UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВидатні діячі дисидентського руху в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6574
Скачало1011
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Видатні діячі

 

дисидентського руху

 

в Україні”

 

 

На початку осередок українських дисидентів складали «шестидесятники» —

нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього

належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний,

Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба.

Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина

Калинці, Іван Гель та брати Горині. Вражаючою рисою цієї групи було те,

що її члени являли собою зразковий продукт радянської системи освіти й

швидко робили собі багатообіцяючу кар’єру. Деякі були переконаними

комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони

походили з різних частин України. Більшість складали східні українці,

проте багато з них мали ті чи інші зв’язки із Західною Україною, де

свого часу навчалися чи працювали. Інша варта уваги риса полягала в

тому, що чимало інтелігентів були в своїх сім’ях першими, хто залишив

село й приєднався до лав міської інтелігенції. Звідси й той наївний

ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні їхнім заявам. Загалом

вони становили дуже аморфний і неорганізований конгломерат людей. На

Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів. Проте їх

підтримувало й співчувало їм, напевне, багато тисяч.

 

Євген Сверстюк писав у 1993 році:

 

"…Серед ознак шестидесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм,

який просвітлює, підносить і єднає.

 

Другою ознакою я б назвав шукання правди і чесної позиції. Поетів тоді

називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді - за

шукання істини - замість ідеї спущеної зверху для оспівування.

 

Як третю ознаку я б виділів непрйняття, опір, протистояння офіціальній

літературі та всьому апаратові будівничих казарм."

 

На останній хвилі відлиги встигло розквітнути багато талантів, які потім

страждали за це.

 

У 1962 році побачила світ перша поетична збірка Василя Симоненка, одного

з найяскравіших поетів "українського відродження". 1965 та 1973 років у

Мюнхені були опубліковані інші його твори, але автор цих видань не

побачив. У 1963 році невідомі злочинці жорстоко побили його і того ж

року він помер.

 

Однією з найобдарованіших представниць шестидесятників стала Ліна

Костенко. У своїй творчості вона звертається до історичного минулого,

одвічних проблем духовності українського народу.

 

Характеризуючи найяскравіших представників літератури того часу

Є. Сверстюк писав, що незважаючи на спільні риси, кожен з них

відрізнявся своєю творчою індивідуальністю: "Іван Світличний виводив

соцреалізм на загальнолюдський простір та демонтував теорію партійної

літератури. Іван Драч приніс перші вірші незвичайні та незрозумілі так,

наче його й не вчили, про що і як треба писати. Василь Симоненко

заговорив з Україною в тоні надзвичайної щирості та відвертості. Микола

Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори його

звучали апокаліптично. Ліна Костенко зрідка виступала зі своїми віршами,

але то були вірші такої сили звучання, наче вся радянська поезія для неї

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ