UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОпозиційний рух в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9852
Скачало1101
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Опозиційний рух в Україні

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1. Передумови зародження опозиційного руху в Україні

 

2. Прояви опозиційного руху

 

3. Українська Гельсінкська група

 

4. Релігійне дисидентство

 

5. Придушення дисидентства

 

6. Список використаної літератури

 

1. Передумови зародження опозиційного руху в Україні

 

У 60—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли

політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша

кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали

ширших громадянських, релігійних і національних прав. Як після

десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю й при всіх наявних

засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик

режимові? Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з

послаблення «паралічу страху», що їх розпочав Хрущов. Його обмежені

викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування

та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва

обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед

інтелігенції.

 

Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися.

Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був

московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно

складався з представників російської інтелігенції, серед провідників

якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та

фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки»

був релігійний активізм. На Україні, як і в інших неросійських

республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за

національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.

 

Спочатку осередок українських дисидентів складали «шестидесятники» —

нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього

належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний,

Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба.

Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина

Калинці, Іван Гель та брати Горині. Вражаючою рисою цієї групи було те,

що її члени являли собою зразковий продукт радянської системи освіти й

швидко робили собі багатообіцяючу кар'єру. Деякі були переконаними

комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони

походили з різних частин України. Більшість складали східні українці,

проте багато з них мали ті чи інші зв'язки із Західною Україною, де

свого часу навчалися чи працювали. Інша варта уваги риса полягала в

тому, що чимало інтелігентів були в своїх сім'ях першими, хто залишив

село й приєднався до лав міської інтелігенції. Звідси й той наївний

ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні їхнім заявам. Загалом

вони становили дуже аморфний і неорганізований конгломерат людей. На

Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів. Проте їх

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ