Реферат з медицини
Гігієнічні вимоги до житлових приміщень
План
Гігієнічні вимоги до житлових приміщень та умов проживання в них.
Мікроклімат житлових приміщень.
3. Причини вологості в житлових приміщеннях і заходи боротьби з ними.
Гігієнічні вимоги до жител і умов проживання в них
Житло є одним із найважливіших факторів зовнішнього середовища. З ним
тісно пов’язане все життя людини, воно захищає від несприятливих
метеорологічних факторів, є місцем роботи, відпочинку, сну. Відсутність
у квартирі необхідного санітарно-гігієнічного мікроклімату негативно
впливає на дихання, теплообмін, вищу нервову діяльність, інші
фізіологічні функції організму. Розміри і пропорції приміщень,
архітектурно-просторове вирішення квартири, колір та спосіб оздоблення
стін мають вплив на емоційний статус людини.
Тісний зв’язок між житловими умовами і станом здоров’я є давно відомим
фактом. Доведено, що смертність серед мешканців щільнонаселених квартир
в 1,5-2 раза вища, ніж у людей, які проживають у просторих приміщеннях.
Найбільш типовою хворобою тісних квартир є легеневий туберкульоз.
Надзвичайно легко можуть розповсюджуватись і такі інфекції, як грип,
кір, скарлатина, дифтерія, кашлюк, вітряна віспа.
При проведенні профілактичних заходів вирішальне значення має
забезпечення житлових приміщень достатнім повітрообміном. Разом із тим,
тісні приміщення при санітарному не благополуччі можуть сприяти
виникненню і поширенню кишкових інфекцій та гельмінтозів. А з
перебуванням у вогких і холодних приміщеннях не без підстави пов’язують
виникнення ангін і ревматизму. Вогкість, крім того, сприяє розвитку
грибків, які руйнують дерев’яні частини будівлі й спричиняють появу
неприємного специфічного запаху в приміщенні. Тривале перебування у
перенаселених, забруднених і гамірних приміщеннях зумовлює зниження
загальної опірності організму, погіршує сон і перешкоджає цілющій дії
природних факторів.
Повноцінне в гігієнічному відношенні житло повинно бути достатньо
просторим, сухим, мати сприятливий мікроклімат, чисте повітря, важливо,
щоб у нього потрапляло сонячне світло. Так, при вивченні впливу на
здоров’я дітей планування квартир і, насамперед, орієнтації кімнат,
встановлено, що найбільша захворюваність спостерігалась при північній
орієнтації, найменша – при південній.
Виявлено залежність між кількістю поверхів будинку і захворюваністю його
мешканців. У висотних житлових будинках більше 9 поверхів з кожним
поверхом погіршуються фізичні властивості й хімічний склад повітря.
Зростають температура, вологість, концентрація оксиду вуглецю і пилу,
збільшується захворюваність на так звані аерогенні інфекції (гострі
катари верхніх дихальних шляхів, ангіни, вірусний грип, дитячі
повітряно-крапельні інфекції, тонзиліти, ларингіти тощо).
Найчутливіші до несприятливих житлових умов діти і люди похилого віку.
Так, із збільшенням житлової площі захворюваність дітей різко
зменшується. Дослідження багатьох учених-гігієністів свідчать про те, що
чим більше в одній кімнаті проживає людей, тим більша їхня
захворюваність, особливо дітей і літніх людей. А одночасне проживання в
одній квартирі двох сімей призводить до збільшення захворюваності
мешканців у 2 рази, переважно за рахунок ураження органів кровообігу і
нервової системи.
Таким чином, житло, яке відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, має
велике оздоровче значення. Дослідження вітчизняних учених показали, що
43-59 % тижневого часу і 80-86 % вихідного (позаробочого) часу людина
проводить вдома. Тому для ефективного відпочинку і ліквідації нервової
перевтоми, крім певних гігієнічних вимог, слід забезпечувати повний
психічний відпочинок. Житло виконує багато функцій: задоволення
фізіологічних потреб (сон, особиста гігієна, харчування, заняття
фізкультурою і спортом); спілкування і культурна діяльність (відпочинок,
розваги, сімейне спілкування); виховання і навчання дітей; ведення
домашнього господарства (готування їжі, догляд за дітьми, прибирання,
прання тощо); професійна діяльність, самоосвіта, любительські заняття.
Ці функції, що виконуються людиною, визначають необхідний набір
приміщень у квартирі для сімей різного демографічного складу.
При гігієнічній характеристиці житлових будівель слід враховувати
властивості будівельних матеріалів, насамперед їх теплоємкість. У цьому
відношенні цегла; дерево цілком відповідають гігієнічним вимогам, дещо
їм поступаються великопанельні блоки і конструкції.
За нормативами, які діяли ще донедавна, рекомендована житлова площа на 1
людину повинна бути не менше 9 м2. Однак зараз гігієністи вважають, що
мінімальна житлова площа на 1 людину повинна бути не меншою 13-15 м2.
Мікроклімат житлових приміщень
При оцінці мікрокліматичних умов житла основне значення має його
температурний режим. Так, взимку оптимальна температура в приміщенні
повинна становити 18-19 °С (для помірного поясу) і 17-18 °С (для
жаркого). Відносна вологість повітря (при температурі повітря 18-20 °С)
має бути в межах 40-60 %. Третій компонент мікроклімату – швидкість руху
повітря, яка в зимову пору року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.
У кінцевому підсумку вимоги до мікроклімату в житлових приміщеннях
зводяться до того, щоб людина, вдягнена в легкий одяг і взуття, яка
знаходиться тривалий час в малорухливому стані, не мала неприємних
відчуттів: охолодження чи перегрівання.
Причини вологості в житлових приміщеннях і заходи боротьби з нею
Внаслідок неправильної експлуатації житла або через технічні порушення
при його будівництві в житлових приміщеннях виникає вологість. Причини
вологості можуть мати експлуатаційний характер – недостатнє опалення у
зимовий період, перенаселення житла, прання і сушіння білизни, готування
їжі при недостатній вентиляції. Застосування вологоємких будівельних
матеріалів, в’язких розчинів, відсутня або недостатня гідроізоляція,
дефекти покрівлі та ринв, розташування будинку в улоговині, яка погано
освітлюється та провітрюється тощо також сприяють появі вологості.
Підвищення вологості у приміщенні погіршує умови проживання І негативно
впливає на організм людини. Перш за все у приміщенні підвищується
відносна вологість повітря, в результаті чого на стінах, шпалерах,
меблях, підлозі з’являється пліснява, розвиваються бактерії, грибки, які
мають неприємний запах і руйнуються дерев’яні деталі будівлі, меблі.
Особливо це сприяє появі різних захворювань. Крім того, вогкість
підвищує тепловіддачу організму — людина у вологому приміщенні постійно
мерзне. Це призводить до загострення тонзилітів, виникнення ангін,
катарів верхніх дихальних шляхів. Порушення терморегуляції в цілому
сприяє виникненню ревматизму, радикуліту, невралгії, загостренню
туберкульозу.
Особливо небезпечне охолодження для людини, яка спить у вологому
приміщенні.
При появі перших ознак вогкості приміщення треба добре опалювати і
провітрювати, регулярно витирати воду з предметів і стін. Не слід
заставляти вологі стіни меблями, завішувати килимами, заклеювати
шпалерами, тому що доступ повітря до стін закривається. Заклеєна
шпалерами стіна “не дихає”, тобто немає обміну між внутрішнім повітрям і
зовнішнім.
Систематичне провітрювання і хороше опалення квартири попереджують появу
вогкості в житлі. Для об’єктивної оцінки ступеня відволоження стін
визначають вміст води в штукатурці, він не повинен перевищувати 2 %.
Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом.
Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21
% кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон,
водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість
водяних парів. При диханні склад повітря змінюється. Видихуване людьми
повітря містить менше кисню і більше діоксиду вуглецю тощо (табл. 1.).
У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду
вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами
життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції.
В таких умовах погіршується самопочуття і з’являється відчуття нечистого
(спертого) повітря. Встановлено, що паралельно із збільшенням кількості
С02 зростає в повітрі вміст і інших продуктів життєдіяльності людей, які
одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу
антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні,
альдегіди, органічні кислоти, діетиламін, крезол, фенол тощо.
Таблиця 1.
Зміна складу і властивостей повітря при диханні
Показники якості Атмосферне повітря Повітря, яке видихається
Кисень близько 21 % 15,5- 18,0%
СО2 0,03-0,04 % 2,5-5,0 %
Пари води різна кількість насичене
Температура різна 35-37°
Крім згаданих сполук, в повітря закритих приміщень може надходити більш
як 100 летких речовин, які утворюються при розкладанні органічних
речовин на поверхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, виділяються із
полімерних матеріалів.
Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які можуть
забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прийняли досить
зручний показник – вміст діоксиду вуглецю, який запропонований ще М.
Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято вважати: якщо
концентрація СО2 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в приміщенні
можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % – допустимою
лише для короткотривалого перебування (наприклад, у кінотеатрах).
Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значення й
іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить
легких електровід’ємних іонів.
У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а
також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вважається досить
добрим індикатором чистоти повітря. Експериментально підтверджено
негативну дію деіонізованого повітря. У людей з’являються сонливість,
головний біль, підвищується артеріальний тиск, збільшується кількість
недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його
збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3.
Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроорганізми
(бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знаходяться на
поверхні пилинок, з якими переносяться потоками повітря. У повітрі
закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема
патогенних.
При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість
краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні
утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря
до 20000 мікробів, а хвора – до 150000. Бризки слини при цьому
розлітаються в повітрі на віддаль до декількох метрів. Тривалість
знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі
краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька
секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в
повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними
потоками на велику відстань.
Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною
інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення
стійкість патогенних мікроорганізмів до висушування, що визначає
можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю.
Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а)
повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скарлатина, менінгіт,
вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберкульоз, сибірка, гнійні
Інфекції, натуральна віспа).
З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його
негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію
приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфікуючих речовин,
забезпечення достатнього природнього освітлення, ізоляція хворих,
опромінення повітря бактерицидними лампами.
Використана література:
Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А.,
Серегета В.М., Бойчук Б.Р. та ін. / За ред. Кондратюка. – Тернопіль:
Укрмедкнига, 2003. – 592 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
