UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і діяльність В.Вининченка (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1707
Скачало367
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Життя і діяльність В.Вининченка”

 

Народився Володимир Кирилович Винниченко 16 липня за старим стилем 1880

р. у селянській родині в селі Веселий Кут Єлісаветградського повіту на

Херсонщині (тепер – Григорівка Кіровоградська область); навчався у

сільській початковій народній школі, згодом у Єлісаветградській

чоловічій класичній гімназії, та не закінчив її, бо треба було добувати

якісь кошти на прожиття. Наймитував у поміщиків; йому судилося зазнати

того, що й іншим селянам-бідарям, заробітчанам, – жорстоку експлуатацію,

приниження людської гідності, голод, духовну сліпоту й відчай, що

вибухає сліпою помстою.

 

У Златополі В. Винниченко екстернатом складає іспити за середню школу і

з 1900 року стає студентом юридичного факультету Київського

університету. Уже 21-річним бачимо його серед активістів української

соціал-демократії. Спочатку він входить до складу Революційної

Української Партії (РУП), заснованої в Харкові 11 лютого 1900 р. У

жовтні 1905 р. РУП реорганізувалася в УСДРП (Українська

соціал-демократична робітнича партія) – і Винниченко став одним з її

лідерів.

 

4 лютого 1902 р. Володимира Винниченка вперше заарештували. Після

кількох місяців перебування в Лук’янівській тюрмі його випустили, але з

університету виключили, в Києві жити заборонили, а невдовзі забрали на

військову службу в 5-му саперному батальйоні (“автопортрет” Винниченка

тієї пори знаходимо в його “армійському” оповіданні “Боротьба”).

 

Відтоді письменник не припиняє політичної діяльності. Тому вирушає на

Полтавщину, де продовжує революційну агітацію. Врешті решт його

забирають у солдати. У війську юнак і далі веде пропагандистську роботу,

налагоджує зв’язки з революційною молоддю поза казармами. Все це мало б

закінчитися новим арештом, але Винниченко не став його чекати і 1-го

лютого 1903 р. втік із війська, подавшись за кордон, у Галичину. Там він

співпрацює у газетах РУПу, пише брошури й листівки, переправляючи їх

разом з іншою нелегальною літературою на Наддніпрянщину. Нелегально

переходить кілька разів кордон із забороненою революційною літературою,

та потрапляє до рук жандармів. Пригадали йому тут і дезертирство з армії

– та на півтора року ув’язнили в камеру-одиночку Київської Лук’янівської

в’язниці та в “дисциплінарний батальйон”.Тепер його ув’язнення

розтягнеться аж до революційних подій 1905-го.

 

Коли революційне піднесення пішло на спад, Володимира Винниченка

арештували втретє. Сталося це восени 1906 р. І знову – Лук’янівка, яка

ставала для нього другою “домівкою”. У “третій політичній” Лук’янівської

тюрми разом з Винниченком чекали наслідків слідства А. Жук, В.

Степанківський, С. Єфремов. “Нас обвинувачувано в “українській змові”,

осередком якої мала б бути редакція “Громадської думки”, – згадував

згодом В. Степанківський. – Там, на Лук’янівці, аби не гаяти час,

Винниченко і я взялися студіювати англійську мову, Єфремов же студіював

французьку… Десь під кінець квітня або радше на початку травня 1907 року

приятелі Єфремова розстаралися й вибрали його на поруки. Опісля

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ