Реферат на тему:
“ЖИТТЄВА І ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ Д.І.МЕНДЄЛЄЄВА”
Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907), російський хімік, різнобічний
учений, педагог. Найзначніше відкриття – у 1869 році відкрив періодичний
закон хімічних елементів (основний закон природознавства). Член багатьох
академій наук і наукових товариств. Один із засновників Російського
фізико-хімічного товариства (1868 р.). У його честь названий елемент №
101 – менделевій. Академія Наук СРСР заснувала (1962 р.) премію і Золоту
медаль ім. Д. І. Менделєєва за кращі роботи з хімії і хімічної
технології. Народився Дмитро Менделєєв у 1834 році в Тобольську, батько
його був директором Тобольської гімназії.
Маленький скляний завод, яким володіла сім’я, теж не приносив великого
доходу. І все-таки, коли він згорів, це було великим ударом для
Менделєєва.
З 1850 р. навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького
педагогічного інституту.
У 1855 р. закінчив його з золотою медаллю і був направлений учителем
гімназії спочатку в Сімферополь, а потім в Одесу. По 1856 р. – учитель
гімназії при Рішельєвському ліцеї в Одесі.
У 1856 р. Дмитро Менделєєв відправився у Петербург і захистив
магістерську дисертацію за темою “Про питомі об’єми”, після чого на
початку 1857 р. був прийнятий приват-доцентом з кафедри хімії в
Петербурзький університет. 1859 – 1861 р. він перебував у науковому
відрядженні у Німеччині, у Гейдельберзькому університеті. У 1860 р.
Менделєєв взяв участь у роботі першого міжнародного хімічного конгресу в
Карлсруе.
У 1859-1861 р. знаходився в науковому відрядженні в Гейдельберзі. У
1890 р. залишив університет через конфлікт із міністром освіти, що під
час студентських хвилювань відмовився прийняти від Менделєєва петицію
студентів.
З 1892 р. Дмитро Іванович Менделєєв – учений-хоронитель Депо
зразкових гир і ваг, що у 1893 р. з його ініціативи було перетворено в
Головну палату мір і ваг (з 1893 р. – керуючий).
У 1861 р. Менделєєв написав перший у Росії підручник з органічної хімії.
Навесні 1862 р. підручник був визнаний гідним повної Демидівської
премії. У 1863 р. він отримав місце професора у Петербурзькому
технологічному інституті, а в 1866 р. – у Петербурзькому університеті,
де читав лекції з органічної, неорганічної і технічної хімії. У 1865 р.
Менделєєв захистив докторську дисертацію за темою “Про сполуки спирту з
водою”.
У 1867 р. Менделєєв перейшов у Петербурзький університет на посаду
професора хімії і повинен був читати лекції з неорганічної хімії. Однак,
на його думку, ні в Росії, ні за рубежем не було курсу загальної хімії,
який можна було б рекомендувати студентам. Дмитро Іванович вирішив
написати його сам.
Ця робота одержала назву “Основи хімії”, і виходила протягом декількох
років окремими випусками. Працюючи над другим випуском, Менделєєв
зштовхнувся зі складнощами, пов’язаними з послідовністю викладу
матеріалу. Спочатку він хотів з групувати всі описувані ним елементи за
валентностями, але потім обрав інший метод і об’єднав їх в окремі групи,
виходячи з подібності властивостей і атомної ваги. На той час вже були
спроби скласти таблиці елементів. Німецький хімік Гмелін, опублікував
свою таблицю в 1843 р. У 1857 р. англійський хімік Одлінг запропонував
свою. Однак зв’язок груп елементів між собою залишався незрозумілим.
Менделєєву вдалося знайти його, розташувавши всі елементи в порядку
зростання їхньої атомної маси.
Написавши на окремих картках назви елементів з позначенням їхньої
атомної ваги і корінних властивостей, Менделєєв став розкладати їх у
різноманітних комбінаціях, переставляючи і змінюючи місцями. Справа
ускладнювалася тим, що багато елементів тоді ще не були відкриті, а
атомна вага уже відомих визначена з великими похибками. Однак Дмитро
Іванович незабаром виявив закономірність. У лютому 1869 р. Менделєєв
розіслав російським і закордонним хімікам надрукований на окремому
аркуші “Досвід системи елементів, заснований на їхній атомній вазі і
хімічній подібності”.
Перший варіант періодичної таблиці досить сильно відрізнявся від звичної
нам зі школи таблиці Менделєєва. Кілька елементів, як потім виявилося,
були в цьому першому варіантові розміщені не за своїми місцями. Однак,
зіставляючи властивості елементів, що потрапили у вертикальні стовпчики,
можна було ясно бачити, що вони періодично змінюються мірою зростання
атомної ваги. Це було найголовніше відкриття Менделєєва. Незбіжність у
своєму періодичному ряді Меделєєв пояснив тим, що науці відомі ще не всі
хімічні елементи.
Він залишив у таблиці чотири незаповнені клітинки, але спрогнозував їхню
атомну вагу і хімічну подібність. Він також виправив неточно визначені
атомні маси елементів. Перший начерк таблиці Дмитро Іванович, згодом,
піддав корегуванню. Поряд з головними груповими елементами Менделєєв
став виділяти підгрупи. Він виправив атомну вагу одинадцяти елементам і
змінив місце розташування двадцятьох. У 1871 р. періодична таблиця
прийняла цілком сучасний вигляд. Однак, ніхто з відомих європейських
хіміків не оцінив важливості зробленого Менделєєвим відкриття.
Ставлення до періодичного закону змінилося тільки в 1875 р., коли був
відкритий елемент галій, властивості якого збігалися з прогнозами
Менделєєва. Новим тріумфом Менделєєва стало відкриття в 1879 р. скандію,
а в 1886 р. германію, властивості яких також відповідали описам
Менделєєва.
У наступні роки з-під пера Менделєєва вийшло ще кілька основних праць з
різних розділів хімії. Його повна наукова і літературна спадщина
величезна і містить 431 роботу. Праці Менделєєва отримали широке
міжнародне визнання. Він був обраний членом багатьох академій наук,
іноземних наукових товариств. Тільки Російська Академія наук на виборах
1880 р. забалотувала його через внутрішні інтриги.
Пішовши в 1890 р. у відставку, Менделєєв брав активну участь у виданні
Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона, був консультантом у
пороховій лабораторії при Морському міністерстві. Провівши необхідні
дослідження, усього за три роки він розробив ефективний склад бездимного
пороху. У 1893 р. Менделєєв був призначений хранителем (керуючим)
Головної палати мір і ваги. Помер він у лютому 1907 р.
Створив фізичну теорію ваг, розробив конструкції коромисла, точнейшие
методи зважування.
Член багатьох академій наук і наукових суспільств. Один із
засновників Російського фізико-хімічного суспільства (1868 р.).
У його честь названий елемент № 101 – менделєвій.
Наукові праці Менделєєва відносяться переважно до тієї дисципліни, що
називають загальною хімією, а також до фізики, хімічній технології,
економіці, сільському господарству, метрології, географії, метеорології.
Менделєєв досліджував (1854-1856 р.) явища ізоморфізму, що
розкривають відносини між кристалічною формою і хімічним складом сполук,
а також залежність властивостей елементів від величини їхніх атомних
обсягів.
Відкрив (1860 р.) “температуру абсолютного кипіння рідин”, чи іншими
словами – критичну температуру.
Менделєєв є автором першого російського підручника “Органічна хімія”
(1861 р.).
Працюючи над працею “Основи хімії”, відкрив (лютий 1869 р.) один з
фундаментальних законів природи – Періодичний закон хімічних елементів.
Розвив (1869-1871 р.) ідеї періодичності, увів поняття про місце
елемента в Періодичній системі як сукупності його властивостей у
зіставленні з властивостями інших елементів.
На цій основі виправив значення атомних мас багатьох елементів
(берилію, індію, урану й ін.).
Пророчив (1870 р.) існування, обчислив атомні маси й описав
властивості трьох ще не відкритих елементів – “екаалюмінію” (відкритий у
1875 р. і названий галієм), “екабору” (відкритий у 1879 р. і названий
скандієм) і “екасіліцію” (відкритий у 1885 р. і названий германієм).
Потім пророчив існування ще восьми елементів, у тому числі
“двателура” – полонію (відкритий у 1898 р.), “екаіода” – астату
(відкритий у 1942-1943 р.), “двомарганця” – технецію (відкритий у 1937
р.), “екацезію” – Франція (відкрита в 1939 р.).
У 1900 р. Менделєєв і У. Рамзай прийшли до висновку про необхідність
включення в Періодичну систему елементів особливих, нульової групи
шляхетних газів. Крім необхідності виправлення, що виявилася, атомних
мас елементів, уточнення формул оксидів і валентності елементів у
сполуках, Періодичний закон направив подальші роботи хіміків і фізиків
на вивчення будови атомів, установлення причин періодичності і фізичного
змісту закону.
Менделєєв систематично займався вивченням розчинів і ізоморфних
сумішей.
Сконструював (1859 р.) пікнометр – прилад для визначення щільності
рідини. Створив (1865-1887 р.) гідратну теорію розчинів. Розвив ідеї
про існування сполук перемінної сполуки.
Досліджуючи гази, Менделєєв знайшов (1874 р.) загальне рівняння
стану ідеального газу, що включає як частковість залежність стану газу
від температури, виявлений (1834 р.) фізиком Б. П. Е. Клапейроном
(рівняння Клапейрона-Менделєєва).
Саме Дмитро Іванович Менделєєв висунув (1877 р.) гіпотезу походження
нафти з карбідів важких металів; запропонував принцип дробової перегонки
при переробці нафти. Висунув (1880 р.) ідею підземної газифікації
вугіль. Займався питаннями хімізації сільського господарства. Разом з І.
М. Чельцовим брав участь (1890-1892 р.) у розробці бездимного пороху.
Висновок
Ім’я Мендєлєєва відоме у цілому світі. Він автор фундаментальних
досліджень по хімії, хімічній технології, фізиці, метрології,
повітроплаванню, метеорології, сільському господарству, економіці,
народній освіті й ін., тісно зв’язаних з потребами розвитку продуктивних
сил Росії. Заклав основи теорії розчинів, запропонував промисловий
спосіб фракційного поділу нафти, винайшов вид бездимного пороху,
пропагував використання мінеральних добрив, зрошення посушливих земель.
Дмитро Іванович Менделєєв – один з ініціаторів створення Російського
хімічного товариства (1868).
Використана література
Історія хімії . – К., 1999.
Енциклопедія юного хіміка. – М., 1990.
Життя видатний вчених. – Том 3. – М., 1988.
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
