UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва1. Становище українських земель у складі Польщі у другій половині XIV — першій половині XVII ст. 2. Утворення та діяльність УЦР (контрольна)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось9330
Скачало1159
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

З ПРЕДМЕТУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”

 

1. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

 

У СКЛАДІ ПОЛЬЩІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIV — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

 

Загальна характеристика періоду

 

Стан феодальної роздробленості Русі, характерний для попереднього

періоду, не міг тривати вічно. Навіть в умовах економічної і політичної

відокремленості князівств відбувався, хоч і поступовий, але неухильний

розвиток феодального способу виробництва. В його основі лежали такі

фактори, як подальший розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного

розподілу праці, розширення економічних зв'язків між окремими регіонами

і областями. Припинялося дроблення окремих земель, з'являлися умови для

їх об'єднання.

 

На території Південно-Західної Русі діяли ті ж самі закономірності.

Однак процес подолання феодальної роздробленості відбувався тут в дуже

складних умовах. Безперервні війни, що спалахували в цьому регіоні,

ворожі навали спричиняли великі збитки господарству, ускладнювали хід

політичного об'єднання. Поступово тут створювалися економічні і

політичні умови об'єднання південно-західних князівств.

 

Першим в цьому регіоні політику об'єднання феодально роздроблених

князівств намагалися здійснити галицько-волинські князі. Захищаючи свої

землі від домагань з боку феодальної Угорщини, Польщі і Литви, вони

наполегливо домогалися об'єднання підлеглих їм територій. Однак сил для

цього було недосить, і у середині XIV ст. Галицьке-Волинське князівство

було загарбане і поділене між Польщею, Литвою і Молдовою. Таким чином,

процес консолідації та об'єднання, що розпочався, був припинений і не

дістав подальшого розвитку.

 

Що стосується другої частини Південно-Західної Русі, до складу якої

входили Поділля, Переяславщина, Київщина і де влада золотоординських

ханів була більш сильною, то тут процес об'єднання взагалі був

малоефективним.

 

Івсе ж, навіть у цих складних умовах, у Південно-Західній Русі

відбувався процес формування таких важливих елементів майбутньої

державності, як українська народність, конкретна територія її

розселення. Основними місцями проживання українського населення стали

простори Київського, Переяславського, Волинського, Чернігово-Сіверського

і Галицького князівств. Територіальним ядром було Середнє Подніпров'я,

оскільки Київська земля і сам Київ продовжували відігравати важливу роль

у політичному, економічному, культурному і релігійному житті цього

регіону.

 

Однак подолання феодальної роздробленості в землях Південно-Західної

Русі і формування української народності відбувалося у складних

політичних умовах. Тяжке становище цих земель, позбавлених політичної

єдності, зруйнованих Золотою Ордою, було використано сусідніми державами

— Польщею, Угорщиною, Молдавським князівством. У зв'язку з цим історична

доля українських територій була неоднакова.

 

Так, здобиччю Польського королівства у 1349 p. стала Галичина, а у 1377

p. — частина Західної Волині. Якщо на перших порах Галичина ще зберігала

деяку автономію, то в 1434 p. вона була повністю інкорпорована до складу

Польського королівства і разом з Львівською і Перемишльською землями

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ