Реферат на тему:
Права та обов’язки сільськогосподарських працівників як членів
виробничих підрозділів, особливо правового становища працівників
міжгосподарських підприємств у аграрному секторі.
1. Виробнича бригада є первинною ланкою колективу
сільськогосподарського підприємства (незалежно від його форми власності
та форми господарювання)1. Вона виступає як самостійний суб’єкт,
наділений певними повноваженнями щодо управління трудовим процесом. Як
суб’єкт права колектив бригади вступає в організаційно-управлінські
відносини з адміністрацією підприємства при вирішенні питань
комплектування бригади, плануванні та організації її роботи, оплати і
стимулювання праці, підвищення кваліфікації працівників притягнення до
відповідальності порушників трудової дисципліни тощо.
Повноваження колективу виробничої бригади визначаються, передусім,
типовими і галузевими положеннями про бригаду, на підставі яких
адміністрація, зокрема ДСП, за погодженням із профкомом затверджує
місцеві (локальні) положення про бригаду після розгляду їх колективами
бригад, а також статтями 2526—2528 КЗпП.
Питання про організацію бригади розглядається на зборах її майбутніх
членів. Рішення про її створення оформляється протоколом зборів, на
підставі якого керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про
організацію бригади.
Відповідно до ст. 2526 КЗпП зарахування в бригаду нових працівників
провадиться за згодою її трудового колективу. Однак зарахування
працівників, направлених у бригаду для працевлаштування згідно з
законодавством (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів
системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання,
після примусового лікування і т. д.), є обов’язковим.
Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним
органу виведення зі складу бригади працівників у разі скорочення її
чисельності, невідповідності працівника виконуваній роботі та “в інших
випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Власник або уповноважений
ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за
їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим
голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого
входять ці бригади.
Відповідно до ст. 2527 КЗпП колектив бригади може розподіляти
колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі.
Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням
бригадира (ради бригади). При цьому заробітна плата працівника не може
бути нижчою від встановленого державного мінімального розміру.
2. Значну самостійність мають госпрозрахункові бригади, яким поряд із
планом з обсягу виробництва, зростання продуктивності праці й підвищення
її якості, встановлюються плановий фонд заробітної плати, норми витрати
сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, електроенергії та Ін.
матеріальних ресурсів, використання яких безпосередньо залежить від
їхньої діяльності. Взаємні обов’язки адміністрації та госпрозрахункової
бригади, а також форми і розміри їх заохочення відображаються в договорі
між ними.
3. У відносинах, що складаються між найманими працівниками виробничої
бригади і працедавцем в особі органу (посадової особи), уповноваженого
власником (-ами) суб’єкта підприємництва, сторони несуть певні
обов’язки.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язані створити належні умови
для високопродуктивної праці: надати роботу, забезпечити справність
сільськогосподарських механізмів та обладнання, створити безпечні умови
праці. Колектив бригади зобов’язаний своєчасно і якісно виконати весь
комплекс робіт і виростити передбачену договором кількість
сільськогосподарської продукції та забезпечити її збереження; він несе
відповідальність за невиконання зобов’язання, за непродуктивні витрати
та інші види збитків.
Законодавством (ст. 2528 КЗпП) передбачено не тільки відповідальність
колективу бригади, а й відповідальність дирекції ДСП, ТОВ та правління
КСГП, АТ у випадках, коли з їхньої вини були зриви в роботі бригади.
Працівникам виробничих бригад надано широкі повноваження у вирішенні
питань виробничо-господарської діяльності усередині бригад. Колектив
(рада) виробничої бригади має право: брати участь у вирішенні питань її
комплектування, в тому числі у висуненні кандидатури бригадира та інших
керівників, плануванні та організації її роботи, оплати і стимулювання
праці, підвищення кваліфікації працівників, притягнення до
відповідальності порушників дисципліни; розглядати проекти виробничих
планів бригади і заходи, що забезпечують їх виконання; брати участь у
роботі зі зміцнення трудової дисципліни, покращення використання
робочого часу, техніки, обладнання, палива; розглядати випадки порушення
трудової дисципліни; розглядати і затверджувати пропозиції бригадира
щодо встановлення членам бригади коефіцієнта трудової участі з
урахуванням реального внеску в спільні результати праці; визначати
розміри премій і заробітної плати кожного члена бригади; надавати
(анулювати) надбавки й доплати за професійну майстерність і суміщення
професій; рекомендувати адміністрації та профспілковій організації
змінювати в установленому порядку кваліфікаційний розряд працівника;
розглядати питання матеріального і морального заохочення членів бригади,
черговості надання їм відпусток; розглядати питання прийняття в бригаду
нових працівників, звільнення членів бригади, а також виключення з її
складу окремих працівників; вимагати від адміністрації звільнення
бригадира, якого обрав колектив, якщо він не виправдав довір’я
колективу, та ін.
При цьому працівники бригади самі визначають, як будуть реалізовуватися
їхні повноваження: загальними зборами (конференцією) чи радою бригади.
Особливість правового становища працівників міжгосподарських підприємств
в аграрному секторі
1. У процесі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції
сільськогосподарські підприємства різних форм власності добровільно
об’єднують матеріальні, фінансові й трудові ресурси з метою збільшення
виробництва, поліпшення зберігання і переробки продовольства, продуктів
харчування і сировини рослинного та тваринного походження.
Державні й недержавні (приватні, кооперативного й корпоративного типів)
сільськогосподарські підприємства здійснюють свою виробничо-господарську
діяльність на основі різних форм власності. Суттєві відмінності цих форм
власності обумовлюють як особливості правового становища
сільськогосподарських підприємств і створюваних ними міжгосподарських
формувань, так і правового статусу їх працівників. Питання організації
праці, тривалості робочого часу і часу відпочинку, надання вихідних днів
і відпусток, застосування заходів заохочення і дисциплінарного впливу, а
також інші питання організації праці працівників вирішуються відповідно
до чинного трудового законодавства. Однак щодо працівників
міжгосподарських підприємств (організацій) певною мірою застосовується і
законодавство, що регулює діяльність суб’єктів підприємництва
корпоративного і, особливо, кооперативного типу.
2- Трудові ресурси в міжгосподарських підприємствах (організаціях)
формуються за рахунок працівників державних і колективних
сільськогосподарських підприємств, які працю-ють постійно або сезонно,
їх взаємовідносини з підприємствами оформляються трудовим договором. При
цьому працівники міжгосподарських підприємств і організацій не
мають відмінностей у правах та обов’язках незалежно від того, чи
працювали вони раніше в державному або колективному
сільськогосподарському підприємстві. Це свідчить про те, що за своїм
правовим становищем працівники міжгосподарських утворень є просто
працівниками і на них поширюється трудове законодавство. Одначе повною
мірою це стосується лише постійних працівників міжгосподарських
підприємств і організацій. Поряд із ними в міжгосподарських
підприємствах (організаціях) і виробничих об’єднаннях у сільському
господарстві є специфічні категорії працівників зі змішаним правовим
статусом. До них належать члени колективних сільськогосподарських
підприємств, направлені за рішенням правління на роботу в
міжгосподарські формування. Своєрідність їхнього правового становища
полягає в тому, що за ними зберігаються: членство в КСГП (СВК, СпС) і
окремі права та обов’язки, передбачені Статутом колективного
господарства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлінні
справами підприємства, членами якого вони є, вибирати та-бути обраними в
органи його управління, користуватися присадибною ділянкою, пасовищами,
сіножатями, транспортом, культурно-побутовим обслуговуванням та ін. Але
на міжгосподарському підприємстві, куди направлено на роботу члена
колективного сільськогосподарського підприємства, його за наказом
оформляють як звичайного найманого працівника.
Міжгосподарське кооперування сприяє уніфікації правових статусів
працівників міжгосподарських підприємств, працівників і членів
колективних сільськогосподарських підприємств. При регулюванні трудових
відносин у міжгосподарських підприємствах застосовуються міжгалузевий,
галузевий, територіальний і локальний види правового регулювання.
2. Дисциплінарна відповідальність працівника колективного
сільськогосподарського підприємства
1. Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на членів КСГП,
які вчинили дисциплінарний проступок, дисциплінарних стягнень,
передбачених Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку підприємства.
Ними є: догана, попередження про виключення з членів і виключення з
членів КСГП.
Виключення з членів КСГП є надзвичайним заходом дисциплінарного впливу,
який застосовується до осіб, котрі систематично порушують трудову
дисципліну або статут навіть після накладення на них інших
дисциплінарних стягнень.Особа може бути виключена з членів КСГП лише за
рішенням загальних зборів.
2. Відповідно до Статуту і Правил внутрішнього розпорядку підприємства
члени КСГП можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності
правлінням або загальними зборами (зборами уповноважених). Порядок
накладення стягнень встановлено Правилами внутрішнього розпорядку
підприємства. Згідно з ними збори бригади (ферми) або рада виробничого
підрозділу розглядають та обговорюють усі випадки порушення трудової
дисципліни, допущені окремими членами колективу даного підрозділу, і
залежно від ступеня порушення вносять до правління КСГП свої пропозиції
про притягнення винних до відповідальності.
Перед тим, як розглянути питання про накладення стягнення на засіданні
правління або загальних зборах (зборах уповноважених), член правління,
якому доручено підготувати дане питання, має одержати від порушника
письмове пояснення. Після уважного розгляду обставин вчинення порушення
правління може застосувати догану або попередження про виключення членів
КСГП, а загальні збори або збори уповноважених — будь-яке зі стягнень аж
до виключення з членів КСГП.
За кожен вчинений дисциплінарний проступок застосовується лише одне
стягнення. Воно накладається не пізніше одного місяця від дня виявлення
проступку і шести місяців від дня його вчинення. Якщо протягом року
члена підприємства не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він
ува-жається таким, що не мав стягнень. За заявою притягнутого до
відповідальності члена підприємства і клопотанням зборів або ради
виробничого підрозділу стягнення може бути знято до закінчення річного
строку.
Застосування до членів КСГП заходів дисциплінарного стягнення не
звільняє їх від матеріальної відповідальності за недбале ставлення до
колективного майна чи до роботи, якщо це призвело до загибелі тварин чи
рослин, псування або втрати майна.
На голову правління, голову ревізійної комісії, членів правління і
членів ревізійної комісії дисциплінарні стягнення накладаються
загальними зборами (зборами уповноважених), а на головних (старших)
спеціалістів — загальними зборами, зборами уповноважених або правлінням
сільськогосподарського підприємства. Дані особи притягаються до
дисциплінарної відповідальності за пропозицією органів державної влади
або управління, виконкому районної ради народних депутатів, органів суду
і прокуратури. Відповідні органи управління КСГП зобов’язані розглянути
дані пропозиції та прийняти за ними рішення. Але перелічені органи
притягати названих осіб до дисциплінарної відповідальності права не
мають, тому що підприємство є кооперативною організацією, члени якої
відповідають у дисциплінарному порядку тільки перед її органами
управління.
3. Законодавство надає і захищає право оскарження рішення про накладення
дисциплінарного стягнення; будь-які відступи від його відповідних вимог
слід розглядати як порушення правопорядку.
Порядок накладання і зняття стягнень визначається Правилами внутрішнього
розпорядку КСГП. У цьому акті записано, що скарги членів КСГП на
неправомірні дії керівників виробничих підрозділів та інших службових
осіб подаються правлінню КСГП, а в разі неправильного накладення
стягнення правлінням підприємства або неправильних дій правління і
ревізійної комісії — загальним зборам (зборам уповноважених). Статут
КСГП передбачає, що постанова загальних зборів про виключення з членів
підприємства може бути оскаржена до суду.
Задача
Правління КСП «Прогрес» прийняло рішення про внесення до статуту КСП
таких доповнень:
Працівники тваринницької ферми, винні в загибелі, або крадіжці худоби
зобов’язані відшкодувати КСП завдану шкоду у розмірі триразової вартості
худоби.
Механізатори, які допустили поломку тракторів, та ін. С/г машин,
зобов’язані відшкодувати шкоду у повному обсязі
Чи правомірні дії правління КСП?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
