UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Васильович Павличко (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1641
Скачало481
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з української літератури

 

Дмитро Васильович Павличко

 

Між розгонистих просторів нестримно плине Дніпро. З російських левад,

білоруських пущ котить хвилю на Вкраїну — широкий як світ, певний у силі

своїй, у могутті невичерпному.

 

Відтоді, як Дмитро Васильович Павличко уперше побачив легендарну ріку,

він позичає в неї силу й снагу, і світ увесь бачиться йому прекрасним та

неповторним, як стародавній Славута. І рідний Стопчатів на Прикарпатті,

де 28 вересня 1929. року народився і гори вдалині, і річечка Лючка, що

в’ється серед села — спокійна й сумирна влітку, а весняною повінню так

розливається, що всі лавки (місточки) забирає; і матуся, добра, лагідна,

і мудрий, статечний батько, і люди — трудівники невтомні — все, все

яскравим видивом стоїть у пам'яті та й ніколи не зітреться...

 

З дніпровської кручі поет вдивляється в голубі далечі Лівобережжя. Ген

там, у Дарницьких лісах, загубилися батькові сліди... Мобілізованій до

австро-угорської армії. 1916 року під Луцьком він здався в полон.

Поневірявся в таборах утік з неволі до Києва у лавах червоних бойових

дружин боровся з білогвардійцями та петлюрівцями. Згодом десь роздобув

конячину і верхи дістався додому, де його знов узято на фронт.

Засуджений австрійськими властями до розстрілу за більшовицьку агітацію

серед вояків, чудом вирвався з Бригідницької в'язниці у Львові. Знов

повернувся до Стопчатова.

 

Згодом зазнав він утисків і польських жандармів-пілсудчиків. Паноту

гонористу ненавидів. І дітям батько передав свою ненависть та відразу до

будь-якого насильства й зла, а також почуття національної гідності,

самоповаги й гордості за працьовитий, хоч і упосліджений, люд. Як і всі

трудящі земляки-галичани, радо вітав прихід радянських воїнів у золотому

Вересні 1939 року. Односельці довірили йому бути першим головою

стопчатівського колгоспу.

 

Син згадує, що батько за працею ніколи не мав спочинку, умів красно й

переконливо говорити. Недарма в одному з «Сонетів подільської осені»

поет звертається : до батька :

 

Усе життя я доростати буду

 

До мудрості твоєї й доброти,

 

До висоти твого важкого труду.

 

Дай до пісень мені слова знайти...

 

(«Батько»)

 

Змалку хлопець полюбив колиску, художнє слово. “Кобзар” Шевченка,

« Тарас Бульба » Гоголя, твори Франка розчинили перед ним двері у світ

поезії, людської добрості й гідності. Зі сцени сільського клубу пастушок

декламував гнівні вірші Шевченка, і вразливому хлоп’яті здавалося, що

від його «серця відривалось пломенями слово кобзаря».

 

В середовищі працьовитого й чесного народу черпав мистецький хист і

творче натхнення Д. Павличко: «Там узяв я пісню в серце із людських

сердець». Та і була ще наука у Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся

Мартовича, Ярослава Галана, була любов до і народної пісні, до витворів

самобутніх умільців — килимарів, різьбярів, гончарів, вишивальниць з

Косова,

 

(Коломиї, Космача. А ще ж ходили між людьми легенди про Олексу Довбуша

— невмирущого витязя, проводиря опришків. Дух волелюбства витав над

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ