UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтепан Олійник (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2838
Скачало541
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Степан Олійник”

 

Більше двадцяти років минуло відтоді, як не стало Степана Олійника. Цю

людину знали — без перебільшення — всі жителі СРСР і за кордоном.

Поет-гуморист, сатирик майже чотири десятиліття віддав праці в

літературі і понад п’ять десятиріч — журналістиці. Викривав міщанство,

ницість, хабарництво, сутяжництво, тобто все те, що не прикрашає людину.

Боровся за ствердження добра і правди, чесності й благородства. Без його

творчості неможливо уявити українську сатиру і гумор.

 

Народився Степан Олійник 3 квітня 1908 року в селі Пасисели на Одещині в

багатодітній хліборобській сім’ї. Від тяжких злигоднів батьки вирішили

емігрувати до Канади або в Кустанайську область. Як згадувала сестра

письменника, вже й коней запрягли... (Мали б ми ще одного письменника в

діаспорі.) Та порятував дядько Захарій, забравши родину в своє село —

Третю Миколаївку. Нині це Левадівка. В імперіалістичну, тобто Першу

світову війну батька мобілізували на фронт. Степан був найстарший, отож

доводилося і по господарству поратися, і в полі орати, сіяти, косити, й

молотити. До школи мати проводжала сина за народним звичаєм. Спекла

калач — для вчителя. У школу треба нести святий хліб, бо починаєш велику

справу — ідеш навчатися грамоті. А ще поставила на коліна молитися

Богові, “щоб помагав учитися і дав добру пам’ять”. Наука хлопцеві

давалася легко. Уже в першому класі написав лист до батька, який

перебував у австрійському полоні. Друкованими буквами скомпонував

цидулку до Австро-Угорщини. Тато її одержав, і “весь барак плакав”, коли

читали виведені дитячою рукою слова.

 

Після закінчення чотирирічки постала дилема: вчитися далі чи ставати до

плуга. Тому батько запитав учителя, як їм бути далі. На що той відповів:

“Сын ваш способный к учебе, но у него “суконный язык”. Не повірив тато

йому. Гнідими кіньми повіз Стьопу до Одеси, в школу імені Лесі Українки.

“Виводили в люди” хлопця гуртом. У господарстві була корівчина, отож

сестри Оля й Мотря по черзі носили, перебрівши річку, молоко на ринок.

Виручали щомісяця по 5 карбованців. Увесь отой заробіток посилали

Степанові.

 

Коли в 1930-му батько потрапив під “розкулачку”, юнак уже був студентом.

Ясна річ, сина “ворога народу” з вузу виключили, і він влаштувався на

роботу рульовим на кораблі “Ленін”. А коли через рік відновився в

педінституті, то заарештували вже самого. “Українського буржуазного

націоналіста” “чорний ворон” повіз у ДОПР прямо з гуртожитка. За те, що

складав дотепні частівки для студентської стіннівки “Синя блуза”. Та

1931 рік був не такий жорстокий, як 1937-й. Отож хлопця невдовзі

випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович

звернувся з листом до “всесоюзного старости” Калініна від імені майже

двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в’язня блокнот із

його віршами, і після того... став прихильнішим. Перебування в казематі

не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Як

згадувала сестра Ольга, під час нападів мати накривала сина хусткою і

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ