UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПам’ятки писемності (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1954
Скачало403
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Пам’ятки писемності”

 

           Те, що пам’яток стародавньої писемності обмаль, можна

пояснити тогочасним способом писання: повсякденні записи вірогідно

робилися на навощених дерев’яних дощечках або на бересті — матеріалі,

який погано зберігається. Проте, знаходять чимало писарських

інструментів, так званих стилів. Добре збереглися графіто, накреслені на

свіжій, ще не обпаленій глині. Горщики з написами часто мають вигляд

речей повсякденного вжитку, простих, ліплених вручну, що свідчить про

їхнє місцеве походження. Деякі з цих графічних зображень вважають за

тавра або тамги (знаки власності) майстрів.

 

До пам’яток старослов’янського письменства належить ділова документація,

художня література, культурно-релігійні твори, апокрифи, проповідницька

проза, світська поезія та ін.

 

Письменники-полемісти, намагаючись писати народною мовою, не завжди

могли обійтися без книжних слов’янських виразів та фразеології. А ті, що

хотіли писати церковнослов’янською не завжди досконало володіли нею.

Отже, й виникла мова, середня між слов’янською і народною.

 

У Києві на початку ХVІІ ст. виник другий культурний осередок, який

об’єднав освічених людей навколо Київської колегії. Петро Могила

домагався, щоб у Київській колегії суворо дотримувалися орфографії

старослов’янської мови. Крім того, саме під його тиском колегія

переходить на викладання наук за зразками єзуїтських колегій, а, отже,

широко впроваджується латинська мова. Це, звичайно, відкинуло проблеми

розвитку народної мови далеко назад. У науці на довгий час запанувала

богословська схоластика, яка дуже зашкодила багатьом письменникам,

витравивши з їхніх творів національні риси.

 

        У 1619 p. вийшла друком книжка Мелетія Смотрицького “Грамматики

словенския правилное синтагма”. Як вказують мовознавці, ця граматика

була не стільки слов’янською чи церковнослов’янською, скільки близькою

до спільних властивостей руських діалектів. Не завжди знаючи, як

вимовлялися звуки у слов’янській мові, Мелегій Смотрицький передавав їх

по-руськи. Проте, це була перша граматика, якою користувалися в Україні,

Білорусі й Росії ще кілька століть. Склалася ситуація, коли писали

по-слов’янському, а читали (вимовляли) по-руськи, тобто народною

українською.

 

       Під впливом цієї граматики складалося чимало шкільних

підручників, які сприяли поширенню грамотності серед простого люду.

Наприклад, граматика луцького єпископа Афанасія Пузини, що була

видрукувана в Крем’янці 1638 p. За граматикою Мелетія Смотрицького також

укладалися й букварі ХVІІ — ХVІІІ ст. Цінним в його граматиці було

спрощення надрядкових знаків, які утруднювали читання, введення літери Ґ

замість африкати КГ, яка вживалася в словах кгрунт, кганок і подібне.

Однак він залишив ще чимало вже “неживих” літер (ё, ы, ъ та ін.).

 

Найдосконалішим серед словників цього часу став “Лексиконъ

славєноросскій и имень тлёкование...”, що вийшов друком 1627 p. Його

автор Памво Беринда вперше у східнослов’янській філології застосував

наукову обробку словникового матеріалу, використав усі відомі на той час

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ