UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва1. Умовиводи та їх види. 2. Закон достатньої підстави (контрольна)
Авторdimich
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось4419
Скачало1629
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни “Логіка”

 

1. Умовиводи та їх види

 

Умовивід – це логічний засіб здобування нового знання. У процесі

умовиводу здійснюється перехід від відомого до невідомого. Об’єктивною

підставою умовиводу є зв’язок і взаємозалежність предметів і явищ

дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов’язаних

між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не

можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення

був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об’єктивної дійсності

взаємопов’язані, підпорядковані певним законом, то існує не тільки

можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання

інших.

 

Умовиводом є не будь-яке сполучення, як тільки таке, у якому між

судженнями існує логічний зв’язок, котрий відображає взаємозв’язок

предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов’язані

між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не

пов’язаними і тому вивести із них якесь нове значення, тобто побудувати

умовивід, не можна.

 

Термін “міркування” вживається в подвійному значенні. Під “міркуванням”

розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме

нове судження, як наслідок розумової операції.

 

Міркуванням (умовиводом) називається форма мислення, за допомогою якої з

одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в

собі нове знання.

 

Міркування за своєю структурою складніше, ніж поняття і та судження,

форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу, як його

елементи.

 

Будь-яке міркування складається із засновків та висновку.

 

Засновки – це судження, із яких виводиться нове знання.

 

Висновок – судження, виведене із засновків.

 

У будь-якому міркуванні слід розрізняти три види знань:

 

Вихідне знання, те, з якого виводять нове знання – воно міститься в

засновках умовиводу.

 

Висновкове знання – міститься у висновку.

 

Обгрунтовуюче знання – знання, котре пояснює правомірність висновку із

засновків. Обгрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах

умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого

судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на

запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є

правомірним і необхідним.

 

Дедуктивним (від латинського слова deductio – виведення) називається

міркування, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на

підставі класу в цілому.

 

У дедуктивному міркуванні думка рахується від загального до окремого,

одиничного, тому дедукцію звичайно визначають як умовивід від загального

до часткового.

 

Щоб дійти дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання,

засновки:

 

засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться

частковий випадок; 2) засновок, у якому ідеться про той окремий предмет

або частковий випадок, який підводиться під загальне положення.

 

Загальні положення звичайно є готовими, заздалегідь відомими. До них

відносяться закони науки, аксіоми, наукові положення принципи й інші

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ