Реферат на тему:
Методи оцінки рівня ризику
Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози,
ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку
дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» —
скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття
ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами
життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні
визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження,
згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації,
якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв’язку між
основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного
буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого
результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи
гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна
передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень.
Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб’єктивним сприйняттям
реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має
практичне застосування, а тому його зміст потребує об’єктивного
визначення. Отже, потрібний перехід від суб’єктивно сприйманої
непевності, випадковості до об’єктивного поняття ризику, що на ній
базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність
(випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових
значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність,
яку можна оцінити кількісно.
Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши
ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що
вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує
такі взаємодоповняльні випадковості:
1) частоту настання події щодо місця та часу;
2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від’ємного відхилення
фактичного результату від очікуваного.
Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише ймовірність появи
непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного
результату.
Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що
невизначеність може бути поділена на два види.
Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою
статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти
появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної
невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти
розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.
Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або
взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в
майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку
використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її
величини. Концепція суб’єктивної ймовірності ґрунтується не на
статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в
тому, що задана подія відбудеться.
Методологічною базою аналізу і ризику інвестиційних проектів є розгляд
вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з
відомими законами імовірнісного розподілу. Математичний апарат,
використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах
теорії ймовірності та математичної статистики.
Законом розподілу випадкової величини називається закон відповідності
між можливими значеннями випадкової величини та їх імовірностями.
Наприклад, доходність певного інвестиційного проекту може
характеризуватися наведеним нижче законом розподілу:
Розподіл доходу проекту за ймовірністю одержання
Ймовірність одержання доходу
(Р) Рівень очікуваного доходу (Х)
(умовн. од.)
0,2
0,5
0,3 200
800
1000
Випадкова величина, яка набуває певних окремих значень, називається
дискретною.
Таблиця є прикладом закону розподілу дискретної випадкової величини.
Закон розподілу характеризується кількома показниками, зокрема
математичним очікуванням, дисперсією, середньоквадратичним відхиленням,
коефіцієнтом варіації.
Математичним очікуванням, або середнім очікуваним значенням випадкової
величини Х, називається число, яке дорівнює сумі добутків значень
величини (х) на відповідні ймовірності (Рі):
Невизначеність характеризується розсіянням можливих значень випадкової
величини довкола її очікуваного значення.
Для характеристик ризику як міри невизначеності використовуються такі
показники:
1) дисперсія
D(x) = M[x –M(x)];
2) середньоквадратичне відхилення
коефіцієнт варіації
Наприклад, для інвестиційного проекту, закон розподілу якого подано в
таблиці, ці характеристики становлять:
1) середнє очікуване значення доходу
М(х) = 200 · 0,2 + 800 · 0,5 + 1000 · 0,3 = 740
2) дисперсія
D(x) = (200-740)2 · 0,2 + (800-740)2 ·0,5 + (1000-740)2 · 0,3 =
80400
3) середньоквадратичне відхилення
4) коефіцієнт варіації
найчастіше як міру ризику використовують середньоквадратичне відхилення.
Чим більше його значення, тим більший ризик. Розглянемо інвестиційні
проекти А і В, закони розподілу NPV яких задано в таблиці:
Розрахунок середнього очікуваного значення NPV для двох проектів
Проект А Проект В
Можливі значення NPV (ХА) Відповідні ймовірності (РА) Можливі значення
NPV (ХВ) Відповідні ймовірності (РВ)
100
500
700
1500 0.2
0.4
0.3
0.1
760 -7200
1000
3000
5000 0.2
0.3
0.3
0.2
760
М (ХА) = 100 · 0,2 + 500 · 0,4 + 700 · 0,3 + 1500 · 0,1 = 760
М (ХВ) = -7200 · 0,2 + 1000 · 0,3 + 300 · 0,3 + 5000 · 0,2 = 760
Тобто, очікуване значення NPV для обох проектів однакове. Втім, величини
їх середньоквадратичного відхилення істотно різняться:
D (ХА) = (100-760)2 · 0,2 + (500-760)2 · 0,4 + (700-760)2 · 0,3 + (1500-
760)2 · ·0,1 = 170000
D (ХB) =(-7200 – 760)2 · 0,2 + (1000 –760)2 · 0,3 + (3000 – 760)2 · 0,3
+ (5000 – 760)2 ·0,2 = 17790400
?(хВ) значно більше ?(хВ), а отже, ризик проекту В вищий від ризику
проекту А.
Якщо порівнюються два проекти з різними очікуваними значеннями NPV, то
використовується коефіцієнт варіації, який показує частку ризику на
одиницю очікуваного значення NPV.
Основною ідеєю аналізу рівня власного ризику проекту є оцінка
невизначеності очікуваних грошових потоків від даного проекту. Цей
аналіз може бути проведений різними методами – від неформальної
інтуїтивної оцінки проекту до складних розрахункових методів та
використання статистичного аналізу й математичних моделей.
Практично всі розрахункові значення грошових потоків, на яких заснований
проектний аналіз, є очікуваними значеннями випадкових величин з певними
законами розподілу. Ці розподіли можуть мати більшу чи меншу варіацію,
що є відображенням більшої чи меншої невизначеності, тобто ступеня
власного ризику проекту.
Характер розподілу ймовірностей грошових потоків та їх кореляції одного
з одним зумовлює характер розподілу ймовірностей NPV проекту і, таким
чином, рівень власного ризику даного проекту.
У випадках, коли ризик розрахувати неможливо, прийняття ризикових рішень
відбувається за допомогою евристики, що являє собою сукупність логічних
прийомів і методичних правил теоретичного дослідження і відшукання
істини. Іншими словами, це способи рішення особливо складних задач.
Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для
ухвалення рішення в умовах ризику:
– Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.
– Завжди треба думати про наслідки ризику.
– Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.
– Не можна ризикувати великою кількістю заради малого.
– При наявності сумніву приймаються негативні рішення.
– Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й
інші варіанти.
Перш ніж прийняти рішення про ризикове вкладення капіталу, фінансовий
менеджер повинен визначити максимальний обсяг збитку по даному ризику;
зіставити його з обсягом вкладеного капіталу; порівняти його з усіма
власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього
капіталу до банкрутства інвестора. Обсяг збитку від вкладення капіталу
може бути дорівнює обсягу даного капіталу, бути менше його чи більше.
Невід’ємним елементом ризику-менеджменту є організація заходів щодо
виконання наміченої програми, тобто визначення окремих видів заходів,
обсягів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів
виконання і т.д. Важливим етапом організації ризику-менеджменту є
контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінка результатів
обраного варіанта ризикового рішення.
У стратегії ризику-менеджменту застосовуються наступні правила:
– максимум виграшу,
– оптимальна імовірність результату,
– оптимальне коливання результату,
– оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.
Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих
варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає
найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для
інвестора ризику.
Підприємець у процесі своїх дій на ринку зобов’язаний вибрати стратегію,
яка б дозволила йому зменшити ступінь ризику. Математичний апарат для
вибору стратегії в конфліктних ситуаціях дає теорія ігор, що дозволяє чи
підприємцю менеджеру краще розуміти конкурентну обстановку і звести до
мінімуму ступінь ризику. Аналіз за допомогою прийомів теорії ігор
спонукує підприємця розглядати всі можливі альтернативи як своїх дій,
так і стратегії партнерів, конкурентів. Теорія ігор допомагає вирішувати
багато економічних проблем, зв’язані з вибором, визначенням найкращого
положення, підлеглого тільки деяким обмеженням, що випливають з умов
самої проблеми. Отже, ризик має математично виражену імовірність
настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути
розрахована з досить високим ступенем точності.
ЛІТЕРАТУРА
Математичні методи розрахунку фінансових ризиків. – К., 1999.
Основи фінансового менеджменту. – К., 2001.
Формалізація ризиків у менеджменті. – К., 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
