.

1. Предмет та завдання курсу “Міжнародна економіка”. 2. Суть та форми міжнародних науково-технічних відносин (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 19138
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету “Міжнародна економіка”

ПЛАН

1. Предмет та завдання курсу “Міжнародна економіка”

2. Суть та форми міжнародних науково-технічних відносин

1. Предмет та завдання курсу “Міжнародна економіка”

Міжнародна економіка – це  система міжнародних економічних відносин, яка
функціонує на національному та інтернаціональному рівнях.

Міжнародна економіка – це  сукупність національних господарств,
пов’язаних між собою системою міжнародних економічних відносин. Отже,
Міжнародна економіка – це світове господарство, яке проявляється у
функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне
суспільне виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих
відносин з допомогою певної суспільної форми виробництва.

Суспільна форма виробництва – це різні форми власності на засоби
виробництва властиві ринковій економіці.

Міжнародна економіка та місце курсу в системі інших наук. При вивченні
даного курсу застосовуються методи:

– системного аналізу, він означає, що про вивченні міжнародної економіки
слід виділити окремі структурні елементи і вивчати кожен зокрема.

– діалектичний метод передбачає пошук діалектичних суперечностей
міжнародної економіки та шляхів їх розв’язання.

– метод економічного аналізу означає застосування при дослідженні
методів теоретичного і практичного аналізів механізму дії використання
економічних законів і т. д.

– статистичний метод передбачає використання та аналіз фактичного
матеріалу, який характеризує міжнародну економіку.

– метод економічного моделювання, балансовий та картографічний методи.

Комплексне застосування вказаних методів дозволить отримати достовірні
дані про реальні процеси розвитку міжнародної економіки.

Міжнародна економіка тісно пов’язана і опирається на такі економічні,
дисципліни, як основи економічної теорії, економічна географія,
мікроекономіка, макроекономіка, розміщення продуктивних сил, міжнародні
економічні відносини, а також міжнародні відносини та міжнародне право.

Міжнародна економіка – тотожна поняттю світове господарство, а тому вона
є складовою частиною економічної теорії. В основи економічної теорії
входять  мікроекономіка, макроекономіка та міжнародна економіка
(мегаекономіка).

Сфера дії та форми міжнародної економіки. Перш ніж розглянути структуру,
з’ясуємо про об’єкти і суб’єкти міжнародної економіки.

Об’єкти міжнародної економіки – це те, на що спрямована господарська
діяльність суб’єктів світового господарства (предмет їх господарських
відносин):

– експорт (імпорт) товарів;

– експорт (імпорт) послуг;

– міжнародний поділ праці: міжнародна спеціалізація та кооперування
виробництва;

– фінансові операції;

– науково-технічні зв’язки;

– експорт (імпорт) капіталу;

– спільне підприємництво;

– оренда машин і обладнання і т. д.

Суб’єкти міжнародної економіки – це фізичні і юридичні особи, що беруть
участь у здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів,
угод, до них відносяться:

– держава;

– групи держав (інтеграційні об’єднання держав);

– транснаціональні компанії (ТНК) – фірми , спільні підприємства.

Сфера міжнародної економіки – це  зовнішні по відношенню до системи
міжнародних економічних відносин умови її розвитку.

Система міжнародних економічних відносин – це  динамічна сукупність
взаємозв’язків суб’єктів світового господарства, яка проявляється як
цілісне утворення.

Середовище міжнародних економічних відносин (МЕВ):

економічне;

політико-правове;

технологічне;

соціально-культурне;

Передумовами та формами становлення й розвитку системи   міжнародних
економічних відносин є наступні:

– інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання
продуктивними силами та виробничими відносинами національних кордонів;

– міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній   спеціалізації
та міжнародному кооперуванні виробництва;

– міжнародна  економічна інтеграція – процес взаємопереплетення

національних господарств та формування міжнародного суспільного

виробництва.

Структура курсу міжнародна економіка:

1. міжнародна торгівля товарами та послугами;

2. міжнародний кредит та інвестиційні відносини;

3. міжнародні валютні відносини;

4. міжнародні науково-технічні відносини;

5. міжнародне переміщення робочої сили ;

6. світова економічна інтеграція.

2. Суть та форми міжнародних науково-технічних відносин

Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами
світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових
досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:

– спільному проведенню науково-дослідних робіт;

– спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і
стандартів;

– обміну результатами наукових робіт;

– проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);

– впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні
відносини можна класифікувати на:

– обмін загальною науково-технічною інформацією;

– укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;

– здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних
проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);

– спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;

– кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль
партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);

– міжнародні науково-виробничі об’єднання: 

– міжнародні науково-дослідні організації;

– міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних
досліджень в Дубліні);

– міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у
Варшаві);

– міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню –
інститут ім. Патона);

Форми міжнародних науково-технічних відносин:

– обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);

– “ноу-хау” – надання технічного досвіду, новинок і секретів
виробництва;

– інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання,
монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

– міжнародні виставки та ярмарки;

– міжнародні зв’язки між науковими установами;

– підготовка та перепідготовка кадрів;

Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення
науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій
діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:

– вибір і придбання технології;

– адаптацію і освоєння нової технології;

– розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з
врахуванням потреб національної економіки;

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

– зростання швидкими темпами НТП;

– посилення нерівномірності економічного розвитку держав;

– закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є
важливим засобом подолання технічної відсталості;

– монополізація НТП крупними фірмами;

– загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому
ринку.

Основні канали передачі технологій:

– внутріфірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової
торгівлі ліцензіями);

– міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших
угодах з іноземними фірмами;

– зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними
поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і
на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові
розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій
(обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не
уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і
т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми
(ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:

– інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних,
патенти, довідники і т.д;

– конференції, виставки, симпозіуми, семінари;

– навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які
здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;

– міграція вчених і спеціалістів “відплив мозку” з наукових структур;

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на
непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:

– продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів,
обладнання, технологічних ліній, і т.д;

– іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних
товарів, а також лізингом;

– продажа патентів;

– продажа ліцензій, на всі види запатентованої власності;

– продажа “ноу – хау”;

– спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;

– інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або
оформляється ліцензійним договором.

Використана література:

1. Авдокушин Є.Ф., Международные экономические отношения, – М., 2001.

2. Ломакин В.К. Мировая экономика, –  М.  1998.

3. Международные экономические отношения. (Под ред. В. Е. Рыбалкина.
Третье издание). – М. 1999.

4.Овчинников Г. П. Международная экономика. Изд. Санкт-Петербург, 2002.

5.Світова економіка: Підручник /А. С. Філіпенко, – К.: Либідь, 2000.

6.Міжнародна економіка / За ред. Ю. Г. Козака. – Київ 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020