UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсвіта ХХ століття (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5270
Скачало1843
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Освіта ХХ століття

 

У педагогіці та освіті ХХ ст. існує чимало течій, що є ознакою

розмаїття і свободи педагогічної думки, їх можна звести до трьох

напрямів: філософського, психолого-педагогічного, соціального.

 

Філософський напрям утворюють течії педагогіки, що ґрунтуються на

філософії неопозитивізму, екзистенціалізму, неотомізму та ін,

 

Педагогів-тєоретиків у філософії неопозитивізму цікавлять його

гносеологічні установки і принципи методології наукового пізнання,

оскільки неопозитивізм претендує на виконання функції

загальнометодологічної засади всієї сучасної науки. Спираючись на

положення цієї філософії, окремі її прихильники (Дж. Мур, Л.

Вітгенштейн, Б. Рассел) зробили певний внесок в уточнення й

систематизацію логічних принципів і методичних прийомів наукового

дослідження, відкрили широкі можливості застосування математичних

методів дослідження в педагогіці. Прагнення розширити сферу використання

в педагогіці математичних методів свідчать про намагання

вчених-педагогів досягти більшої об'єктивності результатів своїх

досліджень. Однак аналіз праць деяких західних педагогів переконує, що

за складним математичним апаратом дослідження педагогічних проблем

приховується бідність педагогічного змісту. Абсолютизація кількісних

показників призводить до помилкових теоретичних висновків.

 

Педагоги-неопозитивісти піддають сумніву наявність у процесах навчання і

виховання об'єктивних закономірностей, збіднюючи таким чином теорію

педагогіки, а спроби дослідження фундаментальних теоретичних проблем

вважають «безплідними інтелектуальними спекуляціями» кабінетних

теоретиків.

 

Важливим принципом побудови педагогіки на засадах неопозитивізму є її

деідеологізація, звільнення від зв'язків із загальнофілософськими

методологічними основами. Представники цієї течії роблять спроби

підготувати навчальні програми в дусі загальнолюдських цінностей,

вільних від будь-яких політичних оцінок та ідеологічних установок.

 

Представники напряму педагогіки, що ґрунтується на філософії

екзистенціалізму, виходять з того, що жодних загальнолюдських якостей,

жодної «людської природи» не існує, кожен індивід — унікальний,

неповторний. Тому інтерес дослідника має концентруватися на окремій

особистості, на царині її індивідуального буття й свідомості.

 

На думку екзистенціалістів, індивідуальна «внутрішня сутність» дитини

(«екзистенція») майже не доступна для педагогічних впливів, а тому

ефективним у формуванні її особистості є лише самовиховання. Виходячи з

положення, що навчання — це актуалізація прихованих здібностей дитини,

педагоги-екзистенціалісти заперечують необхідність оволодіння учнями

системою загальнолюдських знань, передбачених навчальними програмами і

підручниками. Вони вважають, що дитина має право на свободу вибору

знань. Тому цикл предметів, які підлягають вивченню, повинен бути не

обов'язковим, а вибірковим. Завдання вчителя — не озброєння учнів

системою знань, а створення сприятливих умов для саморозкриття кожної

особистості: він пропонує учням різноманітні навчально-виховні ситуації,

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ