РЕФЕРАТ
з предмету “Організація транспортних перевезень”
на тему:
“Світова транспортна інфраструктура”
ПЛАН
1. Склад світової транспортної системи
2. Загальна характеристика світової транспортної інфраструктури
3. Типи транспортних систем світу. Сухопутний транспорт світу
4. Морський транспорт світу
5. Повітряний транспорт світу
6. Використана література
1. Склад світової транспортної системи
Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета
транспортування – своєчасна доставка вантажу в належному стані в
кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту,
може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо
забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним
обслуговуванням і за найменших витрат.
До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів
сполучення (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий склад
усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують комерційну
та інвестиційну діяльність у цій галузі, а також люди, які працюють на
транспорті.
Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і
міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом
і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике
оборонне значення.
За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень
розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за
конфігурацією транспортної мережі – особливості та закономірності
розміщення господарської діяльності.
За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі – вантажний та
пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього
середовища – на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний,
за видами використання засобів пересування – на залізничний,
автомобільний, трубопровідний, гужовий, в’ючний тощо. Розрізняють роботу
транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі – каботажні
перевезення) та міжнародні перевезення.
2. Загальна характеристика
світової транспортної інфраструктури
Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських),
повітряних шляхів становить близько 30 млн умовних кілометрів.
(Пропускна спроможність умовного кілометра під час перевезення вантажів
така ж сама, як у одного кілометра одноколійної залізниці.) Найбільша
густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці (США,
Мексика, Канада), в Європі, включаючи і райони Центральної та Східної
Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на
півострові Індостан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної
Америки.
Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки становив кілька мільйонів
вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 80 тис.
кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях
досягнуто швидкості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється
вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими
вагонами. В автомобільному транспорті впроваджуються все більш комфортні
та екологічно чисті моделі легкових машин з порівняно малими витратами
пального на кілометр пробігу. Морський комерційний флот поповнюється як
новими суднами великої вантажопідйомності – супертанкерами (150-250 тис.
тонн і більше), балкерами (для насипних вантажів), так і
спеціалізованими кораблями найновіших класів – контейнеровозами,
ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами,
морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась
вантажопідйомність та швидкість літаків цивільної авіації. Сучасні
літаки здатні перевозити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на
відстань 3,5-10 тис. кілометрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі
налічується понад 20 тис. цивільних аеропортів (тільки в США – 15 тис.),
деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000
рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чикаго, Далласа,
Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Європі –
Франкфурта та Лондона, в Азії – Наріта в Токіо та Сінгапура.
Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах
і в країнах, що розвиваються, становить 6-7 % економічно активного
населення.
Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіонах світу мають свої
особливості, пов’язані з розмірами території, характером розміщення
населення, рівнем розвитку економіки, співвідношенням роботи окремих
видів транспорту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих
особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.
3. Типи транспортних систем світу. Сухопутний транспорт світу
Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспортні системи
північноамериканського типу (СЛІА, Канада, Австралія). Для них
характерні мережі високоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре
оснащені аеропорти та су-часні морські порти. Тут однаково високий
рівень розвитку всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських
перевезеннях є повітряний (на далекі відстані) та автомобільний
(регіональні перевезення), а у вантажних – поєднання роботи
автомобільного і залізничного транспорту. Велику роботу виконують також
трубопровідний, внутрішній водний та каботажний морський транспорт.
Транспортні системи європейського типу (Західна та Центральна Європа,
Японія) мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо
автошляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані;
на швидкісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад
200 км/год. Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного
(річкового та каботажного морського) транспорту пропорційні, але у
вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в
пасажирських – залізничний. Повітряний транспорт забезпечує зовнішні
пасажирські перевезення.
Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що
зберігає певні риси єдності, її просторовий каркас утворює мережа
залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними
комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії, та
країн Центральної Азії – недостатній розвиток автомобільних шляхів і
низька їх якість.. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до
місця тільки літаком або водою. У вантажообороті основне місце належить
залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані залізниці і
повітряному транспорту, а в приміських – залізниці і автомобільному.
Велику комерційну роботу виконує морський флот.
Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та
«далекосхідних тигрів»). Основну транспортну роботу тут виконують
залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває
автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в
Південно-Східній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство.
Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень
характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.
Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково
розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика,
Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають
глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних
копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту
використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені
райони материка все ще важкодоступні.
Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно
диференційована. Цілком сталі транспортні системи в північній та
південній частиш континенту, тропічна Африка все ще залишається
важкодоступним регіоном. У багатьох містах основою транспортних зв’язків
є річки або грунтові дороги, залізниць мало або немає зовсім.
4. Морський транспорт світу
Морський транспорт забезпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за
вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі
праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3
його тоннажу зосереджено під прапорами 10 країн (мал. ЗО). Серед них
специфічне місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому
що там – пільговий режим оподаткування, дешева робоча сила, менші вимоги
до техніки безпеки. Судновласники розвинутих країн, користуючись цими
перевагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором
для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад, Ліберія,
Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є
група держав, для яких послуги морського транспорту -значне джерело
надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.
Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан
-єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак,
окремі акваторії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних
зв’язків. На формування напрямів і інтенсивність використання морських
шляхів впливають і географічні чинники (конфігурація берегової лінії,
кліматичні умови, наявність природних або штучних проходів тощо), а
також розташування і господарська специфіка територій, що відправляють
та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо..
Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного
океану. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики
і активні зовнішньоекономічні зв’язки держав Європи та Північної Америки
визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний
океан припадає 1/2 (разом із Середземномор’ям майже 3/5) світових
морських перевезень. Головні шляхи зв’язують порти Європи і США, а також
ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та
навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського
моря і далі або в Тихий океан (через Панамський канал) або в Південну
Атлантику.
Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого
розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу.
В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі
України.
На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських
перевезень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії,
Республіки Корея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної Азії
та Японії морські дороги пролягають до портів США, Австралії, країн
Південної Азії. j
В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними
є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і
морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії.
5. Повітряний транспорт світу
Повітряний транспорт має винятково велике значення в міжнародних
пасажирських перевезеннях, а також у країнах з великою територією
(Росія, США, Канада, Китай тощо). Особливо великий обсяг роботи
виконують авіакомпанії США (1/2 пасажироперевезень і 1/3
вантажоперевезень світу), а також Росії, Японії, Великобританії,
Франції, ФРН, Австралії, Канади. Сінгапура. Мережі авіаліній провідних
авіафірм вкривають весь світ (мал. 32). Найбільші авіакомпанії –
«Пан-Америкен» і «Дельта» (США), «Джал» (Японські авіалінії), «Бритіш
Ейрвейзс» (Великобританія), «Ейр Франс» (Франція), «Люфтганза» (ФРН),
«Сінгапур Ейрлайнзс» (Сінгапур), «Аерофлот» (Росія). Україна тільки
недавно з’явилася на світових авіалініях, та шляхи літаків фірм «Ейр
Юкрейн» («Авіалінії України») та «Ейр Юкрейн Інтернешнл» («Міжнародні
авіалінії України») пролягли вже в десятки країн світу.
Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи
відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати
низку обставин.
ВИД ВАНТАЖУ. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко
псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення
недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну
частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових
наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної
руди, кам’яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі
виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова
продукція, напівфабрикати, продовольство.
ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий
пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У
внутрішньоконтинентальню перевезеннях використовуються залізничний,
автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них
є крім виду вантажу, такі умови.
ФАКТОР ЧАСУ. Очевидно, що найшвидший спосіб доставляння вантажів –
авіатранспорт. Проте він дорогий і тому застосовується тільки в
екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших
випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на
плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних
перевезень. Товари бажано закуповувати в тих країнах, із яких їх
зручніше доставляти.
ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Не існує якихось конкретних правил, що дозволяють
визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості
товару. Здоровий глузд підказує, що це має бути невеликий відсоток, за
винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише
один доступний шлях – повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні
перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі
і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею
приблизно за однаковими цінами.
БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще
перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не
термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини
автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання
фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються’ як правило,
традиційним способом – морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це
трохи дорожче. Треба пам’ятати що виплата страхового відшкодування
вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує
йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула
в поганому стані.
Використана література
Внешнеторговые сделки / Сост. И. С. Гринько. — Сумы, 1994.
Гаджинский А. М. Основы логистики. – М., 1996.
Дегтярева О. И., Полякова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая
деятельность: Учеб. пособие. – М., 1999.
Логистика / Под ред. Б.А.Аникина – М., 1997.
Международные перевозки грузов: нормативная база. – М., 1996.
Новиков Д. С. Транспорт в международных экономических отношениях. – М.,
1984.
Плушников К. И. Транспортно-экспедиторские операции. – М., 1997.
Саркисов С. В. Транспорт и его использование в условиях рынка. – М.,
1993.
Условия международных перевозок. – К., 1993.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
