UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПіднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ століття (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4894
Скачало909
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях

 

у другій половині ХІХ століття

 

Культурна та діяльність на Україні головним чином зосереджувалася на

Лівобережжі — території давньої Гетьманщини та Слобідської України. В

інших регіонах Російської України спостерігалося мало ознак

зацікавленості українською народною культурою. На Правобережжі кілька

польських шляхтичів, такі як Тимко Падура, Міхаль Чайковський, Зоріян

Доленга-Ходаковський, у романтичному світлі бачили козацьке минуле

України й мріяли про час, коли українське селянство, забувши про минулі

образи від шляхти, допоможе включити Правобережжя у відновлену Польську

Річ Посполиту. Однак ця тенденція мало сприяла послабленню польської

культурної гегемонії на Правобережжі. Що стосується новозаселених

причорноморських регіонів, то там практично не існувало будь-яких ознак

українофільства.

 

Говорити про західноукраїнську інтелігенцію початку XIX ст.— значить

говорити про духовенство. І справді, оскільки духовенство було єдиною

соціальною групою, що могла користуватися перевагами вищої освіти в

Австрійській імперії, вища освіта на Західній Україні практично стала

синонімом освіти богословської. Так, на початку 1840-х років із майже

400 студентівукраїнців Львівського університету та інших закладів 295

навчалися теології, в той час як майже вся решта займалася

філософськими дисциплінами, котрі також входили до курсу богослов'я.

Іншим доказом переважання священиків серед інтелігенції є те, що із 43

книжок, написаних між 1837 і 1850 рр. українською мовою, 40 належало

перу священиків. Лише у другій половині XIX ст. вагомим чинником на

Західній Україні стане світська інтелігенція — вчителі, юристи, вчені,

письменники та чиновники. Втім, не слід вважати кожного священика

інтелігентом. Величезну більшість духовенства становили бідні сільські

священики, котрі за своїм інтелектуальним рівнем ледве підіймалися над

селянами. Й лише його невелика частка, зосереджена в таких містах, як

Львів і Перемишль (тобто центрах церковної адміністрації, що мали

заклади вищої освіти, бібліотеки та друкарні), мала змогу брати участь у

культурному житті. Навіть за сприятливих обставин інтелектуальному

розвиткові духовенства перешкоджали його природна консервативність,

рабська відданість династії Габсбургів. Тонкий прошарок освічених

західних українців — людей за суттю своєю провінційних і консервативних

— із надзвичайною підозріливістю сприймав нові ідеї, примножуючи свої

обмежені інтелектуальні ресурси навколо таких другорядних (хоч і гостро

дебатованих) питань, як абетки, календарі та церковні обряди.

 

Для тих небагатьох, хто прагнув ознайомитися з більш радикальними

західними ідеями чи взяти участь у революційній діяльності, єдина

можливість для цього відкривалася у контексті польського руху. Тому в

1830-х роках незначна кількість молодих українських семінаристів

приєдналася до польських революційних груп, котрі боролися за

відновлення Польської Речі Посполитої, розглядаючи українців як щось

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ