Реферат на тему:
ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Успіх стаціонарного лікування хворих залежить від багатьох чинників.
Перш за все, це оптимізація лікарняного середовища. Для успішного
лікування та швидкого видужання хворих необхідні сприятливі умови
перебування: світло, тепло, достатній простір, добре інсольована і
вентильована палата, зручне ліжко, спокійні умови оточення, здоровий
відпочинок, раціональне і дієтичне харчування, добре
санітарно-гігієнічне обслуговування, достатнє озеленення території для
прогулянок на свіжому повітрі, повний соматичний і психічний комфорт.
Створення гігієнічних умов є важливим фактором у запобіганні
госпіталізму, перш за все внутрішньолікарняній інфекції. Це актуально не
лише для Інфекційних, але й усіх інших відділень. Так, у стаціонарах
різних країн на госпітальну інфекцію хворіє від 3,9 до 9,9 % усіх осіб,
які лікуються. Насамперед є це післяопераційні гнійно-септичні та інші
ускладнення, зараження грипом, гепатитом В, СНІДом, туберкульозом,
дитячими інфекційними захворюваннями тощо.
Особливо високого рівня гігієнічного забезпечення вимагають впровадження
таких нових методів діагностики і лікування, як радіонукліди та Інші
джерела Іонізуючих випромінювань, електронні мікроскопи, лазери,
бароопераційні, найновіші фізіотерапевтичні устаткування, операції з
трансплантації органів, застосування різноманітних полімерних
матеріалів, бактерицидних барвників, дезінфекційних, мийних засобів
тощо.
Зразкове дотримання вимог гігієни в лікарні, проведення
санІ-тарно-освітньої роботи серед персоналу і хворих допомагають стати
лікарні школою гігієнічних навичок для хворих.
На медичний персонал можуть впливати також професійні шкідливості.
Хірурги, реаніматологи-анестезіологи, акушери-гінекологи, персонал
психіатричних лікарень тощо й операційні медичні сестри зазнають
нервово-психічного і фізичного напруження, анестезіологи та інші – дії
хімічних факторів, персонал рентгенологічних, фізіотерапевтичних,
бароопераційних та інших відділень – фізичних факторів,
внутрішньолікарняного інфікування тощо, черговий персонал працює вночі.
Процес створення оптимальних гігієнічних умов у
лікувально-профілактичних закладах визначається особливостями планування
й забудови земельної ділянки, упорядкуванням та внутрішнім плануванням
будинків, їх санітарно-технічним благоустроєм, а також санітарним станом
під час експлуатації.
Улаштування та організація діяльності лікувально-профілактичних
закладів, згідно з гігієнічними вимогами, дають можливість створити
найкращі умови зовнішнього середовища для хворих; сприяють впровадженню
лікувально-охоронного режиму; запобігають виникненню
внутрішньо-лікарняних інфекцій; полегшують лікувальну роботу медичного
персоналу; сприяють якнайшвидшому видужанню хворих та забезпеченню
оптимальних умов для діяльності медичних працівників. Адже без
відповідних гігієнічних умов терапевтичні дії є безсилими.
Існують чотири основні системи забудови лікарняних комплексів:
децентралізована, централізована, змішана та централізовано-блочна.
При децентралізованій, або павільйонній, системі забудови лікарняний
заклад складається з ряду окремих, порівняно невеликих, малоповерхових
корпусів (павільйонів), в яких розміщуються різні за профілем лікувальні
відділення. Слід відзначити, що її перевагою є добра ізоляція відділень
лікарні між собою, що, у свою чергу, полегшує запровадження
лікувально-охоронного режиму і запобігає виникненню
внутрішньо-лікарняних інфекцій.
Централізована система забудови характеризується тим, що лікувальний
заклад міститься в одному багатоповерховому будинку, при цьому
здешевлюється будівництво і полегшується експлуатація
санітарно-технічних служб, скорочуються шляхи пересування хворих і
медичного персоналу від окремих відділень до діагностичних і
фізіотерапевтичних кабінетів.
Змішана система забудови лікувально-профілактичних закладів передбачає
об’єднання в одному головному корпусі лікарні загально-соматичних
відділень, лікувально-діагностичних кабінетів, лабораторій,
централізованого приймального покою тощо. Разом із тим, в окремих
будинках розміщуються поліклініка, інфекційне та пологове відділення,
секційна І господарські служби. Ця система поєднує позитивні властивості
децентралізованої та централізованої систем.
Зараз частіше застосовують централізовано-блочну систему, при якій
лікарня складається з декількох корпусів (терапевтичного, хірургічного
тощо), зблокованих в одне ціле. У цьому випадку краще використовуються
позитивні сторони централізованої системи будівництва. За допомогою
підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять
хворих, пересувну лікувально-діагностичну апаратуру і різноманітні
вантажі, що дозволяє більш ефективно застосовувати можливості
лікувального закладу.
Основним елементом архітектурної композиції при застосуванні
централізовано-блочної системи є головний корпус –
лікувально-діагностичний блок, до якого приєднуються стаціонар і
поліклініка. Такий варіант, у свою чергу, забезпечує як централізацію
медичних процесів, так і використання обладнання та реалізацію принципу
ізоляції окремих лікувальних відділень. ЦентралІзовано-блочна система
дозволяє об’єднати функціонально однорідні підрозділи і створити
відповідні комплекси (операційний, стерилізаційний,
рентгенодіагностичний, лабораторний тощо).
У західних країнах через обмежену площу земельної ділянки часто будують
централізовано-блочні лікарні у декілька наземних і 2-3 підземні
поверхи, в яких розміщують операційний комплекс, стерилізаційний відділ,
бомбогазосховище, господарські та допоміжні служби тощо. При цьому на
сьогоднішній день технічні і інженерні можливості дозволяють повністю
забезпечити кондиціонування повітря, раціональне опалення та освітлення
і створити на всіх об’єктах нормальні й стабільні умови праці.
В Україні однаковою мірою функціонують лікарні всіх систем. Оскільки
наука і техніка, в тому числі й медицина, технологія лікарської справи,
санітарна техніка, постійно зазнають вдосконалення, поглиблення і
наукового розвитку, в нас постійно перебудовуються і добудовуються
лікарняні будівель.
Особливі вимоги пред’являють до лікарняної ділянки. При розміщенні
лікарні на околиці населеного пункту легше вибрати ділянку, достатню за
розмірами й озелененням. Тут менше шуму, пилу і гігієнічного комфорту
значною мірою залежить від місце розташування та інших чистіше повітря.
Тому туберкульозні, психіатричні лікарні або реабілітаційні центри,
непов’язані з амбулаторним прийомом хворих, часто будують навіть за
межами населеного пункту. Амбулаторії, щоб наблизити медичну допомогу до
населення, доцільно розміщувати у центрі району обслуговування. А
лікарні загального типу, які мають стаціонар і поліклініку, нерідко
розташовують у межах селітебної зони.
Земельна ділянка повинна знаходитися з навітряного боку і на значній
відстані від джерел шуму та об’єктів забруднення повітря. Необхідно, щоб
рівень шуму на її території в денний час не перевищував 45 дБ, у нічний
– 35 дБ.
Земельна ділянка лікувально-профілактичного закладу повинна
розташовуватись на добре інсольованій та провітрюваній території.
Бажано, щоб вона знаходилась поблизу від водопровідної мережі,
каналізаційних комунікацій, джерел водопостачання та якомога далі від
місць спуску стічних вод, а також поза зоною впливу промислових
підприємств та інших джерел забруднення навколишнього середовища. Площа
земельної ділянки для лікарень загального типу, залежно від загальної
кількості ліжок, повинна складати від 80 до 300 м2, для дитячих лікарень
– від 135 до 250 м2з розрахунку на 1 ліжко. Для лікарень, що розташовані
у приміській зоні, площа земельної ділянки збільшується, порівняно з
вказаними, на 15-20 %.
Вибираючи земельну ділянку під забудову, необхідно мати відомості про
те, що раніше було розташовано на цій території. Недопустимо
використовувати ті ділянки, на яких були розміщені склади
отрутохімікатів, радіоактивних речовин, сміттєзвалища тощо, а також якщо
рівень залягання ґрунтових вод становить менше 1,5 м до підошви
фундаменту.
На земельній ділянці виділяють ряд, функціональних зон: зону лікувальних
корпусів для неінфекційних хворих, зону інфекційного та пологового
відділень, зону поліклініки, зону радіологічного та патологоанатомічного
корпусів, садово-паркову та господарську зони. Ділянка повинна мати
окремі в’їзди до лікувальних корпусів і господарської зони та
патологоанатомічного відділення.
До складу лікарні загального типу входять:
1) приймальне відділення;
2) стаціонар із терапевтичним і хірургічним, акушерсько-гінекологічним,
дитячим, інфекційним, анестезіологічно-реанімаційним, радіологічним
відділенням, відділенням переливання крові з банком крові та
кровозамінників тощо;
3) поліклініка;
4) лікувально-діагностичні підрозділи з відділеннями функціональної
діагностики, рентгенодіагностики, фізіотерапевтичним, реабілітації та
лікувальної фізкультури;
5) патологоанатомічне відділення з моргом;
6) допоміжні служби – харчоблок, пральня з дезкамерою, центральний
стерилізаційний відділ, майстерні з ремонту медичної техніки й
апаратури, гараж, овочесховище тощо;
7) адміністративно-господарська частина – канцелярія, медичний архів,
бібліотека тощо.
Розміщення всіх вищезазначених підрозділів у лікарняних будівлях
залежить від системи лікарняного будівництва. Будинок поліклініки
розташовують ізольовано на відстані 30-50 м від лікувальних корпусів.
Необхідно, щоб вхід у поліклініку був окремим.
Площа забудови лікарні повинна становити 12-15 %, зона зелених насаджень
– не менше 60 %, решта території – пішохідні й проїжджі дороги. Ширина
захисної зеленої смуги за периметром ділянки – 15-30 м.
Смуги зелених насаджень повинні бути розташовані між функціональними
зонами лікарень шириною 15 м. Санітарний розрив між лікувальними
корпусами та харчоблоком, патологоанатомічним корпусом і захисною смугою
зелених насаджень – не менше ніж 30 м. Патологоанатомічний відділ з
моргом розміщують в ізольованому місці, якого не видно з вікон лікарні.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
