Реферат на тему:
“Чому в нашому теперішньому житті
не захищена і не влаштована молодь випускних класів?”
Хочеться розпочати з фрази “Молодь править світом – коли постаріе”. Цей
вислів належить мудрій людині, великому мрійнику, англійському
письменнику та мислителю Джорджу Бернардові Шоу. У цій фразі нема й тіні
знущання чи сарказму – це всього лише констатація факту. Практика
державного управління, вироблена суспільством упродовж століть, на жаль,
майже не зазнала змін і на початку третього тисячоліття. Поки молода
людина N набирається знань і досвіду, необхідних для того, щоб активно
впливати на світ, виявляється, що всі місця за “пультом управління” вже
захоплено попередніми поколіннями, які, звісно, не збираються цими
місцями поступатися. Згодом N, діставшись першого ж владного крісла,
чинитиме абсолютно аналогічно і, виголошуючи з високих трибун полум’яні
промови на оригінальну тему “молодь – наше майбутнє”, геть-чисто забуде,
які ж саме проблеми бентежили його юначу душу, що захоплювало, а що
обурювало кільканадцять років тому. Коло замикається.
Розірвати його – справа ще не одного покоління. Та й, зрештою, камінь
спотикання ховається не в одвічному конфлікті “батьків і дітей” – вік
адміністратора не має жодного значення, якщо той кваліфіковано виконує
свої обов’язки. Проблема не стільки у тому, що молодій людині складно
зробити кар’єру керівника – справжній талант завжди проб’є собі дорогу.
Корінь зла полягає у небажанні владоможців по-справжньому, не на словах,
усвідомити, що держава має перед своєю молоддю зобов’язання. Влада, яка
про це забуває, уподібнюється до “батьків”, що відмовляються від дитини,
яку народили.
На жаль, ознак такої “зозулячої” поведінки державних інститутів України
щодо нашої молоді чимало. Яскраве підтвердження тому – низький відсоток
молоді у суспільстві. Наших співгромадян віком 14-28 років близько 11
мільйонів, що складає трохи більше 22% нації. Вчені прогнозують подальше
зменшення цього співвідношення внаслідок скорочення народжуваності,
оскільки блискавично зростає кількість молодих сімей з орієнтацією на
одну дитину, а то й на бездітність. Найнижчий рівень народжуваності
спостерігається у найбільш урбанізованих регіонах Східної України, у
Києві та Севастополі, де сконцентровано понад 20 мільйонів українців, що
становить близько 40% від загальної кількості населення.
Головна причина такої ситуації, яка межує з демографічною катастрофою –
матеріальна незахищеність молоді, невпевненість у прийдешньому дні.
Статус безробітного мають понад 350 тисяч молодих людей. Складно навіть
уявити собі реальну статистику. Але навіть офіційна цифра вражає. Тим
більше, коли взяти до уваги, що вона вдвічі перевищує аналогічний
показник серед дорослого населення. З незайнятістю тісно пов’язана
житлова проблема. Для розвитку системи кредитування молодих сімей
державному чи приватному фонду потрібні гарантії подальших стабільних
доходів подружжя. Їх може надати висококваліфікований фахівець з
гостродефіцитної спеціальності, попит на яку з часом зростатиме. Багато
у нас таких? І чи плануватиме дитину сім’я без даху над головою?
Кваліфікація і, головне, доступність вітчизняної медицини – теж один з
факторів, які визначають низький рівень народжуваності. Щоб бути
впевненим у належному медичному обслуговуванні до, під час та після
пологів, потрібно мати чималий матеріальний ресурс.
Дамокловим мечем нависли над здоров’ям нового покоління “епідемії XX
століття”. Молодь становить 70% від кількості всіх ВІЛ-інфікованих в
Україні. Тільки офіційно в Україні зареєстровано близько 68 тисяч
наркоманів, значна частина з яких – молоді люди.
Безпосередньо стосуються молоді проблеми вітчизняної освіти. В існуючій
економічній ситуації, звичайно ж, нереально та й непотрібно говорити про
реанімацію системи безкоштовного навчання. Багато країн цю проблему
успішно вирішують за рахунок цільового кредитування. Практика
безвідсоткових кредитів, розрахованих на 10-20 років, за які студент
починає розраховується вже після закінчення учбового закладу, себе
виправдовує. Можливо, слід вивчити питання гнучкого оподаткування
роботодавця задля зацікавлення його у фінансуванні підготовки для себе
молодого фахівця. Держава повинна розуміти, що без таких інвестицій у
своє майбутнє, вона приречена на інтелектуальне та економічне згасання.
З освітою напряму пов’язана проблема працевлаштування. Якщо якнайшвидше
докорінно не зламати існуючу ситуацію, за кордон щороку виїздитимуть не
десятки, а сотні тисяч молодих спеціалістів, що зрештою призведе до
цілковитого витікання інтелектуального потенціалу за межі України.
Проте, слід зазначити, що останнім часом значну частину молоді вдалося
повернути до вузів. Ще вчора «човник», стоячи біля базарного прилавку,
заробляв такі гроші, які не снилися пересічному випускникові вузу. Тепер
все потроху стає на свої місця. На людей з освітою з’являється попит.
Виробництво відчуває кадровий голод: нарешті знову потрібні технологи,
інженери, програмісти тощо. Це – непоганий початок. Незабаром має
утворитися довга “лава запасних”, з яких державний керівник зможе
обирати на вакантну посаду молодих, талановитих, неординарно мислячих
фахівців.
Варто лише задуматися скільки проблем постає у молодої людини. І коли з
ними стикається зовсім недосвідчена особа, пригріта родинним теплом, з
іскринкою романтики і невинної простоти в очах, як тоді бути, кому
довіритися, як врятувати ще одну мрію, підтримати надію? Чимало
запитань. І, здавалося б, немає конкретних рецептів. Навпаки, є ще
більше занурення в невідомі глибини душі кожного.
В історії людства питанням молоді приділялась значна увага. Це й
зрозуміло, ще давні мислителі вважали, що „сила держави не в сивих
мужах, а в босоногих обірванцях, яким потрібно максимум уваги дорослих,
і чим більше тим краще”.
Сьогодні в Україні проблеми молоді є болючими і не повною мірою
вирішеними, як вимагає цього основний закон держави. На жаль,
нестабільна сучасність внесла свої корективи у становище молодого
українського суспільства та відповідно вплинула на його громадянську
активність. Але я вважаю, що насправді безвихідних ситуацій не буває, є
лише окремі посадові особи, які не зацікавлені у тому, щоб їх вирішити.
Оглянемося навколо, нас оточує безліч людських доль з великою
кількістю проблем та турбот, які переходять в глобальну кількість
нерозв’язаних питань, зокрема й тих, що торкаються молоді. Це, в першу
чергу, стан здоров’я молодого покоління; наркоманія; діти-сироти; діти,
що постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС; насильство над дітьми;
рабство підлітків; отримання безкоштовної освіти в вузах України;
працевлаштування молоді; захист багатодітних сімей; незахищеність та
відсутність гарантій на законодавчому рівні, які б в установленому
порядку регулювали ці проблеми і неодмінно сприяли їх вирішенню.
Ще одним надзвичайно важливим є питання служби наших юнаків у Збройних
Силах України. Наша армія успадкувала багато вад радянської. І вихід тут
лише один – перехід до професійного війська. Така армія здатна
виконувати свої функції значно кваліфікованіше, будучи при цьому суттєво
менш чисельною. Втім, перехід до нової системи побудови Збройних Сил
потребує тривалого терміну. Тим часом хлопці виконують свій обов’язок
зараз. І, як у старі радянські часи, “молоді” продовжують відчувати на
собі всі принади ”дідівщини”. Не виключено, що частково проблему
розв’язав би інститут громадського контролю за службою учорашніх
призовників. І рівень правопорушень буде суттєво знижено, і мамам
новобранців буде спокійніше.
Нормативних актів щодо молодіжної політики у нас безліч. Втім, словам та
папірцям молодь не вірить. Вона вірить конкретним результатам. І
правильно робить. Навіть якщо ми створимо ще десяток програм і концепцій
державної молодіжної політики і не наповнимо їх конкретним змістом,
будь-яка спроба вирішити молодіжні проблеми завершуватиметься там, де
почалася.
З іншого боку законодавці мають відчувати зустрічні дії з боку
молодіжних організацій. Під лежачий камінь вода, як відомо, не тече.
Молодіжний рух, на жаль, в Україні сьогодні розпорошений. Тут наявний
весь букет недоліків “дорослих” організацій – амбіції лідерів, надмірна
заполітизованість, причини матеріального характеру тощо. Проте потрібно
шукати і знаходити шляхи до консолідації. Без цього домагатися від
держави виконання своїх обов’язків молоді буде дуже складно. Стукайте, і
вам відкриють. Мені ж хочеться звернутися до всіх, від кого залежить
розробка і реалізація молодіжної політики – не бійтеся давати молоді
покерувати – дивись, і життя зміниться на краще.
Отож, узагальнюючи вище сказане, додам, що мене, як і більшість моїх
однолітків, дуже хвилює сучасний стан проблем молоді. Мені також прикро
дивитися, на скільки важко молодим людям, в яких, здавалося б, усе
попереду, а – немає надійної опори. Тому вільний творчий розвиток
молодого покоління вбачаю у всезагальній підтримці та розумінні з боку
держави. За молодими – майбутнє і починається воно сьогодні. Тому в
основі має бути все те людяне, заради чого ми приходимо в цей світ.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
