Реферат з бухобліку
Принципи організації готівкового обігу
Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності
здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення
фінансової і макроекономічної стабілізації національної економіки
України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності НБУ і
всієї вітчизняної банківської системи в цілому. Правильна політика в
галузі касових і емісійних операцій — неодмінна передумова оздоровлення
грошової системи.
Як уже зазначалося, готівково-грошовий обіг — це сукупність, платежів,
що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівково-грошового
обігу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним розширення
сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий
господарський оборот.
Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою
і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок
використання готівки у вітчизняній економіці, є: “Порядок ведення
касових операцій у народному господарстві України” (затверджено
постановою Правління Національного банку України № 21 від 2 лютого 1995
р.). Інструкція № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу
установами банків України” (затверджено постановою Правління
Національного банку України № 149 від 20 червня 1995 р.).
У нинішніх кризових умовах вирішального значення набувають заходи,
спрямовані на скорочення готівкового обігу, а також встановлення
фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з
готівкою. Всі такі заходи носять антиінфляційну спрямованість.
Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій
дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і
організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу
обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення
від сплати податків до бюджету. Господарські суб’єкти мають здійснювати
переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій
формі. При цьому підприємства і організації, що одержують
готівково-грошову виручку, зобов’язані здавати гроші в установи банків.
Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для
розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошових виплат та
заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів
(процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів,
спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії,
пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської
продукції та продуктів її переробки, тваринницької та рослинницької
сировини, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, макулатури,
ганчір’я, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню у разі
настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні
операції, у розмірах згідно з чинними нормативними актами.
Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати
касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємства
(організації, установи) залишок готівки на кінець кожного робочого дня
не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого
із підприємством. Підприємства (організації, установи) не мають права
нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для
здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка,
яку господарські суб’єкти отримують в установах банків, має,
використовуватися тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на
які вона отримана. Прийом готівки підприємствами при здійсненні
розрахунків з населенням проводиться з використанням контрольно-касових
апаратів (ККА). Використання господарськими суб’єктами грошей з
готівкової виручки допускається лише на строго встановлені для них
потреби.
Готівкові розрахунки обслуговують акти купівлі-продажу товарів, як
правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і
населенням, між окремими громадянами. Підприємства (організації,
установи) використовують у розрахунках між собою готівку лише для
купівлі необхідних їм товарів на незначні суми. Головна сфера
застосування готівки пов’язана з оплатою праці — формуванням грошових
доходів населення та їх витрачанням. З рахунків підприємств готівка
видається за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове
призначення грошей, що будуть одержані.
Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування народного
господарства і населення, є важливим напрямком діяльності комерційних
банків і НБУ. Банки організують збір (інкасацію) готівки, що
вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам
(організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих
положень і правил.
НБУ очолює касове обслуговування народного господарства і проводить його
через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу
емісійно-касових операцій у народному господарстві України. Головна мета
діяльності НБУ в цій сфері — підтримання стабільності і зміцнення
національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських
суб’єктів єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і
раціонального витрачання.
Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок
приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині
вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень кас
підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги,
проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дисципліни.
Установи банків повинні постійно контролювати дотримання всіма
господарськими суб’єктами правил ведення касових операцій.
Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення
нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база
НБУ щодо регулювання використання готівки повинна охоплювати усі сфери
її обігу у народному господарстві.
Перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Україні пов’язані з
макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства.
Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу —
раціональна організація грошового обороту, якнайшвидше залучення готівки
до кас банків; подальше зміцнення готівкового обігу; прогнозування
готівкового обігу за загальним обсягом і структурою, аналіз стану
збалансованості грошових доходів і витрат населення; обмеження
готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу
готівки; вчасна видача готівки всім господарським суб’єктам; здійснення
контролю за економним витрачанням готівки, а також за її витрачанням за
цільовим призначенням; дотримання встановленого порядку ведення касової
та емісійної роботи тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
