Курсова робота
Віконні блоки
ЗМІСТ
Вступ.
Технологічна частина.
Опис виробу, конструкція і матеріали.
Загальний вигляд.
Виготовлення віконних блоків.
Складання віконних блоків.
Монтаж віконних блоків.
Заходи охорони праці.
Використана література.
ВЕДЕННЯ
Деревина як матеріал застосовується у всіх галузях народного
господарства, причому значна кількість деревини використовується в
будівництві. Завдяки своїм якостям — порівняно високої механічної
міцності, малій теплопровідності, невеликій щільності, легкості обробки,
стійкості до впливу кислот, солей, олію-деревину широко використовують
для виготовлення несучих і елементів будинків, що обгороджують, і
споруджень, ферм, арок, балок, прогонів, крокв, стійок, панелей, лаг,
підлог, вікон, двері ін.
Великий розвиток одержують дерев’яні клеєні конструкції, використання
яких доцільно у всіх видах будівництва й у першу чергу в
сільськогосподарських будівлях у виді арок, прогонів, а також при
спорудженні підприємств із хімічно агресивним середовищем. Застосування
клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні відходи деревини
шляхом їхнього склеювання в елементи будівельних конструкцій. При
використанні деревини в будівництві потрібно забезпечити раціональне
використання її шляхом правильного розкрою і максимального використання
відходів.
XXVII з’їздом КПРС, січневим і червневої (1987 р.) Пленумами ЦК КПРС
намічено провести корінну перебудову керування народним господарством, у
тому числі економікою.
Перебудова керування народним господарством передбачає надання
підприємствам і організаціям більш повне і самостійне рішення питань
виробництва, перехід на самофінансування і госпрозрахунок, випуск більш
якісної і рентабельної продукції. Уведений з 1 січня 1987 р. у дію
«Закон про державне підприємство (об’єднанні)» узаконив права й
обов’язки виробничих колективів, розширив можливості участі трудових
колективів у керуванні підприємствами й об’єднаннями, у рішенні
державних і суспільних справ.
У нашій країні у величезних масштабах ведеться житлове будівництво з
метою забезпечення кожної родини до 2000 р. окремою чи квартирою
житловим будинком. Для виконання цієї задачі в комплексі із
соціально-культурним будівництвом намічене повне забезпечення
виробництва будівельними матеріалами і виробами.
Підготовка столярів, тесль і паркетників здійснюється в
професійно-технічних училищах, а також безпосередньо на підприємствах.
У постанові лютневого (1988 р.) Пленуму ЦК КПРС «Про хід перебудови
середньої і вищої школи і задачах партії по її здійсненню»
відзначається, що найважливішою умовою прискорення
соціально-економічного розвитку є забезпечення високої якості
професійної і загальноосвітньої підготовки робочих кадрів, ріст
політичної і цивільної свідомості молодого покоління робітничого клас.
Постановою намічений подальший розвиток професійно-технічних училищ при
базових підприємствах, а також міжгалузевих спеціалізованих училищ для
підготовки робітників у них по складних і інтегрованих професіях,
посилення державного контролю за якістю підготовки робочих кадрів у всіх
формах професійного навчання.
Рішеннями XXVII з’їзду КПРС передбачений подальший розвиток механізації
будівництва, зниження рівня ручної праці, поліпшення використання
будівельної техніки, застосування високопродуктивного інструмента і
машин, поліпшення організації будівельного процесу, що дозволить
підвищити продуктивність праці. Вирішальне умова подальшого розвитку
будівельного комплексу — підвищення продуктивності праці, заснована на
прискоренні науково-технічного прогресу.
В даний час при виконанні столярно-будівельних робіт застосовується
ручний механізований інструмент, розроблені і впроваджені для кожного
виду робіт нормокомплекти машин і інструментів, а також комплекти
прогресивного інструмента для основних професій будівельного
виробництва, розташовувані в ручній валізці для столяра будівельного,
теслі, паркетника й ін.
Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на деревообробних
підприємствах потоковим способом із застосуванням напівавтоматичних і
автоматичних ліній. На будівельні майданчики столярні вироби,
фрезеровані деталі, елементи паркетних підлог, ферми, напівферми, балки
й інші надходять у готовому виді. Віконні і дверні блоки поставляють на
будівництва з навішеними стулками, фрамугами і полотнинами,
пофарбованими і заскленими, завдяки чому роботи з заповнення прорізів
значно спрощуються і зводяться до установки готових віконних і дверних
блоків. Ферми, арки, елементи даху також надходять на будівництва в
зібраному чи виді у виді окремих елементів (напівферми й ін.).
Віконна стулка складається з двох вертикальних і двох чи трьох
горизонтальних брусків, зв’язаних між собою в раму за допомогою шипових
з’єднань, клеячи і нагелів. У стулках, що мають великі розміри, ставлять
горизонтальні бруски — горбильки, що з’єднують вертикальні бруски.
Горбильок має профіль, аналогічний профілю бруска стулки; він збільшує
міцність стулки, але зменшує її світлову площу.
У верхній частині віконної коробки над стулками встановлюють
горизонтальну раму-фрамугу. Фрамуги можуть бути глухими і що
відкриваються. У глухих фрамугах верхні притвори стулок примикають до
чверті в нижньому бруску фрамуги. Для кріплення фрамуги, що
відкривається, у віконну коробку вставляють горизонтальний брусок,
називаний горизонтальним імпостом. У широких коробках ставлять нерухомий
брусок — вертикальний імпост, до якого примикають крайки вертикальних
брусків стулки.
Кватирку улаштовують угорі стулки, але не вище 1,8 м від підлоги, інакше
її важко буде відкривати.
Стулки бувають внутрішні і зовнішні. Для того щоб стулки добре
розкривалися, висоту і ширину внутрішніх стулок у порівнянні з
зовнішніми роблять більше приблизно на 50…75 мм.
Різницю між розмірами внутрішньої і зовнішньої стулок називають
світанком.
Стулки бувають з наплавом, тобто з напуском на бруски коробки, що
створює більш щільний притвор і закриває щілини, що утворяться між
стулкою і коробкою. Наплав роблять у внутрішніх чи в обох стулках, що
додає вікнам красивий вид.
Для стулок з наплавом розміри внутрішньої стулки роблять більше
зовнішньої по висоті приблизно на 75 мм, а по ширині — на 75…100 MM.
Рис. 73. Перетину по притворах дерев’яних вікон зі спареними
плетіннями, з подвійним засклінням для жилих будинків (ДСТ
11214—86):
I — брусок нижньої коробки, 2 — нижній брусок зовнішньої стулки, 3 —
розкладка по склу, 4 — стекло, 5 — верхній і бічний бруски віконної
коробки, 6 — верхній і бічний бруски внутрішньої стулки, 7 — нижній
брусок внутрішньої стулки, 8 — проріз для відводу води
Виготовлення віконних блоків. Віконні блоки, як правило, виготовляють на
деревообробних підприємствах. На будівництво вони надходять з навішеними
стулками, заскленими і пофарбованими. Однак іноді приходиться
виготовляти віконні блоки невеликих серій у чи майстернях цехах
будівельних організацій.
Вивчивши креслення, складають специфікацію деталей, указуючи проектні
розміри і розміри заготівель (ДСТ 24454—80, 8486—86). Потім по розмірах,
приведеним у кресленнях, випилюють заготівлі для деталей стулок і
коробка з урахуванням припусків на обробку (ДСТ 7307—75). Після
розпилювання бруски стругають рубанком, чи фуганком фрезерують
электрорубанком, на фугувальних, рейсмусових чи комбінованих верстатах.
Потім перевіряють прямоугольність і якість обробки брусків і приступають
до їхньої розмітки.
Розмітка. Розмічають бруски за допомогою метра, рейсмуса, ярунка, малки,
косинця на розмічальному столі, що має кришку розміром 2200X1600 мм (на
100…150 мм більше найбільшої довжини бруска коробки).
Порядок розмітки вертикального і горизонтального брусків внутрішньої
коробки віконного блоку ОР 15-15 показаний на мал. 80. Відповідно до
креслення вертикальний брусок повинний мати довжину 1460, горизонтальний
— 1470 мм.
На торцюванні деталей із двох сторін при ширині і довжині до 1500 мм
дається припуск 15 мм при одержанні деталей із заготівель і 35 мм — з
матеріалів, розмічають так: два вертикальних чи горизонтальних бруски
кладуть на стіл лицьовими сторонами назовні, після чого від торця бруска
відкладають 18 мм, тобто припуск на торцівку, а від нього розмір бруска
по довжині (у чистоті), що складе для вертикальних брусків 1460, а для
горизонтальних — 1470 мм.
За допомогою косинця наносять на брусок чи ризики олівцеві лінії. Від
останньої олівцевої лінії наносять наступний припуск на торцівку 17 мм
(сумарний припуск на обидва кінці 35 мм). Потім від лінії торцовки
відкладають розмір, дорівнює товщині шипів (у даному випадку 50 мм), і
проводять ризики.
Для вибірки чверті розміром 9…12X28 мм розмітку роблять у такий
спосіб: від ребра 8 бруска по пласти 7 кожного бруска наносять ризику,
що відстоїть на 28 мм, а по крайці 5 — ризику, що відстоїть від ребра на
9 і 12 мм. Спочатку вибирають чверть розміром 9X28 мм, а потім додатково
знімають скіс і доводять розмір чверті до необхідного.
Вибирають чверть ручними чи інструментами на фрезерному верстаті. Після
вибірки чверті бруски торцюють на потрібний розмір, заріжуть шипи і
вушка.
Зборка віконних блоків. Роботи зі зборки віконних блоків складаються з
припасування і навішення кватирки в стулку , припасування з
прифальцівкою стулок між собою і до коробки з установкою нащельников
(штапиков) , установки напівпетель на стулках і коробці, установки
відливу, навішення стулки в коробці. Після цього прирізають прилади
(завертки, ручки-скоби). Прилади встановлюють звичайно після монтажу
блоків у проріз. До установки в проріз віконний і балконний блоки оліфят
і офарблюють.
Елементи віконних блоків збирають на робочому місці. Після зборки
елементи блоку витримують протягом 1…3 год для схоплювання клеячи, а
потім установлюють петлі, відливши, нащельник і ін. Гнізда під петлі
розмічають за допомогою шаблона Павлихи. Для утворення гнізд під урізні
петлі можна використовувати набір із трьох стамесок. Одну карту урізної
петлі забивають у брусок коробки, а іншу — у брусок обв’язки
внутрішнього плетіння. На відміну від звичайних у різні петлі кріплять
шпильками.
Навішують стулки в коробку на спеціальних столах.
Прифальцівка стулок полягає в тім, щоб у місці створу відібрати фальци,
що утворять притвор. Прифальцівка може бути виконана механізованим чи
ручним інструментом. Для прострожки притворів у вікнах без знімання їх з
петель використовують добірний рубанок (мал. 133). При припасуванні
стулок ретельно перевіряють правильність притвору, тобто щільність
прилягання їх до чвертей коробки. В усіх притворах між стулками і
коробкою залишають зазор 2 мм для наступного покриття стулок шаром
фарби.
Потім стулки навішують на петлі, стежачи за тим, щоб вони вільно і
плавно відкривалися, не пружинили і були нерухомі в будь-якім положенні
після відкривання.
Місця постановки приладу розмічають за допомогою шаблонів. Найпростіший
шаблон — тонка чи дошка фанера з вирізаними контурами приладів, по яких
роблять розмітку олівцем. Розмічати місця для постановки приладів можна,
окреслюючи по контурі олівцем самі прилади. Гнізда під прилади вибирають
чи долотом стамескою так, щоб глибина їхній по всьому контурі приладу
була однаковою. Прилади врізають заподліцо з поверхнею деревини.
Відхилення, що допускається, повинне бути не більш 0,5 мм. Віконні і
дверні прилади кріплять до виробів шурупами з потайною голівкою. Розміри
шурупів повинні відповідати розмірам отворів у приладах. Для запирання
вікон зі спареними плетіннями застосовують віконну завертку-стяжку
урізну ЗР1, завертку урізну ЗР2. Звичайно на кожну стулку ставлять по
двох завертки на відстані, що забезпечує рівномірне примикання стулки до
коробки
Для стулок вікон висотою до 1100 мм зі спареними чи роздільними
плетіннями використовують накладний шпінгалет ШН2 (ДСТ 5090—86), а для
стулок вікон висотою більш 1100 мм і балконних двер зі спареними чи
роздільними чи плетіннями полотнинами — накладний шпінгалет ШН1.
Засувку накладну ЗТ (ДСТ 5090—86) застосовують для запирання стулок
вікон житлових і суспільних будинків.
У вікнах з роздільними плетіннями для житлових і суспільних будинків для
відкривання стулок застосовують ручки-скоби типу PC. Цієї ж ручки можна
використовувати й у балконних дверях. Стулки вікон фіксують фіксаторами.
Для запирання одного з половин двопільних балконних дверей з роздільними
полотнинами застосовують шпінгалети типу ШВ. Рухливі частини їх повинні
відкриватися плавно, без великих зусиль. Дверні (верхні) шпінгалети
встановлюють на висоті 1,8…1,9 м, щоб їхній можна було відкривати з
підлоги. Для обмеження відкривання стулок і запобігання їхнього удару об
стіну з внутрішньої сторони зовнішньої стулки блоку з роздільними
плетіннями установлюють віконний упор типу УО (ДСТ 5091—78). Для фрамуг
суспільних будинків зі спареними і роздільними плетіннями шириною до
1300 мм використовують фрамужний прилад ПФ1, а для фрамуг шириною до 830
мм — прилад ПФ2 (ДСТ 5090—86).
У виробах з деревини, що викликає корозію (дуб і ін.), варто
застосовувати шурупи з антикорозійним покриттям. Латунні, нікельовані
прилади необхідно прирізати до остаточної обробки, а кріпити після її.
Прилади з пластмасовими покриттями кріплять шурупами, що мають
нікельовані чи хромовані голівки.
МОНТАЖ ВІКОННИХ І ДВЕРНИХ БЛОКІВ
При зведенні великоблочних, цегельних і дерев’яних брущатих і каркасних
будинків віконні і дверні блоки, встановлюють в основному в процесі
зведення стін. Блоки подають до місця установки піднімальними
механізмами.
До установки в проріз поверхні віконних і зовнішніх дверних блоків, що
примикають до кам’яних стін, антисептірують і захищають рулонними
гідроізоляційними матеріалами (толем, руберойдом).
При антисептуванні віконних і дверних коробок по периметрі на
будівництві їх обробляють антисептичними пастами за допомогою гідро чи
фарбопультів. Пасту варто наносити рівномірним шаром без пропусків. При
температурі навколишнього повітря нижче 0°С пасту підігрівають до
температури 30…40°З.
Після нанесення пасти і висихання її по периметрі до коробки дрібними
цвяхами кріплять смуги руберойду, толю шириною, рівної чи трохи більшої
ширини коробки. Чи стулки полотнина дверей до підйому блоку в проектне
положення варто закріпити, для того щоб у процесі підйому вони не
розкривалися. Після цього в блоки ввертають монтажні гаки (при штучному
підйомі). Піднімають блоки двохгалузевим стропом. На деяких будівництвах
блоки комплектують на квартиру і піднімають краном у контейнері.
Для напрямку блоку в проектне положення використовують
тонкий сталевий чи прядив’яний канат, що тимчасово кріплять до
вертикального бруска коробки. Блок необхідно піднімати обережно, без
ривків, а опускати до місця установки плавно. Повороти стріли не повинні
бути різкими. Після установки віконну коробку виверяють по горизонталі і
вертикалі рівнем і схилом (мал. 138). Осі віконних і дверних блоків
повинні збігатися з осями прорізів. Збіг осей блоків і прорізів
перевіряють схилом 5 по оцінці осі прорізу, зробленої на верхньому його
укосі, причому шнур повинний пройти точно через крапку перетинання
діагоналей коробки блоку. Перекоси блоку усувають за допомогою клинів 2.
Віконний блок ставлять у проріз вільно, після чого його виверяють і
заклинюють клинами 2 у проектному положенні. Зусилля заклинювання
повинні діяти тільки на торці коробки. При цьому не можна допускати
перекосів коробки, інакше стулки, полотнини будуть погано відкриватися і
закриватися. До монтажу необхідно перевірити, чи добре відкриваються і
закриваються кватирки, стулки, фрамуги, дверні полотнини. Зазори після
установки між стулками, полотнинами і коробками не повинні перевищувати
більш 2 мм, між внутрішніми дверями і підлогою — 5…8 мм, між дверями і
підлогою в санвузлах — 1 2 мм.
При монтажі віконних і дверних блоків всі однойменні елементи
розташовують на одній лінії, наприклад на фасаді багатоповерхового
будинку вертикальні бруски плетінь повинні знаходитися на одній
вертикальній лінії.
При установці дверного блоку в проріз його вирівнюють за рівнем і схилом
як у площині стіни, так і поперек, для того щоб коробки блоку не
виступала за площину стіни, якщо стіни не штукатуряться. При
оштукатурених стінах коробки повинна виступати за площину стіни на
товщину штукатурки, щоб лиштва прилягала до стіни і коробки.
Перед кріпленням блоку перевіряють, чи не перекошена коробка. Для цей
блок вимірюють по діагоналях, натягаючи шнур з одного кута в
протилежний. Перекіс коробки можна перевірити також косинцем зі схилом.
Коробки, встановлювані в прорізи зовнішніх стін, повинні відстояти від
площини стіни усередину будинку по всьому його фасаді на однаковій
відстані.
Коробки віконних і дверних блоків до кам’яних стін і перегородок
кріплять чи шурупами сталевими йоржами, що забивають у дерев’яні
антисептіровані пробки, закладені в стіни. Вертикальні бруски коробок
прикріплюють до прорізів не менш чим у двох місцях, причому відстань між
чи шурупами йоржами повинне бути не більш 1 м. З дерев’яними
перегородками коробки з’єднують цвяхами.
Після установки в проріз і закріплення блоків зазори між коробкою і
кладкою зовнішніх стін необхідно проконопатити термоізоляційними
матеріалами. Конопатять сталевими конопатками. У житлових будинках
віконний і балконний блоки звичайно встановлюють у загальний проріз. Для
кращого кріплення блоків бажано у верхній частині прорізу (укосу) у
місцях стику блоків ставити додаткову чи пробку металевий заставний
елемент.
Віконний і балконний блоки скріплюють між собою цвяхами, прокладаючи між
блоками рейку товщиною 10…20 мм на половину ширини коробки, для того
щоб зазор, що залишився, можна було надалі проконопатити.
Для герметизації вікон і балконних дверей, а також стиків у зовнішніх
панелях у будинках підвищеної поверховості застосовують мастику-герметик
з поліізобутіленстирола. Мастика добре зчіплюється з поверхнею деревини
і бетону; при позитивній температурі повітря мастику можна застосовувати
без попереднього підігріву.
ЗАГАЛЬНОГО ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ, ОГОРОДЖУВАЛЬНА ТЕХНІКА
Кожен знову надходить робітник може бути допущений до роботи лише після
навчання і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктажі
підрозділяють на вступний, первинний на робочому місці, повторний,
позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер по
техніці безпеки з кожним знову надходить робітником шляхом бесіди і
показу наочних приладдя. Первинний на робочому місці, повторний
позаплановий і поточний інструктажі проводить безпосередній керівник
робіт. Первинний інструктаж проводять на робочому місці з усіма знову
прийнятими робітниками шляхом показу безпечних прийомів і методів
роботи. Повторний інструктаж проводять з метою підвищення рівня знань
працюючих, а позаплановий — при зміні правил по охороні праці і зміні
технологічного процесу.
При інструктажі робітник довідається правила поведінки на території,
основні причини, що викликають травматизм (несправність устаткування,
інструмента, електромережі і т.п., неправильні прийоми роботи);
знайомиться з правилами поведінки в зоні робіт кранами, лебідками,
автотранспорту і при вантажно-розвантажувальних роботах. Про проведення
первинного на робочому місці, повторного і позапланового інструктажів
працівник, що проводив інструктаж, робить запис у журналі реєстрації
інструктажу на робочому місці з обов’язковим підписом інструктуємого і
що інструктує.
На робочому місці інструктаж проводить чи майстер виконавець робіт,
докладно пояснює безпечні прийоми роботи, огороджувальну техніку,
розповідає про електробезпечність, порядок змісту робочого місця,
пристрої механізмів, правилах пуску, зупинки і змазування верстатів.
Техніка безпеки на будівництві. Дерев’яні конструкції, як правило,
виготовляють на підприємствах будіндустрії, однак найчастіше на
стройплощадках приходиться виконувати ряд операцій із застосуванням
ручного і механізованого інструмента, а іноді і деревообробних
верстатів. Через цього велику роль для безпечної роботи грає правильна
організація робочих місць. Робоче місце столяра, зайнятого обробкою
деревини, обладнається верстатом і необхідним інструментом і
пристосуваннями.
Верстат міцно закріплюють на робочому місці, а інструмент розташовують
так, щоб їм легко і зручно було користатися. Пиломатеріали, заготівлі
розміщають поблизу від верстата, для того щоб робітник не затрачав
значних зусиль і рухів на їхню доставку до місця роботи.
Особлива увага варто звертати на правильне використання механізованого
інструмента. Рукоятки ручного інструмента (молотків, пилок, стамесок і
ін.) повинні бути ретельно і добре закріплені, а їхня поверхня повинна
бути гладкої, без вибоїв і сколовши.
Переносити вантажі на носилках допускається по рівному місцеві на
відстань не більш 50 м, а переносити їх по чи сход драбинам не можна. На
місцях навантаження і вивантаження лісоматеріалів повинні бути
пристосування, що виключають розвал лісоматеріалів.
Техніка безпеки й організація робочих місць при монтажі дерев’яних
конструкцій. Дерев’яні конструкції в проектне положення піднімають
стропами, для чого їх прикріплюють до конструкцій, а потім підвішують до
гака піднімального механізму.
Стропуют елементи і конструкції по заздалегідь затверджених схемах з
урахуванням міцності і стійкості конструкцій, що піднімаються. До місця
установки їх подають у положенні, близькому до проектного.
Щоб уникнути розгойдування конструкцій при підйомі варто застосовувати
відтягнення з прядив’яного чи каната тонкого гнучкого троса,
прикріплюючи їхній тимчасово до кінців конструкцій. При прикріпленні
троса до віконних чи дверних блоків треба стежити за тим, щоб не
порушити гідроізоляцію, прокладену по периметрі блоку. Елементи і
конструкції стропят інвентарними стропами.
При чи підйомі опусканні стояти під чи виробами під стрілкою крана
категорично забороняється. Розтроповка елементів і конструкцій до
їхнього закріплення в проектному положенні не допускається. Від бруду,
полою конструкції очищають на землі до їхнього стропування і підйому.
У процесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінюваність
елементів і конструкції і своєчасне закріплення в проектному положенні.
Монтаж елементів і конструкцій і переміщення їх над перекриттями, під
якими працюють робітники, допускається лише у виняткових випадках з
дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації.
Зона монтажних робіт, небезпечна для перебування людей у процесі чи
переміщення монтажу конструкцій, повинна бути позначена
попереджувальними знаками і написами.
Підняті елементи, конструкції опускають на місце установки не вище 300
мм від проектного положення, після чого монтажники встановлюють їх на
місце. Виконувати монтажні роботи у відкритих місцях на висоті при силі
вітру більш 15 м/с, ожеледі, чи грозі тумані не допускається. Входи в
приміщення і проходи в нижніх поверхах будинків, над якими ведеться
монтаж, повинні бути закриті для доступу людей.
Усі сигнали машиністу чи крана мотористу лебідки, а також робітником на
відтягненні повинні подаватися одним обличчям — бригадиром монтажної
бригади, чи ланковим такелажником-стропальником. Сигнал «Стіп» може
подаватися будь-яким працівником, що помітив явну небезпеку.
Перед початком робіт бригадир, чи майстер виконавець робіт зобов’язані
детально ознайомити робітників з майбутньою роботою і проінструктувати
про способи її виконання. Верхолазні роботи при монтажі можуть
виконувати робітники не молодші 18 років.
Дерев’яні конструкції розташовують у фронту робіт комплектно і
відповідно до послідовності монтажу, для того щоб у процесі монтажу не
треба було гаяти час на розшуки необхідних виробів. Підвіз виробів до
місця монтажу повинний бути заздалегідь запланований відповідно до
затвердженого графіка робіт.
Механізми для монтажу — крани, лебідки — повинні бути встановлені так,
щоб ними було зручно користатися без зайвих рухів. Для можливого
пересування механізмів уздовж фронту робіт повинні бути улаштовані
дорогі. На ділянці монтажних робіт вивішують відповідні позначення
границь монтажних робіт, для того щоб сторонні люди не попадали в цю
зону.
Робітники повинні бути постачені набором інструментів, необхідних для
установки виробів у проектне положення, вивірки правильності їхньої
установки і закріплення в прорізі. При виконанні монтажних робіт
необхідно користатися технологічними картами.
Техніка безпеки при монтажі (зборці) будинків. Будівельний майданчик у
населених місцях щоб уникнути доступу сторонніх облич обгороджують. По
периметрі споруджуваного будинку встановлюють небезпечну для перебування
людей зону. Для будинків висотою до 20 м вона повинна бути не менш 7 м.
Працюючі на будплощадці в місцях, де можливе падіння предметів, повинні
бути забезпечені захисними касками. Відкриті прорізи в стінах
обгороджують. Для перенесення і збереження інструментів, цвяхів, болтів
робітники, що працюють на висоті, повинні мати сумки.
Експлуатація інструментів. Механізованим інструментом працювати можуть
обличчя, що пройшли навчання і мають посвідчення на право користування
ім. Інструмент необхідно систематично і вчасно перевіряти і ремонтувати.
Працювати можна лише справним інструментом.
Ремонтують інструмент, заміняють частини, що ріжуть, після його
вимикання і повної зупинки. Працювати механізованим інструментом із
приставних сход заборонено.
При перервах у роботі і під час перенесення механізований інструмент
відключають від мережі. Залишати без нагляду механізований інструмент із
працюючим двигуном забороняється.
ЕЛЕКТРОБЕЗПЕЧНІСТЬ
При зіткненні людини зі струмоведучими частинами діючої електроустановки
створюється небезпека поразки струмом. Небезпечна для життя людини сила
струму 0,05 А, а в два рази велика, тобто 0,1 А, — смертельна.
Неізольовані струмоведучі частини обгороджують так, щоб до них не було
вільного доступу.
Електроінструмент варто систематично перевіряти на відсутність замикання
на корпус; крім того, варто перевіряти перед роботою справність кабелю,
що підводить. Електроінструмент повинний бути заземлений; при
відсутності заземлення працювати електроінструментом забороняється.
До роботи з механізованим інструментом допускаються обличчя, що пройшли
виробниче навчання і мають відповідне посвідчення.
Ремонтувати, регулювати, і набудовувати механізований інструмент можна
тільки після його відключення і повної зупинки. При роботі з
електроінструментом варто користатися захисними окулярами. У процесі
роботи забороняється натягати і перегинати кабелі інструментів.
У непогожу погоду (сніг, дощ) працювати на відкритій площадці
електроінструментом можна лише у виняткових випадках, під навісом з
обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок. У приміщеннях
особливо небезпечних, а також поза приміщеннями працювати
електроінструментом можна при напрузі не більш 36 В.
Пускову апаратуру розміщають таким чином, щоб сторонні обличчя не могли
пустити машини і механізми. Рубильники повинні бути обладнані кожухами.
Металеві будівельні ліси, рейкові шляхи електричних вантажопідйомних
кранів і інші металеві частини будівельних машин і устаткування з
електроприводом, корпуса електродвигунів, кожухи рубильників повинні
бути заземлені.
Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути
виконані ізольованим проводом, розміщені на опорах (стовпах) на висоті
над рівнем підлоги, землі, настилу не менш 2,5 м над робітниками
місцями, 3,5 м — над проходами, 6м — над проїздами.
Ручні переносні світильники повинні мати захисну металеву сітку,
причому напруга для них повинно бути не більш 36 В, а в
особливо небезпечних місцях (траншеї, колодязі) — 12 В.
Штепсельні з’єднання на 12 і 36 В повинні мати колір, що різко
відрізняється від штепсельних з’єднань з напругою більш 36 В.
Гумові захисні засоби перед застосуванням оглядають, очищають від бруду,
витирають. Захисні засоби, що мають проколи, тріщини, застосовувати не
можна.
При пилянні, фрезоруванні, шліфуванні треба користатися захисними
окулярами. У приміщеннях особливо небезпечних і з підвищеною небезпекою
поразки електричним струмом працювати можна електроінструментом при
напрузі не вище 42 В. Корпуса електроінструментів, що працюють при
напрузі більш 42 В, повинні бути заземлені.
Експлуатація лісів. Лісу, підмости, застосовувані для виконання
будівельно-монтажних робіт на висоті, повинні бути інвентарними.
Неінвентарні ліси допускаються лише у виняткових випадках з дозволу
головного інженера будівельно-монтажного керування.
Стійки, рами, опорні сходи й інші елементи випливають
установлювати по схилі і кріпити зв’язками відповідно до проекту.
Поверхня ґрунту, на яку встановлюють лісу, потрібно спланувати,
утрамбувати і відвести поверхневі води. Ліси повинні бути прикріплені до
стіни споруджуваного будинку.
Під кінцями кожної пари стійок лісів у поперечному напрямку кладуть
підкладку з дошки товщиною 50 мм. Установлювати лісу на полої не можна.
Кріплять лісу до стін споруджуваного будинку по усій висоті. Висота
проходів на лісах на світлі повинне бути не менш 1800 мм, для того щоб
робітник міг вільно проходити. Настили на лісах і риштуванні повинні
бути рівними, із зазорами між дошками не більш 10 мм.
Підйом людей на ліси і спуск із них допускаються тільки по сход з ухилом
до 60°, що своїм верхнім кінцем повинні бути прикріплені до поперечок
лісів. Проріз у настилі лісів для виходу зі сходи обгороджують із трьох
сторін. Переносні сходи, драбини, трапи, містки виготовляють з деревини
хвойних порід 1-го чи 2-го чи сортів з металу. Відстань між ступінями
переносних сход не повинне бути більш 250 і менш 150 мм.
Вхід у будинок, біля якого встановлені ліси, зверху обгороджують
навісом, а з бічних сторін — суцільним обшиванням з дощок.
Лісу і підмости висотою до 4 м можна експлуатувати після приймання їхнім
виконавцем робіт (виконробом), а вище 4м — після приймання технічною
комісією, призначеної за наказом БМУ. За технічним станом лісів і
риштовання необхідно систематично стежити.
Під час грози і вітру 6 балів і більш робота на лісах припиняється. Ліси
повинні бути обладнані блискавкозахисними засобами.
При прийманні лісів і риштовання повинні бути перевірена: наявність
зв’язків і кріплень, що забезпечують стійкість, вузли кріплення окремих
елементів, робочі настили й огородження, вертикальність стійок,
заземлення. Лісу в процесі експлуатації перевіряє чи виконроб майстер не
менш чим через щодекади. Переміщати лісу при вітрі швидкістю більш 10
м/с. не можна.
Робочі й інженерно-технічні працівники, зайняті експлуатацією і ремонтом
електричних установок, повинні вміти звільняти постраждалих облич від
струму і надавати їм першу допомогу. При поразці людини треба негайно
усунути вплив на нього струму шляхом відключення рубильника,
запобіжників і ін. Людина, що рятує потерпілого, повинний убезпечити
себе, надягши галоши, гумові чи сухі вовняні чи рукавички нашвидку
обмотавши руки сухою ганчіркою. Коли під рукою немає таких предметів,
струмоведучі проводи відтягають від потерпілого сухим ціпком, гумовим
джгутом, сухим одягом і т.п. Після зняття напруги потрібно терміново
викликати лікаря для надання медичної допомоги.
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
Пожежі наносять народному господарству великий збиток. Основними
причинами пожеж є недотепне звертання з вогнем на відкритих площадках,
паління в пожаежнонебезпечних місцях, несправності в електромережі,
неправильне збереження легкозаймистих матеріалів, захаращення цехів і
території і т.п.
Укладати спаленні предмети (пиломатеріали) на будівельному майданчику
можна на відстані не менш 1 5 м від споруджуваних чи будинків тимчасових
споруджень. Склади пальних і мастильних матеріалів варто розташовувати з
боку, протилежної пануючим вітрам, і на великій відстані від будинків.
Треба систематично перевіряти електромережа і вчасно усувати її
несправність. Тимчасові металеві й електричні печі можна влаштовувати
тільки за узгодженням з органами пожежного нагляду. У місцях, відведених
для паління, варто поставити бочки з водою і шухляди з піском для
недокурків.
На будівельному майданчику повинні бути обладнані протипожежні посади з
вогнегасниками, цебрами, лопатами, ломами, баграми, гідропультом і
сокирами. У гідропульта звичайно встановлюють бочки з водою.
Місця, де водопровід відсутній, обладнають закритими водоймами з
мотопомпами на відстані 150…200 м від будинків.
Пожежна профілактика передбачає заходи, спрямовані на попередження
виникнення пожеж, тобто створення умов, що перешкоджають поширенню
вогню, заходу для евакуації людей, матеріалів, устаткування при
виникненні пожежі, а також план роботи людей по найшвидшій ліквідації
пожежі.
Склади пиломатеріалів повинні міститися в чистоті і мати необхідні
дороги і проїзди. Територію складу треба систематично очищати від
відходів — кори, тріски. Паління на складах, а також розведення багать
категорично забороняється.
У літні дні територію складу, а також територію підприємства треба
поливати водою. Розриви між штабелями і групами штабелів повинні
відповідати передбаченим нормами.
Склад повинний бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймами.
Невеликі склади повинні мати чани з водою, вогнегасники.
У деревообробних цехах потрібно стежити за станом електроустаткування,
пускової апаратури, силової й освітлювальної мережі. Обтиральні
матеріали варто зберігати в спеціальних закритих металевих шухлядах і
періодично їх очищати. Необхідно систематично змазувати підшипники, не
допускаючи їхнього перегріву.
Зберігати наднормативні запаси пиломатеріалів, заготівель і деталей у
цехах не допускається.
Усі проходи і підходи до пожежних кранів повинні бути завжди вільними і
доступними.
У малярських цехах не можна працювати без надійно діючої вентиляції, для
того щоб не утворилася вибухонебезпечна концентрація пар лакофарбових
матеріалів.
Цехи крім пожежного водопроводу повинні бути забезпечені засобами
пожежегасіння.— вогнегасниками, розташованими в зручних місцях.
Для подачі сигналів про пожежу в цеху, майстерні повинна бути
встановлена пожежна сигналізація. У випадку її відсутності необхідно
установити сирени, дзвону і т.п.
Кожен працюючий, помітивши пожежу, зобов’язаний негайно (по телефоні)
викликати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший який-небудь
сигнал і вжити заходів по гасінню пожежі місцевими засобами.
Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожеж на кожнім
будівництві і підприємстві зі складу працюючих створюються добровільні
пожежні дружини, активно, що беруть участь у гасінні пожеж. У кожній
зміні повинне бути мінімально необхідна кількість працівників пожежної
дружини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
