UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторичні етапи розвитку психології як науки (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4348
Скачало1334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історичні етапи розвитку психології як науки

 

Психологія як наука має давнє коріння, ще в стародавньому світі вже

були перші паростки психології.

 

Так у Арістотеля вже можна знаходити перші психологічні роздуми. Саме

Арістотель уособлює той історичний момент, коли протилежні тенденції у

розвитку поглядів на душу і психіку утворюють тотожність, унаслідок чого

породжуються протилежності якісно нового рівня. Тому не дивно, що вчення

Арістотеля панувало в психології протягом всього Середньовіччя і

шанується донині.

 

Бурхливий розквіт природничих наук у XVI ст. створив передумови для

послідовного наукового вивчення природи людської душі, природи психіки

на підставі спостережень і дослідів. Так, зокрема, вважав видатний

англійський філософ Ф. Бекон (1561— 1626) щодо чуттєвої душі, віддаючи

розумну душу на відкуп теології як науці про віру. На його думку,

чуттєва душа є тілесна субстанція, що міститься в мозку. Вона настільки

розріджена, що її не видно. Рухається вона по нервах і артеріях.

Відчуття, за Беконом, — матеріальний процес, що породжується зовнішніми

предметами. Можна припустити, що ідеї Бекона дали поштовх розвитку

наукових уявлень про вищу нервову діяльність як матеріальний субстрат

психіки.

 

В цьому ж напрямі формувалося уявлення англійського філософа XVII ст. Т.

Гоббса (1588— 1679), який вважав, що носієм мислення

 

є певним чином організована матерія. Уявлення і поняття є лише

відображенням матеріальних тіл у свідомості людини.

 

Слід зазначити, що поняття душа рідше зустрічається в текстах відомих

філософів і природознавців цього періоду. Його місце займають поняття

психічного, свідомості, мислення, розуму — того, що не несе на собі

явного релігійного «навантаження».

 

Сучасник Гоббса — французький філософ Р. Декорт (1596— 1650)

стверджував, що існування душі й тіла — дві різні й незалежні

субстанції. Декарт, на відміну від Арістотеля, «оживлює» тіло,

проголошуючи ідею рефлекторної дуги. «Оживлення» тіла, як і одночасні

пошуки натуральних механізмів дії душі, створювали певний грунт для

вивчення природи людини на основі принципу антропологічної цілісності.

 

Спробу подолання декартівського дуалізму в питанні про зв'язок

психічного й фізичного здійснив видатний голландський філософ XVII ст.

Б. Спіноза (1632— 1677). Свідомість людини, на його думку, не існує

окремо від тіла, а утворює з ним певну єдність. Якщо тіло не зазнає

впливу зовнішніх предметів, душа ніяким чином їх не сприймає. Принцип

детермінізму, розроблений у психології Спі-нози, з одного боку,

заперечує свободу волі, з іншого — включає душу в систему причинного

пояснення природних явищ.

 

Одного року із Спінозою народився відомий англійський філософ-сенсуаліст

Дж. Локк (1632— 1704), який вважав, що всі істинні знання можна одержати

лише в досвіді. Знання про психічне дає внутрішній досвід і відповідні

методи — самоспостереження, інтроспекції, суб'єктивного експерименту

тощо. Оскільки ж внутрішній досвід дає лише знання про окремі психічні

стани чи процеси, остільки саме вони, а не абстрактна душа мають бути

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ