UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія влади в інтерактивному дискурсі (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2974
Скачало402
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психологія влади в інтерактивному дискурсі

 

Домінування і підпорядкування. Будь-які владно-підвладні стосунки мають

сенс лише тоді, коли охоплюють, включають щонайменше дві сторони: одну,

яка владує, домінує, і другу, яка є об’єктом такого домінування,

владування. Якщо владно-підвладні співвідношення вважати за атрибутивну

характеристику кожного акту соціальної взаємодії, то належить визнавати

в ньому наявність двох сторін: домінуючої і підпорядкованої. Навіть коли

мова йде про поведінку окремого автономного суб’єкта, дуже

опосередковано пов’язану з певним соціальним контекстом, то й у цьому

разі його позиція може бути охарактеризована за ознаками домінування або

підпорядкування. Натомість, відповідно, підпорядкований або домінантний

інший суб’єкт може бути присутній опосередковано, невидимо, умовно.

 

У владному контексті взаємин їхня домінантна сторона зазвичай постає як

очевидніша. Це, зокрема, дістає вияв у помітно більшій кількості

термінів, що означають різні види й форми домінування: панування,

керівництво, лідерство, перевага, вищість, зверхність тощо, тоді як

підпорядкування має набагато менший синонімічний ряд. Факт більшої

очевидності владної позиції в стосунках може мати принаймні три

психологічні пояснення. По-перше, владна сторона набагато виразніше

виявляє, утілює свою власну суб’єктність; вона є стороною ініціативною,

яка ухвалює рішення, нав’язує їх іншим учасникам, визначає дискурс

спілкування. По-друге, для самого суб’єкта мотивація посідання владної

позиції є очевиднішою й зрозумілішою, ніж мотивація підпорядкування.

По-третє, владно-домінантна позиція, як правило, має більший соціальний

престиж.

 

Проте сама очевидна потреба того, хто домінує, мати іншого суб’єкта як

об’єкта домінування вже означає певну залежність домінантної сторони від

підпорядкованої. Відтак домінування і підпорядкування слід звичайно

розглядати як протилежні полюси цілісного простору стосунків, але їх

взаємна зумовленість настільки вагома, навіть діалектична, що один полюс

не може існувати без іншого, а відтак їхнє протиставлення практично

завжди є вельми відносним.

 

Досить широке розуміння явища влади веде до визнання її за іманентну

властивість кожної живої істоти (як у Ф. Ніцше [1]) або психічного

індивіда (як в А. Адлера [2]). І в тому і в тому контексті влада постає

як невід’ємна сторона, властивість живої істоти, що взаємодіє з

оточенням і в цій взаємодії намагається утвердити власне існування,

задовольнити свої потреби, дотримати власних інтересів, захиститися від

конкурентних впливів інших істот. Для того щоб бути, треба виявляти

себе, заявляти про себе, висловлювати домагання щодо середовища.

Оскільки існування неможливе без натрапляння на труднощі й перешкоди, то

їхнє подолання стає доконечною потребою, а це означає утвердження

суб’єкта у владній позиції. Таким чином, якщо потреба домінувати є

первісною іманентною потребою психічного суб’єкта, то давній спір З.

Фройда і Адлера про первинність чи то сексуальних, чи то владних потягів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ