UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМарко Вороний (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1407
Скачало433
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Марко ВОРОНИЙ

 

  Друкуватися в журналах почав у 20-х роках. Автор збірок віршів для

дітей "Будівельники", "Коники", "Носоріг", "Ставок", "Червоні краватки"

(1930), збірки поезій "Форвард" (1932).

 

  Успішно виступав у жанрі сонета, мріяв видати книжку-сонетарій.

Філософська лірика поета, особливо на релігійні теми, вражає своєю

глибиною й прозірливістю. Кращі вірші цієї тематики ("Молитва", "Церкви

і янголи", "Різдвяна елегія", "Отчизна") ввійшли до "Хрестоматії

української релігійної літератури" (Мюнхен-Лондон, 1988).

 

Працював на кінофабриці, а також виконував літературну роботу на

договірній основі. У рукописному, відділі Інституту літератури імені Т.

Г. Шевченка АН УРСР зберігаються довідки про безробіття, видані М.

Вороному 1927 року Спілкою працівників освіти (Харків) та Спілкою

робітників поліграфічного виробництва (Київ).

 

Восени 1933 року, коли посилилися репресії проти українських

письменників. М. Вороний змушений був виїхати до Москви, де майже рік

працював у редакції журналу "Наши достижения".  

 

Арештований 19 березня 1935 року в Києві органами НКВС УРСР. Згідно з

протоколом трусу, у нього вилучено рукописи та особисте листування у

трьох теках, а також книги М.Грушевського ("Історія української

літератури", "Украинский народ в прошлом и настоящем"), С.Єфремова

("Історія українського письменства"), історичні праці М.Костомарова,

"Твори" Т.Шевченка за редакцією С.Єфремова та ін. Нічого з цього на

клопотання матері поета органи НКВС не повернули.   

 

Слідство велося по груповій справі, в якій, крім М.Вороного, фігурували

М.Зеров, А.Лебідь, Л.Митькевич, Пилипенко і П.Филипович. Усіх їх

звинувачували в належності до контрреволюційної націоналістичної групи,

що готувала повалення Радянської влади на Україні, а також терористичні

акти проти радянських і партійних керівників.   

 

З цієї групи до реабілітації дожив лише Л.Митькевич, який 1957 року

заявив прокуророві, що слідство у їхній справі велося з грубими

порушеннями соціалістичної законності.   

 

Як з'ясовано перевіркою військової прокуратури, колишній співробітник

НКВС УРСР Овчинников, який брав участь у розслідуванні цієї групової

справи, за порушення соціалістичної законності був засуджений, а його

колега Літман звільнений з органів державної безпеки за фальсифікацію

матеріалів слідства.

 

Тому зрозуміло, яким чином у слідчому томі М. Вороного з'явилася така

заява, датована 14 квітня 1935 року (подаємо мовою оригіналу): "Заявляю

о том, что со дня моего ареста 19 марта 1935г. в течение 20 суток, уже

находясь в стенах НКВД, я вел себя как предатель, как классовый враг, ни

одного слова правду не говорил, но с 8 апреля я решил еше раз навсегда

порвать с моим националистическим прошлым, и начал говорить искренне,

ничего о себе не утаивая, отдавал всего себя, какой я есть, на руки

пролетарского правосудия. И с указанного времени ни одного слова лжи

мной не было сказано".

 

  Зломивши волю М.Вороного, слідчі надиктували йому зізнання, які

втягували в той чорний вир понад два десятки літераторів і журналістів,

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ