UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСторони в кримінальному процесі (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5131
Скачало551
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Сторони в кримінальному процесі

 

ПЛАН

 

1. Загальне поняття сторін в кримінальному процесі

 

2. Захисник, його права і обов‘язки

 

3. Прокурор, його завдання і повноваження у кримінальному процесі

 

4. Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальній справі, їх

права і обов‘язки

 

1. Загальне поняття сторін в кримінальному процесі

 

В кримінальному процесі виділяють такі сторони: сторону обвинування і

сторону захисту. Кожні з цих сторін (обвинувачення і захист) наділена

рівними процесуальними правами (ст. 6).

 

Розгляд кримінальних справ у судах відбувається на засадах змагальності,

ст. 161 КПК чітко розмежувала кримінально-процесуальні функції –

обвинувачення, захист, розгляд і вирішення справи (інакше – правосуддя

або юстиції). Оскільки засада змагальності знаходить свій прояв у

реалізації протилежних за своїм змістом функцій обвинувачення і захисту,

то учасники процесу, які реалізують названі функції, фактично є

сторонами процесу, що й було легально підтверджено новою редакцією ст.

261 КПК.

 

Згідно з названою нормою до сторони обвинувачення належать: прокурор,

потерпілий і цивільний позивач та їх представники, а до сторони захисту

– підсудний, його захисник, законний представник неповнолітнього

підсудного, цивільний відповідач і його представник. Обидві сторони

наділені рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання

доказів, участь у їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ

у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. Реалізація

сторонами перелічених процесуальних прав дає можливість на засаді

змагальності успішно виконувати властиву їм процесуальну функцію.

 

Побудова кримінального судочинства на змагальній основі з чітким

визначенням сторін процесу, забезпеченням їх рівними процесуальними

правами, насамперед свободою представлення судові своїх доказів та

доведення перед ним їх переконливості, з неминучістю обумовила

розширення у ньому дії засади диспозитивності за рахунок засади

публічності (офіційності або державності) – рушійної сили кримінального

процесу.

 

Сторони судового процесу (учасники процесу з обох сторін) вільно

розпоряджаються своїми матеріальними та процесуальними правами,

реалізація яких з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом

інтересів має безпосередній вплив на виникнення, динаміку чи закінчення

процесу. Так традиційно, не дивлячись на деякі модифікації, визначається

ця засада (принцип) у цивільно-процесуальній доктрині.

 

Фізична чи юридична особа вирішує на власний розсуд, як їй розпорядитися

своїм суб'єктивним правом, – реалізувати його чи утриматись, зокрема:

звернутися до суду за захистом порушеного права чи утриматися від такої

дії; відмовитися від заявленого позову, змінити його, укласти з

відповідачем (порушником права) мирову угоду чи підтримувати позов “до

кінця”; відмовитися, нарешті, від виконання рішення суду у свою користь,

– усе це сфера розгляду суб'єкта, права якого було порушено. Він, за

загальним правилом, вільний як у розпорядженні своїм матеріальним правом

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ