UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні судові процеси в Україні у 20-30 рр. ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4402
Скачало385
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Політичні судові процеси

 

в Україні у 20-30 рр. ХХ ст.”

 

Індустріалізація й колективізація вели до дедалі більшого зосередження

влади у Москві. На Україні це означало, що мрії, ілюзії та вже досягнуті

успіхи в самоврядуванні, що характеризували сповнені надій 20-ті роки,

були приреченими. Систематично знищуючи майже всі аспекти автономності,

Сталін прагнув перетворити республіку просто в адміністративну одиницю

Радянського Союзу. І кожний, хто ставав на його шляху, підлягав

ліквідації.

 

На першому етапі наступу Сталіна проти потенційної опозиції на Україні

(реальний опір йому був дуже слабким) основною мішенню стала стара

українська інтелігенція, особливо та, що була пов'язана з національними

урядами та небільшовицькими партіями 1917-1920 рр., а також видатні

діячі культури й науки. ОДПУ, фабрикуючи «таємні антирадянські

організації», застосовуючи фізичний і психологічний терор, змушувало

своїх жертв визнавати своє членство в них на широко висвітлюваних у

пресі показових процесах. У такий спосіб політична поліція

виправдовувала покарання засуджених, дискредитуючи всіх, хто поділяв

їхні погляди, й готуючи грунт до наступних арештів.

 

Уперше до цієї тактики на Україні вдалися у 1929-1930 рр., коли в

належності до таємної націоналістичної організації під назвою «Спілка

визволення України» (СВУ) було звинувачено 45 провідних учених,

письменників та інших представників інтелігенції, включаючи Сергія

Єфремова, Володимира Чехівського, Андрія Ніковського, Йосипа Гермайзе,

Михайла Слабченка, Григорія Голоскевича та Людмилу

Старицьку-Черняхівську. «Виявленій» організації приписувалася мета: за

допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства

проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників відокремити

Україну від СРСР. Використавши й цей судовий процес для створення

атмосфери підозріливості та небезпеки, радянські власті перейшли до

широкого наступу на інтелектуальну еліту.

 

Як можна було сподіватися, однією з перших установ, що зазнали головного

удару в цьому наступі, була Всеукраїнська Академія наук. Після процесу

СВУ, під час якого називалися імена багатьох членів Академії, уряд увів

цензуру на її видання, став закривати найдіяльніші її секції й виганяти

«буржуазних націоналістів». У 1931 р. розпустили історичну секцію М.

Грушевського, а самого вченого під приводом того, що він причетний до ще

однієї таємної організації, вислали до Росії, де він у 1934 р. помер.

Набагато суворіших переслідувань зазнали багато його колег і майже всі

учні.

 

Процес СВУ став також сигналом до знищення Української автокефальної

православної церкви. Звинувачені у співпраці з цією організацією,

першоієрархи церкви були змушені скликати у січні 1930 р. собор і

саморозпуститися. Незабаром митрополита Миколу Борецького, десятки

єпископів та сотні священиків було заслано до трудових таборів.

 

Наприкінці 20-х pp., було прийнято рішення провести низку відкритих

політичних процесів, що мали на меті засудити "націоналістів", залучивши

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ