичшiми особами визнаються оргапiзацiТ, якi мають вiдокремлене
майно, можуть вiд свого iменi набувати майi-iових i особистих немайнових
прав i нести обов’язки, буги позивачами i вiдповiдачами в судi,
арбiтражi або в третейському судi. Крiм того, юридична особа повшша мати
рахуттюк в банку, статут або положения, гербову печатку. Лише наявнiсть
всiх щ ознак дас право виступати як юридична особа.

Юридичними особами с:

а)державнi пiдприсмства та iшпi державнi органiзацii, що перебувають на
господарському розрахунку, мають закрiгiленi за iшт основш i оборотнi
засоби та самостiйшiй баланс;

б) установи та iшлi державнi оргавiзацii, що перебувають на державному
бюджетi i мають самостiйiшй кошторис, керiвшiки яких користуються
правами розпорядшiкiв кредитiв (за вiшятками, встановлешми законом);

в) державнi органiзацii, що фiнансуються за рахуi-юк iшлих джерел i
мають самостiйний кошторис i самостiйшiй баланс;

г) колгосгiи, мiжколгосгiнi й iншi кооперативнi органiзацii та Iх
об’сднаiшя, iншi громадськi органiзацi а також у випадках, передбачешх
законодавством Украiшт, шдприсмства i установи цих оргавiзацiй та Iх
об’сднанъ, що мають вiдокремлене майiю i самостiйкий баланс;

д) державно-колгосгтнi та iншi державно-кооперативнi органiзацii;

е) iяшi оргаяiзацii у вiшадках, передбачеiвiх законодавством Украiш;

с) приватнi пiдгIрисмства i органiзацii, змiшанi (з iноземшiми фiрмами)
тощо.

Юридична особа дiс на пiдставi статуту (положения). Установи та iншi
державнi органiзацii, що перебувають на державному бюджетi, можуть дiяти
на пiдставi загального положения про органiзацii даного тiшу.Юридична
особа мас цивiльну правоздатнiсть вiдповiдно до вставовлеявх цiлей й
дiяльностi.

24

Правоздатнiсть юрiщичноТ особи вишiкас з моменту затверджеiшя й статуту
або положения, а у втшадках, коли нона повшша дiяти не пiдставi
загального положения про органiзацп даного вид,— з моменту видаяня
компетеитвям органом постанови про й утворення. Якщо статут пiдлягас
ресстрацй, правоздатнiсть юридичноi особи вшшка? в момент ре?страцii.

Юрвдичнi особи утворюються в порядку, встановленому законодавством
Украiш. Юрщщчна особа набувас щiвiльввх прав i бере на себе щiвiльнi
обов’язки через своi органи, що дiють у межах прав, надаяих iм за
законом або статутом (положенвям). Юридична особа вiдповiдас за своiми
зобов’язавяями

• належтшм iй на правi власностi (закрiгiлешiм за вим) майном, якщо
iшiте не встановлено законодавчими актами.

Засновiшк юридично особи або власшiк й майна не вiдповiдають за й
зобов’язаяяями, а юриднчна особа не вiдповiдас за зобов’язаiшямя
власшяса або засновьшка, крiм ввяадкiв, передбачешiх законоданчими
актами та установчвми документами юридичноi особи. Юридична особа, яка
фiнансу власником i за якою майно закрiгiлено на гтравi оперативного
угiравлiшвi (устапова), вiдгiовiдас за зобов’язашями коштами, якi с в й
розпорядженяi. У разi х недостатностi вiдповiдальнiСть за й
зобов’язакнями несе власшяс вiдповiдного майна. Юридична

• особа пришшяе свое iснувашя шляхом лiквiдацii або реорганiзацii
(злитгя, подiлу або присднашя).

При злигггi i подiлi юридичшiх осiб майно (права i обов’язки) переходять
до новоствореiшх юридичвях осiб. При присднаннi юрид особи до iншоi
юридичноi особи й майяо (права i обов’язки) переходить до остаяньо
Порядок лiквiдацй i реоргаяiзацй юрщщчвях осiб визначасться
законодавством i постаiювами Ради Мiнiстрiв Украiiш. Порядок лiквiдатщ i
реорганiзацii кооператввшх та iнших громадськвх органiзацiй може бути
визначеьшй Iх статутами (положениями).” 2

2 “Теорiя права” В.О. Котюк ст. 102-104

РН 3,45 ‚7ёч/ерн

5. Реалiзащя норм пенсiйного права вiдбувасться через пенсiйнi
правовiдносшш. Будь-яке право вiдношешiя, в тому числi й пенсiйне,
вишкас при наявностi трьох умов: а) вiдповiдних норм права; б)
правоздатних суб’сктiв даного гтравовiдношення; в) юриди фактiв. При
розроблеi-шi законопроектiв здiйсшосться вiдбiр соцiальишх фактiв, що
включаються в гiпотезу норм права, проводиться iх оиис i спiвставлення з
iшшiми юридичивми фактами тощо. Чвм ретельнiше це зроблено, тим краще
будуть сконструйованi норми права. При Iх розроблеивi враховуються
здобутки спецiалiстiв в теорii юрвдвчвпх фактiв i, особлвво тих, що
займаються iх дослiджевнями в окремих галузях гiрава.У теорй пенсiйвого
забезпечешiя ряд праць присвячено юридичгвм фактам. Дослiджеiшя

• велись за двома напрямами: бажавням висновки теорii юридичних фактiв
поширити на факти в пенсiйвому забезпечевяi; показати спещiфiку юрвличшх
фактiв саме в даному забезпечеявi. Недолiком с розгляд юрвдичшiх фактiв
саме в пенсiйяому правi, а не в соцiальному забезпечевяi загалом.Ншй
наука права соцiального забезпечеквя вiдчувас потребу в емпiричввх
дослiдженвях юридвчввх фактiв. Необхiдно, в першу чергу, роэкрити змiст
кожного факту окремо, визначитись щодо його назви, характершх рис,
доцiльностi надаiшя статусу юридвчного перелiку за видами пенсiй,
допомог i наданвя соцiальшiх послуг тощо. Саме таких дослiджевь потребус
законодавець. Без них важко розробвти той чи iшвий норматввшй акт.Так,
на першвй погляд, простим юрвдвчввм фактом с визнанвя громадяшша
одиноким. При бiльш уважвому вiгвченнi виявлясться, що це складввй
юрвдвчввй факт, який розподiляться на iншi. Для його з’ясування слiд
встановити: 1) факт малозабезпеченостi; 2) факт непрацездатностi; З)
вiдсугнiсть близьких родвчiв; 4) наявнiсть рiшенвя органу соцiального
захвсту населения про визнаявя громадяявва одиноким. При розглядi
кожвого елемевта складного юрвдвчного факту практик натикасться на рiзнi
неясностi i неточностi, на якi не знаходить вiдповiдi нi у законi, нi у
юрвдвчнiй, лiтературi. Нема i сдиного повяття даного факту.

Рьтбакова И.И. Установление фактов, имеющих юридическое значение для
пенсионного обеспечения. Автореф.канд.дисс. М., 1972; Тарасова В.А.
Юридические факты в области пен сионного обеспечения. М, 1974;
ЗайвинА.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. М., 1974.

13 одних нормативних актах вiн називасться “визнания громадяниi-iа
одиноким”, а в iнших — громадянина самотнiм”. Подiбне вiдбувасться i при
розглядi iнплiх юридичш обставiш, що вказуЕ на недостатнс розроблеiшя у
теорii конкретпих юридичшiх фактiв саме в сощальному забезпеченнi та
гiрактичну акту альнiсть цi гiроблеми.

У лiтературi пiдкреслювалось:” специфiка пенсiйiшх правовiдносiш
виражасться в тому, що вони вишiкають завжди iз складшiх юридичшх
фахтичiшх складiв i при тому з особлввою структурою. Осташя полягас в
тому, що включас в себе факти потрiйного роду: 1) об’сктивнi факти, якi
визнаються об’сктиввими пiдставами пенсiйио алiментацi (вiк у посднашii
зi стажем роботи, iнвалiднiстю, вислуга рокiв тощо); 2) волевиявлешiя
суб’скта пенсiйноi правоздатностi, який виявив бажаяня й реалiзувати
(право виходу на пенсiю) i право вимагати й

• призначеiшя; 3) волевиявлеiшя компетентного органу про призначешiя
пенсй.”

На жаль, нi складнi юридичш склади, нi Тх особлива структура не с
спещiфiкою пенсiйiшх правовiдносин. Специфiка юрцдичшiх фактiв у
соцiальному, забезпеченнi визначасться предметом правового регулювання у
цiй галузi. Лише через його призму можна встаповити характернi ознаки,
вiдмiiшостi, особливостi лрояву юридичшiх фактiв. У соцiальному
забезпечеiшi мають справу не з одним, а з багатьма юридичшiми фактами,
якi в своiй сукугшостi становлять факти склад. Саме вiн, а не одиiшчнi
юридичнi факти с пiдставою вшшкнення, розвитку, змiяи i пришшекня
пенсiйтшх правовiдносин. Важлгiво по кожиому правовiдношешiю визначити,
якi факти його породжують. Вiдсутнiсть потрiбного ф акту не iтризведе до
настаi-шя необхiдшх юридичшiх наслiдкiв, але i включения зайних фактiв
затримас процес встановленяя даного фактичного складу.

Дискусiйiшм с гштаiшя про роль та юридюшу значямiсть фактiв, що входять
у фактичяий склад у гiроцесi його накогтичешiя. З цього приводу
висловленi рiзнi думки.

Факти_реальноi дiйсностi стають юридичяими , за_умови, що

2 Ад Вказ. праця — С. 155

3 ИБ. Сделки. Исковая давность. М.,1954 – С.49;

Брагияский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967. —
С.I04;

Тарасова 13.А., Вказ.праця – С.iб;

Кечекьян С.Ф. Правоотношешiя в социалистическом обществе. М.
,i958.-СЛ6i.

воин можуть викликати пение правовiдношеi-шя чи привести його в рух.
Людтша досягла пенсiйного вiку. Цей одишгiшiй факт на даному етапi ще не
мас правового значения, але в сукунностi з ii-iшими с пiдставою для
визнашя й непрацездатною, призначешiя соцiальноi чи трудово пенсii.
Одшшчшiй факт сам по собi не мас правового значения для пенсiйшiх
гiравовiдносин. Але в майбутньому вiн може вккликати правовi наслiдкп,
тобто пршiускасгься юридичним. Не можна погодитись з мiркуваiшями, що
юридичне значения мав не кожшй елемент фактичного складу, а Iх
сукугшiсть вцiлому. Зiбранi у вiдповiднпй час i в певному мiсцi одшшчнi
факти завдяки тому, що передбаченi

. гiпотезою норми права, породжують спiлышй юрщщчшiй наслiдок—
вишiкпення, змiиу чи прштiшешiя конкретного правовiдношеiшя. Гiпотези
норм права юридичне значения надають не фактичному складу, а одшшчиим
фактам.

Фахiвцi пенсiйного права у фактичному складi видiляють власне юридичшiй
факт (вiк, iнвалiднiсть, втрата годувальника, вислуга рокiв) i
юридичнозначимi обставшш (стаж роботи, час або причина iнвалiдностi,
перебувашя на утримаинi померлого годувалышка тощо). Перший факт iнколи
нааивають головшiм, а всi iншi——фактами другого порядку. Видiлеiшя
головного факту правомiрно для класифiкацi пенсiйпих правовiдносш (пенсi
за вiком, по iнвалiдностi, в разi втрати годувальника, за вислугу
рокiв). В той же час його

• видiлешя для визначеiшя юридичны сили вказаiюго факту вважаю
недоцiлышм. Вiдсутнiсть головного чи другорядного факту не породжус
нiяких правових наслiдкiв, а, значить, подiбна класифiкацiя елементiв
фактичного складу не мае практичноi цiшюстi.

З цiсi причшш непереконлiiва класифiкацiя слементiв фактичного складу
проведена В.Тарасовою. Подiл елемеытiв на власне юридичшй факт, юридично
значiгмi обставшш i юридично значимi передумови с штучгшм. Юрiщичнi
факти i юридичяо значимi обставшш — це синонiми. Всi три види елемекгiв
фактичного складу в сукугшостi породжують однi i тi ж юридичнi наслiдки.
Критикуючи

4 В.С. Право социального обеспвчешiя в СССР.М..

1987

дану точку зору, в юридичнiй лiтературi слушно пiдкреслювалось, що такий
подiл не зовсiм обгрунтоваяий, оскiльки i обставшш, i передумови, як
елеменги ф актичного складу, с в рiвнiй мiрi необхiдними та юридично
значимими, тобто з ними закон пов’язус певнi правовi наслiдки, а, отже,
i тi й iшлi також с юридичними фактами. Не можна погодитись i з
мiркувашвгми, що у фактичi-шй склад входять факти, що мають i не мають
юридичного значения, тобто остаiшiй накошчешiй факт i с юридичiшм, а всi
iншi — нi. Вже йшлося, що юридичною с обставина, передбачена нормою
права. Не передбаченi у кiй обставшш с байдужими для права. Дотримуючись
такоi точки зору, не донго эробити висновок, що пiдставою для вшшкнеiшя
пенсiйiшх гiравовiдносiш с тiльки вiдповiдне рiшешiя органу

• соцiального захисту населения, а всi iнiлi факти (вiк, стаж роботи,
iнвалiднiсть,тощо) юридюшого значения не мають.

Пенсiйнi правовiдносшш, як вже пiдкреслювалося, вшшкають на пiдставi не
одного, а ряду юридичшiх фактiв. Так, пенсiя за вiком призначаегься при
наявностi сукугшостi юридичшх фактiв, передбачешх у Законi пенсiйпе
забезпечеiшя” (далi — Закон): а) досягнення чоловiками 60, а жiнками 55
рокiв (ст. 12); 6) стаж роботи для чоловiкiв — не мешне 25 рокiв, а для
жiнок — 20 рокiв (ст. 12); в) волевиявлення особи, тобто подаiшя нею
заяви про призначешя пенсii (ст. 80); г) рiшеiшя районного (мiського)
угiравлiгшя соцiального захисту населения про призначешя пенсii за вiком
(ст. 81).

Факти, що включаються у фактичшй склад, утворюють сдшу систему,
направлену на досягнеiшя якогось одного правового наслiдку. Так, пенсiя
в разi втрати годувальника (юридичний наслiдок) призначасться за
наявностi таких обставiш: а) смерть годувальшiка; 6) вiдповiдшiй стаж
роботи годувальника за певшх умов; в) належшсть осiб до члешв сiм’ якi
мають право на пенсiю в разi втрати годувальишка; г) поданяя щiми
особами (закошiям представняком) заяви про призначеi-шя пенсi д)
вiдгiовiдне рiшення органу соцiального захисту населения (стаггi 37, 43,
80, 81 Закону) за вiдсутностi хоча б одцiсi з них.

6 В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве.
Свердловск, 1989.—С.36.

29

Фактичшiй склад, на пiдставi якого розвивасться пенсiйне
правовiдношешiя, с комплексом розрiзнешiх, самостiйшiх, конкрелшх
обставiш, кожяа з яких може мати значешя особливого юридичного факту
(нагiриклад, досягнеiшя певного вiку, вiдповiдиа тривалiсть трудовоi
дiяльностi, негтрацездатнiсть тощо).

У фактичний склад входять як ди, так i подii. для гiризначення
соцiальноi пенсй необхiдно, щоб заявншс певного вiку (подiя) i щоб у
нього був вiдсутнiй трудовий стаж (дiя).

Фактичнi склади у пенсiйвому забезпечеiшi певшiм чином вгiливати

. покликапi на поведiяку суб”ектiв пенсiйiшх правовiдносин. держава
зацiкавлена, щоб iромадяни займалися суспiльно корисиою iiрацею, i
вiдповiдним чином ствмулюс х, встановивши в окремих випадках пiльговий
вiк та пiльговий стаж роботи.

У лiтературi висловлювалася думка, що за своТм обсягом фактичнi склади
можуть бути подiленi на завершенi та незавершенi. Завершенi — це склади,
в яких закiнчешй процес накошiчення юрщщчшх фактiв. Незавершенi-склади,
в котрих даний процес незакiнчешй. У пенсiйтшх гiравовiдносинах
незавершена частiша юрщщчного складу викликас наслiдки, якi обумовлюють
iнщiативу суб’скта у формi його заяви про гiризначеiшя пенсi до
комплексу цих юридичних фактiв, нагiриклад, вiдносяться досягненяя
певного вiку, необхiдiшй стаж роботи, якi породжують пенсiйпе
гiравовiдношеiшя в зв’язку iз

• забезпечешям за вiком; факт iнвалiдностi 1, П, Ш груп вiд трудового
калiцгва або гIрофесiйного захворюваiшя породжус пенсiйпе
правовiдношешiя в зв’язку iз забезпечешям по iнвалiдностi.

Проте, с вченi, якi з таким чином вирiшешiя гiитаiшя незгоднi. Воин
наголошують, що незавершешiй фактичняй склад не може гiризводi до якях
небудь правовях наслiдкив. Звичайно, можливiсть подання заяви не с
юридичним фактом. Ним с самс подаьшя заяви про призначеняя пенсiТ. Лшлс
завершальшiй фактичшй склад породжус пенсiйне правовiдношення по
забезпеченяю за вiком чи по iявалiдностi або в разi втрати годувальявка
чи за вислугу рокiв.

7 С.С. Общая теория ирана. Т.2.М., 1982.—С.183-187.

8 Тарасова В.А. Вказ. гтраця, —С.I7.

зо

Серед фахiвщв права соцiального забезпечешя поширена думка, згiдно з
якою волевиявлешя громадяшша i рiшеввя компетентного органу про
призначешя особi пенсii розглядаються не як елементи юрвдичного складу,
що породжус пенсiйнi гтравовiдносшш, а як етагш в реалiзацii певних
суб’сктввшiх прав i обов’язкiв сторiн право вiдношеiшя. Таке суджеiшя,
зазначас В.Тарасова, с не зовсiм гтравильним, оскiльки приводить до
висновку про можливiсть автоматичного вшикнення пенсiйiюго
тiравовiдношеi-шя без волевиявлешя громадяпiша i акту призначешя йому
пенсii компетентким органом.

До юридичних вiдносимо i факт наявностi в особи права на певшй вид
пенсiйного забезпечення. Громадяшш, який досяг пенсiйиого вiку i мас
належний

• стаж роботи, вправi вимагати призначешiя йому пенсii за вiком.
Наявнiсть права на пенсiю по iнвалiдностi в особи з’являсться в разi
насташiя iввалiдностi, що причшшла повну або часткову втрату здоров’я
внаслiдок трудового калiцтва або професiйпого захворюваi-шя чи
загального захворюваiшя при вiдповiдному трудовому стажi. i так по
кожному виду пснсiй.

У лiтературi вказусться, що право виходу на пенсiю вiдповiдного виду
складас елемент пенсiйяоi галузевоi правоздатностi громадяшша, яка
з’являсться з вишiкненням у нього об’сктившiх пiдстав для пенсiйноi
алiментацй. Факти, визнапi законом об’сктивними пiдставами для такоi
алiментацii, за своiм юридкч ним значениям виступають у двох аспектах,
тобто як юрi факти

р

правоздатностi 1 фактичного складу, що породжус коикретне право
вiдношешя.

• Не загiеречуючи гтроти висвiтлення рiзнобiчноТ ролi юридичшх фактiв у

пенсiйьшх правовiдносинах, у той же час не можна погодитись, що факти,
5ГКi вказують на наявнiсть в особи права на пенсiю, входятъ до складу
пенсiйноТ правоздатностi. Пiд остаiшьою розумiсмо забезпечену законом
можлнвiсть

10 В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы).М.,i97I.— С.98;

Рьибакова И.И. Вказ.праця.-С.18.

11 В.А.Вказ.праця.-С. 18.

12 А.Д.Вказ.праця.-С.1б1.

31

мати пенсiйнi права i обов’язки, тобто бути учасником пенсiйтшх
правовiдносин. Нею нацiленi громадяни з моменту народження i до смертi.
Тому наявкiсть пенсiйного вiку i вiдповiдного стажу роботи або
iнвалiдностi чи втрати годувальшка вiдносимо тiльки до фактичштх
передумов правовiдношевяя, аде не до правоздатностi.

Пенсiйне законодавство не встановлюс особливого порядку насташя
юридичних фактiв, тобто послiдовностi та строкiв.

Як в трудовому гiравi, так i в пенсiйному забезпеченнi юридичнi факти
викопують футiкцiю, що зводиться до здатностi:

1) викликати вшшкнеiшя правовiдносiш; 2) забезпечити iсиувашiя
iiравовiдносин; 3) змiнювати х; 4) зупиняти суб’сктивнi права i
обов’язки в чинному правовiдношеiшi; 5) поновлювати порушенi суб’сктивнi
права i обов’язки.

Юридичнi факти в пенсiйяому забезпеченнi, як i в теори права, можна

класифiкувати за рiзш ознаками i, зокрема, такими:

– залежнiсть зв’язку фактiв з наявнiстю чи вiдсутнiстю iндивiдуальноi
волi (подii, дi

– за наслiдками, якi спрiгчиняють юрвдичнi факти (гiравоутворюючi,
правозмiшоючi та лравогтришшяючi);

– за формою прояву юридичшiх фактiв (позитивнi i негативнi);

– за характером ди юридичних фактiв (факти однократноТ дi i факти

• безперервноi юридичноi дi чи

Пенсiйне законодавство постiйно перебувас у русi, а це означас, що
вiдповщно до потреб життя однi факти залучаються у сферу правового
регулюваняя, а iншi, навпаки, вилучаються з неi i втрачають гтравове
значеiшя. Так, шшi пенсiТ за вiком при неповному стажi роботи (ст. 20
Закону) призначаються, на вщмiну вiд ранiше чшшого законодавства, за
наявностi двох юридвiяшх фактiв: досягневяя пенсiйяого вiку i трудового
стажу будь-яко тривалостi. З iтiшого боку, вiдсугнiсть стажу ранiше не
мала правового значения, а тепер може бути пiдставою для призначеi-шя
соцiальноi пенсii (ст. 93 Закону).

13 О.В. Понятие и функщш юридических фактов в трудовом праве II
Правоведеше.-I986.- 5.-С.78.

6. Будь-який юридичшiй факт становiггь сднiсть змiсту i форми —
зовнiшнього ввражеiшя дапого змiсту. Юрщщчнi фавти повi обов’язково
передбачатися нормами права, бути зафiксовашiми, оформлекими в
установленому законом порядку, викликати передбаченi законом правовi
наслiдки. Слiд зазначити, що у фiксашю входить оформления i ресстращя
фактiв. Оформления фактiв означас не тiльки ресстрацiю, а й Iх
всталовлешiя за передбаченою законом процедурою чи процесуальною
формою.Факти, що включаються у сферу правового регулюваввя, таким чином,
у бiльшостi випадкiв закрiпленi в порядку, визначеному законом. При
потребi вiдшукуваiшй факт неважко встановити. Законодавством передбаченi
органи, до компетенщi яких входить фактозакрiплююча дiяльнiсть.

Встановлешiя юридвчнлх фактiв с iнфомацiйким гтроцесом, змiст якого
полягас в перетвореiiвi iнформацii про факти: з прихованоi форми — в
явну; з розрiзненоi — в систематизовану та впорядковану; вiрогiдного
знания в

15

достовiрне.

Юридичнi факги, як житгсвi обставши, що передбачаються нормами права,
мають велике теоретичне i практичне значения. Засвоiвши знания з теорй
гiравовiдносин, юрист зможе авалiзувати конкретнi жятгсвi ситуадi
правильно використовувати юридичнi норми. Можна эробити такi висновкв:

1) Право, як i держава, мае розглядатися в Iх постiйвiй взасмодй,

• взасморозвитку, взаемофушщiонуваввi.

2)Як самостiйве явище право мае снос поняття, ознаки, функцii, форму i
середовище здiйснетшя.

З) Теоретичнi знаiiвя, що правосприяють оволодiшю регулятивно

юридичнимв механiзмами в повсякденвому жiлтi, формують навички його
практичного застосувашiя.

4) Вмишя користуватися правом допоможе активно здiйсшовати, охороняти,
захищати права людiши в громадявському суспiльствi.

14 В.Б., Юридические факты в советском праве.М.,1984. — С.102,1

15 В.Б. Вказ. праця. — С.109.

ЛIТЕРАТУРА

1 .“Теорiя права” В.О. Котiок.

2.Посiбник з основ держави та права Г.М.Самiлик, П.В.Карпунчев Л А.
Санченко.

З.”Основи держави та права” А.МХолодiй ,А.iО.Олiйпик. 4.Юргiдичпвй
журнал “Право за 1998 рiк З 1.

факти в радяиському прав?’ iсаков В.Б.—М., 1984.

• теорiя права” Ллсксесв С.С.—М., 1982.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020