РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Основні стадії провадження в справах про адміністративні
правопорушення
податкового законодавства.
Законом України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції
від 24.12 1993 року органам державної податкової служби надано право
накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб
підприємств, установ, організацій, чи громадян, винних у порушені
законодавства про оподаткування або порушенні порядку зайняття
підприємницькою діяльністю, чи таких, що не виконують законних вимог
посадових осіб органів державної податкової служби.
Застосування заходів адміністративного впливу повинно провадитися у
точній відповідності із законодавством. Ніхто не може бути підданий
заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на
підставах і в порядок), встановлених законодавством.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає
відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем
вчиненні правопорушення Акти, які пом’якшують або скасовують
відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу,
тобто поширюються на правопорушення, вчинені до видання цих актів. Акти,
які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні
правопорушення, зворотної сили не мають (ст.8 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (КУпАП), рішення Конституційного суду
України від 09.02.1999 року № 1-рп 99)
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається
протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка
посягає
на державний або громадський порядок, права і свободи громадян, на
встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено
адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Види порушень законодавства про оподаткування, а також коло осіб, на
яких накладаються адміністративні штрафи, види адміністративних стягнень
та їх розміри, визначені п.11 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні”, КУпАП ст.ст.155/1, 164/1, 164/5, 166/6,
177/2, ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел”
від 17.03.1993 року № 24-93.
Адміністративна відповідальність за правопорушення – порушення
законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність настає,
якщо порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до
чинного законодавства кримінальної відповідальності.
Адміністративній відповідальності згідно ст.12 КУпАП підлягають
особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення
шістнадцятирічного віку.
Факт здійснення адміністративного правопорушення-порушення законодавства
про оподаткування чи підприємницьку діяльність встановлюється в
процесі або за наслідками перевірки підприємства, установи,
організації чи громадянина.
Посадові особи державної податкової інспекції при встановленні на
підприємстві, установі, організації і у громадян фактів порушень, за які
винні особи підлягають притягненню до адміністративної відповідальності,
крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про
вчинене адміністративне правопорушення – порушення податкового
законодавства /надалі протокол про адміністративне правопорушення/.
Протоколи необхідно складати на всіх посадових осіб підприємств,
установ, організацій, винних у вчинені виявлених перевірками
адміністративних правопорушень. В разі нескладання протоколу про
адміністративне правопорушення, посадова особа що здійснювала перевірку
повинна пояснити причини нескладання протоколу. Складення протоколу без
участі та без повідомлення про це посадових осіб та громадян є
порушенням його прав.
Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається
уповноваженими на те посадовими особами органу державної податкової
служби.
Протокол про адміністративне правопорушення слід складати у 2-х
примірниках. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються
/сг.256КУпАП/:
дата і місце його складання; посада, прізвище, ім’я, по батькові особи,
яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення
і.
суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає
відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і
потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні
для
вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про
це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка
його
склала, і особою, яка вчинила адміністративні правопорушення; при
наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами. У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від
підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила
правопорушення має право подати пояснення і зауваження щодо змісту
протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї
відмови від його підписання. При складенні протоколу порушнику
роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що
робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до наказів ДПА України необхідно в протоколах про
адміністративні правопорушення та постановах по справі про
адміністративній правопорушення зазначати ідентифікаційні номери
порушників податкового законодавства.
Чинним законодавством не передбачені вимоги щодо обов’язкового складання
протоколу про адмінправопорушення на місці його вчинення.
Один примірник протоколу /копія/ вручається порушнику, а другий
примірник /оригінал/ не пізніше наступного дня після складання
реєструється в Книзі реєстрації протоколів і разом з поясненням
порушника /якщо такі наявні/ і матеріалами перевірки подається для
розгляду керівнику органу державної податкової служби чи його
заступнику. Керівник, якому передано протокол для розгляду, повинен на
корінці протоколу вчинити підпис проставити дату отримання протоколу.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається керівником
органу державної податкової служби чи його заступником за місцем
вчинення правопорушення /ст.276 КУпАП /.
Керівник органу державної податкової служби чи його заступник повинен
розглянути справу про адміністративне правопорушення в 15-денний строк
від дня отримання протоколу та інших матеріалів справи /ст.277 КУпАП.
Слід також пам’ятати, що адміністративне стягнення може бути накладено
не пізніше як через два місяці від дня вчинення правопорушення, а при
триваючому правопорушенні – два місяці від дня його виявлення. До перших
відносяться, наприклад, подання документів, пов’язаних обчисленням і
сплатою податків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів і
державних цільових фондів, а до триваючих порушень податкового
законодавства – правопорушення, які здійснюються протягом певного
періоду (відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням
встановленого порядку, інші правопорушення, пов’язані з обчисленням
податків, платежів і внесків, встановити які можна лише під час
документальної перевірки).
При вирахуванні двомісячного строку давності не повинна враховуватись та
доба, якою розпочинається відлік строку, тобто день вчинення
правопорушення. Строк давності завершується о 24 годині останньої лоби
строку. Дата відліку двомісячного строку по триваючим правопорушенням
починається з наступного дня його виявлення.
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення
керівник органу державної податкової служби чи його заступник повинен
з’ясувати такі питання (ст.278 КУпАП):
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про
адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і
місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, її законних представників і адвоката.
Слід мати на увазі, що завданням провадження в справах про
адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне, об’єктивне з’ясування
обставин кожної справи, точне вирішення її відповідно до законодавства
забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та
умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання
порушенням податкового законодавства, виховання громадян у дусі
додержання законів.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути
розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, передбачених
сг.247 КУпАП, зокрема:
1) відсутність події і складу адмінправопорушення – порушення
законодавства про оподаткування;
Склад правопорушення – система ознак (об’єкт, суб’єкт, об’єктивна
сторона, суб’єктивна сторона) протиправної поведінки, необхідних і
достатні
для притягнення до юридичної (адміністративної) відповідальності.
Об’єкт – порушене матеріальне чи нематеріальне благо: суспільний
порядок, суспільні відносини, охоронювані нормами права.
Суб’єкт – фізична особа.
Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане
правопорушення: протиправне діяння, негативні наслідки, причинний
зв’язок між діянням і негативними наслідками.
Суб’єктивна сторона – сукупність ознак, що характеризують суб’єктивне
(психічне) відношення особи до скоєного ним протиправного діяння його
негативним наслідками, а саме: вина, мотив, ціль.
2) не досягнення особою на момент вчинення адміністративного
правопорушення 16 річного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) видання акта амністії, якщо він усуває застосування
адміністративного стягнення;
5) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
6) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне
правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП;
7) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу
(посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або
нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне
правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;
8) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Якщо
при розгляді справи керівник органу державної податкової служби
чи його заступник прийде до висновку, що в порушенні податкового
законодавства чи в порушенні громадянами порядку зайняття
підприємницькою діяльністю є ознаки злочину, тобто за ці порушення
передбачена законодавством кримінальна відповідальність, то матеріали за
такими порушеннями необхідно передати прокурору чи органу попереднього
слідства або дізнання (ст.253 КУпАП). В даному випадку виноситься
постанова про закриття справи.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак
адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути
накладено керівником органу державної податкової служби чи його
заступником не пізніше як через місяць від дня прийняття рішення про
відмову
в порушенні кримінальної справи або про її закриття. ]
Доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які
фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова
особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного
правопорушення винність даної особи в його вчиненні та інші обставини,
що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення,
поясненнями особи, яка притягується до адміністративної
відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими
доказами, показаннями технічних приладів які використовуються при
нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про
вилучення речей і документів, а також іншими документами (251 КУпАП).
Участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення беруть
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, законні
представники, адвокат, свідок, експерт, перекладач (глава 21 КУпАП).
Справи про адміністративне правопорушення повинні розглядатися з
додержанням вимог ст.ст.279,280 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення
повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справа
може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її
повідомлення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло
клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка
розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує,
яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної
відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи,
їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про
адміністративне правопорушення Па засіданні заслуховується особи, які
беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються
клопотання.
Посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення
зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення,
чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній
відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують
відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення справи.
Встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню
атміністративного правопорушення, посадова особа вносить у відповідний
державний орган, громадську організацію або посадовій особі пропозиції
про
вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи
протягом
місця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено посадову
особи, яка внесла пропозиції (ст.282 КУпАП).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник органу
державної податкової служби чи його заступник, який розглядав справу,
виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування
органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи,
відомості про особу, щодо якої розглядається справа, викладення
обставин, установлених при розгляді справи, зазначенні нормативного
акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне
правопорушення, прийняте по справі рішення.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі,
документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується
посадовою особою, яка розглянула справу. У випадках, передбачених
законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис
на протоколі про адміністративне правопорушення.
По справі про адміністративне правопорушення, посадова особа органу
державної податкової служби виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного
зауваження, передачі матеріалів справи прокурору, органу попереднього
слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених
ст.247 КУпАП.
При накладенні адміністративного штрафу, розмір якого диференційований в
залежності від виду правопорушення, необхідно; враховувати характер
вчиненого порушення податкового законодавства, особу порушника, ступінь
його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують
відповідальність, передбачені відповідно ст.ст.34,35 КУпАП.
При накладенні адміністративних стягнень щодо вчинення кількох
правопорушень податкового законодавства слід керуватися вимогами ст.36
КУпАП. Зокрема, якщо особа вчинила кілька адміністративних
правопорушень, справи про які одночасно розглядаються керівником чи його
заступником одного і того ж органу державної податкової служби,
стягнення
накладається в межах найбільшого розміру штрафу за вчинене
правопорушення. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано
одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність
за
будь-яке з вчинених правопорушень.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушенню керівник
органу державної податкової служби чи його заступник, керуючись; сг.22
КУпАП, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і
обмежитись усним зауваженням. Усне зауваження не є адміністративним
стягненням.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується
посадовою особою органу державної податкової служби, яка її розглянула,
і
засвідчується гербовою печаткою органу державної податкової служби.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія
постанови вручається під розписку або не пізніше трьох днів із дня її
винесення, надсилається рекомендованим листом з повідомленням особі,
щодо
якої винесено постанову. У разі, якщо копія постанови надсилається, про
це
робиться відповідна відмітка у справі, і додається копія супровідного
листа
поштова квитанція.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути
оскаржено якої винесено постанову. У разі, якщо копія постанови
надсилається, про це робиться особою, щодо якої її винесено.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для
виконання державними і громадськими органами, підприємствами,
установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Питання,
пов’язані з виконанням постанови про накладення адміністративного
стягнення, вирішуються керівником органу державної податкової служби,
який виніс постанову. Він здійснює контроль за правильним і своєчасним
виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня
вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої
постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення
скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного
правопорушення, вноситься порушником в установу Ощадного банку України,
якщо інше не встановлено законодавством України (ст.307 відповідна
відмітка
у справі і додається копія супровідного листа та поштова квитанція
КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.І
ст 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для
примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем
проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в
порядку, встановленому законом.
В органах державної податкової служби формуються окремі справи пре
адміністративні правопорушення, в яких містяться такі документи і
матеріали:
1) протокол про адміністративне правопорушення;
2) пояснення чи письмове зауваження (якщо вони були надані порушником) і
висновки посадової особи органу державної податкової служби за ними;
3) інші документи, надані порушником, які можуть свідчити про характер
вчиненого правопорушення, відомості про особу та її майновий стан, а
також про обставини, що пом’якшують відповідальність порушника чи вик
тикають провадженні в справі про адміністративне правопорушення;
4) копія листа про сповіщання особи про місце і час розгляду справи про
адміністративне правопорушення та докази його вручення;
5) постанова про накладення адміністративного стягнення чи закриття
справи;
6) копія супровідного листа про направлення постанови поштою
поштова квитанція та поштове повідомлення;
7) матеріали листування щодо виконання або примусового виконання
постанови про накладення адміністративного стягнення;
8) оригінал (копія) документа, що стверджує сплату адміністративного
штрафу або примусове виконання постанови;
9) інші документи.
Після виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на
ній вчиняється відмітка про виконання, і всі матеріали, зброшуровані по
кожній адміністративній справі з актом опису зберігаються протягом трьох
років.
Протоколи та постанови по справах про адміністративні
правопорушення реєструються в книзі, яка повинна бути пронумерована
прошнурована і скріплена гербовою печаткою органу державної податкової
служби.
2. Права органів податкової міліції по здійсненню перевірок діяльності
платників податків, які документи в ході таких перевірок можуть
оформляти співробітники податкової міліції згідно їх компетенції і
приймати рішення за наслідками перевірок.
Згідно закону України “про державну податкову службу в Україні”
посадові особи податкової міліції мають право:
• здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від
форм власності та у громадян, в тому числі громадян –
суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових
документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій,
товарно-касових книг, показників електронних, контрольно-касових
апаратів і комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків
за готівку із споживачами, інших документів незалежно від способу
подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з
обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності
свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької
діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на
здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян
письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають
під час перевірок, перевіряти у посадових осіб, громадян
документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань
оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо
джерела отримання доходів, обчислення і сплети податків, інших платежів,
а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для
внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та
інших обов’язкових платежів.
Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих
складських, торговельних та інших приміщень встановлюється Державне
податковою адміністрацією України.
Орган державної податкової служби може запрошувати громадян, в том;
числі громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, для перевірки
правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, Інших
платежів Письмові повідомлення про такі запрошення направляються
громадянам рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави
виклику, дата, година, на яку викликається громадянин (п.1 ст.ІІ);
2) одержувати безоплатно від підприємств, установ,
організацій, включаючи Національний банк України та його установи,
комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян –
суб’єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про
фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств,
установ і
організацій незалежно від форм власності та громадян про розрахункові,
валютні та Інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих
рахунках, у тому числі про надходження у встановлені терміни валютної
виручки від суб’єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію І
пов’язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів у порядку
визначеному законодавством, входити в будь-які інформаційні системні
зокрема комп’ютерні, для визначення об’єкта оподаткування;
3) одержувати безоплатно необхідні відомості для формуванні
Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників
податків та інших обов’язкових платежів від підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, включаючи Національний банк
України та його установи, комерційні банки, та громадян – суб’єктів
підприємницької діяльності – про суми доходів, виплачених фізичним
особам, утриманих з них податків, інших платежів, від органів,
уповноважених проводити державну реєстрацію, а також видавати
спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення деяких видів
підприємницької діяльності, – про видачу таких дозволів суб’єктам;
підприємницької діяльності, від органів внутрішніх справ – про громадян,
які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з
нього органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян, які
померли;
4) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про
ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при
цьому податків, інших платежів та інформацію про експортне – імпортні
операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою
з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики
–
дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій
всіх форм
власності (п.2 ст.11);
5) обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші,
приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридичні
адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доході
у разі відмови керівників підприємств, установ, організацій і громадян
допустити посадових осіб органів державної податкової служби для
обстеження зазначених приміщень і обладнання та неподання документів про
отримані доходи і проведені витрати органи державної податкової служби
мають права визначати оподатковуваний дохід (прибуток) таки підприємств,
установ, організацій та громадян на підставі документів, що свідчать про
одержані ними доходи (прибутки), а стосовно громадян – також із
врахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю
(п.3ст.11);
6) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ,
організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється,
усунення
виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про
підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення
дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами
органів державної податкової служби (п.4 ст. 11);
7) вилучати (із залишеним копій) у підприємств, установ та організації
документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єкті!
оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у
громадянці суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок
заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або
спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з наступною-передачею
матеріалів про порушення органам, що видали ці документи (п.6 ст.11);
8) користуватися безперешкодно в службових справах засобами зв’язку, які
належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм
власності (п. 12 ст.11);
9) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що
перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; у необхідних
випадках опечатувати каси, касові приміщення, склади, та архіви (п. 14
ст. 11).
Згідно закону України „про міліцію” посадові
особи податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків
мають право:
І) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський
порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню
повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які
допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання
зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу
(п.1 ст.11)
2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи,
що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для
з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за
виконанням яких покладено на міліцію (п.2 ст.11);
3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у
зв’язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення
без
поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у
встановленому законом порядку (п.З ст.11);
4) виявляти вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу
підставі та в порядку, встановлених законодавствам, виносити їм офіційні
застереження про неприпустимість протиправної поведінки (п.4 ст.11);
5) затримувати І тримати у спеціально відведену для цього приміщеннях:
• осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які
переховуються від дізнання, слідства в суду, засуджених, які ухиляються
від виконання кримінального покарання, – на строки і в порядку,
передбачені законом;
• осіб щодо яких як запобіжний захід щодо взяття під варту, на строк,
встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але
не більше десяти діб;
• осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання
протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути
вирішені на місці, – на строк до трьох годин, а у необхідних випадках
для
встановлення особи з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб
повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин; момент
затримання;
• осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, до
розгляду справи народним суддею (п.5 ст.11);
6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що
знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та
предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх
здоров’ю (п.6 ст.11);
7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити
особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів,
застосовувати
Інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справа);: про
адміністративні правопорушення (п.7 ст. 11);
8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні
правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати
матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних
органів, товариських судів, громадських об’єднань або трудових
колективів проводити в порядку провадження дізнання і за доручення
слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші
слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства (п.9
ст. 11); 10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом,
гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-,
відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою
розкриття злочинів.
11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку,
дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за
бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а
також осіб підданих адміністративному арешту (п. 11 ст.11);
12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб
попередження протиправних дій та розкриття правопорушень (п.12 ст.11);
13) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільні їх;
повітряних, морських І річкових суден, засобів залізничного та
автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством (п.14 ст.11),
14) входити безперешкодно у будь-який час доби:
• на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому
числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів,
переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному
лихові та інших надзвичайних обставинах;
• на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі
переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю
мешканців а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах
(пп а, б п.15 ст.11);
15) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях у
громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщення
підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації
метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобіганні
злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили (п.16 ст.11);
16) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств установ
організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на
письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну
та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться
у провадженні міліції (п 17ст 11);
17) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам,
громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем
проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення
(п. 18 ст. 11);
18) вносити відповідним державним органам, громадським об’єднання або
службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові для
розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють
вчиненню правопорушень (п. 19 ст. 11);
19) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти
доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об’єкти з меток
забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і
здоров’я людей (п.20 ст. 11);
20) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців при
аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю
людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і
автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення
правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну не
справність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а
також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною
метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на
право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність
вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам проводити
технічний огляд автомототранспорту (абз. 1 п.21 ст. 11);
21) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонену або
обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати
предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням
встановленому порядку (п.23 ст. 11);
22) проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організацій
огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з
метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання
правил продажу товарів і надання послуг населенню;
• вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств,
установ і організацій відомості та пояснення по фактах
порушення законодавства, проведення документальних і натуральних
перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та
фінансово-господарської діяльності; витребувати і при
необхідності вилучати документи, зразки сировини й продукції,
опечатувати каси приміщення і місця зберігання документів, грошей та
товарно-матеріальних цінностей (п 24 ст. 11)
23) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорт
міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також
попутним
транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах
обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у
поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень
працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі
види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового
посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових
поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності
місць (п.25 ст.11);
24) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать
підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортні і
засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних
держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального при
значення), для проїзду до місця події/стихійного лиха, доставки в
лікувальні
заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для
переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.
Використання з цією метою транспортних засобів, що належать
підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно.
Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян
здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону та інших актів
чинного
законодавства (п-26 ст. 11);
25) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно
засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а
засобами зв’язку, що належать громадянам, — за їх згодою (п.27 ст. 11);
26) користуватися безплатно засобами масової інформації з
метою
встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили,
свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали
безвісти, та
іншою метою, що пов’язана з необхідністю подання допомоги громадянами
підприємствам, установам і організаціям у зв’язку з виконанням міліції
покладених на неї обов’язків.
Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу
працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених пунктами 24-28
статті 11, підлягають відповідальності за чинним законодавством
(п.28
ст11);
27) матеріально І морально заохочувати громадян, які подають допомогу в
охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю (п.29 ст. 11 );
28) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю (п. 30
ст11);
29) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і
вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повійни
передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють
обставини Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя
можуть застосовуватись якщо виникла безпосередня загроза житло або
здоров’ю громадян чи працівників міліції.
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і
вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого
віку
або з враженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків
вчиненні
ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників
міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не
повинна перевищувати міри, непохідної для виконання покладених на
міліцію
обов’язків і має зводити до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю
правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує
подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник
міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника. Про
поранення або смерті, що сталися внаслідок застосування фізичного в плюй
і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї
працівник
міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові
для
сповіщення прокуророві;
Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних
засобів і зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом
(ст.12);
30) застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми
рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії
законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання
покладених на неї обов’язків (ст. 13); .
31) у застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування,
сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії,
пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту,
водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні, засоби.
3. ЗАДАЧА
Начальник відділу державної податкової адміністрації області Сиротенко,
відкрив приватне торгівельне підприємство «Струмок» і займався особисто
наданням послуг населенню, як приватний нотаріус.
1. Чи є в діях Сиротенко порушення згідно його службового положення ?
2. Як врегульовано це питання чинним законодавством ?
ВІДПОВІДЬ:
Громадянин Сиротенко являється посадовою особою органу державної
податкової служби, державним службовцем. Громадянин Сиротенко не має
права відкривати приватне підприємство, а також надавати послуги
населенню як приватний нотаріус так як зі і дно статті 15 Закону України
«Про державну податкову службу в Україні» посадова особа органів
державної податкової служби не має права займатися підприємницькою
діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в
установах і організаціях(крім наукової та викладацької, діяльності).На
підставі порушення чинного законодавства(3акон України «Про державну
службу») Сиротенка звільнять із займаної посади. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від
24.12.90р. Ж3813-ХІ1.
2. Закон України «Про державну службу».
3. Закон України «Про міліцію».
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
5. Податкова міліція. Під редакцією О.М.Бандурка, М.К.Вишневська,
В.Р.Жвалюк, Т.В.Сараскіна.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
