UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтарослов’янська мова – мова перших слов’янських писемних пам’яток (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5711
Скачало692
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Старослов’янська мова –

 

мова перших слов’янських писемних пам’яток”

 

СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА — перша писемно зафіксована слов’ян. літ. мова,

створена Кирилом і Мефодієм на базі одного з праслов’ян. діалектів —

солунського — для репрезентації слов’ян. мовою богослужб. і каноніч.

книг. С. м. близька до праслов’янської мови і зберігає багато архаїзмів,

утрачених ін. слов’ян. мовами. Обслуговувала переважно культові потреби.

С. м. називають ще староцерковнослов’янською.

 

Особливо чітко їх ототожнення настає в 11 — 12 ст., коли книги, написані

цією першою літ. мовою слов’ян, потрапляють спочатку до сх. слов’ян, а

від них знову повертаються до південних. Певний час ця мова — тепер уже

просто церковнослов’янська — побутувала також у зх. слов’ян, про що

свідчать «Київські листки» (10 ст.) і «Фрейзінгенські уривки» (10 — 11

ст.), які зберегли моравізми. В цілому ж С. м. використовувалась як

міжнародна, бо, хоч і мала багато рис, спільних для всіх слов’ян.

етносів, все ж кожен із цих етносів уже усвідомлював себе як окр. народ.

 

Старослов’янська мова представлена в пам’ятках, написаних двома

системами письма: кирилицею і глаголицею. Досі немає єдиної думки, яка з

цих систем давніша. Останнім часом переважає припущення щодо первісності

глаголиці, при створенні якої на творчу фантазію Кирила впливали зразки

кількох сх. алфавітів, бо один алфавіт не міг відтворити старослов’ян.

фонетику. Перші церк. тексти були написані, очевидно, глаголицею.

Старослов’ян. пам’ятки походять з різних слов’ян. земель: «Київські

листки» — з Моравії (або Паннонїї), Зографське, Маріїнське, Ассеманійове

євангелія, збірник Клоца і «Синайський псалтир» (11 ст.) — охридський

(південнослов’янський) звід, Савина книга (кін. 10 — поч. 11 ст.),

Супрасльський рукопис (11 ст.), Єнинський апостол (11 ст.) —

преславський (східноболгарський) звід.

 

Старослов’ян. літ. мова належить до південнослов’янських. Її

характеризують такі риси. У фонетиці початкові сполучення ра-, ла-

відповідно до українських (ро-) рі-, (ло-) лі-: равьнъ — рівний (з

ровьный), лакъть — лікоть (з локоть); наявність je на поч. слова або

складу, де в сучас. східнослов’ян. мовах маємо [о]: ?єдинъ — один,

?єзеро — озеро; старослов’ян. [і] відповідає також [і] в рос. і білорус.

мовах, а в укр. — [и]: сила — рос. сила, білорус. сіла, укр. сила; у С.

м. були носові звуки [д] та [е], що передавалися відповідно літерами Ж

та а: мЖжь, женЖ, часть, чадо; (ж — юс велийкий, а — юс малий)

характерною ознакою старослов’ян. мови були голосні неповного творення ъ

та ь — перше було середнім між [о] та [ы], друге між [е] та [і], що

доводить їхня дальша доля, зокрема в укр. мові: у сильній позиції сънъ

дало сон, пьсъ — пес, у слабких позиціях (ненаголошених) ці голосні

зникли. У С. м. короткі голосні виступали після сонорних: грътань,

гръдъ, тръгь, влъкъ; у сучас. східнослов’янських сонорним передують

голосні повного творення: рос. гортань, гордый, торг, волк, укр.

гортань, гордий, торг, вовк — з переходом сонорного [л] в губний [в],

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ