UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва1. Історичні етапи розвитку психології як науки. 2. Педагогічна діяльність В.О.Сухомлинського (контрольна)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось5365
Скачало904
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Контрольна робота

 

з педагогіки

 

1. Історичні етапи розвитку психології як науки

 

 Предмет психології визначився не відразу. Він має свою історію

становлення. Слово "психологія" походить від двох старогрецьких слів:

psyche, що означає дихання, душа і logos, що означає наука. Дослівно:

психологія наука про душу. Проте, в наш час ніхто так не визначає

психологію як науку.

 

    В своїх першоджерелах поняття про душу носило матеріалістичний

характер. Так, матеріалістичні філософи (Демокріт, Лукрецій, Епікур)

розуміли душу людини як різновидність матерії, як тілесне утворення, яке

виникає із кулькоподібних, дрібних і найбільш рухливих атомів. А філософ

ідеаліст Платон розумів душу людини як щось божественне, яке

відрізняється від тіла. Душа, перш ніж потрапити в тіло людини, існує

відокремлено у вищому світі, де пізнає ідеї вічну і незмінну суть.

Попавши в тіло, душа починає згадувати бачене до народження. Тобто,

нематеріальна душа є носієм і причиною психічного життя людини її думок,

переживань і волі. Ідеалістична теорія Платона, яка трактувала тіло і

психіку як два самостійних і антагоністичних начал, поклала основу для

всіх наступних ідеалістичних теорій.

 

    Релігія на основі глибокої віри внесла в поняття про душу релігійний

зміст. За релігійним розумінням, душа це нематеріальна, безтілесна

істот, яка ніби-то покидає тіло людини в момент її смерті і продовжує

існувати в потойбічному світі.

 

    Великий філософ Арістотель в трактаті "Про душу" виділив психологію

як своєрідну сферу знань і вперше висунув ідею нероздільності душі і

живого тіла. Душа, психіка проявляються в різноманітних здатностях до

діяльності: чуттєвій, рухливій, розумній і ін., вищі здатності виникають

із нижчих і на їх основі. Первинна пізнавальна здатність людини

відчуття, воно приймає форми чуттєво сприйманих предметів без їх

матерії, подібно до того, як "віск приймає відбиток печатки без заліза і

золота". Відчуття залишають слід у вигляді уявлень образів тих

предметів, які раніше діяли на органи чуття. Арістотель показав, що ці

образи з'єднуються у трьох напрямах: за подібністю, за суміжністю і за

контрастом, тим самим вказав на основні види зв'язків асоціації в

психічній діяльності.

 

    Таким чином, на першому етапі свого становлення психологія існувала

як наука про душу. Таке визначення було дано більше як 2000 років тому.

Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.

Сама душа уподібнювалась із тілом людини, що стало основою

антропоморфізму. Але так як душа нечувана і небачена, то залишається

лише вірити в її існування. А все те, що побудоване на вірі не є наукою,

а є різновидністю релігії.

 

    З подальшим розвитком природничих наук, психологія як наука про душу

не задовільняє вчених. Тому, що все те, що стверджує психологія душі

неможливо довести, так як його неможливо об'єктивно спостерігати та

практично аналізувати. А тому залишається тільки вірити. Вчення, яке

засноване лише на вірі, воно в тій чи іншій мірі є формою релігійного

відношення до світу, а не наукового.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ