UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття та особливості виборчого права, виборів у зарубіжних країнах (контрольна)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось3714
Скачало473
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни

 

“Конституційне право зарубіжних країн”

 

на тему:

 

Поняття та особливості виборчого права, виборів у зарубіжних країнах.

 

ПЛАН

 

1. Поняття та особливості виборчого права в зарубіжних країнах

 

2. Проведення виборів в зарубіжних країнах

 

Використана література

 

1. Поняття та особливості

 

виборчого права в зарубіжних країнах

 

На особливу увагу заслуговує таке політичне право, як виборче. Наслідком

реалізації його є формування таких ланок державного механізму, як

парламент і нерідко глава держави. Як зазначалося, саме з наявністю в

особи виборчого права звичайно пов'язують стан її громадянства. Однак у

деяких країнах припускається можливість участі у голосуванні на місцевих

і навіть загальних виборах іноземців.

 

Так, згідно зі ст. 26 Конституції Австрії, виборче право на основі

встановленої за міждержавними угодами взаємності може бути надане

особам, які не є громадянами цієї держави. Існують і інші подібні

приклади.

 

Саме ж виборче право як суб'єктивне право особи (громадянина)

поділяється на активне і пасивне виборче право. Активне виборче право —

це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи

державної влади насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право

означає право балотуватись на відповідні посади, тобто право бути

обраним. Можливість надання активного і пасивного виборчого права завжди

зумовлювалась певними вимогами до потенційних учасників виборів. Ці

вимоги визначено в конституціях і виборчому законодавстві.

 

Згідно з концепціями виборчої дієздатності, що були запропоновані

теоретиками XVIII ст. і певний час домінували в Європі та Америці,

наявність виборчого права зумовлювалася цензами майнового характеру.

Однак з середини XIX ст. загальна картина поступово почала змінюватися.

Обмеження майнового характеру були поступово скасовані або зведені

нанівець. Ще однією рисою розвитку виборчого права у XIX—XX ст.ст. було

те, що при встановленні вікового цензу для активного виборчого права

виходили з необхідності зрівняти його з віком повноліття. Проте спочатку

у більшості європейських країн відповідний віковий ценз становив 21—25

років.

 

Такий підхід об'єктивно обмежував політичну активність молоді. І тільки

в другій половині XX ст. динаміка суспільно-політичного життя призвела

до зниження вікового цензу для активного виборчого права. У 1969 p. у

Великобританії він становив 18 років. Наступного року такий самий ценз

законодавче визначили ФРН і США, а згодом — Франція, Італія, Швеція,

Іспанія, Греція та інші країни. Однак у Туреччині, Швейцарії та Японії

відповідний ценз і нині дорівнює 20 рокам.

 

Разом з тим у наші дні зберігається різниця між віковими цензами для

активного і пасивного виборчого права. Як і раніше, перший за загальним

правилом нижчий. Наприклад, на виборах у нижні палати парламентів

Бельгії, Великобританії і Росії відповідних прав набувають у віці 18 і

21 року, Франції і Румунії —18 і 23 років, Італії, Канади, США та деяких

інших країн — 18 і 25 років, Японії — 20 і 25 років. Водночас у Данії,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ