UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку охорони здоров’я в Україні. Особиста гігієна медичного персоналу (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2601
Скачало489
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Історія розвитку охорони здоров’я в Україні. Особиста гігієна медичного

персоналу”

 

Наприкінці XI ст. у бібліотеці Ярослава Мудрого нагромадилося уже

багато творів, серед яких були книги медично-біологічного змісту, що

описували цілий ряд лікувальних рослин, метали, опій, перебіг

захворювань, будову людського тіла, тодішні уявлення про фізіологію

людини.

 

Досить добре на ті часи в Русі була зорганізована опіка над хворими і

каліками. "Церковний Устав" князя Володимира доручав церквам і

монастирям організацію різних доброчинних установ (шпиталів, притулків

для старих, сліпих, калік). На утримання хворих та інвалідів Володимир

встановив великий податок.

 

У статуті про церковні суди вже згадується про лікарів як про окрему

групу людей та про існування лікарень.

 

У різних державних актах того часу зустрічаємо рекомендації гігієни і

накази добре ставитися до хворих. Наприклад, у "Повчанні..." Володимир

Мономах пише: "Куди підете чи де зупинитеся — напоїте і нагодуйте

жебрака і подорожнього і хворого відвідайте, покійника проводіте, бо ми

всі смертні". У "Руській правді" вказано право потерпілого вимагати від

винуватця гроші на лікування.

 

У той час лікуванням хворих переважно займалися монахи. Наприклад,

"Печорський патерик" згадує про лікарів св. Антонія Печерського, св.

Алімпія, св. Пимена, св. Козьму, св. Агапія, Дем'яна Пресвітера та ін.

 

Але були на Русі і лікарі-чужинці: греки, вірмени та ін. Князь Володимир

Великий посилав свого лікаря (Івана Смеру) в Грецію для поповнення

знань.

 

У XII ст. відомим був лікар Петро Сиріянин. Лікуванням займались і

народні медики: знахарі, відуни, лечці, знавці зел та ін.

 

Велику роль у лікувальних справах посіли жінки з вищих верств

тогочасного суспільства. За історичними даними, дочка чернігівського

князя Єфросинія була знайома з медичною літературою того часу. Княгиня

Анна Всеволодівна, яка заснувала першу світську (жіночу) школу, —

сприяла викладанню медицини в цій школі.

 

Але на той час у всій Європі медицина знаходилася на стадії первісного

розвитку.

 

За історичними джерелами, перший шпиталь для лікування хворих та

перебування інвалідів побудував на Русі в 1070 р. св. Феодосій

Печерський.

 

Першим відомим нам в історії вченим-медиком була княгиня Євпраксія —

Зоя. Онучка Володимира Мономаха, вона народилася в 1108 р., одержала

добру освіту, цікавилася народною медициною. В юному віці з успіхом

почала лікувати хворих, за що в народі одержала назву "Добродії". В 1122

р. виходить заміж за візантійського царя Іоана Комнена, прийнявши під

час коронації ім'я Зоя. Переїзд до Візантії дав можливість Євпраксії—Зої

доповнювати та поглиблювати свої знання в галузі медицини. З давніх

часів у Візантії працювало немало видатних лікарів.

 

Першою видатною постаттю в українській медичній науці після Євпраксії

був Юрій Дрогобич (бл. 1450—1494). Справжнє прізвище Котермак, народився

в м. Дрогобичі біля Львова. Закінчив Краківський університет і одержав

звання магістра. Продовжив навчання в Болонському університеті, став

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ