Реферат з банківської справи:
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА США, Великобританії, Німеччини.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА США
Банківська система СА називається федеральна резервна система. Назва
склалася еволюційно, враховуючи територіальний поділ і розміщення
банківських установ.
Рада керуючих – склад 7 осіб, що призначається президентом і погоджено з
конгресом, тривалість дії повноважень 14 років, але кожних 2 роки
замінюється 1 член ради. Це дозволяє: діяти раді послідовно, мати
компетентних учасників, бути незалежним, і автономним органом.
Призначення, а не обирання ради дозволяє відділити грошово-кредитну від
політичних партій. Серед членів виборів голова ради керуючих, що є
найвпливовішим і най авторитетнім учасником. Рада відповідає за
загальний контроль і керівництво банківською системою. Є дуже впливовою
в світі.
Комітет відкритого ринку – складається з 7 членів ради і 5 президентів
федеральних резервних банків. Вони визначають політику купівля і продажу
державних облігацій, впливаючи цим на пропозицію грошей.
Федеральна консультативна рада – 12 керівників комерційних банків, що
вибирають кожного року по одному від федерального банку. Ці представники
проводять зустрічі з Радою керуючих, діляться своїми думками про роботу
банківської сфери. Ця рада не має повноважень. Одночасно не може бути
розпущена президентом.
12 федеральних резервних банків – вони є:
центральними (мають право випуску банкнот). Така структура зумовлена:
географічним розміщенням населених пунктів і штатів;
великою кількістю комерційних банків;
компроміс між централізованими децентралізованими фінансовими системами.
Найважливішим серед 12 є банк Нью-Йорка.
квазісуспільними – перебувають під контролем державних структур, хоча
капітал мають приватний. Для федеральних банків прибуток не є метою.
банками банкірів, тобто вони виконують такі ж операції як комерційні,
але їх клієнтами можуть бути тільки банки, а не підприємства або
громадяни.
Комерційні банки – виконують всі банківські операції, 2/3 недержавні а
приватні, 1/3 – державні. Мають за мету отримання прибутку.
Ощадні установи – окрема група фінансових установ, що знаходяться під
частковим контролем.
ФІНАНСОВІ РИНКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ.
В середині 18 століття розвиток банків досяг такого рівня, що приймались
зміни, щодо регулювання банківської діяльності.
Центральним банком – є банком Англії, утворений в 1846 році на основі
приватного. Управління банком доручено раді директорів (24 чоловіки і
управляючий).
Головною фуксією банку Англії є контроль за грошовою системою.
Для цього банк має повноваження:
виступає як банкір уряду (що банк каже робити з грошима те й робить).
Являється банкіром банківської системи.
Контролює грошову масу і елітує (випускає) банкноти;
Контролює державний борг.
Щоб це виконувати – складається з:
емісійного відділення;
банківського відділення.
Другим рівнем являється комерційні банки.
1841 року було 115, потім злились.
Найбільшими комерційними банками є:
Банк Англії, Банк Шотландії, Кооперативний банк, Національний жиробанк;
Королівський Банк Шотландії, Довірчий Ощадний банк.
Банки, що працюють з безготівковими коштами носять назву клірингових
банків. Крім названих в Англії є:
облікові доми – займаються обігом у .п.;
торгові банки – міжнародні розцінки і управління майно;
інвестиційні банки.
Небанківські фінансові установи – страхові товариства, будівельні
товариства, фінансові доми (надають споживачеві кредит), пенсійні банки,
інвестиційні компанії.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ.
В 1857 – утворився Німецький Федеральний банк – бундесбанк. Керівні
органи – Рада Центрального банку (Заг. управління Віце-Президент,
Президент). Директорат приводить в дію рішення ради, підтримує зв’язки з
державними установами, виконує операції на відкритому ринку (операції
пов’язані з цінними паперами).
Крім цього. В Німеччині існують Центральні банки земель, що виконують
всі банківські операції.
Банківська система Німеччини представлена:
Центральним банком;
Комерційним банками;
Іпотечними банками;
Ощадбанками.
Найбільші комерційні – Дойче банк;
Дрезден банк;
Комерційний банк, де розміщу більше 50% вкладів.
Банківські системи Франції, Японії, талії. У 1880 році за рішенням
Наполеона створено банк Франції, що керується управляючим і двома
заступниками, які призначені президентом, на необмежений термін.
1882 р. створено центральний банк Японії, 55% належить державі. Очолює
банк Політична рада, де входять керівники державних фінансових відомств.
Штаб-квартира банку в Токіо. Філіали і відділення – Нью-Йорку, Лондон,
Парижі, Франкфурті – на Майні, Гонконг.
Другий рівень представляють комерційними банками:
міська – 60% вкладів;
регіональні – 39% вкладів;
траст-банк;
іноземні;
довготермінові.
Міськ. Банків-13, виконують всі операції, обслуговують промисловість,
регіональних –6 0, транс банк –7.
В Італії 1843 р. для зовнішньоекономічних зав’язків є кремі банки.
Система представлена банком Італії і Комерційними банками, що діляться
на:
короткострокового кредитування.
Середньо і довгострокового кредитування.
По власності вони бувають: (види):
державні;
банки національних інтересі (представники для зовнішньоторговельних
зв’язків);
недержавні;
ощадні каси;
ремісниці і приватні фінансові інститути;
спеціалізовані.
Транснаціональні банки – найбільші банківські установи.
Для них характерно такі особливості:
високий рівень централізації і концентрації капіталу;
зрощення з промисловою монополією;
реальна участь в економічному розподілі світового ринку;
занурення в діяльності інвестиційних банків.
Найбільші транс-націоанльні банки:
Даїті банк (японський);
Суміті банк (японський);
Фудзі банк (японський);
Мітсубісі банк (японський);
Санва банк (японський);
Індустріальний Японський банк;
Банк кредити (Франції);
Націонал де Парі (Франції);
Сіті корпорація (США);
Токіо- банк (Японія).
Комітет відкритого ринку
Рада керуючих
Федеральна консультаційна рада
12 резервних
федер. банків
(25 відділень)
Ощадні установи:
позиково-ощадні асоціації (3024)
взаємоощадні банки (399)
кредитні спілки (15808)
Комерційні банки (13753)
Домашні господарства, підприємства
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
