UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторичні аспекти розвитку освіти в Україні. Традиційна освіченість українців (контрольна)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось3310
Скачало530
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

З ДИСЦИПЛІНИ

 

“ПСИХОЛОГІЯ І ПЕДАГОГІКА”

 

на тему:

 

Історичні аспекти розвитку освіти

 

в Україні. Традиційна освіченість українців

 

Виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі

 

Східні слов'яни у VI—IX ст. створили систему виховання, яка відповідала

розвиткові продуктивних сил, поділу праці, шлюбно-сімейним відносинам. У

період матріархату та екзогамії дітей до 5—6 років виховувала мати,

пізніше хлопчиків віддавали до спільних чоловічих жител, дівчаток — до

жіночих, де їхніми наставниками ставали брати і сестри по матері. З

утвердженням патріархату відбувся перехід від безладних зв'язків до

одношлюбної сім'ї — моногамії. Чоловічі й жіночі житла трансформувалися

в так звані будинки молоді, куди батьки віддавали дітей на виховання.

 

Виховання у роді ставило за мету підготовку сильного і вправного орача,

мисливця, воїна, а жінки — здатної не лише прясти й ткати, а й за

потреби дати відсіч ворогові.

 

Тогочасна народна педагогіка чітко визначила послідовність етапів

раннього виховання дітей: період баяння (від народження до 1,5—2 років)

— спілкування матері з дитиною, основний засіб — колискова пісня; період

пестування (1,5—2—5 років) — з роду виділялися пестуни і пестунки, які

виховували дітей, залучали їх до дитячих ігор; період набуття трудових

навичок та оволодіння нормами моральної поведінки (5—10 років).

Провідним засобом виховання була праця: випасання худоби, участь в

оранці, збирання ягід, плодів. Завершальний етап виховання — ініціації

(система випробувань на фізичну зрілість і виробничу готовність).

 

Ідеологічною засадою виховання була язичницька релігія. Діти разом з

дорослими брали участь у культових обрядах.

 

Найдавнішою вітчизняною літературною пам'яткою, в якій піднімаються

педагогічні питання, є філософсько-педагогічний трактат «Слово про закон

і благодать», написаний київським митрополитом Іларіоном між 1037— 1050

рр. Це був виступ митрополита перед Ярославом Мудрим та прочанами

Київського храму св. Софії. Твір мав морально-патріотичне спрямування.

 

Вищим досягненням педагогічної думки Київської Русі є «Повчання дітям»

Володимира Мономаха (1096 або 1117р.), створене за аналогією до

«Повчання дітям Ксенофонта». Це перший у середньовічній Європі

педагогічний твір, написаний світською особою, в якому (також уперше)

було обґрунтовано необхідність переходу від релігійно-аскетичного

виховання до виховання, пов'язаного з практичними потребами людини,

вказано на зв'язок освіти з потребами життя та діяльності особистості.

Мономах вважав, що основою всіх успіхів людини є праця, а тому

виховувати треба не повчаннями, а добрими справами. У творі порушуються

важливі питання морального, трудового, патріотичного, релігійного

виховання. Мономах наголошував на ролі освіти у вихованні та ін.

 

Отже, Київська Русь XI—XII ст. була висококультурною державою. На жаль,

розвиток феодальних відносин у XII ст. породив відцентрові тенденції, що

призвело до роздроблення Русі на окремі князівства. Досягнення культури

зосереджуються переважно в адміністративно-політичних центрах князівств.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ