.

Трудове виховання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1439 15089
Скачать документ

Реферат на тему:

Трудове виховання

Трудове виховання — процес залучення школярів до різноманітних
педагогічно організованих видів суспільне корисної праці з метою
передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого
практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона
деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до
негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.
Ушинський писав: «Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б
ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли
казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли
машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства
припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство».

У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мускулатура різних частин
тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість.
Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами
праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями
праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій
словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає
на їх поведінку, дисциплінує.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до
праці — формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння
необхідності самому піклуватися про себе. Як справедливо стверджує О.
Вишневський, почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері
людини таких необхідних для життя і діяльності рис, як підприємливість,
ініціативність, творчість. Коли ці риси «стають характерними для
більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху
і добробуту»1.

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у
навчальній праці. К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим
і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати
фізично, ніж розв’язати математичну задачу або написати твір. Навчання
формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні
ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом
своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил,
подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно
пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси
й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні. Складність
розв’язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать
результати навчальної праці.

Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі
навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на
важливості для навчальної праці організації самостійного здобування
учнями знань, формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних
умінь і навичок в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих
методів і форм навчання.

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що
здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст
визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного
класу.

На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко
об’єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками
художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером,
картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у
вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці,
доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники,
виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого
садка. Така посильна суспільне корисна праця закладає основи любові до
праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку
інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.

На другому етапі (5—9 класи), спираючись на набутий у початкових класах
досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з обробки металу,
дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У
міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в
сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.

На третьому етапі (9—12 класи) трудове навчання має професійно
орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників
передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки
визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і
наявної навчально-технічної та виробничої бази.

Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно
професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній,
загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий
практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої
здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового
виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими
знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється
психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках
сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості
праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу
розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для
вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль належить особистому
прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх
суспільне корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на
продуктивну, суспільне корисну і побутову. Продуктивна праця спрямована
на створення матеріальних цінностей, її організаційні форми на різних
вікових етапах неоднакові. Для молодших школярів продуктивна праця
поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання,
спеціально виготовлені для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в
однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці. Вони
самі отримують трудові завдання, планують і намічають порядок роботи,
контролюють її виконання й оцінюють результати. Продуктивна праця учнів
може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється
продукція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової
виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і
заводах, у сільськогосподарських спілках та ін.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у
таких напрямах: по-перше, працюючи поруч з дорослими, учень прилучається
до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у
виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності;
по-друге, виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що
він на щось здатний, з’являється впевненість у собі, у власних силах, а
сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення;
по-третє, плата за роботу переконує школяра в значущості його праці,
самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до
організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з
реальними можливостями; по-четверте, продуктивна праця вдосконалює
трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну
активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість,
відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.

Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури,
лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці,
хворим і людям похилого віку. Такій роботі надають змагального
характеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі справи не заради
винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До
суспільне корисної праці відносять і виготовлення іграшок для
дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок
у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільне корисної праці в тому, що школярі вчаться
безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання
суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов’язку перед
людьми.

Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового
самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують
порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на
шкільному подвір’ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих,
руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне
обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання
ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у
приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім’ях батьки
оберігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони
спроможні зробити самі. В таких сім’ях виростають діти, які намагаються
уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших.
Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати
самообслуговування дітей в сім’ї. Одна з форм праці із
самообслуговування — чергування учнів у класі та в школі, виконання
різних організаторських функцій у класному і в загально-шкільному
колективі.

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному
вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином
організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету
пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її
результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від
нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до
неї.

Працю учнів неббхідно пов’язувати з їх навчальною роботою. Це означає,
що, підбираючи об’єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які
тісно пов’язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова
діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню
знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей,
підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної
праці в різних галузях виробництва. А. Макаренко стверджував, що” праця
без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, —
нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі є її
організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати
школярів до пошуків

об’єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання.
У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості
виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність,
самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок.
Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до
випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх
участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність,
усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи
дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у
власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не
потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця
повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за
обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати
завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і
методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням
одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до
того, що в житті нерідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це
сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий
порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту,
матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу,
раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів,
електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й
техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці
формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва,
взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного
трудового зусилля. «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова
допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть
створити правильне ставлення людей один до одного… любов і дружбу у
відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до
ледаря, до людини, що ухиляється від праці… У трудовому зусиллі
виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка
товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, — це вже
буде моральна підготовка».

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення
учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває
радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для
неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів на ефективність трудового
виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових
результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті
успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тільки порівняти й
оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при
цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За
таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих
результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста
зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції,
трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу
праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна,
працелюбність.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020