UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль мови в процесі відродження української державності (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5695
Скачало1251
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Роль мови в процесі відродження української державності”

 

Важливу роль у державі відіграє мова корінного населення. Зрештою, з

мови починається сама держава. У мові - важлива суть існування держави,

її сила і могутність. Без рідної мови не має народу як нації. Поетично і

влучно сказав про це відомий письменник Панас Mирний, який назвав мову

найдорожчим скарбом народу. Він писав: "Мова - така ж жива істота, як

народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть

задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від

других людей

 

Перш ніж говорити про роль мови в процесі відродження української

державності, слід охарактеризувати в загальних рисах стан української

мови, з яким наша держава прийшла до незалежності. Цей стан визначила

національна політика імперського центру у його останній радянській

іпостасі. Метою її було формування з багатонаціонального населення

Радянського Союзу єдиного народу. Головними чинниками консолідації

виступали єдина ідеологія, соціальна уніфікація і домінування російської

мови, а також спланована стратегія, котра в радянській етнології

одержала назву лінгво-етнічної міксації, тобто постійне вимішування

людності з метою зменшення в республіках питомої ваги корінного

населення.

 

Водночас претензії комуністичного режиму на всесвітнє панування

змушували владу вдаватися до демонстрації зовнішніх атрибутів

рівноправності національних республік. У Конституції УРСР було записано,

що вона зберігає за собою право вільного виходу з СРСР, республіка мала

свою символіку – прапор, герб і гімн. Разом з тим у символіку

закладалась семантика ущербності, фіктивності статусу республіки. Прапор

відрізнявся від загальнорадянського лише блакитною смугою, герб дублював

герб СРСР, певну відмінність мало тільки внутрішнє його тло – земну кулю

в гербі СРСР заміняло декоративне коло герба УРСР. Український

радянський гімн у кожній строфі підкреслював належність республіки до

Радянського Союзу.

 

Подібну мету переслідувала і мовна політика режиму, хоча її реалізація

потребувала більших зусиль і тривалішого часу. Тому більшовицький режим

починаючи з 30-х років не обмежився зовнішньою русифікацією, що

поступово звужувала сферу застосування української мови. Паралельно було

запроваджено керовану згори практику уподібнення її до російської,

перетворення української мови на бліду копію російської, що мало довести

її вторинність і меншевартісність, а відтак і непотрібність.

 

До цього слід додати, що процес безпрецедентної деперсоналізації й

уніфікації суспільного життя у мовній сфері виявились у семантичному

спустошенні й фальшуванні цілих лексичних пластів, передусім тих, що

використовувались у пропаганді.

 

Мовний ідеал, якого прагнув режим, досить чітко сформулював акад.

Білодід у праці "Язык и идеологическая борьба" (К., 1974, с.62):

"Существует единый, однозначный украинский литературный язык с его

установившимися нормами, который устраняет потребность в каких-то

"вариантах", делает несостоятельными всякие вымыслы о них".

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ