UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль і місце української мови і літератури у громадянському вихованні (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3205
Скачало571
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Роль і місце української мови і літератури

 

у громадянському вихованні

 

У деяких мовах значення «мова» і «народ» виражаються синкретично в

одному слові. Так, ці два значення експлікує російська мова (рядки О.

Пушкіна «Слух обо мне пройдет по всей Руси великой, И назовет меня всяк

сущий в ней язык: И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий Тунгус, и

друг степей калмык»), де слово язык означає «народ» і «мова». Це

свідчить про те, що в свідомості людей поняття «мова» і «народ» тісно

пов'язані: один народ — це ті, хто розмовляє однією мовою. Саме мова

об'єднує народ і відрізняє його від інших народів. Таким чином, етнічний

і мовний розподіл людей взаємопов'язані і, як правило, збігаються.

Спільність мови, культури і самосвідомості є суттєвими ознаками нації.

 

Зв'язок мови з характером етносу чи не найкраще відчувають письменники,

слово для яких є головним інструментом творення народних характерів,

типажів, зображення самобутніх рис психології етносу. М. Гоголь

зауважив: «І всякий народ, що носить у собі запоруку сил, повний творчих

здібностей душі, своєї яскравої осібності й інших дарів Божих, своєрідно

відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ,

передає цим висловом частину власного свого характеру» («Мертві душі»).

 

Найголовнішим чинником є самосвідомість: людина усвідомлює, що вона

належить до певного етносу, і всі члени цього етносу усвідомлюють, що

вони становлять етнічну спільність, відмінну від інших етнічних

спільнот. Для усвідомлення окремішності народу найголовнішу роль

відіграє мова. Мова поєднує людей більше, ніж класова, партійна,

релігійно-конфесійна належність, більше, ніж історія народу (її не всі

знають), а іноді навіть більше, ніж етнічне походження. Наприклад,

Агатангел Кримський, Марко Вовчок, Юрій Клен (Бургардт), Василь

Вишиваний (австрієць Вільгельм фон Габзбург), В'ячеслав Липинський,

Софія Русова, які не мали в собі ні краплини української крові, але

українська мова духовно поєднала їх з українським народом. «Ні

прозвання, ні віросповідання, ні сама кров предків не робить людину

належністю тієї чи іншої народності [...]. Хто якою мовою думає, той до

того народу належить», — писав син датчанина і німкені, але російський

учений, творець тлумачного словника російської мови В. Даль. Подібну

думку знаходимо і в О. Потебні: «Єврея, цигана, татарина, німця,

зросійщених настільки, що мовою їхньої заповітної думки стала російська

мова, ми не можемо зарахувати ні до якого народу, крім російського»

[Потебня 1993: 186]. Однак, як зазначають В. Іванишин і Я.

Радевич-Винницький, «не слід ототожнювати в кожному випадку мовну ознаку

людини з почуттям патріотизму, а в нашому — з почуттям українськості.

Через різні обставини люди часто не володіють рідною мовою, однак при

цьому зберігають щирі почуття до України» [Іванишин, Радевич-Винницький

1994: 119]. Спільноти, утворені на основі єдності мови, виявились

історично витривалішими, ніж державні утворення з їхньою політичною й

економічною єдністю, про що свідчить розпад Австро-Угорської та

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ