РЕФЕРАТ
на тему:
“Микола Савчук.
Літературний портрет”
Савчук Микола, син Василя і Марії, народився 14 липня 1959 р.,
с.Великий Ключів, на Коломийщині… Відомий поет-гуморист і естрадний
виконавець, журналіст, краєзнавець. Закінчив факультет журналістики
Львівського університету (1987), від 1987 р. працює в газетах: спочатку
коломийських, а від червня 1994 р. – власний кореспондент Всеукраїнської
загальнополітичної газети “Молодь України” в Івано-Франківській області.
Автор і упорядник 18 книжок і брошур, голова редакційно-видавничого
комітету “Енциклопедія Коломийщини”, який готує і видає це багатотомне
видання. Має багато публікацій у періодиці на теми Гуцульщина,
коломийки, національне відродження та ін. Член Гуцульського товариства,
літературного товариства “Плин”, член редакційного комітету
Всеукраїнської газети “Веселі вісті” (м.Київ).
Від кінця 1989 пише гумор, від 1990-го виконує його зі сцени.
Започаткував у нову добу діалектний гумор і сатиру в пресі та на
естраді. Пише літературною мовою і говіркою свого села, що належить до
гуцульського діалекту. Автор книжок гумору “Хи-хи, Ха-ха”
(Івано-Франківськ, 1991), “Як ми були в одному союзі” (Коломия, 1993),
“Аме-ерика!” (Парма, США, 1996), “Савчукові смішні коломийки” (Київ,
1999) та книжки пародій “Перекривини” (Гартфорд, США, 1995). Багато
віршованого гумору Миколи Савчука опубліковано в різних часописах
України, в т.ч. й закордонної України. Особливо популярні коломийки
Миколи Савчука, які теж вміщено в багатьох газетах і журналах, які
протягом 1999 р. в кожному номері публікували “Молодь України” і
“Всевідо”, у 2000 р. “Молодь України” вміщує шумки Миколи Савчука, а
“Всевідо” й надалі продовжує публікувати коломийки. Прозовий гумор
Миколи Савчука також різноманітний, але найбільше написав автор свого
роду оповідок із ознаками фейлетонів під псевдонімом Пилип Задюганий
з-під Коломиї, які теж передруковувало багато часописів. Співаний гумор
коломийського автора складається з доброго десятка жартівливих пісень та
з коломийок. Особливо популярними є пісні “Ой ти, любко моя з Коломиї”
(входить до репертуару гурту “Дзвони” (м.Коломия) та засл.артиста
України О.Марцинківського, багатьох професійних та самодіяльних
колективів і виконавців) та “Співання про кохання”, яку популярна
радіопрограма УР-1 “Від суботи до суботи” тривалий час використовувала в
своїх передачах.
Микола Савчук – автор гуморознавчих досліджень про Едварда Козака,
Миколу Понеділка, гумор українських емігрантів, проблему сучасного
українського гумору, гумор Прикарпаття, які публікував у журналах “Аrt
Line”, “ПіК”, в газетах “Галичина”, “Свобода” (США), передавав по
Івано-Франківському обласному радіомовленню.
Микола Савчук – відомий естрадний виконавець власного гумору,
жартівливих пісень, коломийок. Лауреат першого Всеукраїнського фестивалю
гумору й сатири (Київ, 1992), переможець традиційного Прикарпатського
фестивалю гумору й сатири “Андрея” (Тлумач, 1993), переможець
Всеукраїнського фестивалю “Доля” (Івано-Франківськ, 1998), учасник і
член журі інших фестивалів гумору й сатири. Заслужений артист України
(2000), лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. П. Сагайдачного
(2000); член редакційної ради Всеукраїнської гумористичної газети
“Веселі вісті” (м. Київ) та Всеукраїнської асоціації гумору й сатири
“Весела Січ” (м. Запоріжжя). Дав багато концертів по містах і селах
України, виступав перед українськими громадами Великобританії (1994) та
США (1995-96), Канади (2000-02), Польщі (2001-03), Італії (2003), Росії
(2003). Автор п’ятьох авторських гумористичних аудіоальбомів: “Співання
про кохання” (Парма, США, 1995), “Діаспорний гумор” (Парма, США, 1996),
“Жартувати аби не хорувати” (Львів, 1999); “Сміх крізь сльози” (Калуш,
2000), “Сім день не їж, а весело дивисі” (Калуш, 2000). Видав 20 книжок
(гумор, поезія, краєзнавство).
Гумористичні твори Миколи Савчука в репертуарі нар.артиста України Петра
Бенюка (Львів), засл. артиста України Гриця Драпака (Тернопіль), Ігоря
Чепіля (Івано-Франківськ), Володимира Садов’яка (Тлумач), міні-театру
“КУМ” (Калуш) та ін. професійних і самодіяльних виконавців.
Миколу Савчука інакше ще називають коломийським сміхованцем,
неперевершеним коломийкарем, найвеселішим гуцулом. Гуцульські коломийки
співає у документальному фільмі “На бистрині” та в 5 серії
багатосерійного фільму “Острів кохання”. Колекціонує український гумор:
книжки, часописи, листівки, значки, сувеніри, концертні афіші, атрибути
фестивалів, світлини, карикатури, особисті речі відомих сміхотворців.
Мав виставку своєї колекції гумору під назвою “Український гумор відомий
і не” в Музеї історії Коломиї.
Савчукова коломийка
1. Казав чоловік до жінки:
“Жінко моя люба,
Україна така бідна,
А ти така груба!”
2. Українці мої милі,
Що би ви хотіли,
Аби ви щось учинили,
А не теренділи.
3. Були вибори вже тричі,
Тричі обираєм,
Сваримося, клянемося,
А маєм, що маєм.
4. На Вкраїні люд веселий,
Добре тут нам жити:
За повітря і за сонце
Не треба платити.
5. Патріоти, патріоти,
Та й ви, демократи,
Та вас може хіба той світ
Докупи з’єднати.
6. Ой радила юна гривня
Долару старому:
“Чому ти тут командуєш?
Тікай геть додому!”
7. Було колись на Вкраїні –
Ревіли гармати,
А тепер є на Вкраїні –
Ревлять депутати.
8. Є жіночки, мов лисички,
Мужчини, мов коні,
Та якщо ви президентом –
Стережіться “монік”.
9. Скажіть мені, ерудити,
Як того назвати,
Хто за працю по півроку
Не дає зарплати.
10. Нас Шевченко найменшого
Брата вчив любити,
А в нас дехто без старшого
Не може прожити.
11. Нема світла, нема газу
Та й нема зарплати
І головне – нема того,
Що можна послати.
12. У нас борщі й вареники,
Київські котлетки,
А нам пхають у рот піцци,
Гот-доги й креветки.
13. Україно, Україно,
Чом то так буває:
Є вже прапор, герб і гривня,
А тебе немає.
14. Дайте мені миску борщу
І влийте сметанки,
І не треба мені чіпсів,
Ні “Галіна-бланкі”.
15. Ветерани, ветерани,
Лихо владі з вами,
Нащо стали по пенсії
Сумними рядами?
16. Виїжджає наша молодь
До Канад і Францій,
А до нас тимчасом їдуть
В’єтнамці й афганці.
17. Вже півсотні літ минуло,
Як змовкли гармати,
А декому хотілося б
Знову Берлін брати.
18. У Києві є мастаки
Гроші позичати,
А хто буде відтак тії
Борги віддавати?
19. Нас рекламами щоденно
З ефірів годують…
До чого наш народ бідний –
Ще його й дратують.
20. Що це таке: буфонада,
А чи клоунада,
Чи естрада, чи шарада,
Чи Верховна Рада? 21. Стояв долар у трусиках,
Рубль – в панталонах,
Та й міряли свої курси
На мості Патона.
22. Простий міщух український,
Чи проста селючка
Таки ліпше зажартують,
Ніж Вєрка Сердючка.
23. У курчатах діоксин є,
В огірках – нітрати:
І не їсти – помирати,
І їсти – вмирати.
24. Можна мати владу й ефір,
Рейтинг підробити,
Та головне – знати мірку
Й не переборщити.
25. Ростуть ціни на се, на те,
На світло й на воду,
А із ними ростуть роги
В нашого народу.
26. Що кросворди тепер модні
На те є причина:
У нас тепер у кросворді
Уся Україна.
27. Українську медицину,
Як не поважати,
Коли вона усе вміє,
Лиш не має вати.
28. В Україні всюди чути
Російську естраду,
А як хочете вкраїнську,
То їдьте в Канаду.
29. Така у нас ідилічна
Вкраїнська картина:
На пенсії діда й баби
Живе вся родина.
30. І ти шахтар, і я шахтар,
Ми – хлопці з Донбасу,
Як не дадуть нам зарплату –
Дамо по мордасу.
31. Ми носимось з російськими
Книжками й піснями,
А вкраїнську хай вивчають
Шпигуни з послами.
32. Одні тягнуть до Заходу,
А інші – до Сходу,
Розтягли вже половину
Нашого народу.
33. Екстрасенси, астрологи
І телеведучі
Закутують нам голови
У мокрі онучі.
34. Колись: церква, коса, cапа,
Лицарство і слава,
Тепер: жуйки, дискотеки,
Відео і кава.
35. Ті хочуть нас у Росію,
Ті – в НАТО забрати,
А ми собі сапки в руки
Й на дачу сапати.
36. Лєнкі й Свєткі – в Туреччині,
У Польщі – Наташі,
Як це добре, що вони вже
Повії не наші.
37. Ми такого Президента
Хотіли би мати,
Що пером не описати,
Словом не сказати.
38. Що є легше молоду:
Виїхати в Штати,
Чи платити за семестри,
Чи сісти за грати?
39. Дотримуймось, українці,
Ухвали нової:
Сало пишім з великої,
А Москва – з малої.
40. Замінив нам телевізор
Обкоми й райкоми,
Мали б велетні родитись,
А родяться гноми.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
