UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКозацькі пісні (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7582
Скачало986
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Козацькі пісні”

 

Вступ

 

Пісенна традиція, без сумніву, є одним із найбільш знакових феноменів

національної словесності і культури. Успадковані зі скарбниці духовних

надбань Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних

і непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені у

часи козаччини, сповнені неприхованої гордості за тогочасних воїнів -

безстрашних і непримиренних до ворога, але не позбавлених рис духовності

та християнської моралі.

 

Надприродні можливості пісенних персонажів, їхні надзвичайної духовної

сили вчинки вивищують героїв епіки над світом звичайних явищ. Пісенна

розповідь, де міфологізовано кожен образ і де кожне слово має неабияку

вагу і значення, полонить слухача, поступово втягуючи його у свій

художній світ.

 

Козацькі думи

 

Тематика, функція й стиль козацьких дум становлять гармонійну

цілісність, що виокремлює ці твори у неповторний жанр. На довершеність

їх поетики і музичної форми вплинула індивідуалізація творчого процесу в

XVI-XVII століттях - бароковий майстер, спираючись на народну стихію,

зумів піднятися на якісно новий щабель творчості. З козацького

середовища, яке творило козацьких думовий епос у трансі воєнних дій і

перепочинків, від покалічених козацьких лицарів козацькі думи перейшли

до кобзарів і лірників, здебільшого сліпих музикантів, що були

типологічно подібними до грецьких аедів, південнослов'янських слєпцов -

гуслярів, тамбурашів. З останніми українських “епіків” об'єднували ідеї

боротьби зі спільним ворогом - турками-османами, мандрівки по півдню

слов'янських країн. З XVII-XIX століть дійшли відомості про братства,

школи, цехи епічних співців в Україні, Болгарії, Сербії. Навчання у

таких осередках, якими керували “пан-майстри”, “пан-отці”, зобов'язувало

учнів вивчити епічний репертуар (в Україні це були козацькі думи,

духовні вірші, псальми, історичні пісні), оволодіти конспіративною

лебійською мовою (від грецького лебій - дід), навчитися грати на

музичних інструментах - кобзі, бандурі чи лірі, пройти посвяту в кобзарі

чи лірники в присутності майстрів, або т.зв. “визвілку” (іспит). Цей

інститут народного професіоналізму [2] був типовим продуктом

патріархальних феодально-корпоративних відносин і правового захисту

майстра від зазіхань владних структур. У бездержавному на той час

українському суспільстві кобзарські братства, школи відігравали роль

важливих народно-просвітницьких осередків світсько-релігійного

характеру. Харизматичність постатей кобзарів і лірників, наділених

поетичним даром, мистецьким хистом, зумовила особливий інтерес до них в

епоху романтизму і національного відродження в Україні й Славії. Не

випадково свою доленосну збірку поезій Тарас Шевченко назвав “Кобзар”.

 

Великий обсяг наукової літератури про козацькі думи є свідченням їх

особливого значення для української культури. Перші публікації поетичних

текстів козацьких дум здійснили О.Цертелєв у збірці “Опыт собрания

малорусских народных песней” (1819), П.Лукашевич (1836), М. Максимович

(1849), А.Метлинський (1854), П.Куліш (1856), П.Житецький (1893) та інші

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ