UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТактика лікаря при визначенні діагноза (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3079
Скачало261
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Тактика лікаря при визначенні діагноза”

 

Слово "діагноз" означає "глибинно пізнаний", "остаточно (наскрізь)

вивчений". Очевидно, і в понятті "діагноз хвороби" мають бути збережені

його семантична ємність і потенційний діапазон охоплювання явищ.

 

Сформулювати діагноз хвороби неможливо без попереднього розпізнання

квазипатичного (підвищений рівень систем збереження гомеостазу), але без

"поломки", без руйнування структур організму — клітини, сполучної

тканини, і патологічного (порушення цілості будь-якої тканини на

будь-якому рівні) процесів, установлення нозологічного рівня (уточнення

типу патологічного процесу). У діагнозі повинен бути відображений

неповторний "малюнок" конкретної хвороби, найхарактерніші її ознаки:

локалізація патологічного процесу, його характер, зв'язок з етіологічним

чинником, розвиток процесу у часі.

 

Науково-технічні досягнення збагатили медицину ефективними методиками

діагностики, що допомогло виявленню нових численних ознак захворювань на

субмолекулярному, електрофізіологічному і навіть молекулярному рівнях.

Ці нові захворювання у свою чергу виявили незвичні поєднання їхніх

ознак, а відповідно і "нових" хвороб, виокремлення яких стане можливим

лише за допомогою складних біохімічних методів у процесі клінічної

ідентифікації.

 

Як відомо, процес діагностики включає: 1) оцінку симптомів; 2)

встановлення попереднього діагнозу; 3) диференціальний діагноз; 4)

встановлення клінічного діагнозу; 5) аналіз причинно-наслідкових

зв'язків.

 

Оцінка симптомів починається із з'ясування провідного (головного)

симптому, який змушує людину звернутися по медичну допомогу. Цей симптом

називають основною скаргою хворого. В ідеалі вона загострює увагу на

причинах і мотивах, що спонукають хворого звернутися до лікаря: увага

лікаря концентрується переважно на проблемі, яка найбільше турбує

хворого. Основна скарга є стрижнем усього діагностичного процесу.

 

Як уже було сказано, на першому етапі діагностики лікарі часто прагнуть

зосередитися на головному. У такий спосіб функціонує людське око: воно

фокусується на тому, що перебуває у полі зору. Все решта сприймається як

фон — менш значуща частка простору. Можна перевести погляд з вибраного

об'єкта на фон і навпаки, але неможливо чітко виокремити те чи те

одночасно.

 

Некритичне ставлення до такого "фокусування" призводить до того, що

лікарі на початку розмови з хворим беруть її під свій контроль.

 

Тенденція повністю контролювати розмову з хворим глибоко вкорінилась у

поведінку лікарів. У багатьох випадках вони дивляться на цю розмову так

само, як прокурор на допит свідків або дані експертів. На перший погляд,

такий жорсткий контроль підвищує ефективність роботи лікаря, і деколи це

дійсно так. Одначе, якщо зважити на відомий ефект фокусування, то не

дивно, що після зосередження на одному Із симптомів ми з великими

труднощами змінюємо перше враження. Те, що потрапило в поле зору, важко

розглядати потім як фон. Таким чином, ефект фокусування стримує хід

лікарської думки, робить мислення менш гнучким. Якщо перша скарга

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ