UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторичне значення Запорізької Січі (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11087
Скачало1403
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Історичне значення Запорізької Січі”

 

 

Вступ

 

Щоб краще зрозуміти історичне значення Запорізької Січі, на мою думку,

потрібно простежити основні етапи її формування, прояву та впливу на

загальнодержавне життя. У такий спосіб можна визначати головні риси

цього видатного явища на українських землях і, відповідно, пояснювати

історичну роль Запорізької Січі та, власне, тих, хто її формував і

розвивав.

 

Утворення козацтва. Нові явища у суспільно-політичному житті українських

земель, передусім зародження і розвиток фільваркової системи

землеробства, мали серйозні наслідки — все більше посилювався

феодально-кріпосницький гніт українського селянства, який доповнювався

обмеженнями національних і релігійних прав українського народу. Наступ

феодалів на селянство породжував хвилю антифеодальної боротьби, найбільш

поширеною формою якої були селянські втечі. У Галичині, Західному

Поділлі, Волині, де раніш усього виникла фільваркова система

господарства, втечі селян стали масовим явищем. Українські селяни

групами, сім'ями, цілими селищами втікали у майже безлюдні східні і

південні окраїни Поділля, Брацлавщини, Київщини.

 

Пориваючи з феодальною залежністю і осідаючи на нових місцях, втікачі

вважали себе вільними людьми і звалися козаками. У другій половині XV —

на початку XVI ст. поселення селян-втікачів простягалися цілою смугою

від середньої течії Дніпра майже до Дністра. Осередком козацтва, на

думку М.Грушевського, було середнє Подніпров'я, його передстепова смуга

нижче Києва, яка у XIV—XV ст. входила до складу Київського князівства, а

пізніше — Київського воєводства.

 

Малоземельні і безземельні степи, куди переселялися втікачі, були багаті

на природні дари. Козаки відроджували землеробство у тих містах, де воно

було забуте, і давали йому початок у регіонах, де землеробства не знали.

Вони орали цілинні землі, прокладали шляхи, будували мости, засновували

селища, розводили сади та ін. Поряд із землеробством козаки займалися

скотарством і промислами. Серед них були люди, досвідчені у різних

галузях ремесла:

 

теслярі, ковалі, зброярі, кушніри, шевці, кравці та ін. Так, на землях

Північної України, що відігравали роль буфера між Кримським ханством та

володіннями польських та литовських правителів, відбувалося формування

нової соціальної групи — козацтва.

 

Козацькі слободи і хутори визначалися значним благополуччям у порівнянні

з убогими селищами феодально залежних селян, перед усім тому, що вільна

людина була більш зацікавлена у наслідках своєї праці. Але при цьому

слід мати на увазі, що козацтво ніколи не було однорідним соціальним

прошарком. Економічна нерівність у козацькому середовищі виникла

одночасно з його появою, бо серед селян-втікачів були різні люди, що

розрізнялися за своїм майновим станом. Поряд з голотою на нові землі з

майном і худобою переселялося заможне селянство, міщанство, іноді нижче

духовенство і навіть дрібна українська шляхта. А на нових місцях майнове

і соціальне розшарування ще більше посилювалося, бо, з одного боку,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ