UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПричини розпаду Київської Русі (контрольна)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось22333
Скачало1116
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни “Історія України”

 

на тему:

 

“Причини розпаду Київської Русі”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Причини занепаду Київської Русі

 

2. Головні етапи послаблення

 

та повного розколу Київської Русі

 

Використана література

 

Вступ

 

Київська держава, подібно до інших ранньосередньовічних держав, існувала

недовгий час. Протягом двох століть (за життя Володимира до 1015 року)

відокремилося Полоцьке князівство; в середині XII ст. відійшли під

проводом своїх династій останні землі, що входили як складові частини

України-Руси. З величезної держави Володимира та Ярослава залишилася

тільки Київщина з ії пригородами. Деякий час існував титул Великого

князя, але він щораз більше перетворювався на номінальний; фактичної

влади Великий князь не мав. Дуже показове щодо цього «співіснування»

двох великих князів: Святослава III, власне князя Києва, і Рюрика,

князя над пригородами. Час від часу з'являлися видатні особистості, які

намагалися піднести авторитет Великого князя, як то робили Ізяслав II,

Ростислав 1, але авторитет їх спирався на особистих відносинах з

князями, на пошані до них. Ні екзекутиви, ні реальної сили Великий

князь не мав; не мав війська, не мав можливости примусити князів

виконувати свою волю, як це міг робити Володимир Мономах і навіть

Мстислав І, що позбавляли непокірних князів князівства і навіть

засилали їх до Візантії.

 

1. Причини занепаду Київської Русі

 

Причин занепаду Київської Руси було багато.

 

Перша з них — надто великі розміри держави: вона була найбільшою в

Евроігі і до складу ії входили не лише українці, але й цілий

конґльомерат народів, об'єднаних владою спільної династії та Церкви.

 

Осередком влади був Київ. Колосальні простори мало залюднених земель

утруднювали і так слабу комунікацію.

 

Поки на чолі держави стояв могутній князь, як Володимир чи Ярослав, які

тримали в покорі своїх синів, державне правління було більш-менш добре

зорганізоване. Але якщо князі корилися батьковій волі, — хоч і тут ми

бачили вияви непослуху збоку синів Володимира — то волі старшого брата,

дядька, а іноді й племінника вони спротивлялися. Міцність династії

захитувала численність нащадків Ярослава та брак певних законів

престолонасліддя —чи то по лінії брата за братом, чи по простій — від

батька до сива, — кожна зміна Великого князя викликала непорозуміння,

боротьбу ічретсяденгів; тоді, за виразом С. Томашівського, «ніж був

доповненням і коректором недостатнього права. Володимир уживав його

проти Ярополка, Святополк та Ярослав — один проти одного; в ХІІ ст.

точиться збройна боротьба за Київ Мономаховичів з братаничами

Мстиславичами, а далі — Мономаховичів із Святославичами. «Звідки тобі

наша отчизна? Ти не маєш нічого до сеї сторони Дніпра», діставши Київ,

— казав Ярослав Ізяславич, правнук Володимира Мономаха, Святославові

Всеволодовичеві Чернігівському, на тій підставі, що Київ був його

отчиною по Володимирові Мономахові. Але той відповідав: «Я не угрин, не

лях, ми одного діда внуки, скільки тобі до нього, стільки й мені»,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ