Реферат на тему:
Кошторис як індивідуально-плановий акт, його зміст
та правове значення у кошторисних підрозділах
Основною формою планування витрат підрозділів як центрів
відповідальності є складання їх кошторисів. Кошторис охоплює всі витрати
підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період
незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим
циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої
продукції за певний період, як правило, збігаються. Якщо виробничий цикл
тривалий і змінюються залишки незавершеного виробництва на початок і
кінець планового періоду, такої відповідності немає.
Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як організуюча,
контролююча і стимулююча. Організуюча функція кошторису полягає в тому,
що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, відповідальний
за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм
використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати
роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється
порівнянням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах.
Відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюючої функції
щодо працівників, які впливають на величину витрат і відповідають за
неї. Стимулювання здійснюється через відповідальність за необгрунтовані
витрати і заохочення в їх зниженні.
Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та
відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси.
Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.
Таблиця 1
КОШТОРИС ЦЕХУ НА 200_ р., тис. грн.
Стаття витрат
План
нарік
У тому числі по кварталах
тому чиє
лі по кварта
дах
I
II
III
IV
Матеріали (за вирахуванням відходів)
318,00
79,00
79,80
779,80
79,90
Куповані вироби і напівфабрикати
226,50
56,20
56,50
56,80
57,00
Паливо й енергія на технологічні потреби
16,30
4,00
4,00
4,10
4,20
Основна заробітна плата виробничих робітників
180,00
45,00
45,00
45,00
45,00
Додаткова заробітна плата виробничих робітників
17,00
4,25
4,25
4,25
4,25
Відрахування на соціальні заходи
73,90
18,40
18,50
18,50
18,50
Загальновиробничі витрати
374,30
93,10
93,40
93,50
94,30
У тому числі: витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування
238,20
59,10
59,40
59,50
60,20
витрати на організацію і управління виробництвом
136,10
34,00
34,00
34,00
34,10
Втрати від браку (у звіті)
–
–
–
–
–
Разом
1206,0
299,95
300,95
301,95
303,15
Кожний із цих аспектів побудови кошторису має свої позитивні сторони і
призначення. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом
непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями
на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує
їх ресурсну структуру, матеріале-, зарплато- і капіталомісткість
виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше ув’язати витрати підрозділу
(цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих
місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. На
практиці для центрів відповідальності високого рівня домінує постатейна
структура кошторисів. Такий кошторис цеху показано в табл. 6.1. Шахматна
форма кошторису, у якій витрати групуються постатейно і поелементно, є
більш інформативною, вона подана в табл. 6.2. На її основі досить легко
розподілити всі витрати на змінні та постійні, що є необхідною умовою
“адання кошторису властивості гнучкості при поваріантних обчисленнях і
визначенні планових витрат на фактичний обсяг виробництва. Коротко
зупинимось на методиці обчислення кошторису за статтями, наведеними в
таблицях 1 і 2.
Таблиця.2
КОШТОРИС ЦЕХУ НА 200_ р. ЗА СТАТТЯМИ Й ЕЛЕМЕНТАМИ ВИТРАТ, тис. грн.
Стаття витрат
Елементи витрат
Елеме
НТИ ВИТ]
зат
Основні матеріали
Куповані вироби і напівфабрикати
Допоміжні матеріали
Паливо та енергія
Зарплата
Відрахування на соціальні заходи
Амортизаційні відрахування
Післуги інших підрозділів
Разом
Матеріали (за вирахуванням відходів
280,00
—
38,00
—
—
—
—
—
318,00
Куповані вироби і напівфабрикати
—
226,50
—
—
—
—
—
—
226,50
Паливо та енергія на технологічні потреби
—
—
—
16,30
—
—
—
—
16,30
Основна заробітна плата виробничих робітників
—
—
—
—
180,00
—
—
—
180,00
Додаткова заробітна плата виробничих робітників
—
—
—
—
17,00
—
—
—
17,00
Відрахування на соціальні заходи
—
—
—
—
—
73,90
—
—
73,90
Загальновиробничі витрати
—
—
46,00
86,80
116,00
43,50
22,30
59,70
374,30
Втрати від браку (у звіті)
—
—
—
—
—
—
—
—
—
Разом
280,00
226,50
84,00
103,10
313,00
117,40
22,30
59,70
1206,0
У тому числі витрати змінні
280,00
226,50
56,00
71,30
197,0
73,90
—
24,40
929,10
постійні
—
—
28,00
31,80
116,0
43,50
22,30
35,30
276,90
Матеріали (за вирахуванням відходів). До статті заносяться витрати на
матеріали, що утворюють основу виготовлюваної продукції (основні
матеріали), а також на матеріали допоміжного призначення(допоміжні
матеріали), які можна прямо віднести на окремі вироби (кріпильні
матеріали, фарби, формувальні матеріали, хімікати для гальванічного
покриття та ін.). витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін
на матеріали і виробничої програми. Крім ціни придбання матеріалів,
ураховуються транспортно-заготівельні витрати (комісійні виплати
заготівельним організаціям, плата за вантажно-розвантажувальні роботи,
транспортування та ін.). слід мати на увазі, що до
транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на утримання
відділу матеріального постачання, складів матеріалів і постійних
складських робітників. У вітчизняній практиці їх відносили до
загальногосподарських витрат. З 2000 р. вони належить до витрат періоду
у складі адміністративних витрат.
Від вартості матеріалів віднімаються відходи за ціною їх можливого
використання чи продажу. Отже, витрати на матеріали обчислюються за
формулою:
(1)
де См – витрати на матеріали певного виду, грн.;
n – кількість найменувань виготовлюваної продукції;
Ni – випуск (запуск) виробів і-го найменування в плановому періоді у
натуральному виразі;
Нмі – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу у натуральному
виразі;
Цм- ціна одиниці матеріалу,грн.;
Рт-частка транспортно-заготівельних витрат у вартості купованих
матеріалів, % (якщо вони не враховані у внутрішній ціні на матеріали);
Ві-кількість зворотних відходів з усієї сукупності і-х виробів у
натуральному виразі;
Цв-ціна одиницівідходів, грн.
Обчислені величини См підсомовуються за всіма видами матеріалів і
остаточно визначаютьсяза даною статею.
Куповані вироби і напівфабрикати. Купованими вважаються вироби, що
купуються для укомплектування виготовлюваної продукції і потребують
витрат на їх установку чи складання (двигуни,різні прилади, механізми
тощо). Куповані напівфабрикати – це вироби, які додатково обробляються
на підприємстві (штампування, відливки деталей, поковки та ін.). Сюди ще
можуть зараховуватися виробничі послуги сторонніх підприємств, які
стосуються конкретних виробів і можуть бути прямо на них віднесені.
Витрати за цією статтею обчислюються аналогічно витратам на матеріали
згідно з нормами і цінами з урахуванням транспортно-заготівельних
витрат. Вартість виробничих послуг сторонніх підприємств визначається за
договірною ціною на виконані роботи.
Слід мати на увазі, що за напівфабрикатного методу обліку, що відповідає
умовам внутрішніх ринкових відносин, матеріальні витрати доповнюються ще
однією статтею аналогічного змісту— напівфабрикати власного виробництва
підприємства. Витрати за цією статтею обчислюються за встановленими
внутрішніми цінами.
Паливо та енергія на технологічні потреби. До статті включають витрати
палива та енергії на безпосереднє виконання технологічних процесів:
палива для плавильних агрегатів у ливарних цехах, нагріву металу в
прокатних, ковальських цехах; випробувань виробів, передбачених
технологічним процесом (турбін, двигунів та ін.); електроенергії для
електропечей, електрохімічних, гальванічних процесів, сушіння тощо.
Витрати на паливо та енергію технологічного призначення обчислюються
аналогічно попереднім статтям, тобто за нормами витрат і встановленими
цінами (тарифів). Коли ці витрати займають незначну частку в загальних
витратах або коли відсутня належна нормативна база, їх включають у
кошторис загальновиробничих витрат як витрати на утримання й
експлуатацію машин та устаткування, переводячи таким чином у категорію
непрямих витрат.
Основна заробітна плата виробничих робітників. Стаття включає оплату
праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної
продукції. Вона складається з відрядної та почасової заробітної плати
згідно з установленими розцінками та тарифними ставками (посадовими
окладами)
(2)
де Св.з — витрати на відрядну заробітну плату основних виробничих
робітників, грн.;
п — кількість найменувань виготовлюваної продукції;
Nі — випуск продукції і-го найменування в плановому періоді у
натуральному виразі;
Зрі — агрегована відрядна розцінка за і-й виріб, грн.
Сп.з= Чоб Тп Зт .г
(6.3)
де Сп.з—витрати на почасову оплату праці основних виробничих робітників,
грн.;
Чоб — середньооблікова кількість основних виробничих робітників на
почасовій оплаті праці, осіб;
Тп — фонд часу роботи одного основного виробничого робітника в плановому
періоді, год.
Зт г — годинна тарифна ставка, грн.
Зауважимо, що на практиці частина почасової основної заробітної плати
виробничих робітників є незначною або взагалі вона відсутня, тому цю
статтю, як правило, без застережень відносять до змінних витрат.
Додаткова заробітна плата виробничих робітників. До неї належать
додаткові виплати понад установлені норми за трудові успіхи (премії),
особливі умови праці (наприклад, у нічний час), за відпустки та інші
доплати, передбачені законом та трудовою угодою. Планова величина цих
виплат обчислюється згідно з передбаченими умовами оплати праці в
плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності — у відсотках від
основної заробітної плати за даними звітного періоду.
Відрахування на соціальні заходи. Вони охоплюють відрахування в
Пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості.
Обчислюється їх сума у встановлених відсотках від заробітної плати
(основної і додаткової) виробничих робітників.
Загальновиробничі витрати. Зазначені витрати узагальнюються в окремому
кошторисі, який складається на рік з поквартальним розподілом. Сюди
входять різноманітні непрямі витрати, які з огляду на їх функціональне
призначення поділяються на дві групи: перша — витрати на утримання й
експлуатацію машин та устаткування, друга — витрати на організацію й
управління виг робництвом.
Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування охоплюють
широке коло витрат, необхідних для роботи устаткування в режимі
виробничого процесу, а також для підтримання його в стані готовності до
експлуатації. До них належать:
Амортизаційні відрахування на реновацію машин і устаткування, поліпшення
та відновлення їх експлуатаційних параметрів. Під машинами й
устаткуванням розуміють усе технологічне устаткування, транспортні
засоби, закріплені за даним підрозділом, а також пристрої та інструмент
технологічного призначення, що належать до основних засобів.
Амортизаційні відрахування обчислюються за певним методом амортизації
(лінійним, нелінійним, прискореним) згідно з установленим оптимальним
терміном служби машин і устаткування. Амортизаційні відрахування
належать до постійних витрат.
Витрати на експлуатацію устаткування. Вони містять різні витрати, у тому
числі витрати на електроенергію для приведення в дію машин, стиснуте
повітря, пару, воду, мастила, охолоджувальні рідини, оплату праці
обслуговуючого персоналу (наладчиків, слюсарів, ремонтників, електриків
та ін.) тощо. Обчислення планової величини цих витрат методично не
складне, але щодо витрат на енергію і допоміжні матеріали проблематичним
є встановлення відповідних норм витрат. Їх потрібно дуже багато, а
точність їх невисока внаслідок впливу низки чинників, які важко
передбачити. Тому на практиці за умов стабільного завантаження
устаткування і незмінності його складу здебільшого визначають планову
величину цих витрат, виходячи із фактичного їх рівня за минулий період.
Доцільнішим і універсальнішим е метод установлення планових
експлуатаційних витрат на основі досвідно-статистичних норм витрат на
1000 машино-годин роботи устаткування.
Планові витрати на електроенергію можна досить точно визначити на основі
сумарної потужності електродвигунів, показників її використання і часу
роботи.
(4)
де Се — планові витрати не електроенергію для приведення в дію машин і
устаткування, грн.;
Р — сумарна паспортна потужність електродвигунів устаткування
підрозділу, кВт;
Тз — завантаження устаткування підрозділу виробничою програмою,
маш.-год.;
kо — коефіцієнт одночасної роботи моторів верстатів (kо
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
