Контрольна робота
на тему:
ФОНД ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО
ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО
СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК
БЕЗРОБІТТЯ
ПЛАН
Вступ
1. Поняття фонду загальнообов’язкового державного соцстрахування на
випадок безробіття
2. Джерела формування Фонду загальнообов’язкового державного страхування
на випадок безробіття
3. Напрями використання Фонду
4. Список використаної літератури
Вступ
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття – державний цільовий фонд. Державні цільові фонди – це форма
перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для
фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові
призначення. Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у
відповідності до законів.
Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів
бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.
Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно
бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання
коштів відповідно до законодавства.
Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго
цільове призначення і на інші цілі не використовуються.
По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України,
яка перебуває на стадії становлення.
1. Поняття фонду загальнообов’язкового державного соцстрахування на
випадок безробіття
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття,
провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за
використанням коштів для надання соціальних послуг.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною
самоврядною організацією.
Діяльність фонду регулюється:
Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування (16/98-ВР);
Законом України «Про зайнятість населення 803-12»;
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття» (від 2.03.2000 р. № 1533-ІП);
Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування» (від 11.01.2001 № 2213-ІП).
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
— система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне
забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб
обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття.
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на
умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, хто проходить
альтернативну (невійськову) службу, працює неповний робочий день або
неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених
законодавством про працю.
Об’єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із
настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи)
виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок
безробіття та надання соціальних послуг.
Матеріальне забезпечення здійснюється у таких формах:
> допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для
організації безробітним підприємницької діяльності;
> допомога по частковому безробіттю;
> матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки
або підвищення кваліфікації безробітного;
> матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна
допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на
його утриманні;
> допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка
перебуває на його утриманні.
Соціальні послуги, які здійснюються за Законом «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» мають такі види:
> професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації та профорієнтація;
> пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у
тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування
організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
> інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з
працевлаштуванням.
Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм
відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов’язкового державного
страхування України на випадок безробіття. Усі застраховані особи є
членами Фонду.
Мета створення фонду — сприяння забезпеченню ефективної зайнятості,
запобігання безробіття, створення нових робочих місць та інше.
2. Джерела формування
Фонду загальнообов’язкового державного
страхування на випадок безробіття
Джерелами формування фонду виступають:
> асигнування з Державного бюджету, розмір яких встановлюється
Верховною Радою України;
> страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб, що
сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;
> суми фінансових санкцій застосованих до підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого
порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду,
недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми
адміністративних штрафів, накладених відповідно до законодавства на
посадових осіб та громадян за такі порушення;
> прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі
резервів Фонду, на депозитному рахунку;
> благодійні внески громадських об’єднань, підприємств,
організацій громадян, зарубіжних фірм;
~*
> кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким
структурам;
> інші кошти.
Нормативи обов’язкових відрахувань до фонду визначає щороку Верховна
Рада України при затвердженні бюджету,
3. Напрями використання Фонду
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття створюється на державному та місцевому рівнях.
На державному рівні основними напрямами використання фонду є:
> розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації
вивільнюваних працівників;
> проведення наукових досліджень з проблем рівноваги ринку
праці та зайнятості населення;
> надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;
> відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із
достроковим виходом на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про
зайнятість населення»;
> фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності
виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;
> створення резерву коштів Фонду;
> утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної
бази Фонду;
> створення гуртожитків та тимчасового житла для осіб без певного
місця проживання;
> та інше.
На місцевому рівні основними напрямами використання фонду є:
> професійна орієнтація населення, професійне навчання вивільнюваних
працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;
> виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
> надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою
діяльністю;
> виплата допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні;
> дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних;
> організація додаткових робочих місць у галузях народного
господарства;
> інші витрати, пов’язані із соціальним захистом прав громадян
держави на працю.
Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є
захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому
порядку.
З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв
коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати
допомоги по безробіттю в розрахунку на місяць (на 2002 рік цей резерв
встановлюється у розрахунку на 15 календарних днів згідно із законом від
17.01.2002).
Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в
уповноваженому банку України.
Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на
місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на
оплату праці. У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної
плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на
заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду проводиться у
пропорційних сумах.
Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік.
Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як
платник страхових внесків у виконавчій дирекції Фонду за місцем
знаходження, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків,
у тому числі тих, що сплачують застраховані особи через рахунки
роботодавців в обсязі донарахованих сум внесків (недоїмки), штрафів та
пені.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які
нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у
трикратному розмірі зазначеної суми.
Пеня обчислюється виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на
момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.
Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід
Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Список використаної літератури
Бровкова Е. Г., Прондус Й. П. Финансово-кредитная система государства.-
К.: Сирин.- 1997.
Вавилов Ю. Я. Государственньш кредит: прошлое й настоящее.- М.:
ФинансьІ й статистика, 1992.- С. 91.
Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.- К.:
НІОС.- 2002.- С. 608.
Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.- К.: Вища школа,
1997.- С. 383.
Велично О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: Вища школа,
1997.
Держава, податки, бізнес / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л.
Андрущенко: За ред. В. М. Федосова.- К.: Либідь, 1992.- С. 328.
Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч.
посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995.- С. 256.
Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.-
К.: Знання, 2001.- С. 581.
Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика
України: Навч. посібник. -К.: Наукова думка, 1997.- С. 303.
60. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д.
Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.
61. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смоелиєнко Т. С. Фінансовий
словник.- 2-ге видання.- Львів: Центр Європи,1997.
62. Концепція реформування податкової системи України / Б.
Губський, В. Альошин, І. Белоусова.- К., 2000.- С. 50.
63. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник.-
К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.
Кравченко В. І. Фінанси місцевих органів влади України.- Основи теорії і
практики.- К.: НДФІ.- 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
