UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМотиви лірики Дмитpа Павличка (контрольна)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось2446
Скачало353
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

З ПРЕДМЕТА “УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мотиви лірики Дмитpа Павличка

 

Павличкова ліра тяжіє до складних загальнолюдських проблем у їх

найгостріших суперечностях, контрастах. Добро і зло, любов і ненависть,

пелюстки і леза, світло й пітьма — Павличко розмірковує над цими вічними

тезами як філософ, а осмислює й розповідає про них — у вишуканих і

точних образах. Так, у сонеті «Погляд у криницю» поет надає світлу

всеохоплюючого, вселенського значення:

 

Я розумію світло.

 

Це — душа,

 

Любові й космосу глибини.

 

Жертва.

 

Блиск розуму.

 

Благословення миру.

 

Палання рук.

 

Веселощі трави.

 

Тобто — все суще на Землі, в Космосі, в людській душі, і його сприймає

поет як споконвічну даність — і вже тим — життєдайну силу. Темнота ж

чужа йому. Це, можливо, самотності печаль, дух калини, заздрощі,

злоба... Вони — чужі поетові. Та вони мусять існувати — як антитеза, як

контраст, бо ж «Без темряви свою снагу Не може сяйво людям об'явити». І

так вони йдуть у парі — світло й пітьма, радість і горе, червоне й

чорне. І тільки тьма смерті, так можна розуміти душу поета, дозволяє

побачити й оцінити справжню вартість речей і справ.

 

Міцною внутрішньою ниттю поєднання конкретики із глобальними, світовими

мотивами пов'язані сонети «Коли умер кривавий Торквемада...», «Погляд у

криницю», «Крила», «Нетерпеливість», «Міст» та ще цілий ряд інших творів

високого філософського та громадянського звучання. У них здебільшого

через більш або менш прозорі алегоричні шати ясно проступають реалії

часів тоталітаризму, який, звісно ж, не зник після смерті Сталіна, а

виявляв себе в різних іпостасях — то недовгої відлиги, то стагнації, то

жорстоких репресій, то облудної перебудови.

 

Потрясаюче сильно звучить сонет «Голгофа», в якому з глибини віків

проступають трагічні долі й богів, і людських геніїв, гнаних,

зневажених, ображених недовірою, зрештою, розіп'ятих — пригадаймо долю

Овідія, Джордано Бруно, Галілея, Яна Гуса, Шевченка, Василя Стуса...

Мученицька смерть — це, звичайно, страшно. Гинути відторгнутим від душі

й серця народного, не зрозумілим і чужим йому — для кого віддав усе

життя... Страшно, коли народ байдуже дивиться на страту, а то ще й

галуззя підкидає. Страшно не за себе — страшно за такий народ.

 

Та ще страшніше, пише Павличко,

 

як знімають ката

 

з охрестя справедливої ганьби,

 

Навколішки стають навкруг мерця

 

І ждуть в мольбах, що він от-от воскресне.

 

Тут уже на перший план виходить ганьба народу, приспішників чи нікчем,

які боялись навіть тіні мертвого ката, пригадаймо: «Здох тиран, але

стоїть тюрма». Та ще більша ганьба, коли іменем мертвого ката чинилися

нелюдські злочини — а його колишні підручні намагалися реанімувати якщо

вже не його, то хоч його справи, в пітьмі олжі видать чорне за біле.

Вражаюче звучать рядки вибухової узагальнюючої сили:

 

Одна Голгофа споконвік була:

 

Розбійник і творець висіли поруч,

 

І в темряві не розрізняли їх.

 

Та ми повинні бачити при світлі,

 

Де вбитий бог, а де всесвітній хам,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ